«Johnny Rides»: пісні, що заряджають позитивом

Осінь – меланхолійна пора, що навіває смуток. У холодні листопадові дні особливо потрібна підтримка дорогих серцю людей, які надихають, піднімають настрій. І от я, слухаючи барабанний дріб дощу, «озброююсь» парасолькою і вирушаю в пошуки чогось неординарного, ексцентричного та цікавого… У одному з кафе зустрічаю групу молодих ентузіастів, однодумців, які не просто виконують, а творять музику…

 «Johnny Rides» – хустський гурт, сформований у 2013 році. Учасниками музичної спільноти є молоді неординарні хлопці : Ярослав Величко (вокал, гітара), Іван Реплюк (бек – вокал, гітара), Віктор Бідюк (гітара), Олександр Липчей (бас – гітара) та Артур Шуберт (барабани). П’ятеро філософів сцени пишуть та грають музику таких напрямків, як інді – рок, альтернативний рок, панк – рок та рок – н – ролл. Яскраві композиції хоча й виконуються англійською мовою, але дарують оточуючим тонни позитивних емоцій.

-З чого ви починали? Як стартувала ваша музична кар`єра і як виникла ідея створення гурту? – запитую в учасників колективу.

Артур Шуберт: Справа в тому, що спочатку ми планували створити групу, яка б просто приносила людям насолоду. Ні в кого не було наміру робити гурт у тому форматі, який маємо зараз.

Іван Реплюк: Усе почалося з Віті, нашого талісмана. Ми з ним вчилися разом, грали на гітарах із дитинства… Саме він звів нас зі Славою, потім знайшли Сашка та Артура. Так і об’єднались у колектив. Дуже спонтанно. А в лютому пройшов творчий дебют.

-А чому саме «Johnny Rides»?

Артур Шуберт : (сміється). У перекладі з англійської «Johnny Rides» означає «Іван їде». Ми так назвали себе просто заради жарту, щоб посміятися. Та назва прижилася і вона непогано звучить українською… тим більше, що більшість краян не розуміють значення іноземних слів…

Іван Реплюк : 14 лютого, під час концерту, «Johnny Rides» вперше прозвучало, як назва колективу. Пам’ятаю, тоді я дуже запізнювався, повертаючись зі Львова…

Ярослав Величко : Уже мав починатися наш виступ, а Вані все не було. Ми зателефонували йому і він відповів, що вже їде, що я прокоментував словами : «Іван їде, Іван їде!»

-Хлопці, ви виконуєте англійські пісні. Чому ви обрали саме англійську для своєї творчості? І хто пише тексти ваших пісень?

Іван Реплюк: Бо на німецькій важко співати.

Артур Шуберт : Тексти пише Ярослав. Ми ніколи не використовуємо чужі ідеї. Мені здається, що англійські пісні звучать краще. Я неодноразово намагався домовитись із нашим вокалістом про виконання й українських творів, але він щоразу відмовлявся. Все залежить від його рішення, але поки що у нас англомовний репертуар.

Іван Реплюк: Для мене важливіша подача пісні, а не мова її виконання. Намагаємося робити акцент на мелодії, гармонійності композиції, енергетиці твору.

–У якому місті вас краще всього зустріли? Наскільки сильно шанують вашу творчість у рідному Хусті?

Артур Шуберт: Мені подобається, як люди коментують нашу творчість у Львові, в Ужгороді. Те, як нас зустріли у Сваляві – просто неймовірно! У рідному місті над Тисою часто виникають питання на кшталт : «Ой, а чому саме англійська мова?» Бувають претензії щодо наших зачісок, стилю одягу. Звичайно ж, є коло шанувальників, але найчастіше в Хусті приймають нашу творчість негативно. Скажімо, я надзвичайно хвилювався перед поїздкою до Львова, тож мене приємно здивувало, як чудово там нас сприйняли.

Ярослав Величко: Свалява! Найкраща публіка, там ми розігрівали мукачівську групу «Without Limits», учасники якої мешкають зараз у Києві. Там нас дуже тепло сприйняли, саме тоді ми уперше зрозуміли, що нам варто грати.

Іван Реплюк: У Хусті нас найбільше любить категорія представниць прекрасної половини. Так склалося, що саме жіночому контингенту більше імпонує наша творчість, можливо, хлопці, важче адаптуються до культурних змін у суспільстві.

Ярослав Величко: Починаючи співати у рідному населеному пункті, у нас майже не було підготовки, може, справа ще в цьому.

-Чи були якісь поради щодо вашої творчості? Якісь компліменти та особливі знаки уваги від представниць протилежної статі?

