Столиця Карпатської України порадувала патріотичним випускним вечором

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Столиця Карпатської України порадувала патріотичним випускним вечором

У суботу, 31 квітня, центральна площа Хуста переливалися барвами квітів, святкового вбрання, добрих і щирих посмішок. Уся шкільна родина міста зібралася на традиційне свято випускного вечора. Адже закінчення школи – знаменна й пам’ятна подія в житті випускників, їхніх батьків, вчителів.

Цьогорічне свято прощання з рідними навчальними закладами було незвичайним. Територія біля пам’ятника Шевченку вигравала синьо-жовтими барвами повітряних кульок, букетів, стрічок… навіть мікрофони, і ті були кольорів державного прапора.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Піднесено й урочисто співали всі 4119 випускників гімн України, і серце раділо, що в кузнях науки колишньої столиці Карпатської України така прекрасна, патріотично налаштована молодь.

Першим велелюдне зібрання привітав начальник управління освіти, релігій та у справах національностей Василь Мочарник.

 -Дорогі випускники! Запам’ятайте себе такими молодими, гарними, романтичними, з іскорками довіри до життя, надії на сповнення всіх мрій і сподівань. Не забувайте, що навчалися ви для того, щоб розум і серце віддати людям. Не заплямуйте доброго імені свого роду, честі своєї школи, котра дала вам путівку в життя. Будьте цілеспрямованими та наполегливими у досягненні мрій! – зазначив Василь Васильович.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Хустський міський голова Володимир Кащук підкреслив, що цьогорічні випускники пережили нелегкі часи в історії нашої держави, зокрема, в ці дні церемонії прощання зі школами не проходять у Луганській і Донецькій областях.

-Обравши нового Президента, усі ми віримо в позитивні зміни, – висловив сподівання Володимир Павлович. – Як стверджує народна мудрість, знання – це вища краса людини. Тож усі ви ковалі власного щастя і майбутні зодчі нашої держави. Сьогодні, перебуваючи на спільній дорозі, пам’ятайте, що вже завтра перед вами постане відповідальний вибір, і кожен з вас повинен обрати власну стежину, можливо й нелегку. Тож зробіть цей вибір, мужньо і впевнено оберіть свою долю і завжди пам’ятайте, що тільки сама людина є творцем власного щастя. Хочеться також

Міський голова також подякував батькам та вчителям, дідусям та бабусям, які додавали випускникам сил, підтримували та гартували добрим словом.

Від імені педагогів учасників святкового дійства привітала класний керівник 11 класу Хустської СШ №6 Марія Бобик.

-Сьогодні ви прощаєтесь з рідною школою, затишними класними кімнатами, гомінкими шкільними коридорами, щирими друзями, із своїми мудрими наставниками, люблячими батьками, рідною домівкою. Попереду – незвідана даль. Позаду – батьківський поріг, розквітла калина, протоптана стежка в шкільному дворі, незрадлива мамина усмішка зі сльозою на щоці. Тож знайдіть себе, будьте чесними та мужніми, залишайтесь завжди собою, любіть свій народ та свою Батьківщину, – побажала юні мудра наставниця.

Зі щирими добрими порадами звернувся до випускників батько одинадцятикласника Хустської СШ №1імені А. Волошина  Іван Фетько:

– Ви вирушаєте у подорож життям. Це нелегкий шлях, на якому може бути безліч пасток. І тому в кожного з вас за плечима має бути певний багаж.Перше, що ви маєте захопити із собою в дорогу — це знання. Беріть їх у максимальній кількості. Друге – це волю до праці. Життя не терпить гультяїв та дармоїдів. І третє – безумовно, любов, адже тільки вона допомагає звестися після падіння, дає крила для польоту та бажання творити. І кожен новий день, кожен світанок ви очікуватимете з нетерпінням. В добру путь, дорогі діти. Хай вам щастить!

Від імені випускників друзів, однокласників та всіх, хто прийшов розділити свято привітала учениця ЗОШ №4 Вікторія Блонська.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Кращих учнів, педагогів та директорів шкіл Хустський міський голова В.П.Кащук та начальник управління освіти, релігій та у справах національностей В.В.Мочарник нагородили  грамотами та подяками Закарпатської обласної та Хустської міської рад, а 28 медалістів (24 золоті та 4 срібні) отримали свої заслужені за 11 років навчання нагороди.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Відтак школярі разом з батьками та педагогами закружляли у вальсі, а в небо полетіли кульки мрій і бажань, символи миру та процвітання нашої держави.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Урочистості продовжились у навчальних закладах, де випускники отримали довгоочікувані атестати. А вранці уже не учні, а дорослі юнаки та дівчата на автомобільних мостах через Ріку та Тису зустріли сонце, як символ нового життя, надій і прагнень.

