Хустський залізничний вокзал – музейний раритет чи пляма на візитці міста?

01.05.2014 09:36

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Хустський залізничний вокзал – музейний раритет чи пляма на візитці міста?

Якщо, як стверджує народна мудрість, людинузустрічають за одежею…  то перше враження про місто складається з вокзалу. Гості Хуста, потрапивши на територію залізничної станції, певно, думають, що їх везла до колишньої столиці Карпатської України машина часу, а не потяг… і опинились вони не в сучасному європейському містечку, а в середньовічному селі… Допотопна будівля вокзалу дивиться на мандрівників «облупленими» скляними очима піввікових вікон. Обшарпаний фасад, трухлявий дах, старезні дерев’яні двері, ржаві труби… навіюють на людей далеко не найкращі естетичні почуття. А ті, кому доводиться зайти в приміщення чекальної зали, просто шоковані жахливим внутрішнім «дизайном» будівлі. Маленька кімнатка, де подорожуючі купують квитки, ще в гіршому стані.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

-Вокзал побудовано у 30-ті роки минулого сторіччя. Останній раз його впорядковували років 20 тому, – розповідає заступник міського голови з комунальних питань Микола Аннишинець. – На жаль, будівля підпорядковується не Хустській міськраді, а Львівській залізниці, тож проведенням ремонтів мали б займатися представники установи з сусідньої області. Проте… і вони цього не роблять, а приміщення вокзалу не просто руйнується, а знаходиться в аварійному стані. Нещодавно, в рамках місячника саночистки, міський голова Володимир Кащук зобов’язав власника провести благоустрій привокзальної території, адже захаращена будівля псує враження про населений пункт у всіх, хто користуючись залізничним транспортом, опиняється в місті над Тисою.

Проте, прогулявшись  привокзальною площею, якихось слідів ремонтних робіт я не помітила… Отже довелося звернутися за  роз’ясненнями до начальника станції «Хуст» Володимира Процишина. Коментувати ситуацію головний залізничник міста відмовився, єдине, що зазначив – ремонту ніякого не буде і не планується. Стосовно ж будь-якої іншої інформації, повідомив, що говоритиме виключно через офіційне подання, яке рекомендував направити зразу до начальника Закарпатської обласної залізниці.

Дивує, чому пан Володимир, замість того, щоб визнати жалюгідне становище вокзалу, відмовляється говорити з представниками ЗМІ про очевидні речі. Адже можна якось по-людськи просто пояснити  відсутність грошей, а не посилатися на нікому непотрібні листи до вищестоящого  начальства.

Походжаючи пероном і роздивляючись відвалену штукатурку вокзального «обличчя», я зустрічала туриста з Вінниці. Вирішила запитати, що він думає про хустську станцію.

-Мене давно не дивують занедбані провінційні вокзали. Проте від містечка, що знаходиться в такому мальовничому краї і майже в центрі Європи, чекав чогось більшого, – зізнався Микола Прилипко. – Ця споруда ніби валиться на очах, тріскаються стіни, проглядають цеглини. Крім того, довкола незатишно…

-Квитки постійно дорожчають, залізниця заробляє непогані гроші, а вони осідають у когось в кишенях. – долучається до розмови мешканка міста над Тисою Єва Попович, – Особисто мені навіть страшно заходити в приміщення, щоб купити квиток. Підлога настільки гнила, здається, що ось-ось провалиться…

Гадаю, відповідальним особам залізниці не завадило б прислухатися до зауважень, зробити висновки, бо зовнішній вигляд вокзалу не тільки не приваблює гостей райцентру, а відлякує навіть самих хустян…

Марина Алдон

 

Категорії: Проблеми. Позначки: проблеми міста і Хуст. Коментарі Вимкнено до Хустський залізничний вокзал – музейний раритет чи пляма на візитці міста?

Стихійна торгівля в Хусті непереможна?

17.04.2014 13:13

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Стихійна торгівля в Хусті непереможна?

