Кримські «біженці» облюбували Закарпаття

Circaetus-gallicus_s2885

Кримські «біженці» облюбували Закарпаття

Змієїд – птаха з родини яструбових, занесена до Червоної книги. Досить рідкісний на території України пернатий гніздиться переважно на узвишшях, серед густих лісів. Ареалом його проживання традиційно вважаються Кримські гори. Однак невелика кількість представників цього виду зустрічається й у Карпатах.

-Змієїда раніше я бачив у дитинстві всього раз, – розповідає 65-річний хустянин Петро Пойда. – Кажуть, що ця птаха, якщо відчуває небезпеку, може переселятись у інші місця. Не знаю, чи це правда, але  у цьому році у нас справді розвелося багато птахів-хижаків. Від весни мені зустрічались більше 20 змієїдів –  і в Городилові, і в Рокосові, і в Данилові, і в Колешельові… Справа в тому, що я багато мандрую лісами, збираю гриби, ягоди, лікарські рослини, люблю побути наодинці з природою. Може, пернаті відчувають мою духовну єдність із навколишнім світом і не ховаються…

shorttoedeagle1

Змієїдів пан Петро зустрічав не тільки на Хустщині, але й на Рахівщині та у Виноградівському районі. Кілька разів птахи підлітали так близько, що вдалося їх навіть сфотографувати.

Слід зазначити, що пернаті хижаки харчуються вужами, зміями, ящірками та жабами, яких останнім часом у нашому краї розвелося справді багато. Тож те, що «крилатих кримчан» у нас побільшало, скоріш за все, зумовлено «кулінарним розмаїттям» їхнього раціону, адже гостинна закарпатська земля дає можливість пернатим вполювати справді «царські» обіди.

А, можливо, змієїди мігрували до нас, як біженці… з анексованої території…

Марина Алдон

Дільничний інспектор міліції – візитна картка обличчя правоохоронних органів

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Дільничний інспектор міліції – візитна картка обличчя правоохоронних органів

 

Кожен із нас хоча б раз у житті опинявся в ситуації, коли виникла необхідність звернутися до дільничного інспектора міліції. Як правило, ми ретельно оцінюємо його роботу лише тоді, коли несподівано на нас навалюються біди чи негаразди.

Сьогодні в Хустському міськвідділі міліції по штату є 39 дільничних інспекторів міліції. З початку року самими тільки дільничними розглянуто 1205 заяв згідно Закону України «Про звернення громадян», а також до адміністративної відповідальності притягнуто 590 дебоширів. На профілактичному обліку перебуває 413громадян , з яких 103 раніше судимі громадянита розкрито 64 злочини. Навантаження на одного дільничного дуже велике – на кожного інспектора приходиться близько трьох з половиною тисяч мешканців, а це тисячі сімей, громадян різного роду занять та вподобань. Тому служба дільничного нелегка та клопітка, психологічно тяжка та виснажлива.

 20140507_114443

Начальник сектору майор міліції Василь Сливка говорить, що хорошим дільничним можна стати лише через певний відрізок часу. Дільничний має цінність лише тоді, коли його знають люди. Тому хороший дільничний – це той, хто сумлінно пропрацював не менше 3-х, 4-х років. Але є й такі дільничні інспектори, які працюють уже більше 8-ти років, а це: майор міліції Віктор Войнагій, майор міліції Іван Ворон, майор міліції Юрій Ворон, майор міліції Василь Бляшинець, майор міліції Іван Росоха, капітан міліції Олександр Дорошенко та інші. Багато з молодих, хто приходить працювати у відділ дільничних інспекторів міліції, намагаються як найкраще опанувати професію та подають великі надії, як наприклад, лейтенант міліції Павло Можарович, лейтенант міліції Іван Томишин, лейтенант міліції Василь Корсак, старший лейтенант міліції Іван Продан.

 

Також, оперативно-розшукові заходи по встановленню та затриманню злочинців базуються на інформації дільничних інспекторів міліції, так як вони знають жителів своїх районів обслуговування, більше з ними спілкуються і дізнаються про події та пригоди раніше всіх інших працівників підрозділів. Саме тому в складі оперативної групи, що виїжджає на виклик, обов’язково є дільничний, який один із перших розпочинає по квартирний обхід будинку, спілкується із жителями, так як має довіру громадян та хто з них може надати .

