І знову про стихійну торгівлю в Хусті…

Про стихійну торгівлю в Хусті вже писано-переписано… але віз і нині там… Центральна площа міста нарешті набуває нового ошатного вигляду, встановлюються корзини для сміття, з’являються зелені насадження, лавиці, от-от запрацює фонтан… а бабусі з корзинами із крамом все там же – на вулицях Рєпіна та Карпатської Січі. Поступово деякі з них намагаються «розквартируватись» на оновленій передринковій площі. Тільки б не на ринку!

 Хоча деякі позитивні зрушення у плані «бруківочного крамарства» таки є. Власники окремих магазинів прилаштували до вітрин таблички з написами: «Не торгувати». Але, на жаль, бабці з великими валізами частіше дивляться, де б знайти вільне «місце під сонцем», а не на крамниці, перед якими намагаються збути продукти…

Парадоксально, але факт: підтримує вуличну торгівлю насамперед покупець. Не купував би – «стихійник» зник би з горизонту. Проте це – в ідеалі. Реалії ж доводять: з несанкціонованою торгівлею потрібно вести непримиренну боротьбу.

На днях стала свідком цікавого театралізованого дійства. До жіночки, років 50, підходить міліціонер. Ввічливо просить переміститись на ринок. Крамарка посміхається, запевняє, що зараз піде, тільки чекає на куму. Але як тільки правоохоронець відходить, знову викладає на газету гриби і починає «сусідці», що торгує поруч, розповідати, як їй набридли молоді сержантики зі своїми попередженнями. Підходжу до неї. Продавчиня зразу ж пропонує дари лісу. Відповідаю, що з землі категорично не купую нічого й цікавлюся, чому не йде на ринок.

-Там хороші місця зайняли перекупки, – запевняє незнайомка, яка назвала себе Марією. – Та й хто від мене там щось придбає, коли тут, у центрі, можна знайти товар на всякий смак…

Питаю в жінки, яка купує поруч кріп, чому не йде на ринок.

-А я з роботи вибігла на хвилинку, не маю часу. Беру там, де ближче, – відповідає вона і квапливо кладе зелень до повного поліетиленового пакета, в якому проглядаються й інші продукти…

Слід зазначити, що торгівля в недозволених місцях є протизаконною і відноситься до адмінпорушень (ст. 160 Кодексу України про адміністративні порушення – «торгівля з рук у невстановлених місцях», і ст. 164 цього ж Кодексу – «порушення правил підприємницької діяльності»), що «тягне за собою» накладення  штрафу, розміром  від одного до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією предметів торгівлі або без такої.

Однак відповідальність не лякає «стихійників». Міліціянтам, які складають адміністративні протоколи, винахідливі бабусі умудряються задиктувати дані сусідів чи навіть знайомих із інших районів.

До речі, Хустська міська рада нещодавно запропонувала певній категорії дрібних торговців безкоштовні місця на ринку. Проте, як не прикро, навіть такі кроки влади назустріч громаді не дали позитивного результату. Вкотре крамарки не захотіли залишати улюблених точок розташування.

І ще один парадокс. Чомусь на центральному міському ринку ті ж молоко, сир та сметана зажди дешевші, ніж на вулиці. Але ж бабці, які збувають товар нелегально, не платять ніяких податків, тож мали б «тримати марку» хоча б низькою ціною. Та де там! Вони хочуть «здерти» з покупця «останню шкіру», адже роблять «ведмежу послугу» – пропонують сільськогосподарську продукцію прямо в центрі міста, від якого, до речі, до ринку не більше, ніж п’ятдесят кроків… А ще – торговки смітять, псують естетичний вигляд Хуста та створюють перешкоди у пересуванні перехожих. Хоча… над цим вони не думають…

Отож, час подумати нам… чи варто купувати харчові продукти не з прилавку, а з узбіччя запиленої вулиці…

Марина Алдон