«Найстаршому» дільничному інспектору міліції на Хустщині виповнилося 89 років

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

«Найстаршому» дільничному інспектору міліції на Хустщині виповнилося 89 років

За девять років в міліції Михайлу Ливке довелося побачити багато чого та вести боротьбу із злом.

Батько Михайло Йосиповича працював ковалем у кузні, а мати була домогосподаркою. Вона виховувала трьох синів та дочку, а також вела біля хати невелике господарство. Михайло у сімї був найстаршим. Рік за роком ішов, як Михайло закінчив 5 класів народної школи. Він з дитинства був наполегливий, відповідальний  та самостійний. Після горожанки продовжив навчання у вечірній школі та влаштувався на роботу.

Відповідальні кроки у житті…..

Свій трудовий життєвий шлях розпочав з мебельного комбінату простим робочим. Після Великої Вітчизняної війни перейшов працювати на залізно дорожній вокзал, де керівництво вокзалу запримітило його організаторські здібності та призначили його на посаду начальником відділення. І тут Михайло не схибив, а показав себе з найкращої сторони.

Так, у воєнний період якраз почалась формуватись в Закарпатті міліція, то Михайлу запропонували вступити у лави Радянської міліції. Керівництво УМВС направило юнака на навчання в Чернівецьку школу міліції. Під час навчання Михайло зрозумів, що міліція то його.

Робота в міліції……

Після навчання Михайла Йосиповича , було призначено на посаду дільничний інспектор міліції у званні сержант міліції. Вже з першого дня Михайлу Йосиповичу довелося обслуговувати місто Хуст, а згодом обслуговував такі села, як: Драгово, Золотарево, Вільшани, Н.Селище,Копашнево, Липчу, Л.Поляну та Горінчево. Так, як в той час службового транспорту в міліції не було, то йому довелося частенько ходити пішком, а потім їздити на коні та велосипеді. В міліції працював девять років, і в 1954році пішов з органів внутрішніх справ по скороченню штатів.

Розкритий злочин по «гарячих слідах»……

Одного дня жителі с. Горінчево звернулися до дільничного інспектора міліції з повідомленням, про те, що в селі завівся злодій. Михайло Йосипович зібрав свої дружинників розповів про ситуацію. Вже через декілька годин до шерифа прибігли діти і розповіли, що вони біля болота бачили дядю із великим міхом. Місцевий шериф вирішив перевірити інформацію, і пішов у той бік куди показали діти. Дорога до підозрюваного привела міліціонера до болота, а через млаку Михайло Йосипович побачив свіжі сліди підозрюваного. Оглянувши місце шериф побачив, що в кущах спить чоловік за плечима якого находиться габаритний багаж. Підійшовши ближче, міліціонер взявши в руки револьвер вистрелив у повітря. З просоння чоловік схопився, але тікати уже було нікуди. Тоді шериф скомандував іти перед ним вперед. Прийшовши до сільської ради  Михайло Йосипович оглянув багаж, і чоловік зрозумів, що йому краще зізнатися. Про виявленого злодія шериф одразу повідомив оперативного чергового райвідділу міліції. За крадене чоловік отримав 13 років тюрми. Ще багато таких цікавих історій є на рахунку Михайла Йосиповича.

Друзі в погонах….

Василь Федорка,Федір Долматов, Якоб Іван та Михайло Ливке. Вони четверо друзів завжди ходили на затримання, розкривали злочини, боролися з бандитизмом на Хустщині. Одним словом у тяжку хвилину друг за друга підставляли своє дружнє плече. Потім разом після міліції пішли піднімати цілину в Алтайський край. Їхня дружба тривала до глибокої старості.

 Одне кохання на все життя….

