Ранні овочі небезпечні для здоров’я

vesenne-menyu

Ранні овочі небезпечні для здоров’я

Цього року вже розпочата торгівля ранньої рослинної продукції (огірки, помідори, редька, зелена цибуля, кріп, петрушка та інші) в роздрібній торгівельній мережі, на ринках м. Хуст та Хустського району.
Ранні сільськогосподарські культури для їх швидкого дозрівання переважно піддобрюють органічними та неорганічними добривами, обробляють різними пестицидами для отруєння шкідників. Ці сполуки мають властивість накопичуватися в грунті, а потім в продуктах. Як наслідок, при вживанні в їжу такі продукти можуть негативно впливати на здоров’я людей, а інколи визивати гострі та хронічні отруєння людини.
Особливо небезпечно вживання продуктів з перевищеним вмістом нітратів та пестицидів для дітей, підлітків, ослаблених та хворих людей.
Переконливо раджу, перед придбанням ранньої рослинної продукції в роздрібній торгівельній мережі, на ринках м. Хуст та Хустського району, поцікавитися в продавців про наявність якісних посвідчень, які б гарантували їх якість та безпеку для здоров’я населення, в іншому випадку таку продукцію краще не купувати.

Ганна Ковач, головний спеціаліст Хустського міськрайонного управління ГУ ДСЕС у Закарпатській області

Який насправді інтерес у опонентів малих ГЕС?

image003-779277

Який насправді інтерес у опонентів малих ГЕС?

Або чому «зелені піонери» не працюють над вирішенням насправді болючих екологічних проблем Закарпаття

Тема спорудження на Закарпатті малих ГЕС обговорюється у області уже не перший рік. Так місцеві екологи, котрі, в основному, не мають ні сертифікації, ні будь-яких юридичних повноважень, а часто й відповідної освіти, збурюють громади гірських сіл і районів, розповідаючи про жахливі засухи, затоплення земель та інші екологічні «катастрофи». Та, мабуть, ніхто з цих «зелених піонерів» не розповідає людям правду про такі ГЕС. І правду про особистий інтерес у боротьбі з малими ГЕС…

Почнемо з того, що питання будівництва малих ГЕС на Закарпатті у першу чергу розпочинається з контакту з місцевою громадою. Це важлива передумова проектування таких ГЕС. Зауважте, саме з громадою певного села, а не з активістами з Ужгорода, Мукачева, Хуста чи Берегова, котрі перед місцевими виборами намагаються «набити» собі ціну через ніби-то захист екології. Мова йде про закарпатських містечкових крикунів-активістів, котрі чомусь вважають, що мають право вирішувати за громаду самого певного села. Вони, мов папуги продовжують повторяти тези своїх побратимів-грантоїдів з Ужгорода, котрі, у свою чергу, мають прямий фінансовий інтерес у боротьбі з малими ГЕС на Закарпатті. Який? А дуже простий: ці люди, котрі позиціонують себе, як фахові екологи (при чому під екологією вони розуміють, в основному, лише боротьбу з ГЕС) отримують сотні тисяч євро у вигляді грантів зі США та Європи під тему захисту довкілля. Для отримання цих грошей, ужгородські екологи вже наперед склали графік боротьби з малими ГЕС на Закарпатті. Навіть знаючи, що проект певної малої ГЕС отримав схвальні відгуки серйозних науково-екологічних установ, фіхівців та місцевої громади.

Аби не бути голослівними, пропонуємо на ваш розсуд думки фахівців всеукраїнського рівня, котрі, щоправда, не мають відношення до екологічних грантів, і займаються екологією виключно як наукою, а не як хобі чи піар-акцією.

 Директор Державного підприємства “Науково-дослідний центр екологічного маркетингу та інжинірингу Національної академії наук України, кандидат фізико-математичних наук Ярослав Куценко. Переваги діяльності міні-ГЕС очевидні, — каже експерт. — Це і постійно поновлюваний самою природою запас енергії, простота експлуатації і відсутність забруднення навколишнього середовища. Крім того, не слід забувати і про соціальну складову питання, адже від діяльності на території села такої малої ГЕС виграє громада: бюджет отримує стабільні надходження, ремонтуються дороги, освітлюються вулиці, рівень напруги в мережах стабілізується і т.д. Зараз в Україні діє щонайменше 15 законів, які сприяють розвитку альтернативних джерел енергії. А що, зараз закінчиться бум із малою гідроенергетикою, наступна на черзі яка — сонячна? І які будуть аргументи у противників? А, там, мовляв, землі забирають. І знову нікого не будуть цікавити аргументи, що під сонячні електростанції виділяються неактивні землі, не рілля. Та так можна до абсурду дійти.

Разом з тим, я не розумію, що таке форум екологічного порятунку Закарпаття, який так «опікується» малими ГЕС? І чому свою діяльність вони зосередили на малих ГЕС? Екологія – це наука, яка виникла на стику біології, фізики, хімії, медицини, філософії. Врешті-решт це має стати філософією нашого життя – збереження довкілля для майбутнього. А тут якийсь однобокий підхід виходить. Чому в нас нема екологічного порятунку від засилля АЗС, від сміття, не вирішуються питання відходів, вирубки лісів, подивіться, що з річками робиться. Не секрет, що у Закарпатській області ефективно працює біля 10% очисних споруд. То чому не займаємося зменшенням викидів у навколишнє середовище? Тобто чому не працюємо над вирішенням насправді болючих екологічних проблем, яких на сьогодні на Закарпатті чимало?