Артур Шуберт: Коли ми виступали в Ужгороді, до мене підійшов чоловік і порадив узяти іншого вокаліста. Ще радять змінити саму музику. У Сваляві ж, навпаки, ми не могли дійти до готелю – дуже багато було компліментів. Не очікували, якщо чесно.

Ярослав Величко: Найчастіше нарікання звучать щодо мови творів. Радили також придбати хороші інструменти, казали про якість пісень…

Іван Реплюк: У плані сценічного іміджу ще були претензії.

-Хлопці, ви навчаєтесь у вишах на різних спеціальностях. Серед вас є і майбутній журналіст, і фізик, і економіст… Чи не думали ви, що саме музика – це те, чим ви хотіли б займатись і чому хотіли присвятити своє життя?

Артур Шуберт: Коли я приєднався до гурту, очікував, що будемо розвиватись та заробляти собі на життя саме таким чином. У перспективі планую досягати високих цілей і займатись музикою професійно. Мені це до душі, отримую від цього кайф. Хоча, насправді, як буде, покаже час…

Іван Реплюк: Наразі навчаюся на стаціонарі, але думаю, що бухгалтер з мене вийде  ніякий. Саме музика є покликанням і стимулом для творчих пошуків. Дуже приємне відчуття, коли після концертів повертаєшся додому мокрий, виснажений, але впевнений у завтрашньому дні, у тому, що десь тебе так само тепло зустрінуть.

Ярослав Величко: Крім роботи в колективі займаюся ще спортом. Саме тренування допомагають людині долати труднощі, бути сильним, однак саме музика – це те, де можна розслабитись і просто бути собою

-Чи думали ви виконати хоча б декілька українських пісень із репертуару, скажімо, «Скаю», «Океану Ельзи» чи «Другої ріки»? Чи можна очікувати, що «Johnny Rides» колись заспіває мелодійною солов`їною?

Іван Реплюк: На концерті в Шаяні ми вже виконували українську пісню.

Ярослав Величко: Ваня якось присвятив своїй дівчині пісню, і на концерті, коли попросили зіграти на біс, ми виконали саме її. Але нам завжди хотілось і хочеться виконувати щось на британський манер.

-Яка музика вас надихає та дарує наснагу?

Артур Шуберт: Для мене джерело натхнення – це Lana Del Rey.

Саша Липчей: Щось таке, як у Arctic Monkeys.

Іван Реплюк: Люблю панк – рок, раніше грав у такому стилі. Не маю фаворитів серед виконавців, мені подобається гітара, особливий набір акордів.

Ярослав Величко: Починаючи з 2000 року, стартувало багато музичних інді – рок груп – The Kooks, Arctic Monkeys, Fratellis, Kaiser Chiefs. Саме ці британські колективи дуже вплинули на мене.

– Коли можна очікувати на ваш виступ у Хусті?

Артур Шуберт: Сподіваюся, на наступний рік.

Саша Липчей: Останній концерт ми дали у серпні. Після цього наступила фаза перерви у творчості. Крім музики та дозвілля, нам усім потрібно вчитися.

Іван Реплюк: Слід відновити репетиції, а згодом можна буде планувати і концерти.

Прощаючись із учасниками гурту «Johnny Rides», щиро бажаю їм знайти себе у мистецтві, нових творчих вершин та визнання.

Розмовляла Марія Прохоренко  

До Дня працівників культури й аматорів народного мистецтва

ІВАН ПИЛИПЕЦЬ: «ДЕРЖАВА ПОЧИНАЄТЬСЯ З КУЛЬТУРИ»

Наша Срібна Земля багата не тільки на різні природні дари, а й на самобутню, неповторну та надзвичайно креативну культуру, унікальне й безцінне фольклорне надбання. І саме цей духовний скарб сьогодні як ніколи є важливим і потрібним, бо з нього українці черпають сили й віру, в ньому єдність національного духу. Все це добре розуміє й намагається зберегти й примножити неоціненний дар, що передається з покоління в покоління,  відомий в нашому краї автор і виконавець власних пісень, дипломант і лауреат багатьох вітчизняних і зарубіжних пісенних конкурсів, організатор різних мистецьких заходів, заслужений артист естрадного мистецтва України Іван Пилипець.  Рік тому йому судилося очолити відділ культури і туризму Хустської РДА. За  цей короткий період молодий та енергійний керівник вдихнув нове життя в роботу відділу і показав плідну роботу.

-Іване Васильовичу, від вас як молодого й перспективного керівника, а тим більше творчої особистості, громадськість Хустщини чекала свіжого креативу і, здається, вам це вдалося. Слава про фестиваль умільців лозоплетіння в с. Іза та кінну ходу в супроводі співів музичних колективів району до міського ярмарку « Золота осінь» (на фото) розлетілася далеко за межі області. На вашу думку, в чому секрет успішності таких заходів?

