Драгівчани власним коштом ремонтують дороги в селі

Дороги на Хустщині  нагадують американські гірки і не витримують жодної критики. Останній раз ямковий ремонт проводився більше, ніж рік тому, і то не всюди. Проїхати кілометр шляху автівкою можна  не набагато швидше, аніж пройти пішки. Тож місцеві селяни уже давно вимірюють відстань не довжиною шляху, а хвилинами, за яку вони її долають.

Під час негоди «автобани» стають схожими на велику суцільну калюжу. У окремих населених пунктах люди скаржаться, що через їхні села навіть відмовляються їхати рейсові автобуси.

Щоб не чекати «милостині» від автодору, який, до речі, теж погано фінансується, група активістів із Драгова взялась сама лагодити центральну дорогу.  Зі слів місцевих мешканців, відрізок автошляху Драгово-Вільшани не ремонтували більше п’яти років. Тож селяни самі проявили ініціативу і взялись до справи. Заливають краяни, правда, центральну вулицю села не асфальтом, а  бетоном, але переконані, що так буде навіть ефективніше. Роботи проводяться власним коштом драгівчан і працюють вони не абияк, а на совість, бо ж автомобілі, які відмовляються їздити на «танкодромах» Хустщини, доводиться ремонтувати чи не щомісяця, а витрати все одно ніхто не компенсовує. На жаль, така ж невтішна ситуація з дорожніми артеріями практично на всій території Закарпаття.

Ентузіазм жителів Драгова дивує, але й радує. Адже з ранку до ночі люди метушаться не в себе по господарству, а на дорозі, хоча справ і вдома вистачає. Озброєні лопатами, тачками, сапами і «залізними конями», драгівчани проторюють шлях у Європу власним прикладом, докорінно змінюючи і себе, і власний населений пункт.

Марина Алдон,

“Карпатський об’єктив”

Фото Агнеси Куртяк