Марина Алдон

Хуст із боку Тячева «одягнувся» у вишиванку

10358724_293569127470890_1978041725692038558_n

Хуст із боку Тячева «одягнувся» у вишиванку

Цими днями група активістів, попередньо домовившись через соціальну мережу, перефарбувала вказівник «Хуст» із боку Тячева у барви національного прапора. Літери стали синьо-жовтими, а сама колона оздоблена орнаментом вишиванки. Макет розробив і реалізував креативний молодий митець Василь Полажинець, а допомагали йому активісти Роман Петераш, Андрій Ткачук, Іван Куделя та Микола Мельник.

10173634_644825238919768_9075198399867269176_n

Слід зазначити, що всеукраїнський флеш-моб із «перевдяганням» вказівників у патріотичні кольори, першими почали ужгородці і саме в Закарпатті найбільше населених пунктів стали вже синьо-жовтими.

10298941_645160555552903_4155918512999422622_n

Приємно, що ідею, яка знайшла відгуки в серцях наших краян, успішно втілено в життя, і зроблено це якісно, неординарно та професійно.

Марина Алдон

Ремонт доріг – одне з важливих завдань влади Хуста

P528138к

Ремонт доріг – одне з важливих завдань влади Хуста

Однією із найболючіших проблем Хуста є стан доріг. І це не дивно, адже через недостатнє фінансування впродовж багатьох років ремонт автошляхів здійснювався далеко не в повному обсязі. Питання ж про те, щоб якусь із вулиць повністю перестелити асфальтобетоном тривалий час звучало, як риторичне… У результаті  на центральних дорогах міста над Тисою утворилася значна ямковість, яка згодом почала переростати в бездоріжжя.

На сьогодні ситуація суттєво покращилась. На вулицях нарешті з’явилось чимало потужної дорожньої техніки, на деяких ділянках працюють відповідні служби.  

– Ситуація, яка склалася з дорогами нашого міста справді викликає невдоволення і у органів влади, і в населення. А отже питання їхньої якості не може бути другорядним. Хустяни самостійно відремонтувати дороги не можуть, а їздити ними доводиться щодня. Тому влада повинна подбати як про основні дорожні артерії міста, так і про бічні вулиці. Зараз ми стали свідками позитивних змін у державі, тож  незабаром реформи відбудуться і в Хусті. Дещо вже зроблено, чимало – у стадії реалізації, а щось чекає свого часу, – розповідає  журналістам «Карпатського Об’єктиву» Хустський міський голова Володимир Кащук. – Крім того, цьогоріч ремонтом міських доріг ми почали займатись раніше, ніж зазвичай. Якщо торік автошляхи лагодили восени, то тепер уже в лютому ми оголосили тендер, у кінці квітня – провели його, а в травні – вже приступили до виконання робіт (більшість із них до 15 червня буде завершено). Вже зроблено ямковий ремонт вулиць Жайворонкової (на суму 96, 2 тис. грн.), Пачовського та Львівської. Найближчим часом приступаємо до вулиць Івана Франка, Чайковського, Дружби, Пирогова, Свободи, Карпатської Січі, Соборної України, Сливова, Пушкіна.

Слід зазначити, що ямковий ремонт асфальту, щорічно може становити тільки невеличкий відсоток загальної площі (2-3%) асфальтованого дорожнього покриття. Якщо вибоїни, ями, тріщини та інші дефекти на асфальті досягають критичної межі, доводиться шукати локальні методи ремонту автодоріг, думати про те, як не паралізувати рух автотранспорту. Що ж стосується капітального ремонту, то, безумовно, він є набагато ефективнішим, при чому, всі роботи проводяться поетапно, з точним дотриманням технології процесу. Спочатку розбирається старе покриття асфальту, після чого поверхня ретельно обробляється. Укладаються шари щебеню та асфальту, вирівнюється шар асфальту за допомогою машин, а шви між ними заливаються бітумом. Після того, як всі роботи закінчені, околиці очищаються від залишків будівельного сміття, і краяни отримують у  користування відремонтовану дорогу і сяючу чистотою прилеглу територію. До речі міська рада Хуста щойно завершила капітальний ремонт частини вулиці Слов’янської (на суму 528,16 тис. грн.).