Несанкціонована торгівля у місті над Тисою є однією з болючих багаторічних проблем. На жаль, мало хто з краян замислюється над тим, яку несуть небезпеку харчі, придбані з бруківки…

Вулиця Рєпіна в Хусті здається продовженням міського ринку. Тільки продукти реалізовуються тут не з прилавків… Два поспіль міські голови боролися з вуличною стихійною торгівлею, та марно. Досі овочі та фрукти продаються в умовах антисанітарії. Що за дивний менталітет у наших людей, купувати товари сумнівної якості? Невже краяни не бояться, що можуть «підхопити» кишкову інфекцію? Де у бабусь сертифікати на якість продукції? А скільки хустян ставали жертвами обману недобросовісних перекупщиків? Скількох ввели у оману самі власники молочних товарів? Певно, кожній господині знайомий смак кислого сиру (творогу), який небезпечно вживати, молока, що не кип’ятиться, сметани з грудками борошна… Продавці працюють з грубим порушенням санітарно-гігієнічних правил (без санітарного огляду, особових медичних книжок, із порушенням температурного режиму при зберіганні товарів тощо). Про яку гігієну можна говорити! І пил, і вода з калюжі, і вихлопні гази – усе на цих продуктах.

Часто реалізатори запевняють, що корова у них не хворіє і дає дуже добре молоко, риба свіжа. Але ж це ніким не доведено… Сьогодні тварина здорова, а завтра може занедужати, бути небезпечною для людей. А якість продуктів ніхто не перевіряє, оскільки харчі продаються прямо з брудної землі.

Звичайно, не всі продавці вдаються до обману, але вони могли б хоча б збувати свій крам у спеціально облаштованих безпечних місцях, адже торгових павільйонів у Хусті достатньо.

 Стихійна торгівля — взагалі величезна проблема і для міста, і для підприємців, які працюють на ринку офіційно. Адже вони сплачують податки, внески до пенсійного фонду, оренду, комунальні послуги. Вуличні ж продавці ж не платять ні за що, тож гіпотетично мали б зменшувати ціну. Але й цього не роблять. Ще один фактор, стихійні реаліатори продуктів часто користуються неточними вагами (електронні мало в кого є) і нерідко обманюють покупців. А у випадку збуту неякісного товару, претензій до них ніхто не може пред’явити…. Бо вони торгують сьогодні тут, а завтра там… тож, шукай вітру в полі!

Як зазначив заступник міського голови, голова адміністративної комісії Хустської міської ради Микола Аннишинець, лише особами уповноваженими виконавчим комітетом міської ради на складання адмінпротоколів за друге півріччя минулого року складено 130 протоколів щодо несанкціонованої торгівлі на тротуарах та вулицях міста. Такі дії, зі слів пана Миколи, призводять до ускладнення умов руху пішоходів та транспорту та вважаються порушенням правил благоустрою Хуста. Щоправда, зі 130 порушників тільки семеро виявились хустянами, інші 123 – мешканцями сіл Хустського, Іршавського, Виноградівського та інших сусідніх районів. Тож документи щодо їхньої підпільної діяльності було направлено на розгляд  адмінкомісій  за фактичним  місцем проживання.

Ситуацію прокоментував і начальник Хустського РВ УМВС України в Закарпатській області, полковник Василь Турдай.

-Правоохоронцями протягом цього року було складено 13 протоколів про адміністративні правопорушення, а саме – торгівлю у невідведених для цього місцях, – наголосив головний міліціянт міста над Тисою. – Як людина, я можу зрозуміти тих літніх бабусь, які виходять на так звану «роботу», щоб збути те, що вирости своїми руками – розсаду, овочі, фрукти, молочну продукцію. З мізерної пенсії вони намагаються вижити. Їм далеко не «по-кишені» оплачувати ще й місця на ринку, тож вони намагаються прилаштуватися для збуту товару там, де не треба платити. Хоча, з іншого боку, наша служба вимушена боротися з побідним явищем, адже офіційно торгівля дозволена тільки на території ринків.