Провідний вчений України, професор, доктор біологічних наук Андрій Ковальчук — Країни, котрі можна ставити у приклад за рівнем використання гідроенергетичного потенціалу, здебільшого використовують малі ГЕС: в Австрії обсяг такого виробництва енергії складає майже 10%, в Швейцарії – 8,3%, Швеції – 3%, Іспанії – 2,3%, — розповідає професор. — Надзвичайно велику роль малі ГЕС грають і в Німеччині. А в такій близькій для закарпатця Чехії малі ГЕС виробляють половину всієї електроенергії країни. Показовий факт – вже після того, як тамтешні гідроелектростанції запрацювали, згідно з соціологічними дослідженнями, їхню роботу почали схвалювати 57% громадян Чехії. Досить актуальне питання для нашого краю…

До речі, завдяки ГЕС можна вирішити не тільки проблему власної електроенергії. Зокрема, будівництвом ГЕС, наприклад, Швейцарія не тільки забезпечила власну енергетичну безпеку, а й «закрила» питання з повенями. Ще з ХIX століття цю країну найбільше топило. Звідти масово виїжджали люди в пошуках кращої долі. Проте завдяки правильній політиці в державі вони припинили рубку своїх лісів, потім побудували ГЕС, створили потрібну кількість водойм і таким чином повені фактично припинилися…

Аби не ходити далеко, можна взяти приклад існування нещодавно збудованої малої ГЕС у селі Тур’я Поляна на Перечинщині. Тут поряд із міні-ГЕС знаходиться величезне форелеве господарство. Це, напевно — найкращий приклад того, що така ГЕС і флора та фауна можуть безпечно співіснувати. Технологічно все зроблено так, що шляхи проходу риби залишилися у природному стані, відтак електроенергію там виробляють, не завдаючи шкоди довкіллю….

Разом з тим, чим далі, тим більше світові експерти-екологи сходяться на думці, що критикують альтернативну енергетику ті, хто заробляє на традиційному паливі – нафті, газові.Адже представники корпорацій, що займаються видобуванням традиційних енергоносіїв суттєво втрачають від запровадження відновлювальних джерел. Саме з їхньої подачі з’являються різноманітні громадські та екологічні рухи, що виступають проти розвитку нових типів енергії.

Іван Попович

Чи такі страшні ГЕС, як їх «малюють»?

photo.php

Чи такі страшні ГЕС, як їх «малюють»?
Фахово — про плюси і мінуси малої гідроенергетики на Закарпатті

Майже одразу після прийняття закарпатською облрадою у листопаді 2011 року досить утопічного рішення про будівництво у краї 330 гідроелектростанцій, ця тема тут набула певної «моди». Вже навіть вигравши суд, і, фактично, скасувавши названий у народі «Проект-330», місцеві громадські активісти від екології продовжують нищівну критику малої гідроенергетики, забувши про те, що ГЕС на Закарпатті з’явилися ще 70 років тому. Про те, чи справді малі ГЕС такі небезпечні, як їх «малюють», і яку користь вони здатні принести закарпатцям, дізнавався наш кореспондент.

Закарпатській гідроенергетиці вже 70 років!

Піднявши деякі архівні документи, з’ясовуємо, що малі гідроелектростанції дериваційного типу — Оноківська та Ужгородська — з’явилися на річці Уж ще в далекому 1943-му році. Основне обладнання для них у 1941-му випустила празька фірма ЧКД «Каплан». Станції запустили в дію угорські фахівці, а от гідростанцію середньої потужності — Теребля-Ріцьку — збудували вже невдовзі після війни. Усі три станції вже десятки разів окупилися і тепер фактично дарують Закарпаттю електроенергію…
Згідно статистичних даних, основний обсяг електричної енергії на енергоринок у Закарпатті відпускають гідроелектростанції — 98,8%; на загальнодержавному ринку їхня частка становить 5,2%. В загальноукраїнському балансі на область припадає менш ніж 1,0% виробленої електроенергії.
Водночас Закарпаття використовує майже 1,8 млрд. кіловат-годин електроенергії, виробляючи її близько 150 млн. кВт/год. Проте, провідні науковці України від біології й екології в один голос підтверджують, що Закарпаття має найбагатший енергопотенціал у країні (6,45 млрд кВт/год. на рік), наділений розгалуженою річковою системою (понад 9 тис. річок і потічків), особливо потужною в передгірських та гірських районах. Ці водні артерії є основним ресурсом для побудови ГЕС, які за умови застосування досконалих технологій, можуть стати альтернативним екологічно безпечним джерелом енергії.
Аби не сварити між собою закарпатських фахівців від громадської екології та науковців-екологів, за роз’ясненнями теми малих ГЕС звертаємося до спеціаліста всеукраїнського рівня, доктора технічних наук, завідувача кафедри туризму Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу Людмили Архипової.

Дериваційні ГЕС — найбільш безпечніші для довкілля

— В Україні, за винятком окремих станцій, розвиток малої енергетики розпочався лише у 2008 році, і тут щось треба робити, щоб це було екологічно безпечно і щоб ми найменше порушували навколишнє середовище, — каже Людмила Миколаївна. А загалом у питанні гідроенергетики потрібно, перш за все, розуміти різницю між -мікро, -міні і малими ГЕС, — розповідає пані Людмила. — Їх розрізняються за встановленою потужніствію. Відповідно до 100 кВт, 100-1000 та 1000-10000 кВт. Максимальна потужність ГЕС, які вважаються малими встановлена нормативними документами кожної країни. Наприклад, в деяких Європейських країнах малими вважаються ГЕС до 30000 кВт (або 30 МВт). Реально в межах Карпатського регіону 10МВт можна отримати на основній (середній) течії р.Дністер, можливо й на р.Тиса в залежності від типу станції. За типом поділяють на греблеві (з улаштуванням водосховища сезонного або річного регулювання стоку) та дериваційні (перекидання частини стоку за межами основного русла (труба або дериваційний канал). Тоді улаштовується підпір 2-3 м (та ж гребля з невеличким водосховищем без можливості регульованої акумуляції води).
Апріорно за впливом на довкілля більш безпечними вважаються дериваційні станції. Всі ті, що будуються останнім часом, саме такі. Взагалі малі ГЕС у всьому світі належать до екологічно чистих (зелених, відновлюваних, нетрадиційних) джерел енергії. В Україні прийнята Енергетична стратегія до 2030 року, де про це йдеться мова (можна знайти в повному вигляді в Інтернеті).