-У цьому році маємо зробити ще багато, – ділиться планами очільник міста над Тисою. –  Скажімо, на вулицях Коцюбинського, Вітровій, Возз’єднання, Чижмаря, Німецькій, Карпатської України, Маркуша, 9 Травня, Павловича та інших плануємо профілювання щебеневого та гравійного покриття на суму 90 тис. грн. Буде також проведено капітальний ремонт тротуарів та дорожнього покриття по вул. Братів Бращайків, вул. Червонодеревників, Міської (частково) на суму 411, 338 тис. грн. За рахунок субвенцій з державного та обласного бюджету планується поточний ремонт вулиці Волошина (на суму 932,510 грн.), капітальний ремонт вулиць Карпатської Січі (від вул. Духновича, на суму 125,6 тис. грн.), Слов’янська (від вул. Карпатської Січі до вул. Жайворонкова, на суму 911,34 тис. грн.),  Шевченка (на суму 679,1 тис. грн.), Лісна (на суму 650 тис. грн.), Ломоносова (від №2 до №46, на суму 699,6 тис. грн.). Але й це ще далеко на все. Виготовляється проектна документація на частковий ремонт вул. Островського, готується документація на реконструкцію вулиць Аркаса, Петра Могили, Прямої та Пирогова, які будуть викладені бруківкою. На завершальній стадії виготовлення проектно-кошторисної документації на вулицю Косичну (її теж буде забруковано). А до 1 липня планується завершити ремонт вулиці Небесної Сотні (колишня Гвардійска). Реконструкція ж вулиці Слов’янської запланована на 2015 рік. Перед тим, як зайнятись заміною дорожнього покриття, потрібно виконати підготовчі роботи. Зокрема, у червні розпочинаємо заміну водогону. Є вже документація, підписано договір з підрядчиком. Якщо ми розпочали лагодити ті дороги, де найбільший потік транспорту, то неодмінно «дійдемо» й до інших вулиць. Однак, якщо раніше на реконструкцію доріг ми могли закласти до бюджету всього 300 тис. грн., то зараз – наші витрати разом складуть 3998, 150 тис. грн.

Наразі дивує один факт. Восени працівники автодору проводили ремонт ділянки вулиці від Універмагу до Свято-Вознесенського собору, та за зиму, хоча й не таку сувору, як позаторік, дорога, мов сито, покрилась ямами… Уже кілька днів там працює бригада асфальтувальників…

 P5281392

-На жаль, дорожні служби кілька місяців тому полагодили ділянку вулиці Духновича, та вже незабаром вона покрилась тріщинами, нерівностями, вибоїнами, – коментує ситуацію Володимир Павлович. – Ми звернулись до облавтодору, щоб у достроковому порядку за кошти організації вони переробили брак. Жодної копійки з міського бюджету на ці роботи не витрачено. Зараз дорожники виправляють власні помилки.Зазначу, що в ЄС гарантія на капітальний ремонт дороги становить 12 років. Крім того, експерти запевняють, що якщо застосовувати сучасні технології та дотримуватися стандартів, дороги не мають реагувати на високі чи низькі температури.

Як би там не було, але приємно, що Хуст поступово набуває вигляду європейського міста, змінюється, реконструюється і модернізується. Сподіваємось, що незабаром до Закарпаття стане справжньою туристичною Меккою і вигляд наших вулиць не відлякуватиме, а навпаки – приваблюватиме гостей Срібної землі.

 

Марина Алдон

«Карпатський Об’єктив»

Хуст став синьо-жовтим

y3vOmNTEWYo

Хуст став синьо-жовтим

Цими днями в мережі Інтернет пролунав клич перефарбувати вказівник Хуста у барви національного прапора. До акції хотіло долучитися чимало краян, наслідуючи приклад Ужгорода, Мукачева, Чинадієва. Однак найспритніші не говорили-балакали, а приступили до справи.

Це – Дмитро Світлик, Роман Летка, Михайло Світлик та Олександр Цукі.

«Ми це зробили!Слава Україні!» – написали хлопці в соціальній мережі.

Дякуючи саме таким активістам наше життя стає яскравішим, а місто – кращим!

Марина Алдон

iSYAJ2z6l58HHSk5CIiLeM

2GUK8w0t4NcmLLJhHTjmsYuvT9F3XYVEk

Володимир Кащук: «Центр скоро стане окрасою нашого міста і гордістю хустян…»

план центру

Володимир Кащук: «Центр скоро стане окрасою нашого міста і гордістю хустян…»

Реконструкція центру у Хусті нарешті  набула такої фази, що не помітити суттєві зміни на ділянці від ринку до майдану Незалежності  не може хіба що сліпий. Цю тему оговорюють і хустяни, і гості міста над Тисою. Щодо того, як виглядатиме населений пункт після завершення капітального ремонту центральної частини, точиться чимало розмов. Тож ми попросили Хустського міського голову Володимира Кащука детальніше розповісти краянам про те, якого вигляду набуде Хуст після реконструкції і коли завершаться роботи, пов’язані із благоустроєм.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA-Володимире Павловичу, «обличчя» нашого міста наше вже давно потребувало змін. Як кажуть жінки, не косметичних процедур, а пластичної операції… Чому реконструкція розпочалась саме тепер?

-Справа в тому, що будь-які масштабні роботи потребують певного часу на офіційні процедури, розробку та доведення до ладу документації, що залишається непоміченим громадою, та в той же час, віднімає багато часу. Питанням реконструкції центру я займаюся ще з 2011 року, відколи вступив на посаду очільника міста. Спочатку довелось переробляти проектно-кошторисну документацію. Ця процедура тривала приблизно рік. Потім новий проект мали затвердити на рівні області, відтак – розпочався тендер на виконання робіт, який виграла фірма ПБО «Тиса».

-Тобто, більшу частину роботи вже зроблено?