-Я живу на мінімальну пенсію, діти давно виросли і живуть в інших областях України. Нам з чоловіком далеко не солодко. Тримаємо вдома свині та корову, продаємо розсаду, овочі, сир. Бо ж треба платити за послуги, купувати ліки та цукор, зерно, борошно худобині, – запевняє 65-річна хустянка Марія Шманьо. – Орендувати місце на ринку мені не вигідно, бо торгую далеко не кожен день, а для таких, як я «туристів» у павільйонах є тільки задні ряди, де покупців мало. Хороші «точки» вже давно зайняли перекупщики. На вулиці ж більша вірогідність хоч щось збути – кожен другий перехожий підійде, спитає ціну, а кожен четвертий – купить, тай якусь копійчину можна зекономити. А жінкам із сіл потрібно ще й за транспорт заплатити! Моя продукція екологічно чиста, бо хімію не застосовую, а те, що продаю із землі – не біда, молоко в закритій пляшці, а яблучка можна помити.

Так чи інакше, та несанкціонована торгівля процвітає… Втім, не було б попиту – не було б і пропозиції. Отже, виходить, що в проблемі винні ми самі, бо якби не купували продуктів на вулиці, то ніхто б їх там не продавав.

Марина Алдон,

“Карпатський об’єктив”

Категорії: Проблеми і Соціо. Позначки: проблеми міста, соціо і торгівля. Коментарі Вимкнено до Стихійна торгівля в Хусті непереможна?

ЖЕК чи ОСББ? Що краще?

15.04.2014 20:00

P4150432

ЖЕК чи ОСББ? Що краще?

Сьогодні чималий відсоток населення навіть такого невеликого міста, як Хуст, мешкає у багатоквартирних будинках. Тож краяни нерідко постають перед дилемою – управляти самотужки своїм господарством чи очікувати поки хтось (держава чи приватний сектор) запропонує свої правила гри. То що ж краще, ЖЕК чи ОСББ?

ЖЕК – організація вчорашньої доби?

–Житлово-експлуатаційна організація – це структура, яка залишилась нам у спадок від Радянського Союзу, коли все належало державі, а люди отримували метри квадратні у користування. – коментує заступник Хустського міського голови з комунальних питань Микола Аннишинець. – Колишній устрій вимагав від організацій, які підтримували комунальне господарство, надавати наймачам квартир цілий спектр послуг. Так було до тих пір, поки не почалась приватизація. Багато хто оформив офіційні документи на житло, ставши повноправним господарем квартири, але при цьому вся інфраструктура, яка є невід`ємною частиною будинкового комплексу, залишилась там, де й була. У державних ЖЕКів, на моє переконання, плюсів небагато. Бо, за своєю суттю, вони – архаїзми, які не мають ані ресурсів для виконання поставлених задач, ані готовності змінюватись. І навіть держава це вже зрозуміла, давши «зелене світло» розвитку ОСББ. До речі, на балансі комунального підприємства ЖЕК №2 сьогодні перебуває 64 будинки, 34 з яких – п’ятиповерхові.  

ОСББ, ніби весла в руках човняра

Останнім часом збільшується кількість нарікань на якість послуг, наданих ЖЕКами. І на це є всі підстави, адже попри високу вартість «сервісу», позитивних змін у сфері житлового господарства мало. Як показує досвід інших країн, усі подібні питання вирішуються шляхом створення в багатоквартирних будинках товариств власників житла.

-ОСББ дозволяє господарям квартир встановлювати власні правила гри, звичайно не виходячи за рамки правового поля, – стверджує Микола Васильович. – Часто люди переконані, що ОСББ є тим же ЖЕКом. Але це помилкове судження, пережитки менталітету «совка». Бо ОСББ – це, в першу чергу, спільнота власників, які взяли на себе відповідальність, отримавши квадратні метри у будинку, можуть встановлювати власні стандарти якості життя. Скажімо, якщо у під’їзді немає світла, то голова об’єднання співвласників, вирішить це питання за годину, чи дві, викликавши електрика, заплативши йому за роботу, тоді як чекати на ЖЕК доводиться довше… Так само і з ремонтом даху, сантехнічними роботами тощо. Тобто, щоб підсумувати, пропоную уявити себе на річці. ЖЕК – це якби людина сиділа у човні і чекала,коли її приб`є до берега. Чи буде це вчасно і у необхідному місці – невідомо. З іншого боку, ОСББ – це ніби весла в руках човняра. Хоч для того, щоб дістатись суші, потрібно докласти зусиль, але плавець точно знатиме напрямок руху і пришвартується там, де сам захоче.

