Нижньобистрянці знають про ГЕС більше, ніж заслані «фахівці»…

фото гес2

Нижньобистрянці знають про ГЕС більше, ніж заслані «фахівці»…


«Нарцисова Долина» пройшлася слідами подій навколо будівництва малої гідроелектростанції на Хустщині

Незважаючи на те, що питання спорудження будівництва малої ГЕС у Нижньому Бистрому на Хустщині вже обговорюється близько трьох років, громада села та району попросила забудовників вкотре розказати про плани, перспективи, користь, можливі загрози від будівництва даної ГЕС. Відтак 21 травня у Хусті представники ТОВ «Акванова Девелопмент» за участі фахівців– екологів, іхтіологів, науковців, громади Нижнього Бистрого, районної влади та громадських активістів детально зупинилися на всіх етапах будівництва ГЕС. Після представники ТОВ «Акванова Девелопмент» у вівторок 27 травня приїхали на чергову зустріч з громадою у сам Нижній Бистрий.

«Обладнання такого типу використовують в Україні вперше»

Презентація у райцентрі Хустщини викликала неабиякий інтерес: зала засідань місцевої райради, де проходила розмова, була переповнена. Презентувала проект представник замовника ТОВ «Акванова– Девелопмент» Листрова Юлія. Пані Юлія зокрема повідомила спочатку про саме ТОВ «Акванова Девелопмент», яка займається спорудженням і реконструкцією малих ГЕС по всій Україні. Відтак детально зупинилася на параметрах проекту малої ГЕС у Нижньому Бистрому та принципах її роботи. Із презентації та графічного матеріалу видно, що мала ГЕС працюватиме вже після турбін Теребле– Ріцької ГЕС у середній течії р. Ріка.

фото гес1
Майбутня електростанція зможе запобігати паводкам, не змінюватиме склад річкової води, пропускатиме рибу через спеціальні рибоходи та очищуватиме річку від сміття. Таким регулюючим засобом стане надувна гребля, яка працюватиме за умови високого рівня води у річці та спеціальні смітєочищувальні машини. В разі виникнення повені надувна гребля автоматично здувається, внаслідок чого підтоплення практично зводиться до нуля. З правої сторони греблі розміщена рибопропускна споруда, яка дозволить рибі та іншим водним тваринам подолати побудовану дамбу. Коли в літній період річка міліє, греблю спускають, і вона не перешкоджатиме руху потоку. Обладнання такого типу використовують в Україні вперше, це може слугувати вдалим прикладом для інших проектів.

ГЕС не тільки не завадить, а й зніме окремі проблеми

На презентації був присутній і представник Всеукраїнської екологічної ліги та Форуму екологічного порятунку Закарпаття Олег Лукша. До слова, фахівці Всеукраїнської екологічної ліги з Києва ще на початку проектування дали позитивний висновок щодо місця розташування МГЕС у Нижньому Бистрому, оскільки за Чехословаччини тут уже був прокладений дериваційний канал для млина чи лісопилки. Відтак екологи цієї організації дійшли висновку, що дана ГЕС не створюватиме екологічних і природоохоронних проблем, навпаки – має зняти деякі існуючі проблеми.
Про флору і фауну навколо майбутньої ГЕС доповідали фахівці біологи та іхтіологи сусідньої Львівської області: гідробіолог, незалежний експерт– еколог, кандидат біологічних наук, представник ПП «Центр ЛТД» Микитчак Тарас та іхтіолог, незалежний експерт з екології карпатської іхтіофауни, член громадської організації «Громадський інститут охорони природи» (м. Львів) Володимир Лєснік. Природознавці розповіли про свої дослідження води, риби та навколишнього середовища у контексті впливу на нього МГЕС. Спеціалісти з’ясували, що вплив ГЕС на флору і фауну навколо неї є мінімальним. Гірше на забруднення річки Ріка впливає сміттєзвалище у Міжгір’ї та потік того ж сміття, яке викидають у річку самі ж жителі Хустщини.
У свою чергу заступник генерального директора, технічний директор ПАТ «Закарпаттяобленерго» Білак Олександр зупинився на важливості розробки альтернативних джерел електроенергії. На його думку, малі ГЕС, побудовані на водних артеріях Закарпаття за умови застосування досконалих технологій, можуть стати альтернативним екологічно безпечним джерелом енергії і значно заощадити запаси вугілля, мазуту, нафти та газу.