-Так. Торік  на передринковій площі та майдані Незалежності проходила заміна комунікацій. Усе почалося із прокладення нового водогону, частково – каналізаційної системи. Відтак було замінено центральний силовий кабель, що живить місто, газопровід, добудовано каналізаційний колектор, розпочався демонтаж дорожнього покриття. Було розібрано бруківку на тротуарах. У цьому році уже з початку березня почали робити  ливневі каналізаційні стоки, встановили колодязі. До речі, саме під землею у нас проходить лінія електропередач, мережа відеоспостереження. Працівники Хустської філії ПАТ «Закарпатгаз» замінили зношені газові труби  високого тиску на сучасні пластмасові. Також у рамках підготовчих робіт провели демонтаж елементів благоустрою та профілювання дорожнього покриття.Біля ринку наразі встановлено бордюри, проходить викладення тротуарної плитки.

-І дорого це все коштує?

-Так. Підготовчі роботи (проект розроблено ТзОв «Модулер» у травні 2013 року, він пройшов експертизу у ДП «Укрдержбудекспертиза») коштував 725 069 грн., кошторисна вартість будівельних робіт ( так само проектування, проект розроблено у вересні 2013 року) склала 17 617 182 грн. Станом на 21 травня освоєно коштів: 219000 грн. – підготовчі роботи, 2 836 000 грн. – будівельні роботи. Звичайно, це величезні суми, але й ділянка роботи, що проводиться – також немаленька.

-Мета реконструкції не тільки у заміні дорожнього покриття, встановленні бруківки замість старого асфальту?

-Ні. Наше місто, що славиться унікальною Долиною нарцисів та було колись столицею Карпатської України, має перетворитись на туристичне і відповідати сучасним вимогам та потребам відвідувачів і гостей. Звичайно, ми повинні зберегти історичне та архітектурне надбання, але мусимо і дещо змінити, покращити. До речі, ремонт центру у нас не проводився з 80-х років минулого сторіччя… Та місто – це живий організм, який росте, розвивається, потребує вдосконалення. І якщо певна структурна ланка цього організму не відповідає сучасним вимогам, то, звісно, дуже помірковано і виважено, її потрібно реконструювати або замінити.

Тож, згідно з проектом, у нас передбачено облаштування пішохідної зони з гранітної колотої шашки (6 378 м2), з бетонних ФЕМ (2 391 м2), проїжджої частини з гранітної колотої шашки (3 227 м2), центральної міської сцени, зони для паркування 62 автомобілів, тротуарів із бетонних фігурних елементів (1 569 м2), встановлення системи зовнішнього відеоспостереження на 22 камери, зовнішніх мереж електроосвітлення, 15 світильників вуличного освітлення, 65 паркових світильників, 25 декоративних світильників біля відпочинкових зон, поверхневого водовідведення (дощова каналізація із бетонних лотків), обмежувачів руху автомобілів (2 шлагбауми, 28 чавунних стовпчиків), 100 лавок, 81 урни, елементів малої архітектурної форми…

-А як буде з паркуванням, автомобілями  та пішохідними ділянками у центрі після завершення реконструкції?

-Проектом виконавчого комітету Хустської міської ради від 28 березня 2012 року було передбачено виконати концептуальну заміну призначення вул. Карпатської Січі та частину Майдану Незалежності, які на даний час переповнені автомобілями, на пішохідну зону із можливістю короткочасного проїзду службового транспорту.  Ця вулиця є центральною частиною міста, має історичне значення, тут розташовані основні соціально-культурні заклади. Крім того, у Хусті повинна справді бути пішохідна зона.

Та поряд із цим, на ділянці, неподалік ринку, буде спеціально облаштований майданчик для автомобілів, паркінг, стоянка,  рампи. Слід зазначити, що на сьогодні у місті ряд центральних вулиць досить завантажені транспортними засобами. Ситуацію ускладнюють припарковані автомобілі, які водії залишають там, де є вільне місце. Незабаром такого хаосу з машинами в центрі не буде.

-Хустяни непокояться, що в оновленій центральній частині міста над Тисою не буде зелених зон, дерев. Адже старі насадження вирізали, а нових поки що ніхто не садить…

-У центрі міста буде кілька зелених зон, клумби з квітами, лавиці… Зелені насадження включатимуть і декілька десятків видів дерев, і кущі, і квітучі рослини. Загалом площа озеленення складатиме 3 874 м2. Усі ми розуміємо, що зелений масив є резервуаром чистого повітря для населеного пункту, це – своєрідні легені, які створюють сприятливий мікроклімат і оздоровлюють довкілля. У свою чергу, центр – це серце міста, де краяни повинні відпочивати, отримувати естетичну насолоду від споглядання прекрасного. А ніщо є не заспокоює так, як жива природа та вода…

– З приводу води. А чи матимуть хустяни фонтан?