Слід зазначити, що наразі в Хусті вже створено  26 ОСББ та функціонують 6 житлових кооперативів. Тож об’єднання співвласників квартир – це не бажання втечі від ЖЕКу, а прагнення до чогось ефективнішого і кращого.

Переваги і недоліки ОСББ

Багато хто із мешканців багатоповерхівок побоюється, що якщо відмовитися від послуг ЖЕКу, то автоматично можна втратити певні комунальні пільги. Але це не так, – запевняє головний комунальник міста над Тисою.

– У ОСББ найбільша проблема – страх краян перед нововведеннями.  Не таємниця, що будь-які зміни, навіть на краще, викликають у людей шалений спротив. Можна організуватись і прийняти рішення про створення ОСББ і зареєструвати неприбуткову організацію. І що далі? Чи існування ОСББ на папері сформує спільноту об`єднань спільними цінностями і цілями, стандартами? Необхідний лідер, активні члени правління, постійна комунікація і взаємодія, побудова ефективної сервісної експлуатуючої організації. ОСББ на старті  своєї діяльності потребує інвестицій, часу, людей-активістів. Також слід мати на увазі, що будь-який розвиток можливий тільки за рахунок членів спільноти, а це власники всіх квартир, які об`єднались у ОСББ. А отже неприйнятна позиція «Моя хата скраю» і це доведеться пояснювати багатьом власникам.

З іншого боку, зі слів пана Миколи, голова ОСББ є повноцінним представником інтересів мешканців в органах державної влади та місцевого самоврядування. Саме тому безпосередньо з ним можна вирішувати проблеми з приводу благоустрою будинку. І якщо начальника ЖЕКу потрібно шукати десь в офісі у іншому кінці міста, то до керівника ОСББ, який, як правило, є сусідом, можна будь-коли завітати в гості.

Крім того, ОСББ отримує в користування прибудинкову територію. Тобто мешканці самі можуть вирішувати, зводити на ній ігрові майданчики для дітей, або облагородити її квіткової клумбою.

Помилково вважати, що дім починається на порозі квартири. Насправді він починається з вулиці, на якій будинок стоїть. Отже думати про добробут помешкання потрібно  у довгостроковій перспективі. І не варто забувати народну мудрість про те, що спасіння утопаючих – справа рук самих утопаючих.

Марина Алдон

 

Категорії: Проблеми і Соціо. Позначки: комунальна сфера, проблеми, проблеми міста і соціо. Коментарі Вимкнено до ЖЕК чи ОСББ? Що краще?

Ціни на ліки – з аптекарською точністю, або «вбивче» ПДВ

15.04.2014 14:39

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Ціни на ліки – з аптекарською точністю, або «вбивче» ПДВ

«Від суми, тюрми та хвороби застрахуватися не можна», – стверджує народна мудрість. Та, на жаль, основними клієнтами аптек є найменш соціально-незахищені верстви населення, здебільшого пенсіонери, адже з роками здоров’я все більш підривається, прогресують хвороби. Лікарі вправно виписують їм добре знайомі медикаменти, проте купити їх мешканцям Хустщни (і не тільки) часто не по кишені…

А, між іншим, Конституцією України наголошується, що «здоров’я людини є однією з найвищих соціальних цінностей, забезпечення якої – один з головних обов’язків держави».  (ст. 3, 27, 49, 50). Отже, держава повинна створити умови для ефективного і доступного для всіх громадян права на охорону здоров’я, а медична допомога повинна надаватися безкоштовно.

Зараз від нового уряду кожен із нас чекає позитивних змін. І поруч із цим, політичними лідерами неодноразово висувалися заяви про корупційні тендерні схеми на закупівлю  лікарських засобів іноземного виробництва, що сьогодні суттєво впливає на вартість ліків. Зрозумілим наразі залишається подорожчання, що відбуваються за курсом долара і євро на 60 відсотків. Що ж відбувається в «за ширмою» насправді?  Як не прикро, та влада не спромоглася виявити ні однієї корупційної схеми, щодо фармакологічних тендерів на державному рівні.