Екологічний вплив малих ГЕС є локальним…

Що ж до шкоди від ГЕС, то, за словами Людмили Миколаївни, по великому рахунку будь-яка антропогенна діяльність наносить шкоду довкіллю в більшій чи меншій мірі. Навіть туристичні стежки сприяють знищенню і переселенню деяких видів флори і фауни. Тому і улаштування ГЕС в межах будівельного майданчику порушує грунтовий покрив, збільшує викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря від будівельної техніки, підвищує рівень електромагнітного випромінювання, шумовий вплив (все в межах санітарної зони близько 50 м), дещо змінює гідрологічний режим (в межах довжини деривації). Відсутність рибопропускних та рибозахисних пристроїв найбільше впливатиме на гідробіонтів.
— На мою думку, якщо в руслі по-за межами дериваційного каналу залишати меженний стік (протягом цілого року на рівні мінімальної середньомісячної витрати маловодного року 75% забезпеченості), висихання русла не спостерігатиметься, — переконана фахівець. — А вцілому увесь екологічний вплив малих ГЕС є локальним. За межами санітарної зони вимірювані параметри навколишнього середовища будуть на рівні фонових. Але проведення оцінки впливу на навколишнє середовище та екологічного моніторингу експертами рекомендується.
Що ж до органів, котрі повинні займатися дозволами і контролем за будівництвом малих ГЕС, Людмила Архипова каже: «Порядок надання дозволу на будівництво встановлюється законодавчими актами, якими передбачено проведення оцінки впливу на навколишнє середовище та екологічна експертиза проектів. Контроль за будівництвом знаходиться в межах компетенції відповідних державних органів. Але на мою думку робота з громадськістю за зарубіжним досвідом повинна проводитись інвестором. В його інтересах зацікавити, переконати сільську громаду в перевагах своїх інвестицій, яка надає в оренду землю під будівництво. Нажаль, в Україні немає Закону про стратегічну екологічну оцінку, згідно якого закордоном фахівцями визначаються території, місця для перспективних інвестицій.

Потужність ГЕС не повинна перевищувати 5 МВт

Сьогодні місця улаштування малих ГЕС в Україні визначаються інвесторами, що не завжди обгрунтовано і з екологічної точки зору в тому числі. Проблемність ситуації на сьогодні в Закарпатті повязана з практичною відсутністю роботи з населенням, громадськістю з боку інвесторів. Потрібно з шляху протистояння перейти на шлях компромісів, домовленностей та соціальних угод.
Ще раніше на засіданні Координаційної ради з питань будівництва об’єктів малої гідроенергетики в Івано-Франківській області Людмила Архіпова висловила думку, що потужність малих ГЕС у регіоні має бути обмежена 5 МВт і то на більших річках – Дністрі, Пруту, а на всіх менших річках – 1-1,5-2 МВт. Експерт також зауважила, що Карпатський регіон, куди входять Закарпатська, Львівська, Івано-Франківська і Чернівецька області, є найпотужнішим гідроенергетичним регіоном України.
Причому, уточнила вона, найбільший гідроенергетичний потенціал має Закарпаття.
За словами науковця, екологічно безпечний потенціал річок Карпатського регіону становить 15% від їх валових гідроенергетичних потужностей.

Павло БІЛЕЦЬКИЙ

Громадські активісти Хустщини збирають підписи проти будівництва міні-ГЕС

10342906_549984498456174_4050771355068702672_n

Громадські активісти Хустщини збирають підписи проти будівництва міні-ГЕС

Будівництво міні-ГЕС у Нижньому Бистрому викликало неабиякий резонанс у суспільстві. Екологи та громадськість б’ють на сполох, адже вбивчий агрегат може суттєво вплинути не тільки на флору та фауну Карпат, але й на водні артерії та безпеку самих горян. Вперті бізнесмени не хочуть чути ні науковців, ні мешканців Хустщини, наполегливо стверджуючи, що електростанція не завдасть жодної шкоди довкіллю.

10325153_549984371789520_1837677315470019821_n

Раніше з приводу доцільності спорудження ГЕС в Хустській РДА відбулося розширене засідання Громадської ради, проте закінчилося зібрання практично нічим.

10390108_577981135653938_2311279141545188955_n

Отже, у неділю, 1 червня, представниками  Правого Сектору,КУН , ВО”Свобода”, Радикальної партії  та незалежними активістами було проведеногромадські збори в селах Іза та Горінчово.

Перед присутніми виступили Семен Грица (Правий Сектор ) та Михайло Орос ( Свобода ) та Любомир Кузьма (КУН). Вони розповіли краянам про проблеми, які можуть виникнути вздовж гирла річки Ріка після завершення будівництва і запуску в експлуатацію ГЕС.

Зокрема, виступаючі наголосили, що невелика гірська річка не має відповідного водного потенціалу для споруджування на ній електростанції, навіть невисокої потужності.

Ні про яку енергетичну незалежність не може бути й мови. Даний проект – це просто бізнес і нічого іншого. То чому ми, живучи в ХХІ сторіччі, не маємо бережного відношення до природи? – зазначили активісти. – Забудовники і власники фірми просто не хочуть чути думку мешканців краю. Вони спотворюють громадські слухання, проводять піар-кампанії щодо дискредитації тих, хто намагається донести необізнаним мешканцям регіону правду.

10373647_549917675129523_2485378913912186019_n

Під час просвітницької акції організатори зібрали кілька сотень підписів ізян та горінчовців, налаштованих проти будівництва міні-ГЕС.

Роман Келемен

Водойми Хустщини волають по допомогу

Фото Агнеси Куртяк

Фото Агнеси Куртяк

Водойми Хустщини волають по допомогу

 

Сміття – одна з вічних проблем не тільки нашого краю, але й усього світу. Однак побутові відходи накопичуються не лише біля урн чи на сміттєзвалищах, а також, на жаль, на берегах водойм та в руслах річок.