-Звичайно. І не один, а цілих два. Один із них – менший (діаметром 5 метрів), розквартирується біля кінотеатру «Тиса». Колись там був міні-фонтан. Але новий матиме гарний ошатний вигляд, буде круглим, а не квадратним, як попередній. До речі, кілька підприємців міста над Тисою готові долучитися і допомогти у його спорудженні. Новими будуть і технічні рішення при реконструкції, і сучасне обладнання. Інший – великий (діаметром 15 метрів), міститиметься безпосередньо в центрі.

-І коли це буде? Коли взагалі закінчиться реконструкція центру?

-Ремонтні роботи у нас проходять поетапно. Кожна ділянка має бути закінчена протягом певного часу. Зокрема, до 1 червня маємо завершити площу від ринку до вулиці Карпатської України (Рєпіна), до 1 липня – територію до місця, де колись стояв пам’ятник Леніну, до 1 вересня – центральну частину до «Ренесансу», а до 1 грудня – до універмагу «Хуст».

Отже, впродовж цього року  центр хочеться повністю оновити, зробити по-справжньому європейським. Сподіваюся, з фінансуванням буде все добре. Вірю, що за півроку проект вдасться повністю реалізувати і центр скоро  стане окрасою нашого міста і гордістю хустян. Кажуть, що в місті, як у хаті, усім має бути зручно і мені дуже хочеться, щоб у нашому спільному домі краяни почувалися саме так – комфортно, захищено та добре.

-Дякую за розмову. Переконана, що хустянам було дуже цікаво дізнатися про те, яким незабаром буде наше місто із «перших вуст».

Розмовляла Марина Штефуца

У Хусті говорили про «таємниці» малої ГЕС у Нижньому Бистрому

10356545_650039561744641_1956741026_n

У Хусті відкрили всі «таємниці» будівництва малої ГЕС у Нижньому Бистрому

Незважаючи на те, що питання спорудження будівництва малої ГЕС у Нижньому Бистрому на Хустщині вже обговорюється близько трьох років, громада села та району попросила забудовників вчергове розказати про плани, перспективи, користь, можливі загрози від будівництва даної ГЕС. Відтак сьогодні 21 травня у Хусті представники ТОВ «Акванова Девелопмент» за участі фахівців-екологів, іхтіологів, науковців, громади Нижнього Бистрого, районної влади та громадських активістів детально зупинилися на всіх етапах будівництва ГЕС.

Презентація у райцентрі Хустщини викликала неабиякий інтерес: зала засідань місцевої райради, де проходила розмова, була переповнена. Презентувала проект представник замовника ТОВ «Акванова-Девелопмент» Юлія Листрова. Пані Юлія зокрема повідомила спочатку про саме ТОВ «Акванова Девелопмент», яка займається спорудженням і реконструкцією малих ГЕС по всій Україні. Відтак детально зупинилася на параметрах проекту малої ГЕС у Нижньому Бистрому та принципах її роботи. Із презентації та графічного матеріалу видно, що мала ГЕС працюватиме вже після турбін Теребле-Ріцької ГЕС у середній течії р. Ріка.

Майбутня електростанція зможе запобігати паводкам, не змінюватиме склад річкової води, пропускатиме рибу через спеціальні рибоходи та очищувати річку від сміття. Таким регулюючим засобом стане надувна гребля, яка буде працювати за умови високого рівня води у річці. В разі виникнення повені надувна гребля автоматично здувається, внаслідок чого підтоплення практично буде рівне нулю. З правої сторони греблі розміщена рибопропускна споруда, яка дозволить рибі та іншим водним тваринам подолати побудовану дамбу. Коли в літній період річка міліє, греблю спускають і вона не перешкоджатиме руху потоку. Обладнання такого типу використовують в Україні вперше, це може слугувати вдалим прикладом для інших проектів.

 В кінці каналу ГЕС знаходиться розширювальний резервуар за яким розміщені сміттє-затримуючі решітки, які забезпечують захист від попадання сміття до приточної частини ГЕС (в основному листя та дрібні гілки залишаються на захисних решітках водозабірної споруди).

На презентації був присутній і представник Всеукраїнської екологічної ліги та Форуму екологічного порятунку Закарпаття Олег Лукша. До слова, фахівці Всеукраїнської екологічної ліги з Києва ще на початках проектування дали позитивний висновок щодо місця розташування МГЕС у Нижньому Бистрому, оскільки за Чехословаччини тут уже був прокладений дериваційний канал для млина чи лісопилки. Відтак екологи цієї організації дійшли висновку, що дана ГЕС не створюватиме екологічних і природоохоронних проблем і навіть має зняти деякі існуючі проблеми.

Про флору і фауну навколо майбутньої ГЕС доповідали фахівці біологи та іхтіологи сусідньої Львівської області: гідробіолог, незалежний експерт-еколог, кандидат біологічних наук, представник ПП «Центр ЛТД» Микитчак Тарас та іхтіолог, незалежний експерт з екології карпатської іхтіофауни, член громандської організації «Громадський інститут охорони природи» (м.Львів) Володимир Лєснік. Природознавці розповіли про свої дослідження води, риби та навколишнього середовища у контексті впливу на нього МГЕС. Спеціалісти з’ясували, що вплив ГЕС на флору і фауну навколо неї є мінімальним і що більше на забруднення річки Ріка впливає сміттєзвалище у Міжгір’ї та потік того ж сміття яке викидують у річку самі ж жителі Хустщини.