Замість того, щоб захистити всі верстви населення і зробити доступною закупівлю ліків на середньому рівні, чиновники запроваджують 7% ПДВ та інших податків, які лягають тягарем на плечі простого, і так вже збіднілого, населення. Цей закон вступив в дію 1 квітня 2014 року. І зразу ж ціни в аптечній мережі стрімко зросли…   Крім того, ні для кого не є секретом, що торгівля лікарськими засобами у світі прирівнюється за прибутковістю із реалізацією зброї та наркотичних засобів.

Нещодавно мені довелося краще познайомитися з умовами надання медичних послуг і допомоги в Хустській районній лікарні. Слід зазначити, що держава гарантує безкоштовне лікування, однак виділені на медичний заклад фармакологічні препарати не повною мірою забезпечують ефективний процес одужання пацієнта.  Людина, яка бажає стати здоровою, вимушена йти в аптечні пункти за більш якісними препаратами. І, якщо раніше  один  похід до аптеки міг обійтися 400-500 грн., то зараз це «примарне задоволення» коштує близько 800-1000 грн. Не менш важливо, що  розміри  заробітних плат, як заявили урядовці, протягом року будуть залишатися без змін. А на сьогодні в нашому регіоні зарплати становлять у середньому 1600-1700 грн.

За даних обставин не хочу, щоб лікарі, керівники медичних закладів, очільники аптечної мережі Хуста та району подумали, що звинувачення лунають на їхню адресу. Цінова проблема ліків  повинна вирішуватись виключно на державному рівні!

Цими днями мною було подано до реєстрації Хустської райради звернення – «Проект рішення». Дуже сподіваюсь, що депутати підтримають його і звернуться до Кабінету міністрів та Верховної Ради України з пропозицією відміни закону, що впроваджує 7 % ПДВ на лікарські засоби, а також сприяння в ціновій політиці щодо зменшення вартості медичних препаратів. Уряд має взяти на себе відповідальність щодо впливу на формування цінової політики за принципом регулювання торгівлі спиртними напоями та тютюновими виробами (зокрема, якщо на пачці цигарок пише, що вона коштує 8 грн., то підприємець продає її саме за такою ціною, а не за вищою, чи нижчою).

Важливим у вирішенні цієї проблеми є громадськість, адже джерелом влади в Україні є народ, а депутати різних рівнів є тільки посередниками, через яких громада повинна звертатися до владних структур.

Отже, переконаний, разом ми маємо зробити все можливе, щоб держава серйозно зайнялась регулюванням цін на фармакологічні засоби. Адже «бавитись» із чужими життями – це не тільки злочинно, але й грішно.

В. Волощук,

депутат Хустської районної ради

Категорії: Проблеми. Позначки: гроші, економіка, ліки, проблеми міста і соціо. Коментарі Вимкнено до Ціни на ліки – з аптекарською точністю, або «вбивче» ПДВ

У Хусті почалась довгоочікувана реконструкція центру

09.04.2014 16:28

P3270060

У Хусті почалась довгоочікувана реконструкція центру

Те, що центр Хуста сьогодні нагадує барикади, траншеї  чи залишки військового побоїща – ні для кого не секрет. Місто вже кілька років поспіль перебуває у стані підготовки до реконструкції. Краяни вже навіть потроху звикли до думки, що за естетичною насолодою від благоустрою вулиць потрібно їхати до сусідніх, менших за площею, Виноградова чи Тячева. Тож коли нарешті буде гарно і в Хусті?

-У цьому році на реконструкцію центру в бюджет закладено 15 млн. 344 тис. 600 грн., плюс 499 000 грн. на підготовчі роботи. Отже, гроші для того, щоб змінити центральну площу міста над Тисою у нас є, інша справа, що їх затримує казначейство, – розповідає заступник Хустського міського голови Іван Фетько. Торік у нас розпочалися підготовчі роботи, демонтаж дорожнього покриття. Було розібрано бруківку на тротуарах від ринкової площі до РАЦСу. Слід зазначити, що тендер на проведення реконструкції центральної частини міста виграла фірма ПБО «Тиса» (керівник Е.С.Товкан).