Відходи беруть нас «за горло»

Протягом цілого квітня в Хусті й районі тривав місячник саночищення та благоустрою. Але чи багато позитивного вдалося зробити за цей час чиновникам, громадським активістам та пересічним краянам? На жаль, ні. Навпаки, з потеплінням відкрився «сезон шашликів», і на лоні природи з’явилася нова «партія» непотребу, починаючи від старих газет та журналів, порожніх консервних банок, обгорток й упаковок і закінчуючи битим посудом, зношеним одягом та поламаною побутовою чи офісною технікою…

Особливо хвилюють гирла річок. Як розповідають старожили, колись у таких крихітних водоймах, як Млиновиця та Хустець, які протікають через увесь Хуст, водилися величезні окуні, карасі, можна було наловити чимало смачної та, головне, здорової риби. А що маємо зараз? Замість підводних мешканців у брудній воді плавають хіба що пластикові пляшки…

Слід зазначити: забруднення води через людське втручання призводить до порушення циклів цілої екосистеми. Екологи вже давно б’ють на сполох і закликають людей не плювати у власний колодязь. Проте чи можна достукатися до сердець окремих краян?

«Так роблять усі»

Чомусь у всіх бідах мешканці Хустщини звикли звинувачувати представників влади. Якщо йдеться про сміття, то найбільше нарікань лунає на адресу мера й голови РДА, а також на котів і собак, які розтягують побутові відходи. Дивно, але власної причетності до проблеми забруднення природи ніхто (або майже ніхто) не відчуває… А головна біда в тому, що деякі наші земляки, залишаючи за собою купи непотребу на галявині чи біля води, живуть за гаслом: «А після нас хай і трава не росте»… Як не прикро, та в багатьох із нас немає поваги до оточуючих.

«Так роблять усі», «Тут і до мене було брудно», «Хтось це прибере» – несміливі спроби виправдатися тих, хто в глибині душі розуміє: залишати після себе сміття – це дикунство. Проте… наші чисті гірські ріки поступово перетворюються на стихійне сміттєзвалище. Кілька років тому одна зі столичних фірм зробила берегоукріплення на Тисі, Ріці, прочистила гирла водних артерій краю. Однак зараз найбільша річка Закарпаття схожа на контейнер для збору пет-пляшок і несе в Дунай тонни пластику. Від подібного лиха потерпають і менші річки, в руслах яких виникають цілі сміттєві затори.

– Треба мінятися, почати жити за принципом «Не смітити», бо ефективність прибирання все ж низька, – каже заступник Хустського міського голови з комунальних питань Микола Аннишинець. – Важливо усвідомити масштаби обсягів відходів, які накопичуються у воді та отруюють її. Бо якщо не за рівнем життя, то принаймні за кількістю сміття наша держава не відстає від середньоєвропейського показника. За прогнозами як закордонних, так і вітчизняних фахівців, екологічна ситуація в регіоні, без перебільшення, наближається до критичної.

Вільшанське водосховище «потопає» у смітті

Останнім часом найбільшу штучну водойму області, якій уже більше ніж півсторіччя, просто заполонив пластик. Річ у тім, що весь непотріб, котрий краяни викидають у Тереблю, збирається саме тут. Через це навіть Теребле-Ріцька ГЕС втрачає потужність.

– На жаль, у селі немає жодного офіційного сміттєзвалища, тож мешканці і Вільшан, і кількох прилеглих населених пунктів викидають увесь мотлох на узбережжя або просто в річку. В підсумку рівень води піднімається, і сміття опиняється у водосховищі, – зауважує директор ГЕС Олег Ігнатко. – Відтак побутовий непотріб захаращує і поверхню водосховища, і гідроагрегати електростанції. Для того, аби тимчасово очистити штучне озеро від пластику, доводиться залучати фірми-підрядники, бо власними силами зібрати все сміття не вдається. Тільки впродовж трьох останніх років із водойми «наловлено» та вивезено понад 10 тисяч мішків пет-пляшок. Тож для того, щоб вирішити питання сміття раз і назавжди, потрібно провести належним чином роз’яснювальну роботу з населенням і, найголовніше, вирішити проблему з утилізацією відходів у гірських районах Закарпаття.

Чи є вихід?

Слід зазначити, що на нарадах Хустської міської ради та райдержадміністрації неодноразово порушувалося питання створення підприємства, яке б займалось утилізацією відходів, однак усе впирається в кошти. Проте… чому б не знайти інвесторів, адже за кордоном уміють заробляти навіть на смітті!

Гадаю, найбільш ефективним засобом боротьби з екологічними правопорушниками було б накладення штрафів та залучення краян до громадських робіт, зокрема до прибирання. Але що робити зі сміттям, яке вже накопичилось у водоймах?

Спалення побутових відходів, зібраних під час «суботників», набуло досить широкого поширення протягом останніх років. Перевагою процесу є можливість використати непотріб як енергетичну сировину, однак недоліком є забруднення атмосфери.

Отож поки із будівництвом сміттєпереробних заводів справи в нас не дуже обнадійливі й немає чітко налагодженої системи роздільного збору, потрібно насамперед навчитися правильно поводитися з домашніми відходами: не викидати їх у недозволених місцях, не залишати за собою «слідів» на природі, пам`ятати про те, що в захаращенні довкілля винні в першу чергу ми самі, тож і боротьба зі сміттям лежить на наших власних плечах.