10356599_650039648411299_1845553046_n

У свою чергу, заступник генерального директора, технічний директор ПАТ «Закарпаттяобленерго» Білак Олександр зупинився на важливості розробки альтернативних джерел електроенергії. На його думку, малі ГЕС, побудовані на водних артеріях Закарпаття за умови застосування досконалих технологій, можуть стати альтернативним екологічно безпечним джерелом енергії і значно заощадити запаси вугілля, мазуту, нафти та газу. Загалом презентації проекту, попри те, що її кілька разів намагалися зірвати агресивно налаштовані провокатори, що представляли противників майбутнього будівництва, дала чимало вичерпних відповідей на запитання громади.

Прес-служба ТОВ «Акванова Девелопмент»                         

Михайло Ільницький згадує про Чорнобиль із власних світлин

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Михайло Ільницький згадує про Чорнобиль із власних світлин

26 квітня 1986 року – одна з найтрагічніших дат в історії людства: на четвертому блоці Чорнобильської атомної електростанції за 110 кілометрів від столиці України Києва, майже в центрі Європи, сталася аварія, яку обґрунтовано кваліфікують як найбільшу в світі техногенну й екологічну катастрофу.

Михайло Ільницький народився у 1966році в с.Руське Мокре,Тячівського району у сімї військового. Вже змалку Михайла батько виховував до дисципліни та принципіальності, порядку та порядності. Цими чеснотами він втілював у ньому дух справжнього чоловіка та достойного громадянина своєї держави.

Після навчання середньої загально – освітньої школи Михайло служив в Мукачівському прикордонному загоні. З дитинства виховуючись у військовому дусі, а також під час служби в армії хлопець твердо вирішив, що стане правоохоронцем. Батьки підтримали вибір сина, і благословили на нелегку міліцейську ниву.

Наказом начальника УМВС України в Закарпатській області молодшого сержанта міліції Михайла Ільницького, було призначено на посаду інспектора дорожньо-патрульної служби Хустського взводу.

Незабаром на Ільницького чекав новий наказ про направлення його в м. Чернобиль, для несення служби та  охорони громадського порядку. Як інспектор ДПС, зразково ніс службу на постах ВДАІ по периметру зони відчуження; супроводжував вантажні автомобілі з будівельними матеріалами, для будівництва саркофага. У радіаційній зоні Михайлу Ільницькому довелось перебувати близько півтори місяця. Сьогодні майже кожного разу при вільній хвилині Михайло Ільницький бере до рук фотоальбом, з чорнобілими фотографіями де є зображені його друзі-колеги та чорнобильська атомна електростанція.

Після «радіаційних днів» Михайло Ільницький повертається в рідне Закарпаття. Поступає в Орловську(Росія) середньо-спеціальну школу міліції. Після навчання службу продовжив у Тячівському ДАІ РВ УМВС України в Закарпатській області ; у 2007році був переведений в ДАІ та АТІ з обслуговування м. Хуст та Хустського району, а вже у 2012році був переведений до Хустського міськвідділу міліції на посаду оперативного чергового.

Наразі пан Михайло перебуває на заслуженому відпочинку та виховує трьох дітей.

Агнеса Куртяк,

Хустський МВ УМВС

Історія одного жебрака або Сліпий серед «незрячих»

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Історія одного жебрака або Сліпий серед «незрячих»

Зазвичай у ЗМІ прийнято писати про людей видатних,висвітлювати діяльність політиків, чиновників чи постатей, які залишили  творчі або виробничі автографи в історії краю, прославили місто, область, державу. Чомусь, ніби не помічаючи, що діється довкола,  ми щодня проходимо повз тих, хто стоїть із простягнутою рукою… Звикли, зачерствіли, збайдужіли? А, до речі, у кожного із жебраків своя доля і свої причини старцювання…

Важке дитинство

Володимир ріс у звичайній сільській родині на Хустщині. Здається, нічим не відрізнявся від однолітків, любив ганяти м’яча, бавитись у піжмурки,  непогано навчався у школі… Та щойно йому виповнилось  дев’ять років, у родині сталось лихо – несподівано помер батько. Незабаром мати вдруге вийшла заміж і народила сестричку. Вітчим від першого дня незлюбив пасинка, обділяв у всьому, нерідко давав стусанів ні за що. Якщо сестра щось розбивала, завжди діставав Володимир.