 -Наш край неймовірно багатий на талановитих людей. У кожному селі є свої народні умільці, фольклористи, непересічні особистості, мистецтво яких викликає захоплення й природне бажання поділитися родзинками їхньої творчості з іншими поціновувачами фолку. Тому ми вирішили зробити акцент на заходах, де найкраще проявляється місцевий колорит. І першою ластівкою став фестиваль лозоплетіння, який, до речі, має шанс стати однією з візитівок сонячного Закарпаття.

Надзвичайно вдалим, на мою думку, видався  святковий концерт, проведений до 23-ї річниці Незалежності України. Його ексклюзивом  стала міжконфесійна свічкова хода,  запуск в небо синьо-жовтих кульок та парад вишиванок (на фото).

Оскільки Хуст – маленьке студмістечко, багате на цікаву й сучасну молодь, наш відділ минулого року вирішив вперше провести конкурс краси ” Міс Студентство – 2013″ (на фото), який набув неабиякого ажіотажу серед молоді. Що, в принципі,  й зрозуміло (сміється – авт.), адже  його учасницями стали 10 чарівних дівчат з навчальних закладів Хустщини.

Традиція щедрування й колядування – незмінна частка життя закарпатців,  тож районне свято колядницьких гуртів та колективів “Вертеп – 2014″ , яке ми вперше провели перед адмінбудинком Хустської РДА, викликало чимало позитивних емоцій та хороших відгуків.

“Від серця до серця, від дітей – дітям” – під таким девізом відбулося цьогорічне свято до  Міжнародного дня захисту дітей, у якому взяли участь  вихованки студії естрадного співу «Фор-туна» (кер. Євген Щербан): Рената Бірта,  Вікторія Келемен, клуб спортивного танцю «Нарцис» (кер. Золтан Куртяк), танцювальний ансамбль Велятинської ДШМ (кер. Мар’яна Лавринко), учениця Сокирницької ДШМ Лілія Тудовші, акордеоніст Олександр Порада, соліст РБК Анатолій Барна та заслужений артист естрадного мистецтва України, ваш покірний слуга  Іван Пилипець.

– Відомо, що цього року в нашій  державі,  не дивлячись на скрутний період, таки провелося багато пісенних конкурсів, музичних фестивалів. І чимало талантів Хустщини презентували свою творчість на них за сприяння відділу культури і туризму РДА.

– Справа в тому, що у школах мистецтв Хустщини навчаються найобдарованіші діти України, а шліфують їхню майстерність найкращі вчителі. І це стверджую без будь-якого пафосу чи перебільшення, адже щодня переконуюся в цьому. Своїм обов’язком вважаю всіляко підтримувати й розвивати юні таланти, сприяти участі творчих колективів у різних конкурсах і фестивалях.

Так, з 26 по 29 вересня  2013 року в Києві пройшов ХІІІ Всеукраїнський фестиваль сучасної пісні та популярної музики  «Червона рута»,  у якому взяли участь гурт «Едельвейс» (кер. Олександр Дикун) та народний   обрядово-фольклорний колектив  сільського будинку культури с.Золотарьово (кер. Марія Бабич). Талановиті земляки здобули другу премію у жанрі українського автентичного фольклору з напряму «Обрядові дійства» за показ вечорниць та другу премію у цьому ж жанрі з напряму «Гуртова інструментальна музика». 10 листопада 2013 року на запрошення союзу русинів- українців Словаччини народний вокальний ансамбль «Камертон» під керівництвом  Людмили Мішко взяв участь у фестивалі духовної музики у м. Сніна (Словаччина).   12 січня 2014 року 3 колективи – Кривський «Бетлегем», молодіжна Християнська організація «Гарячі серця» та колектив Боронявська «Шархань» – представили наш район на обласному фестивалі “Коляди в старому селі”. 15-16 березня 2014 року відбувся V відкритий фестиваль-конкурс стрілецької пісні «Красне поле», в якому були задіяні 20 учасників. У номінації  «Хорові колективи» І місце здобув хор народної пісні викладачів шкіл мистецтв району (кер. Василь Ларівон), в номінації «Солісти-вокалісти»  ІІІ міс-це  вибороли  Василь Снітар – дир. Стеблівської ДШМ в супроводі вокально-інструментального ансамблю викладачів школи та  Рената Бірта – народна студія естрадного співу «Фортуна» Хустського РБК (кер. Євген Щербан) .