 

 Марина АЛДОН

 «Карпатський об’єктив»

 

Сміття – одна з вічних проблем не тільки нашого краю, але й усього світу. Однак побутові відходи накопичуються не лише біля урн чи на сміттєзвалищах, а також, на жаль, на берегах водойм та в руслах річок. Відходи беруть нас «за горло» Протягом цілого квітня в Хусті й районі тривав місячник саночищення та благоустрою. Але чи багато позитивного вдалося зробити за цей час чиновникам, громадським активістам та пересічним краянам? На жаль, ні. Навпаки, з потеплінням відкрився «сезон шашликів», і на лоні природи з’явилася нова «партія» непотребу, починаючи від старих газет та журналів, порожніх консервних банок, обгорток й упаковок і закінчуючи битим посудом, зношеним одягом та поламаною побутовою чи офісною технікою… Особливо хвилюють гирла річок. Як розповідають старожили, колись у таких крихітних водоймах, як Млиновиця та Хустець, які протікають через увесь Хуст, водилися величезні окуні, карасі, можна було наловити чимало смачної та, головне, здорової риби. А що маємо зараз? Замість підводних мешканців у брудній воді плавають хіба що пластикові пляшки… Слід зазначити: забруднення води через людське втручання призводить до порушення циклів цілої екосистеми. Екологи вже давно б’ють на сполох і закликають людей не плювати у власний колодязь. Проте чи можна достукатися до сердець окремих краян? «Так роблять усі» Чомусь у всіх бідах мешканці Хустщини звикли звинувачувати представників влади. Якщо йдеться про сміття, то найбільше нарікань лунає на адресу мера й голови РДА, а також на котів і собак, які розтягують побутові відходи. Дивно, але власної причетності до проблеми забруднення природи ніхто (або майже ніхто) не відчуває… А головна біда в тому, що деякі наші земляки, залишаючи за собою купи непотребу на галявині чи біля води, живуть за гаслом: «А після нас хай і трава не росте»… Як не прикро, та в багатьох із нас немає поваги до оточуючих. «Так роблять усі», «Тут і до мене було брудно», «Хтось це прибере» – несміливі спроби виправдатися тих, хто в глибині душі розуміє: залишати після себе сміття – це дикунство. Проте… наші чисті гірські ріки поступово перетворюються на стихійне сміттєзвалище. Кілька років тому одна зі столичних фірм зробила берегоукріплення на Тисі, Ріці, прочистила гирла водних артерій краю. Однак зараз найбільша річка Закарпаття схожа на контейнер для збору пет-пляшок і несе в Дунай тонни пластику. Від подібного лиха потерпають і менші річки, в руслах яких виникають цілі сміттєві затори. – Треба мінятися, почати жити за принципом «Не смітити», бо ефективність прибирання все ж низька, – каже заступник Хустського міського голови з комунальних питань Микола Аннишинець. – Важливо усвідомити масштаби обсягів відходів, які накопичуються у воді та отруюють її. Бо якщо не за рівнем життя, то принаймні за кількістю сміття наша держава не відстає від середньоєвропейського показника. За прогнозами як закордонних, так і вітчизняних фахівців, екологічна ситуація в регіоні, без перебільшення, наближається до критичної. Вільшанське водосховище «потопає» у смітті Останнім часом найбільшу штучну водойму області, якій уже більше ніж півсторіччя, просто заполонив пластик. Річ у тім, що весь непотріб, котрий краяни викидають у Тереблю, збирається саме тут. Через це навіть Теребле-Ріцька ГЕС втрачає потужність. – На жаль, у селі немає жодного офіційного сміттєзвалища, тож мешканці і Вільшан, і кількох прилеглих населених пунктів викидають увесь мотлох на узбережжя або просто в річку. В підсумку рівень води піднімається, і сміття опиняється у водосховищі, – зауважує директор ГЕС Олег Ігнатко. – Відтак побутовий непотріб захаращує і поверхню водосховища, і гідроагрегати електростанції. Для того, аби тимчасово очистити штучне озеро від пластику, доводиться залучати фірми-підрядники, бо власними силами зібрати все сміття не вдається. Тільки впродовж трьох останніх років із водойми «наловлено» та вивезено понад 10 тисяч мішків пет-пляшок. Тож для того, щоб вирішити питання сміття раз і назавжди, потрібно провести належним чином роз’яснювальну роботу з населенням і, найголовніше, вирішити проблему з утилізацією відходів у гірських районах Закарпаття. Чи є вихід? Слід зазначити, що на нарадах Хустської міської ради та райдержадміністрації неодноразово порушувалося питання створення підприємства, яке б займалось утилізацією відходів, однак усе впирається в кошти. Проте… чому б не знайти інвесторів, адже за кордоном уміють заробляти навіть на смітті! Гадаю, найбільш ефективним засобом боротьби з екологічними правопорушниками було б накладення штрафів та залучення краян до громадських робіт, зокрема до прибирання. Але що робити зі сміттям, яке вже накопичилось у водоймах? Спалення побутових відходів, зібраних під час «суботників», набуло досить широкого поширення протягом останніх років. Перевагою процесу є можливість використати непотріб як енергетичну сировину, однак недоліком є забруднення атмосфери. Отож поки із будівництвом сміттєпереробних заводів справи в нас не дуже обнадійливі й немає чітко налагодженої системи роздільного збору, потрібно насамперед навчитися правильно поводитися з домашніми відходами: не викидати їх у недозволених місцях, не залишати за собою «слідів» на природі, пам`ятати про те, що в захаращенні довкілля винні в першу чергу ми самі, тож і боротьба зі сміттям лежить на наших власних плечах. Марина АЛДОН «Карпатський об’єктив»Джерело: karpatskijobjektiv.com