Одного разу Марта одягнула мамині туфлі на підборах і вирішила походити в дорослому взутті на подвір’ї. Та несподівано маленька дитяча нога підвернулась, дівчинка впала і зламала руку.  Вітчим у той час був на роботі. Мати сама відвезла доньку в лікарню.  Медики зробили все необхідне, наклали гіпс і відпустили дівчинку додому. Увечері, коли Семен Георгійович повернувся і побачив доньку з перев’язаною рукою, суворо спитав у чому справа. Марта розповіла. Тоді чоловік щосили почав лупцювати пасинка. Хлопець втікав від жорстоких побоїв, та на ганку вітчим його зловив і зіштовхнув зі сходів…

Отямився хлопець уже в лікарні. Як виявилось, світ для нього змарнів, пожух… Володимир почав втрачати зір…

Шалене кохання

Юність у Володимира Рущака пройшла теж не дуже солодко. Щойно отримав шкільний атестат, назавжди покинув родину. На жаль, мати помічала тільки нового чоловіка і сестру, а син, наче був нерідним…

Із-за хвороби очей, нормальну роботу в Хусті знайти не міг, тож через УТОС влаштувався робітником на ламповому заводі, щоб заробити хоч на оплату квартири та харчі. Колеги порадили оформити інвалідність. Тож Володимир подався у районний відділ соціального забезпечення. І там зустрів її… фатальну жінку, любов свого життя. Великі сині очі незнайомки здавались уламками неба, а кучері русявого волосся, обрамляючи бездоганний овал світлого обличчя, нагадували колоски пшениці. 

Єва сиділа в інвалідному візку і Володимир, фантазуючи через поганий зір, яка ж вона насправді, мимоволі торкнувся теплої долоні жінки… і серце забилось так, ніби от-от вискочить із грудей.  З того часу вони почали зустрічатись. Проте родина коханої була проти їхніх стосунків, вважаючи, що Володимир – пройдисвіт, який полює за житлом.  Йому тоді було 24, а їй – 42. Велика різниця у віці не лякала чоловіка, навпаки, поруч із нею він відчував себе більш впевнено і отримував саме ту порцію ласки і тепла, яку недоодержав у дитинстві від матері.

Сумісне життя було нелегким, бо весь час потрібно було збирати гроші на операції – то Єві на спині, то Володимиру на сітківці. Періодично сапомочуття покращувалось, періодично – погіршувалось. У обох… Мешкало подружжя в хаті Єви, куди час від часу навідувались її близькі, щоб попсувати обом нерви. Але їх об’єднувало головне – кохання, для якого усі перепони здавались тимчасовими…

Проте однієї зимової ночі Єви не стало… Вона померла від інсульту. Раптово. І сонце, ніби навіки згасло.

Чарівна сопілка

Володимир дуже важко переживав втрату єдиної в житті близької людини. Залишившись наодинці з горем, нерви почали здавати, зір інтенсивно погіршувався. Він уже майже нічого не бачив.

Тоді смерть здавалась найкращим порятунком від мук. Але довелось жити… долати депресію…

-Щось у душі зламалось, мені було байдуже, чи завтра наступить, чи доба триватиме вічно – згадує Володимир Рущак. – Я міг дуже довго не виходити з дому, тижнями не їсти, тільки пити воду. Відчував, що опускаюсь на соціальне дно.

Одного разу чоловік почув, як сусідський хлопчик грає на сопілці. Мелодія лунала так голосно і дзвінко, що Володимиру теж захотілось спробувати, бо колись, іще маленьким, саме гри на цьому інструменті його навчав рідний батько. Нахлинули спогади…

 -Покликав Максимка. Попросив «дудку». І ніби поринув у інший простір. Та мить була такою солодкою і щасливою! – ділиться В.Рущак. – За кілька днів батьки хлопчика подарували мені таку ж чарівну паличку. Із того часу з сопілкою не розлучаюся.

Життя навпомацки

Зараз Володимир із паличкою, на дотик вивчає горбисту дорогу перед собою. Щоб пересуватись містом, щодня доводиться прикладати титанічних зусиль. Та він іде… щоб «заробити» на хліб щоденний грою на одній із вулиць Хуста.

Хтось називає чоловіка симулянтом, хтось дорікає за жебракування,  хтось навіть насміхається, та мало кому відома важка доля цієї далеко непересічної людини. Бо є в душі старця Божа іскра, грає він не так, як вчать у вишах, не за правилами нотної грамоти, а серцем, імпровізує, за слухом відтворює будь-який мотив…

-Тростина – мій поводир, – усміхається чоловік, – а сопілка – годувальниця. До сліпоти я вже звик, як до невідворотного фатуму. Не бідкаюсь, бо розкошує нині мало хто. Якби не постійна потреба в ліках, до того ж недешевих, не випрошував би милостиню від перехожих. Але пенсії не вистачає… Жити складно, але не безнадійно…

До речі, колись вважалося, що позбавлення людини можливості бачити є більшою карою, ніж смерть. Цар Едіп для спокути власної провини не вбивав, а осліпив себе. Шекспір також переконував, що фізична загибель є меншим нещастям, аніж сліпота. А скільки співчуттів викликають досі оспівані Шевченком кобзарі, бандуристи, лірники… Утім, сьогодні нерідко «сліпий» натовп метушливо проходить повз незрячих і навіть не замислюється, якими обділеними почуваються в суспільстві ті, хто живе в постійній темряві…