 

Дільничний інспектор міліції – вагома постать у правоохоронній структурі. Він перебуває у безпосередньому тісному зв’язку із населенням і саме тому є організатором охорони громадського порядку на території, яку обслуговує. Надзвичайно широке коло функцій дільничного інспектора, напружений ритм робочого дня, постійні психологічні та фізичні перевантаження, не завжди належні умови праці роблять цю професію дуже важкою. Адже у дільничного інспектора – найбільший перелік функціональних обов’язків, а в сільській місцевості він є єдиним представником органів внутрішніх справ. Половина від загальної кількості звернень і повідомлень, що надходить від громадян, знаходиться саме у його компетенції.Тому не матеріальні блага, а довіра та щира вдячність громадян є найвищою оцінкою діяльності дільничних інспекторів міліції – підсумовує начальник міліції Василь Турдай.

Агнеса Куртяк,

Хустський МВ УМВС

Чи такі страшні ГЕС, як їх «малюють»?

photo.php

Чи такі страшні ГЕС, як їх «малюють»?
Фахово — про плюси і мінуси малої гідроенергетики на Закарпатті

Майже одразу після прийняття закарпатською облрадою у листопаді 2011 року досить утопічного рішення про будівництво у краї 330 гідроелектростанцій, ця тема тут набула певної «моди». Вже навіть вигравши суд, і, фактично, скасувавши названий у народі «Проект-330», місцеві громадські активісти від екології продовжують нищівну критику малої гідроенергетики, забувши про те, що ГЕС на Закарпатті з’явилися ще 70 років тому. Про те, чи справді малі ГЕС такі небезпечні, як їх «малюють», і яку користь вони здатні принести закарпатцям, дізнавався наш кореспондент.

Закарпатській гідроенергетиці вже 70 років!

Піднявши деякі архівні документи, з’ясовуємо, що малі гідроелектростанції дериваційного типу — Оноківська та Ужгородська — з’явилися на річці Уж ще в далекому 1943-му році. Основне обладнання для них у 1941-му випустила празька фірма ЧКД «Каплан». Станції запустили в дію угорські фахівці, а от гідростанцію середньої потужності — Теребля-Ріцьку — збудували вже невдовзі після війни. Усі три станції вже десятки разів окупилися і тепер фактично дарують Закарпаттю електроенергію…
Згідно статистичних даних, основний обсяг електричної енергії на енергоринок у Закарпатті відпускають гідроелектростанції — 98,8%; на загальнодержавному ринку їхня частка становить 5,2%. В загальноукраїнському балансі на область припадає менш ніж 1,0% виробленої електроенергії.
Водночас Закарпаття використовує майже 1,8 млрд. кіловат-годин електроенергії, виробляючи її близько 150 млн. кВт/год. Проте, провідні науковці України від біології й екології в один голос підтверджують, що Закарпаття має найбагатший енергопотенціал у країні (6,45 млрд кВт/год. на рік), наділений розгалуженою річковою системою (понад 9 тис. річок і потічків), особливо потужною в передгірських та гірських районах. Ці водні артерії є основним ресурсом для побудови ГЕС, які за умови застосування досконалих технологій, можуть стати альтернативним екологічно безпечним джерелом енергії.
Аби не сварити між собою закарпатських фахівців від громадської екології та науковців-екологів, за роз’ясненнями теми малих ГЕС звертаємося до спеціаліста всеукраїнського рівня, доктора технічних наук, завідувача кафедри туризму Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу Людмили Архипової.

Дериваційні ГЕС — найбільш безпечніші для довкілля

— В Україні, за винятком окремих станцій, розвиток малої енергетики розпочався лише у 2008 році, і тут щось треба робити, щоб це було екологічно безпечно і щоб ми найменше порушували навколишнє середовище, — каже Людмила Миколаївна. А загалом у питанні гідроенергетики потрібно, перш за все, розуміти різницю між -мікро, -міні і малими ГЕС, — розповідає пані Людмила. — Їх розрізняються за встановленою потужніствію. Відповідно до 100 кВт, 100-1000 та 1000-10000 кВт. Максимальна потужність ГЕС, які вважаються малими встановлена нормативними документами кожної країни. Наприклад, в деяких Європейських країнах малими вважаються ГЕС до 30000 кВт (або 30 МВт). Реально в межах Карпатського регіону 10МВт можна отримати на основній (середній) течії р.Дністер, можливо й на р.Тиса в залежності від типу станції. За типом поділяють на греблеві (з улаштуванням водосховища сезонного або річного регулювання стоку) та дериваційні (перекидання частини стоку за межами основного русла (труба або дериваційний канал). Тоді улаштовується підпір 2-3 м (та ж гребля з невеличким водосховищем без можливості регульованої акумуляції води).
Апріорно за впливом на довкілля більш безпечними вважаються дериваційні станції. Всі ті, що будуються останнім часом, саме такі. Взагалі малі ГЕС у всьому світі належать до екологічно чистих (зелених, відновлюваних, нетрадиційних) джерел енергії. В Україні прийнята Енергетична стратегія до 2030 року, де про це йдеться мова (можна знайти в повному вигляді в Інтернеті).