– А чи вдалося цього року хоч якось покращити матеріальну базу музичних шкіл, звідки й починається мистецький шлях талановитої молоді?

– Звісно, окрім мистецьких заходів  нам вдалося  за рік здійснити конкретні кроки до покращення музичної освіти в районі. А саме, восени 2013 року було відкрито та введено в експлуатацію філію Драгівської дитячої школи мистецтв в с.Золотарьово. Це дозволило поповнити контингент вихованців на 75 учнів.  У червні  завершили тривалий капітальний ремонт та ввели в дію сільський клуб с.Бороняво, відреставрували фасад районного будинку культури,  побудували нові вбиральні у фойє   будівлі. Мріємо зробити капітальні ремонти в будинках культури Липецької Поляни, Стеблівки, Н. Бистрого. Постійно закуповуємо речі для оновлення інтер’єру РБК, музичні інструменти та меблі для дитячих шкіл мистецтв, стільці, вбрання сцени для районного будинку культури та вишиванки для колективу. До речі,  до Дня працівників культури теж готуємо презенти  з серії шкільного обладнання для музичних освітніх закладів.  Готуємо нове вбрання для сцени  РБК. Наступного року плануємо  сюди  ж  закупити  музичну  систему.

– Якими творчими здобутками за цей рік збагатилася районна галузь культури?

-Завдяки нашому клопотанню  три чудові ко-лективи, які беруть активну участь у культурному житті Хустщини та України в цілому, отримали звання «народного»: студія естрадного співу «Фортуна» (кер. Є. Щербан),  хор   народної пісні викладачів  шкіл  мистецтв    району   (кер.В. Ларівон) та гурт «Марина і компанія».   Хороший результат за цей період вдалося досягти і в роботі дитячих шкіл мистецтв району. Пишаємося успіхами й перемогами на конкурсах різних рівнів талановитих учнів Драгів-ської школи мистецтв  (дир. М.Магдинець), Вишківської ДШМ (дир. О. Гаваші ), Стеблівської ДШМ (дир. В.Снітар), Велятинської  ДШМ  (дир. Ю. Брень), школи мистецтв Н. Селища (дир. І. Степа).

Радують новаторськими підходами в роботі працівники бібліотечних установ району. Проводяться різні семінари, проекти, акції,  міськрайонні конкурси  кращих читців, змагання декламаторів тощо. Не без гордості повідомлю, що на базі районної бібліотеки відбувся семінар «Сучасні інформаційні системи для українських користувачів з вадами зору: перша українська дейзі-бібліотека» за участі  представників академії «Svefi» Швеція, Державної агенції промоції культури України Міністерства культури України та Української спілки інвалідів.  У районних бібліотеках систематично проводяться презентації книг наших земляків, організовуються зустрічі з цікавими особистостями.

  – Відділ культури й туризму – найкреативніша зі всіх структур Хустської РДА. Які ексклюзиви чекати від вас невдовзі?

– У планах є чимало цікавих й неординарних задумів. Користуючись нагодою, анонсую старт благодійної акції ” Допоможемо разом”, яку з наступного тижня спільно з інформаційними партнерами – газетою ” Вісник Хустщини”,  місцевим телебаченням ” РТК-Хуст” та обласним сайтом  “Голос Карпат” – починаємо реалізовувати. У рамках заходу в школах мистецтв проводитимуться конкурси малюнків, найкращі з яких будуть продані на аукціоні. Зібрані кошти  передамо хворій дівчинці з Яблунівки, якій вкрай необхідний тренажер для ніг.  2 грудня всіх небайдужих відділ культури і туризму запрошує на акцію “Повертайся живим”,  що теж нестиме  благодійний характер.

Оскільки Хуст – студентське місто, то до Дня студента хотілося б знову провести  конкурс краси “Міс студентства”. Знаючи  популярність заходу, розглядаємо можливість надання йому статусу традиційного. Як бачимо, задумів є безліч. Бажання теж є.  Є й професійна допомога в особах працівниць відділу – головного спеціаліста Світлани Дзяпко, головного бухгалтера Беатриси Джумелі, діловода Надії Гебеч. Завдяки злагодженій командній роботі вдається реалізувати все задумане й навіть більше.

P. S. Користуючись нагодою, щиро вітаю з професійним святом своїх чарівних співробітниць й усіх працівників культури та майстрів народного мистецтва нашого краю. А також звертаюся до всіх жителів Хустщини з проханням пам`ятати, що держава починається з культури – культури спілкування, культури поведінки, культури мовлення. І саме від нас залежить, якою буде наша держава в майбутньому і що ми передамо у спадок нашим онукам і правнукам.                                                                                                

   Розмовляла Богдана КЛЕКНЕР