Нижньобистрянці краще знають, що їм потрібно


Загалом презентації проекту попри те, що її кілька разів намагалися зірвати агресивно налаштовані провокатори, що представляли противників майбутнього будівництва, дала чимало вичерпних відповідей на запитання громади. І про те, що насправді самі жителі населеного пункту не налаштовані проти будівництва, свідчать їхні ж розмови, активне обговорення, цікавість до проекту. Більше того: спілкуючись із людьми, котрі прийшли на зустріч із забудовниками, можна дійти висновку, що жителі Нижнього Бистрого добре знають, що таке гідроелектростанція. Ба навіть краще за окремих фахівців, котрі приїжджають розказувати їм страшилки про величезну екологічну небезпеку від ГЕС, адже у кінці села вже десятки років працює Теребле-Ріцька ГЕС. Місцева жителька пані Ольга прийшла на зустріч із забудовниками з фотографіями старого млина. Вона – онука власника лісопилки, на місці якої зараз будують малу ГЕС. Жінка каже, що питання щодо заборони будівництва малої ГЕС у селі не стоїть. Його більше штучно створюють заслані активісти з– за меж району. «Почали, то хай будують, – каже жінка. – Головне, щоб не приносило шкоди ані населенню, ані майбутнім поколінням».

«Особливість цього будівництва – це те, що проект італійський і відповідає високим європейським стандартам», – запевнив директор будівництва Юрій Пінковський.
«Така зустріч із громадою села вже не перша, – розповідає представник ТОВ «Акванова Девелопмент» Богдан Кинів. – Вперше ми спілкувалися з місцевими жителями вже майже чотири роки тому. Ще тоді громада села надала згоду на будівництво малої ГЕС, був складений план соціальних заходів, спрямованих на допомогу селу, який реалізовується й нині і буде продовжений на наступні роки. До речі, зараз на об’єкті працює 24 чоловік, семеро з них – місцеві…»
Залучення людей до робіт на об’єкті – одне з ключових питань, яке важливе не тільки для села, але й для самого підприємства. Адже соціальних проблем у Нижньому Бистрому, як, власне і в багатьох селах області, не бракує. Відтак замовники проекту найближчим часом планують долучитися до таких питань, як працевлаштуванням місцевого населення, допомога у розвиток інфраструктури села: школи, нового футбольного поля тощо.
На завершення зустрічі замовники будівництва ГЕС пообіцяли і надалі спілкуватися з громадою села і вводити їх у курс справи. Наразі ж громада впевнено каже своє «так», проте нагадує, аби забудовники не забули про обіцянки допомогти у розбудові й розвитку села.

Анна Перец

Драгівчани власним коштом ремонтують дороги в селі

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Драгівчани власним коштом ремонтують дороги в селі

Дороги на Хустщині  нагадують американські гірки і не витримують жодної критики. Останній раз ямковий ремонт проводився більше, ніж рік тому, і то не всюди. Проїхати кілометр шляху автівкою можна  не набагато швидше, аніж пройти пішки. Тож місцеві селяни уже давно вимірюють відстань не довжиною шляху, а хвилинами, за яку вони її долають.

Під час негоди «автобани» стають схожими на велику суцільну калюжу. У окремих населених пунктах люди скаржаться, що через їхні села навіть відмовляються їхати рейсові автобуси.

Щоб не чекати «милостині» від автодору, який, до речі, теж погано фінансується, група активістів із Драгова взялась сама лагодити центральну дорогу.  Зі слів місцевих мешканців, відрізок автошляху Драгово-Вільшани не ремонтували більше п’яти років. Тож селяни самі проявили ініціативу і взялись до справи. Заливають краяни, правда, центральну вулицю села не асфальтом, а  бетоном, але переконані, що так буде навіть ефективніше. Роботи проводяться власним коштом драгівчан і працюють вони не абияк, а на совість, бо ж автомобілі, які відмовляються їздити на «танкодромах» Хустщини, доводиться ремонтувати чи не щомісяця, а витрати все одно ніхто не компенсовує. На жаль, така ж невтішна ситуація з дорожніми артеріями практично на всій території Закарпаття.

Ентузіазм жителів Драгова дивує, але й радує. Адже з ранку до ночі люди метушаться не в себе по господарству, а на дорозі, хоча справ і вдома вистачає. Озброєні лопатами, тачками, сапами і «залізними конями», драгівчани проторюють шлях у Європу власним прикладом, докорінно змінюючи і себе, і власний населений пункт.

Марина Алдон,

“Карпатський об’єктив”

Фото Агнеси Куртяк