Марина Алдон,

«Карпатський об’єктив»      

Працівники Хустського МТЦ провели пасхальну благодійну акцію

 OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Працівники Хустського МТЦ провели пасхальну благодійну акцію

 

У переддень Великодня працівники Хустського міського територіального центру провели благодійну акцію. Самотні літні люди, які перебувають на обліку в МТЦ, отримали в подарунок продуктові набори  та пасхальні коржі.  Під час зустрічі з підопічними, виконувачка обов’язків директора терцентру Анжела Соболь-Лавренко, вивчала проблеми та умови проживання самотніх пенсіонерів.

– Майже усім нам, самотнім людям потрібна підтримка в повсякденному житті, особливо сьогодні, коли для багатьох із нас основним джерелом існування залишається пенсія, – зазначила одна з підопічних центру,  дев’яностодворічна Антоніна Бітунова.

Загалом 17 квітня подарунки отримали 245 хустян. Багато хто зі стареньких приймав великодні набори зі сльозами вдячності на очах, адже коштів на придбання продуктів хронічно не вистачає, а відсвяткувати Пасху хочеться належно…

 OLYMPUS DIGITAL CAMERA

-Пам`ятаючи слова Спасителя: «Те, що ви зробили одному з менших оцих, ви зробили мені», хочемо, щоб найнезахищеніші верстви населення відчули радість життя і підтримку з боку керівництва міста, – наголосила керманича міського ТЦ, – адже як приємно бачити усмішки на обличчях підопічних!

 

Леся Медвідь

Скільки коштує в Хусті зібрати великодній кошик?

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Скільки коштує в Хусті зібрати великодній кошик?

Наближається Пасха – найбільше хрис­тиянське свято.  Напередодні Великодня потрібно підготувати до освячення кошик, куди традиційно кладуть обрядовий хліб (паску), яйця, масло, вино, сир (творог) і сіль. У деяких селах в церкву несуть навіть ковбасу, шинку, цибулю, часник, хрін та інші страви святкового столу. Слід зазначити, що зібрати великодній кошик для кожної господині — момент істини, де вона хоче показати усі свої творчі вміння та кулінарні таланти… Тож спробуємо з’ясувати, скільки коштуватиме пасхальний кошик для середньостатистичного хустянина.

Для початку уявимо, що в нас нічого немає – придбати потрібно все. Самі кошики в Хусті – на всякий смак… і ціну… Простенький на ринку коштує від 25 (маленький) до 100 (більший). Гарніші, польські, гарно задекоровані «потягнуть» на цілих 150-250 гривень. Свічки – від 3 до 15 грн. Серветки теж різняться в ціні — від 10 до 40 грн., за вишиті рушнички з написом «Христос воскрес» просять і 50, і 150 гривень.

У передвеликодній час міський ринок  та прилегла до нього територія нагадують справжнісінький мурашник. Людей — сила-силенна, і всі кудись поспішають, одні продають, інші — купують, дехто торгується, дехто – роздивляється…  Цікаво, а скільки цьогоріч коштує «свято в кошику»?

Спробуємо з’ясувати, виходячи з середніх цін на продукти.

Тож потріб­но придбати як мінімум 4 яйця, хоча краще – десяток. За одне домашнє яйце господині просять 1.00—1.40 грн., фермерські яйця коштують 0.80 — 0.95 грн. За писанки потрібно викласти від восьми до 25 гривень за штуку, дерев’яні масового виробництва коштують дешевше — дві гривні, упаковка пластикових писанок — 20 грн. Можна, звичайно, й зекономити — пофарбувати яйця в лушпинні цибулі чи, скажімо, придбати наклейки з пасхальною тематикою за дві гривні.

Вартість домашнього сиру – 15 – 20 грн., масло – 11 – 32 грн. (за 200 грам). Вино на ринку можна купити за 20 грн., магазинне – від 30 до 150 грн. ( в середньому) за пляшку.

Тепер основне. Міні-паска, так званий дитячий варіант, коштує 5-10 грн., середня за розміром — 12—17 грн., велика — 30—40 грн. Якщо пекти її самотужки, то зекономити не вийде, міні-варіант виросте в ціні на 15 гривень, а велика паска — на всі 50 грн. Досвідчені господині кажуть, що залежно від рецепту, вартість паски, випеченої в домашніх умовах, така ж, як і в крамниці, різниця – у смакових якостях.

Для порівняння: виходячи з цін минулого року, пристойний великодній кошик подорожчав на 10-15 відсотків.

Насамкінець хочу наголосити, що Великдень не є торжеством гастрономії та кулінарії, а передусім символом Воскресіння Христового, тому його найкраще відсвяткувати з молитвою в серці і на устах та не влаштовувати на церковних подвір’ях «змагання кошиків».

Марина Алдон

“Карпатський об’єктив”