Сміття – одна з вічних проблем не тільки нашого краю, але й усього світу. Однак побутові відходи накопичуються не лише біля урн чи на сміттєзвалищах, а також, на жаль, на берегах водойм та в руслах річок. Відходи беруть нас «за горло» Протягом цілого квітня в Хусті й районі тривав місячник саночищення та благоустрою. Але чи багато позитивного вдалося зробити за цей час чиновникам, громадським активістам та пересічним краянам? На жаль, ні. Навпаки, з потеплінням відкрився «сезон шашликів», і на лоні природи з’явилася нова «партія» непотребу, починаючи від старих газет та журналів, порожніх консервних банок, обгорток й упаковок і закінчуючи битим посудом, зношеним одягом та поламаною побутовою чи офісною технікою… Особливо хвилюють гирла річок. Як розповідають старожили, колись у таких крихітних водоймах, як Млиновиця та Хустець, які протікають через увесь Хуст, водилися величезні окуні, карасі, можна було наловити чимало смачної та, головне, здорової риби. А що маємо зараз? Замість підводних мешканців у брудній воді плавають хіба що пластикові пляшки… Слід зазначити: забруднення води через людське втручання призводить до порушення циклів цілої екосистеми. Екологи вже давно б’ють на сполох і закликають людей не плювати у власний колодязь. Проте чи можна достукатися до сердець окремих краян? «Так роблять усі» Чомусь у всіх бідах мешканці Хустщини звикли звинувачувати представників влади. Якщо йдеться про сміття, то найбільше нарікань лунає на адресу мера й голови РДА, а також на котів і собак, які розтягують побутові відходи. Дивно, але власної причетності до проблеми забруднення природи ніхто (або майже ніхто) не відчуває… А головна біда в тому, що деякі наші земляки, залишаючи за собою купи непотребу на галявині чи біля води, живуть за гаслом: «А після нас хай і трава не росте»… Як не прикро, та в багатьох із нас немає поваги до оточуючих. «Так роблять усі», «Тут і до мене було брудно», «Хтось це прибере» – несміливі спроби виправдатися тих, хто в глибині душі розуміє: залишати після себе сміття – це дикунство. Проте… наші чисті гірські ріки поступово перетворюються на стихійне сміттєзвалище. Кілька років тому одна зі столичних фірм зробила берегоукріплення на Тисі, Ріці, прочистила гирла водних артерій краю. Однак зараз найбільша річка Закарпаття схожа на контейнер для збору пет-пляшок і несе в Дунай тонни пластику. Від подібного лиха потерпають і менші річки, в руслах яких виникають цілі сміттєві затори. – Треба мінятися, почати жити за принципом «Не смітити», бо ефективність прибирання все ж низька, – каже заступник Хустського міського голови з комунальних питань Микола Аннишинець. – Важливо усвідомити масштаби обсягів відходів, які накопичуються у воді та отруюють її. Бо якщо не за рівнем життя, то принаймні за кількістю сміття наша держава не відстає від середньоєвропейського показника. За прогнозами як закордонних, так і вітчизняних фахівців, екологічна ситуація в регіоні, без перебільшення, наближається до критичної. Вільшанське водосховище «потопає» у смітті Останнім часом найбільшу штучну водойму області, якій уже більше ніж півсторіччя, просто заполонив пластик. Річ у тім, що весь непотріб, котрий краяни викидають у Тереблю, збирається саме тут. Через це навіть Теребле-Ріцька ГЕС втрачає потужність. – На жаль, у селі немає жодного офіційного сміттєзвалища, тож мешканці і Вільшан, і кількох прилеглих населених пунктів викидають увесь мотлох на узбережжя або просто в річку. В підсумку рівень води піднімається, і сміття опиняється у водосховищі, – зауважує директор ГЕС Олег Ігнатко. – Відтак побутовий непотріб захаращує і поверхню водосховища, і гідроагрегати електростанції. Для того, аби тимчасово очистити штучне озеро від пластику, доводиться залучати фірми-підрядники, бо власними силами зібрати все сміття не вдається. Тільки впродовж трьох останніх років із водойми «наловлено» та вивезено понад 10 тисяч мішків пет-пляшок. Тож для того, щоб вирішити питання сміття раз і назавжди, потрібно провести належним чином роз’яснювальну роботу з населенням і, найголовніше, вирішити проблему з утилізацією відходів у гірських районах Закарпаття. Чи є вихід? Слід зазначити, що на нарадах Хустської міської ради та райдержадміністрації неодноразово порушувалося питання створення підприємства, яке б займалось утилізацією відходів, однак усе впирається в кошти. Проте… чому б не знайти інвесторів, адже за кордоном уміють заробляти навіть на смітті! Гадаю, найбільш ефективним засобом боротьби з екологічними правопорушниками було б накладення штрафів та залучення краян до громадських робіт, зокрема до прибирання. Але що робити зі сміттям, яке вже накопичилось у водоймах? Спалення побутових відходів, зібраних під час «суботників», набуло досить широкого поширення протягом останніх років. Перевагою процесу є можливість використати непотріб як енергетичну сировину, однак недоліком є забруднення атмосфери. Отож поки із будівництвом сміттєпереробних заводів справи в нас не дуже обнадійливі й немає чітко налагодженої системи роздільного збору, потрібно насамперед навчитися правильно поводитися з домашніми відходами: не викидати їх у недозволених місцях, не залишати за собою «слідів» на природі, пам`ятати про те, що в захаращенні довкілля винні в першу чергу ми самі, тож і боротьба зі сміттям лежить на наших власних плечах. Марина АЛДОН «Карпатський об’єктив»Джерело: karpatskijobjektiv.com