Екологічний вплив малих ГЕС є локальним…

Що ж до шкоди від ГЕС, то, за словами Людмили Миколаївни, по великому рахунку будь-яка антропогенна діяльність наносить шкоду довкіллю в більшій чи меншій мірі. Навіть туристичні стежки сприяють знищенню і переселенню деяких видів флори і фауни. Тому і улаштування ГЕС в межах будівельного майданчику порушує грунтовий покрив, збільшує викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря від будівельної техніки, підвищує рівень електромагнітного випромінювання, шумовий вплив (все в межах санітарної зони близько 50 м), дещо змінює гідрологічний режим (в межах довжини деривації). Відсутність рибопропускних та рибозахисних пристроїв найбільше впливатиме на гідробіонтів.
— На мою думку, якщо в руслі по-за межами дериваційного каналу залишати меженний стік (протягом цілого року на рівні мінімальної середньомісячної витрати маловодного року 75% забезпеченості), висихання русла не спостерігатиметься, — переконана фахівець. — А вцілому увесь екологічний вплив малих ГЕС є локальним. За межами санітарної зони вимірювані параметри навколишнього середовища будуть на рівні фонових. Але проведення оцінки впливу на навколишнє середовище та екологічного моніторингу експертами рекомендується.
Що ж до органів, котрі повинні займатися дозволами і контролем за будівництвом малих ГЕС, Людмила Архипова каже: «Порядок надання дозволу на будівництво встановлюється законодавчими актами, якими передбачено проведення оцінки впливу на навколишнє середовище та екологічна експертиза проектів. Контроль за будівництвом знаходиться в межах компетенції відповідних державних органів. Але на мою думку робота з громадськістю за зарубіжним досвідом повинна проводитись інвестором. В його інтересах зацікавити, переконати сільську громаду в перевагах своїх інвестицій, яка надає в оренду землю під будівництво. Нажаль, в Україні немає Закону про стратегічну екологічну оцінку, згідно якого закордоном фахівцями визначаються території, місця для перспективних інвестицій.

Потужність ГЕС не повинна перевищувати 5 МВт

Сьогодні місця улаштування малих ГЕС в Україні визначаються інвесторами, що не завжди обгрунтовано і з екологічної точки зору в тому числі. Проблемність ситуації на сьогодні в Закарпатті повязана з практичною відсутністю роботи з населенням, громадськістю з боку інвесторів. Потрібно з шляху протистояння перейти на шлях компромісів, домовленностей та соціальних угод.
Ще раніше на засіданні Координаційної ради з питань будівництва об’єктів малої гідроенергетики в Івано-Франківській області Людмила Архіпова висловила думку, що потужність малих ГЕС у регіоні має бути обмежена 5 МВт і то на більших річках – Дністрі, Пруту, а на всіх менших річках – 1-1,5-2 МВт. Експерт також зауважила, що Карпатський регіон, куди входять Закарпатська, Львівська, Івано-Франківська і Чернівецька області, є найпотужнішим гідроенергетичним регіоном України.
Причому, уточнила вона, найбільший гідроенергетичний потенціал має Закарпаття.
За словами науковця, екологічно безпечний потенціал річок Карпатського регіону становить 15% від їх валових гідроенергетичних потужностей.

Павло БІЛЕЦЬКИЙ

КАЛЕНДАР ПІДПРИЄМЦЯ

kak-stat-uspeshnym

КАЛЕНДАР ПІДПРИЄМЦЯ

20 червня, п’ятниця

Останній день подання

-податкової декларації з ПДВ за травень платниками, у яких базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному місяцю

-копій записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за травень в електронному вигляді усіма платниками ПДВ

-звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів роботодавцями за травень (форма № Д4 (місячна))

-декларації акцизного податку за травень

-податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за травень платниками, які обрали місячний період для звітування, та за нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі в травні

-розрахунку суми збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства за травень

-податкового розрахунку збору за користування радіочастотним ресурсом України за травень

-заяви про відмову від спрощеної системи оподаткування з IІI кварталу

Останній день сплати

-авансового внеску з єдиного податку за червень платниками, віднесеними до першої та другої груп

-єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування роботодавцями за травень (крім гірничих підприємств)

За матеріалами Хустської ОДПІ

Головного управління Міндоходів у Закарпатській області