Але щоб надати Майдану Незалежності красивого сучасного вигляду, потрібно провести чимало інших робіт. Тож протягом березня ми вже зробили ливневі каналізаційні стоки, встановили колодязі, також під землею проходить лінія електропередач, мережа відеоспостереження. Хустською філією ПАТ «Закарпатгаз» одночасно завершено реконструкцію газопровідної мережі: замінено повністю старі металеві газові труби на нові пластмасові. Місцями труби вже засипані. Біля ринку наразі встановлено бордюри, проходить підготовка до викладення тротуарної плитки. 

Тож зі слів Івана Михайловича, центр «ремонтуватиметься» поетапно – від вулиці Пушкіна до Карпатської Січі – Рєпіна, далі від собору Кирила і Мефодія – до універмагу «Хуст». В районі собору буде встановлено великий фонтан, ще один (маленький) «розквартирується» біля кінотеатру «Тиса». Крім того, центр Хуста буде пішохідною зоною, автостоянка знаходитиметься біля центрального міського ринку, а до крамниць товари завозитимуть тільки вночі, щоб хустяни могли вільно гуляти майданом Незалежності. Також у центрі міста буде кілька зелених зон, клумби з квітами, лавиці… І, що найбільш радує, Іван Фетько висловив сподівання, що в цьому році Хуст повністю змінить своє «обличчя».

Марина Алдон

“Карпатський об’єктив”

«Карпатський об’єктив»Джерело: karpatskijobjektiv.com

 

«Карпатський об’єктив»Джерело: karpatskijobjektiv.com

Категорії: Соціо. Позначки: проблеми міста і Хуст. Коментарі Вимкнено до У Хусті почалась довгоочікувана реконструкція центру

Чому занепадає легка промисловість Хуста?

29.03.2014 11:42

5456938_large

Чому занепадає легка промисловість Хуста?

Колись Хуст був лідером з виробництва капелюхів, на міських підприємствах шили високоякісні сорочки, спортивні костюми, взуття… Та це було колись…

За останні два десятиліття легка промисловість пройшла шлях від галузі-лідера до галузі-аутсайдера. Сотні краян втратили робочі місця, дешевий китайський імпорт витіснив вітчизняний товар.  Пояснення просте – у державі немає власної сировини для легковиків, а придбання її із-за кордону суттєво впливає на собівартість, тож готова продукція стає неконкурентоспроможною…

Український Китай

З приводу того, що наші ринки масово заполонили товари китайського виробництва, можу сказати лише одне, що найчастіше ця продукція виготовляється аферистами. І вони  існують, як у нас, так і там. У Китаї щодня виготовляються десятки тисяч одиниць товарів народного вжитку, які згодом із-за низької якості не проходять сертифікацію, і до продажу на території власної держави не допускаються.

Але, як тільки наші горе–«бізнесмени» потрапляють у «піднебесну», то відразу очі у них розбігаються, дивлячись на «дешевий» в усіх відношеннях крам.  Щоб збагатитися на рівному місці, практично нічого робити не потрібно, лише знайти і скупити всю цю продукцію дешевше, завантажити в літак і привезти додому.  А то, що у фарбниках дитячого одягу, іграшок може міститися свинець або інші отруйні речовини, дану категорію «бізнесменів» ніскільки не хвилює. Їх цікавить лише одне – прибуток.

Тож… низькоякісний китайський ширвжиток – це питання не до китайської промисловості, а скоріш до нашого «жлоба»…

Інше питання, чому китайські прикордонники і митники вільно пропускають весь цей низькоякісний, одноразовий непотріб через кордон? Все дуже просто. Згідно зі своїми митними правилами, китайці зобов’язані ритися в валізах і перевіряти товар – що ж везуть до себе на батьківщину наші бізнесмени. У сумках дуже багато дрібничок сумнівної якості? Ну і нехай. Головне, щоб не було зброї і наркотиків. Цього немає? І добре…

Секонд-хенд наступає…

Найбільший ворог вітчизняного товаровиробника – так званий «Одяг з Європи», або як кажуть в народі «беушка». Наразі у нас чимало не те що крамниць, а цілих ТЦ, де можна придбати поношену одежу кілограмами.        