Нижньобистрянці знають про ГЕС більше, ніж заслані «фахівці»…

фото гес2

Нижньобистрянці знають про ГЕС більше, ніж заслані «фахівці»…


«Нарцисова Долина» пройшлася слідами подій навколо будівництва малої гідроелектростанції на Хустщині

Незважаючи на те, що питання спорудження будівництва малої ГЕС у Нижньому Бистрому на Хустщині вже обговорюється близько трьох років, громада села та району попросила забудовників вкотре розказати про плани, перспективи, користь, можливі загрози від будівництва даної ГЕС. Відтак 21 травня у Хусті представники ТОВ «Акванова Девелопмент» за участі фахівців– екологів, іхтіологів, науковців, громади Нижнього Бистрого, районної влади та громадських активістів детально зупинилися на всіх етапах будівництва ГЕС. Після представники ТОВ «Акванова Девелопмент» у вівторок 27 травня приїхали на чергову зустріч з громадою у сам Нижній Бистрий.

«Обладнання такого типу використовують в Україні вперше»

Презентація у райцентрі Хустщини викликала неабиякий інтерес: зала засідань місцевої райради, де проходила розмова, була переповнена. Презентувала проект представник замовника ТОВ «Акванова– Девелопмент» Листрова Юлія. Пані Юлія зокрема повідомила спочатку про саме ТОВ «Акванова Девелопмент», яка займається спорудженням і реконструкцією малих ГЕС по всій Україні. Відтак детально зупинилася на параметрах проекту малої ГЕС у Нижньому Бистрому та принципах її роботи. Із презентації та графічного матеріалу видно, що мала ГЕС працюватиме вже після турбін Теребле– Ріцької ГЕС у середній течії р. Ріка.

фото гес1
Майбутня електростанція зможе запобігати паводкам, не змінюватиме склад річкової води, пропускатиме рибу через спеціальні рибоходи та очищуватиме річку від сміття. Таким регулюючим засобом стане надувна гребля, яка працюватиме за умови високого рівня води у річці та спеціальні смітєочищувальні машини. В разі виникнення повені надувна гребля автоматично здувається, внаслідок чого підтоплення практично зводиться до нуля. З правої сторони греблі розміщена рибопропускна споруда, яка дозволить рибі та іншим водним тваринам подолати побудовану дамбу. Коли в літній період річка міліє, греблю спускають, і вона не перешкоджатиме руху потоку. Обладнання такого типу використовують в Україні вперше, це може слугувати вдалим прикладом для інших проектів.

ГЕС не тільки не завадить, а й зніме окремі проблеми

На презентації був присутній і представник Всеукраїнської екологічної ліги та Форуму екологічного порятунку Закарпаття Олег Лукша. До слова, фахівці Всеукраїнської екологічної ліги з Києва ще на початку проектування дали позитивний висновок щодо місця розташування МГЕС у Нижньому Бистрому, оскільки за Чехословаччини тут уже був прокладений дериваційний канал для млина чи лісопилки. Відтак екологи цієї організації дійшли висновку, що дана ГЕС не створюватиме екологічних і природоохоронних проблем, навпаки – має зняти деякі існуючі проблеми.
Про флору і фауну навколо майбутньої ГЕС доповідали фахівці біологи та іхтіологи сусідньої Львівської області: гідробіолог, незалежний експерт– еколог, кандидат біологічних наук, представник ПП «Центр ЛТД» Микитчак Тарас та іхтіолог, незалежний експерт з екології карпатської іхтіофауни, член громадської організації «Громадський інститут охорони природи» (м. Львів) Володимир Лєснік. Природознавці розповіли про свої дослідження води, риби та навколишнього середовища у контексті впливу на нього МГЕС. Спеціалісти з’ясували, що вплив ГЕС на флору і фауну навколо неї є мінімальним. Гірше на забруднення річки Ріка впливає сміттєзвалище у Міжгір’ї та потік того ж сміття, яке викидають у річку самі ж жителі Хустщини.
У свою чергу заступник генерального директора, технічний директор ПАТ «Закарпаттяобленерго» Білак Олександр зупинився на важливості розробки альтернативних джерел електроенергії. На його думку, малі ГЕС, побудовані на водних артеріях Закарпаття за умови застосування досконалих технологій, можуть стати альтернативним екологічно безпечним джерелом енергії і значно заощадити запаси вугілля, мазуту, нафти та газу.

Нижньобистрянці краще знають, що їм потрібно


Загалом презентації проекту попри те, що її кілька разів намагалися зірвати агресивно налаштовані провокатори, що представляли противників майбутнього будівництва, дала чимало вичерпних відповідей на запитання громади. І про те, що насправді самі жителі населеного пункту не налаштовані проти будівництва, свідчать їхні ж розмови, активне обговорення, цікавість до проекту. Більше того: спілкуючись із людьми, котрі прийшли на зустріч із забудовниками, можна дійти висновку, що жителі Нижнього Бистрого добре знають, що таке гідроелектростанція. Ба навіть краще за окремих фахівців, котрі приїжджають розказувати їм страшилки про величезну екологічну небезпеку від ГЕС, адже у кінці села вже десятки років працює Теребле-Ріцька ГЕС. Місцева жителька пані Ольга прийшла на зустріч із забудовниками з фотографіями старого млина. Вона – онука власника лісопилки, на місці якої зараз будують малу ГЕС. Жінка каже, що питання щодо заборони будівництва малої ГЕС у селі не стоїть. Його більше штучно створюють заслані активісти з– за меж району. «Почали, то хай будують, – каже жінка. – Головне, щоб не приносило шкоди ані населенню, ані майбутнім поколінням».

«Особливість цього будівництва – це те, що проект італійський і відповідає високим європейським стандартам», – запевнив директор будівництва Юрій Пінковський.
«Така зустріч із громадою села вже не перша, – розповідає представник ТОВ «Акванова Девелопмент» Богдан Кинів. – Вперше ми спілкувалися з місцевими жителями вже майже чотири роки тому. Ще тоді громада села надала згоду на будівництво малої ГЕС, був складений план соціальних заходів, спрямованих на допомогу селу, який реалізовується й нині і буде продовжений на наступні роки. До речі, зараз на об’єкті працює 24 чоловік, семеро з них – місцеві…»
Залучення людей до робіт на об’єкті – одне з ключових питань, яке важливе не тільки для села, але й для самого підприємства. Адже соціальних проблем у Нижньому Бистрому, як, власне і в багатьох селах області, не бракує. Відтак замовники проекту найближчим часом планують долучитися до таких питань, як працевлаштуванням місцевого населення, допомога у розвиток інфраструктури села: школи, нового футбольного поля тощо.
На завершення зустрічі замовники будівництва ГЕС пообіцяли і надалі спілкуватися з громадою села і вводити їх у курс справи. Наразі ж громада впевнено каже своє «так», проте нагадує, аби забудовники не забули про обіцянки допомогти у розбудові й розвитку села.