Будучи міліціонером Михайло Йосипович зустрів у Хусті чорняву дівчину. Так, як дівчина була не місцева, вона звернулась до міліціонера з проханням допомогти знайти лікарню. Михайло Йосипович вирішив дівчину провести до лікарні. Вже по дорозі він за неї мав трохи інформації, що вона родом із Черкаської області, і після навчання в медичному училищі її направили у Хуст на роботу та звати її Віра. Пізніше доля декілька раз зводила молодих людей. Але так сталося, що Михайло Йосипович в ОВС попав під скорочення. Отримавши комсомольську путівку поїхав на цілину в Алтайський край. На цілині зрозумів, що не жити йому без чорнобрової Віри. Написав листа – «Хочеш мати чоловіка приїзжай». Вже через пару днів отримав відповідь «Їду». Так, в молодого подружжя зявився син, якого назвали Василем. Сьогодні син із своєю сімєю живе в Архангельську , де і працює. Нещодавно радісною новиною для Михайла Йосиповича стало те, що у грудні він стане прадідусем.

Молоде покоління правоохоронців ніколи про Ливке не забувають……..

Михайло Йосипович Ливке зажди бажаний гість у міськвідділі міліції. Керівництво його завжди запрошує на урочисті події, надає йому слово та нагороджує почесними грамотами. Нещодавно Михайлу Йосиповичу виповнилося 89років з дня його народження. Начальник сектору кадрового забезпечення Володимир Вучкан від імені колективу привітав Михайла Йосиповича з днем народження та побажав йому здоровя та сили.

Секрет довголіття від Ливке….

Щоб довго жити Михайло Йосипович по секрету розповів, – «що життя дає тільки одно вино, а вино потрібно вміти пити».

 

Агнеса Куртяк

Хустський МВ УМВС

Перемога кується в тилу

1656108_353055324819299_5587496799999064499_n

Перемога кується в тилу

ГО «Патріоти Хустщини» (кер Семен Грица) та ГО «Об’єднання «САМОПОМІЧ» (кер. Ігор Маді) протягом семи днів проводило акцію «Авто в АТО». У рамках заходу було зібрано близько 16 тисяч гривень, а також продукти харчування, аптечки та теплі речі, зокрема, флісові светри, ковдри, бушлат, військові форми тощо.

За цей час вдалося відремонтувати коробку передач, замінити моторне масло, повітряний та масляний фільтри, а також замінити деякі деталі ходової частини автомобіля.

9767_353053401486158_3810674464580191285_n

На жаль, у попередньому матеріалі, опублікованому в газеті «Вісник Хустщини» волонтером помилково названо Олександра Шутка, який до даної акції не має ніякого відношення. Насправді волонтером є Олександр Ожват, студент Мукачівського аграрного коледжу.

Організатори акції висловлюють особливу подяку Володимиру Лару, який пожертвував 100 євро, Василю Савчуку, який передав аптечку та теплі речі, ГО «Велооб’єднання» (керівник Адрій Козир), що допомагали фінансово та теплими речами, колективу БОШ-Сервіс, зокрема, майстру Михайлу Величко, який безкоштовно ремонтував авто, підприємцю із села Сокирниця Володимиру Олексійовичу Сабадошу за допомогу в заміні шин на зимові (зробив серйозну грошову знижку), християнській місії «Назарет» (кер. Віктор Павлій), працівницям їдальні ТОВ «Ринок МС» Любі та Світлані (безкоштовно кілька разів годували волонтерів гарячим обідом),  пану Миколі з Нижнього Селища за допомогу продуктами харчування для бійців АТО, Івану Куделі, який брав участь у публічному підрахунку коштів і висвітлював це у соціальних групах Хустщини в Інтернеті.

10805816_353055321485966_1858342095521803631_n

Як стверджує волонтер Дмитро Галай, мешканці столиці Карпатської України охоче долучаються до акції і дякують, що є небайдужі краяни, які домотають українській армії в боротьбі з московським агресором.

10731009_353054498152715_1806059262711320803_n

-Наша підтримка для «фронту» дуже важлива, – запевняють активісти Семен та Ігор. – Адже як сказав хтось із мудреців, той, хто не хоче годувати свою армію, буде – чужу. Не треба думати, що війна десь далеко і нас не стосується, перемога залежить від кожного з нас. Отже, не вагаймося і всі разом допомагаймо нашим бійцям та разом рухаймося до перемоги. Не будьмо байдужими! Ваша гривня може когось зігріти в окопі, вилікувати, нагодувати або навіть зберегти чиєсь життя!

 

Марина АЛДОН