Проблема з бродячими собаками в Хусті досі актуальна

Фото Яни Величканич

Фото Яни Величканич

Проблема з бродячими собаками в Хусті досі актуальна

На жаль, є такі жінки, які зрікаються власних дітей… На жаль, є такі господарі, які викидають, як непотріб своїх собак… Де гуманізм, де вищі цінності, де проста людяність?

Але ж, якщо людина, істота думаюча, не завжди планує вагітність, то що вже говорити про бродячих тварин, які не керують природними інстинктами до розмноження? Їх ніхто не стерилізує, не дає їм протизаплідних препаратів (хоча коштує таблетка всього 12 гривень, у той час, коли знищення тваринки оцінюється у 46 гривень), тож небажаного приплоду не уникнути.

Хто допоможе бродячим собакам?

В Інтернеті зараз дуже популярним є волонтерський рух у підтримку безпритульних тварин. Молодь збирається на заздалегідь обумовленому місці, годує чотирилапих, підшуковує господарів через сайти державних чи приватних притулків… Проте у Хусті подібною доброчинністю займатись ніхто не хоче… або не може…

А, між іншим, за неофіційними даними, у місті над Тисою вештається близько трьох сотень собак-безхатченків.  До такого сусідства наші краяни ставляться по-різному: хтось вважає, що тварин варто відстрілювати або ж присипляти, а хтось – навпаки, власним коштом лікує їх, приносить їжу. Інколи мешканці багатоповерхівок складаються грошима і стерилізують собак, які живуть у дворі. Та все одно, гуманними вчинками кількох  добропорядних людей проблема не вирішується.

Чому не відповідаємо за тих, кого приручили?

Фото Васаби Она

Фото Васаби Она

Сама кілька разів була свідком того, як, м’яко кажучи, непорядні господарі, залишали на залізничному пероні старих собак, або ж навіть цуценят… Слід зазначити, що викинути собаку такий же гріх, як і образити собі подібно, бо вона – теж створіння Боже… Кожному з нас відомо чимало історій, як покинута тваринка роками може чекати господаря на  залізничній чи автобусній станції, ми плачемо, коли дивимося сюжети про «братів наших менших» у новинах чи фільми, однак багато хто все одно відверто знущається над тваринами.

Нещодавно на вулиці стала свідком того, як підліток, років 13 бив маленьку собачку ногами. На мої зауваження не реагував. Коли сказала, що викличу міліцію, тільки єхидно посміхнувся і відповів: «Ну й налякала…» Тваринку він припинив лупцювати тільки тому, що вона просто втекла від нього і сховалась у натовпі, який байдуже проходив повз нас і аж ніяк не реагував…  Напевно мав рацію англійський поет Олександр Поуп, коли стверджував, що в історії цивілізації куди більше прикладів гуманності собачої, ніж людської.

Ні притулку, ні грошей

Як же раділи хустські захисники чотирилапих, коли почули добру звістку про те, що 7 квітня минулого року в Ужгороді було підписано Меморандум з міським головами з питань регулювання чисельності безпритульних собак. Метою документу було узгодження дій приватної, громадської та владної ініціативи щодо вирішення проблеми утримання безпритульних тварин та забезпечення виконання Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження». Згідно Меморандуму, собак мали відловлювати гуманними способами, лікувати, стерилізувати і тільки у випадку, якщо тварина хвора або небезпечна  для суспільства, шляхом ін’єкції проводити евтаназію. У міській раді запевняли, що всі документи майже готові і земельну ділянку, на якій повинні розмістити «новий дім» для безпритульних тварин вже виділено.

Проте, як кажуть, а віз і нині там… наразі немає ні грошей, ні притулку, ні якихось планів на перспективу щодо безпритульних тварин…

Яка користь від місць тимчасового утримання тварин?

Фото Васаби Она

Фото Васаби Она

Притулки є в усьому світі ще з XVІІ сторіччя. У місцях тимчасового прихистку для тварин,долею та побутом чотирилапих опікуються працівники установи або волонтери. Фінансуються вони переважно завдяки благодійним організаціям за рахунок добровільних пожертв та спонсорів. Зазвичай такі організації добре розрекламовані та знаходять різні шляхи збору коштів для потреб безпритульних тварин. Крім того, часто притулки займаються реалізацією тварин, виготовленням та продажею кормів, наданням платних консультацій, ветеринарних послуг, проводять евтаназію недужих собак і котів, захоронення або кремацію (теж за відповідну плату). Отже, притулок не є вже таким і збитковим, як про нього звикли думати…

Крім того, якщо у родини, скажімо, немає грошей для того, щоб придбати собаку, звідти можна взяти здорову та часто навіть породисту тваринку. Інше питання – чи вона знову не опиниться на вулиці, бо ж коли людина викладе з кишені, скажімо, за вівчарку 150 доларів, то зможе і гідно поцінувати її…

 Та як би там не було, притулок все одно потрібний. Ми повинні дбати за чотирилапих друзів і вчитись від них вірності та самозреченості заради іншого. Бо ж як казав Дмитро Пастернак-Таранушенко, собака – не тільки друг людини, для декого вона ще й мати… та є у неї єдиний недолік –  вона вірить людям.

Марина Штефуца.

 

 

Залишити коментар