Зазвичай одяг з “других рук” купують реалізатори у гуртовиків 100-кілограмовими пакунками. Ціна одного пакунка, привезеного із Західної Європи, варіюється від 100 до 150 доларів. Купівля, хоча і нагадує придбання “кота в мішку”, але тільки зовні. Кінцевим реалізаторам прекрасно відомо, що в кожному пакунку приблизно однакове співвідношення ганчірок по 5 грн., футболок по 20 грн., а кілограмів 10 відводиться на речі, які в магазині коштували не менше 100 умовних одиниць. Ясна річ, що на ще цілком респектабельній шкіряній куртці одного з провідних європейських брендів може бути пляма від фарби або дірка, але може і не бути. Тоді такий товар сміливо можна пропонувати за 300 грн. і дорожче.

Однак… наші краяни вже давно в змозі “задовольнити” попит на СХ за рахунок власних ресурсів. Зверніть увагу на склади старого, але ще цілком ошатного одягу, який можна виявити в шафах, комірчинах, на горищі… Там десятки футболок і сорочок, джинсів і плащів, а також шуб із натурального хутра. У кращому разі десята частина цього гардеробу задіяна на “садово-городніх” роботах, решта роками висить в очікуванні вольового рішення про відправку на смітник. Невже в наших серцях так глибоко сидить шанобливе ставлення до речей?

У багатій Європі гардероби оновлюють у три рази частіше, ніж у нас, що, власне, і є джерелом постійного поповнення прилавків “секонд-хенду”, але і там поношений одяг не викидають, а здають у спеціальні пункти прийому, найчастіше безкоштовно. Чому ж європейський досвід не знайшов застосування у нас? Та усе тому, що корупція у всіляких дозвільних органах і складна система оподаткування зробили внутрішньоукраїнський секонд-хенд нецікавим для наших підприємців, тоді як імпортний б/в одяг значно простіше завозити за “сірими” схемами або під виглядом гуманітарної допомоги. Спроби відродити щось за типом комісійних магазинів, поки що проблематичні.

 1361273810

А як бути пенсіонерам?

На жаль, сьогодні  “секонд-хенд” – майже єдина можливість одягнутися для малозабезпечених краян. Звичайно, вже років п’ять поспіль влада намагається ліквідувати «беушки», та марно. Гадаю, чиновникам потрібно шукати інші шляхи для підтримки легкої промисловості в Україні, бо коли безробітний фахівець або пенсіонер з пенсією вдвічі нижчою за прожитковий мінімум йде в секонд-хенд – це не свобода вибору, а вимушена необхідність. Можливо, зростання зарплат і пенсій, підвищення забезпеченості якомога більшої кількості наших краян, зміцнення середнього класу з часом самі по собі ліквідують потребу секонд-хендів.

 

Марина Алдон.

Категорії: Підприємтва і Проблеми. Позначки: економіка, проблеми міста, промисловість і соціо. Коментарі Вимкнено до Чому занепадає легка промисловість Хуста?

У пошуках енергії чистої води, або проблеми та здобутки Хустського Водоканалу

26.03.2014 19:40

vod_7

У пошуках енергії чистої води, або проблеми та здобутки Хустського Водоканалу

Всі ми звикли до твердження, що Водоканал – підприємство збиткове. Однак останнім часом у сфері  водопостачання Хуста відбулось чимало позитивних змін. Навіть відношення краян до надання послуг потроху змінюється. Уже нікого не дивує те, що за спожиту воду потрібно вчасно розраховуватись, правда, багато хто досі вважає, що Н2О  у нас дуже дороге.

Чому вода б’є по кишенях хустян?

Наразі в Україні немає загального тарифу на воду. У кожному регіоні своя цінова політика, і залежить це від багатьох факторів: наближеності до річки, наявності підземних вод, кількості споживачів тощо. При цьому, в розрізі держави закарпатська вода – найдорожча! Однак її вартість у нашому місті є середньою в області – 5 грн. 35 коп. за кубометр. Для прикладу, Берегово з тарифом 7 грн. 65 коп. впевнено лідирує в ТОП-5 населених пунків із найвищою вартістю води в Україні.

