На Хустщині до бюджету надійшло майже 66 мільйонів гривень ЄСВ

бюджет

На Хустщині до бюджету надійшло майже 66 мільйонів гривень ЄСВ

Щомісячно звітують та сплачують єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування близько 7,6 тисяч платників Хустського району.

Загалом, як повідомив начальник Хустської ОДПІ ГУ Міндоходів у Закарпатській області Михайло Русняк, за 5-ть місяців надійшло 65,6 млн. грн. єдиного соціального внеску, з них 55 млн. грн. сплатили юридичні особи та 10,6 млн. грн. – фізичні. .

Виконання зобов’язань зі сплати єдиного внеску на загальнодержавне соціальне страхування – це, перш за все, своєчасні пенсії та соціальні гарантії, зокрема, захист на випадок безробіття та від нещасних випадків й професійних захворювань, а також тимчасової втрати працездатності.

Нагадуємо, що для зручності платників звітність з єдиного соціального внеску можна подати засобами телекомунікаційного зв’язку з використанням ключів електронного цифрового підпису.

Фахівці інспекції зазначають, що формат електронного звітування є зручним у користуванні, економить час та кошти платників. Варто тільки отримати цифровий підпис, який Міндоходів надає безкоштовно та завантажити відповідне програмне забезпечення.

За матеріалами  Хустської ОДПІ

Головного управління Міндоходів у Закарпатській області

Маршрутки подорожчали, зарплати – без змін…

0_ba88f_dd53f324_XL

Маршрутки подорожчали, зарплати – без змін…

Питання про підняття тарифів на проїзд у міському транспорті перевізники лобіюють ще з весни і врешті воно досягло свого апогею. Якщо ще кілька днів тому квиток, скажімо, із Хуста до Липчі коштував 5 грн., то тепер уже – 6,50. Відтак – почалися справедливі нарікання із боку пасажирів не тільки на вартість проїзду, але й на транспортирний сервіс на Хустщині загалом, який, м’яко кажучи,  заслуговує на краще.

-У маршрутках дуже брудно, каже мешканка Кошелева пані Вікторія, – власники не прибирають у своїх «будинках на колесах» не те, що раз на місяць, а навіть раз на рік. Вікна на деяких транспортних засобах таким шаром пилюки, що через них не видно на вулицю, у такому ж невтішному стані й шторки, і сидіння. У салоні неприємний запах,  довкола валяються обгортки з цукерок, соняшникове насіння, пластикові пляшки та маса іншого непотребу.

-Тарифи на проїзд ми підняли не з власної волі, – запевняє один з перевізників пан Василь. – На жаль, нестабільність гривні і подорожчання бензину суттєво вплинули на цінову політику. Зараз транспортні підприємства опинилися фактично на межі виживання. «Залізний кінь» може зупинитися будь-якої миті, якщо ми не матимемо можливості купувати паливно-мастильні матеріали та запчастини. До речі, торік комплектуючі до автобусів серйозно подорожчали, що теж не враховують нинішні тарифи.

Самі ж пасажири скаржаться на те, що зарплати їм ніхто не піднімав, а якість транспортного сервісу уже впродовж декількох років не покращилась. Крім того, у інших областях у кожному маршрутному таксі діє GPS-система навігації,  аби кожен пасажир міг відстежити свою маршрутку в Інтернеті, є електронні квитки (які, між іншим, можна купити для багаторазового використання із суттєвою знижкою), а у нас – «первіснообщинний лад».

-От коли перевізники будуть їздити згідно з графіком, коли водії будуть вдягнені у відповідну форму, перестануть хамити, палити в салонах, коли автобуси будуть чисті, коли з колонок на повну потужність не лунатиме шансонна музика, от тоді й можна буде говорити про підняття ціни. Тобто спочатку стільці, а потім гроші, а не навпаки, – переконана студентка лісотехнічного коледжу із Драгова Каріна. –  Крім того, перевізники, якщо мало пасажирів, можуть самовільно відмінити, або відтермінувати маршрут, на «мікриках» немає ні графіків, ні таблички з іменем власника та перевізника. Логічно, що і скаржитись на неподобства люди не знають кому.

– Неможливо з точністю до хвилини під’їхати до зупинки, долаючи на трасі «решітку» з ям та вибоїн. Ходова розбивається. Постійно треба щось замінювати, – скаржиться один із водіїв. – А  гроші, витрачені на ремонти, нам ніхто не компенсовує.

Але зневірені краяни запевняють: у нас їздити із комфортом можна тільки на власному автомобілі… Загострює «маршрутну» проблему здорове бажання пасажирів не викидати важко зароблених грошей «на вітер». Однак перевізники стоять на своєму — мусимо їздити дорожче… Тож очевидно, що уникнути підняття вартості проїзду уже не вдасться.

Марина Алдон