–  Справа в тому, що в Хусті подача води здійснюється за допомогою глибинних насосів. Тобто,  питна вода, яка тече з кранів закачується з глибини від 30м і більше. – розповідає заступник Хустського міського голови з комунальних питань М.В.Аннишинець. – На водозаборах розміщені так звані «павільйони», в яких знаходяться свердловини. Торік провели роботу із заміни старих насосів на нові німецькі фірми «GRUDFOS» (що дало можливість скоротити енергозатрати), які закачують воду в резервуари (Тиса – 1 тис. кубометрів, Ріка – 2 тис. кубометрів), звідки вже іншими насосами вода подається в міську водопровідну мережу. Отже, першим і найголовнішим чинником, який впливає на вартість води – є ціна електроенергії.   Другим фактором вважаю недооблік води, а саме – лічильники, що використовуються споживачами часто дають значну похибку. І, нарешті – витік у землю із труб  та несанкціонований відбір (крадіжки поза лічильником). До речі, в Хусті востаннє переглядалася вартість води 1 грудня 2012 року. З того часу життя суттєво подорожчало, але ціна на воду не підвищувалася.

Дрібка солі – найкращий фільтр

Слід зазначити, що за останній рік на Водоканалі відбулись суттєві зміни. Зокрема, погашено фантастичну заборгованість по зарплаті, податках, єдиному соціальному внеску до пенсійного фонду України та  за енергоносії попередніх років. Фірма  проводить часткову заміну водопроводів та системи каналізування. Зокрема, нещодавно було замінено 90 метрів аварійної вітки біля Хустської СШ № 1 імені Августина Волошина. Крім того, в грудні фірма отримала нове сучасне обладнання для очистки води, що базується на ефекті солі.

–  Аналогів установці очистки води, яка є зараз у нашому місті, немає у всій області, –  запевняє Микола Аннишинець. –  Ноу – хау привезено зі Сполучених Штатів Америки і для його роботи потрібні всього три компоненти – вода, сіль і електроенергія. Це новий прогресивний метод знезаражування питної води за допомогою суміші оксидантів, яку і виробляє установка. Відтак своєрідний фільтр наразі забезпечує епідеміологічну безпеку питної води та зводить до мінімуму небезпеку зараження хлором.

Вода – на вагу золота?

Безперебійного водопостачання хустяни вже майже не пам’ятають. Вода більш, ніж десятиріччя подається за графіком. Ми вже, здається, й звикли до цього. Але що ж заважає відновити цілодобове водопостачання в Хусті?

– Одна з причин – вартість електроенергії. Потрібне менш енергозатратне обладнання. – наголошує Микола Васильович. – Два роки тому на водозаборі «Тиса» було замінено два насоси. Проте цього мало.  Тож вивчаємо альтернативні джерела електроенерії для водозаборів. Скоріш за все, зупинимось на сонячних батареях. Варіанти опрацьовуються. Баланс води в місті дозволяє реалізувати давню мрію багатьох краян.  Крім того, необхідно встановити датчики тиску, щоб врегулювати рівномірну подачу води  на всіх ділянках мережі.

До речі, в мікрорайоні вулиці Жайворонкова в багатоквартирних будинках  вода подається безперебійно. Зараз саме працюємо над тим, щоб зробити цілодобове постачання Київської Набережної (п’ять багатоквартирних будинків, ДНЗ), плануємо встановити станцію третього підйому. На Кубинця хочемо змінити вводи до будинків і також встановити аналогічну станцію підйому води. На черзі також район вулиці Пирогова (квадрат).

Звичайно, для того, щоб усі мешканці міста були вдоволені роботою Водоканалу, ще потрібно немало попрацювати, але приємно, що найважливіші проблеми, пов’язані з діяльністю комунального підприємства  поступово вирішуються.

Марина Алдон.

Категорії: Підприємтва і Соціо. Позначки: кумунальна сфера і проблеми міста. Коментарі Вимкнено до У пошуках енергії чистої води, або проблеми та здобутки Хустського Водоканалу

 
  Previous »