Анна Перец

У Хусті говорили про «таємниці» малої ГЕС у Нижньому Бистрому

10356545_650039561744641_1956741026_n

У Хусті відкрили всі «таємниці» будівництва малої ГЕС у Нижньому Бистрому

Незважаючи на те, що питання спорудження будівництва малої ГЕС у Нижньому Бистрому на Хустщині вже обговорюється близько трьох років, громада села та району попросила забудовників вчергове розказати про плани, перспективи, користь, можливі загрози від будівництва даної ГЕС. Відтак сьогодні 21 травня у Хусті представники ТОВ «Акванова Девелопмент» за участі фахівців-екологів, іхтіологів, науковців, громади Нижнього Бистрого, районної влади та громадських активістів детально зупинилися на всіх етапах будівництва ГЕС.

Презентація у райцентрі Хустщини викликала неабиякий інтерес: зала засідань місцевої райради, де проходила розмова, була переповнена. Презентувала проект представник замовника ТОВ «Акванова-Девелопмент» Юлія Листрова. Пані Юлія зокрема повідомила спочатку про саме ТОВ «Акванова Девелопмент», яка займається спорудженням і реконструкцією малих ГЕС по всій Україні. Відтак детально зупинилася на параметрах проекту малої ГЕС у Нижньому Бистрому та принципах її роботи. Із презентації та графічного матеріалу видно, що мала ГЕС працюватиме вже після турбін Теребле-Ріцької ГЕС у середній течії р. Ріка.

Майбутня електростанція зможе запобігати паводкам, не змінюватиме склад річкової води, пропускатиме рибу через спеціальні рибоходи та очищувати річку від сміття. Таким регулюючим засобом стане надувна гребля, яка буде працювати за умови високого рівня води у річці. В разі виникнення повені надувна гребля автоматично здувається, внаслідок чого підтоплення практично буде рівне нулю. З правої сторони греблі розміщена рибопропускна споруда, яка дозволить рибі та іншим водним тваринам подолати побудовану дамбу. Коли в літній період річка міліє, греблю спускають і вона не перешкоджатиме руху потоку. Обладнання такого типу використовують в Україні вперше, це може слугувати вдалим прикладом для інших проектів.

 В кінці каналу ГЕС знаходиться розширювальний резервуар за яким розміщені сміттє-затримуючі решітки, які забезпечують захист від попадання сміття до приточної частини ГЕС (в основному листя та дрібні гілки залишаються на захисних решітках водозабірної споруди).

На презентації був присутній і представник Всеукраїнської екологічної ліги та Форуму екологічного порятунку Закарпаття Олег Лукша. До слова, фахівці Всеукраїнської екологічної ліги з Києва ще на початках проектування дали позитивний висновок щодо місця розташування МГЕС у Нижньому Бистрому, оскільки за Чехословаччини тут уже був прокладений дериваційний канал для млина чи лісопилки. Відтак екологи цієї організації дійшли висновку, що дана ГЕС не створюватиме екологічних і природоохоронних проблем і навіть має зняти деякі існуючі проблеми.

Про флору і фауну навколо майбутньої ГЕС доповідали фахівці біологи та іхтіологи сусідньої Львівської області: гідробіолог, незалежний експерт-еколог, кандидат біологічних наук, представник ПП «Центр ЛТД» Микитчак Тарас та іхтіолог, незалежний експерт з екології карпатської іхтіофауни, член громандської організації «Громадський інститут охорони природи» (м.Львів) Володимир Лєснік. Природознавці розповіли про свої дослідження води, риби та навколишнього середовища у контексті впливу на нього МГЕС. Спеціалісти з’ясували, що вплив ГЕС на флору і фауну навколо неї є мінімальним і що більше на забруднення річки Ріка впливає сміттєзвалище у Міжгір’ї та потік того ж сміття яке викидують у річку самі ж жителі Хустщини.

10356599_650039648411299_1845553046_n

У свою чергу, заступник генерального директора, технічний директор ПАТ «Закарпаттяобленерго» Білак Олександр зупинився на важливості розробки альтернативних джерел електроенергії. На його думку, малі ГЕС, побудовані на водних артеріях Закарпаття за умови застосування досконалих технологій, можуть стати альтернативним екологічно безпечним джерелом енергії і значно заощадити запаси вугілля, мазуту, нафти та газу. Загалом презентації проекту, попри те, що її кілька разів намагалися зірвати агресивно налаштовані провокатори, що представляли противників майбутнього будівництва, дала чимало вичерпних відповідей на запитання громади.

Прес-служба ТОВ «Акванова Девелопмент»                         

У Хусті презентують проект малої ГЕС у Нижньому Бистрому

image007-707817

У Хусті презентують проект малої ГЕС у Нижньому Бистрому

21 травня у о 14-й годині у залі засідань Хустської районної ради за адресою місто Хуст, вулиця Карпатської Січі, 21 відбудеться презентація громадськості Хустщини проекту будівництва малої ГЕС у селі Нижній Бистрий Хустського району Закарпаття.

Проект гідроелектростанціїй розробляється більше 5 років, розроблений італійською компанією, яка працює на ринку будівництва малих ГЕС в Європі і по цілому світі вже понад 10 років. Гідроелектростанція, спроектована спеціалістами компанії, які успішно працюють в Італії, Австрії, Франції. Проект отримав схвальний висновок Всеукраїнської екологічної ліги. Мала ГЕС працюватиме вже після турбін Теребля-Рікської ГЕС у середній течії р. Ріка. На думку голови Всеукраїнської екологічної ліги В. Тимочка, дана ГЕС не тільки не створюватиме екологічних і природоохоронних проблем, але навіть має зняти деякі існуючі проблеми.Зокрема — паводки чи пересихання річки. Таким регулюючим засобом стане надувна гребля, яка буде працювати за умови високого рівня води у річці. Коли в літній період річка міліє, греблю спускають і вона не перешкоджатиме руху потоку. Обладнання такого типу використовують в Україні вперше, це може слугувати вдалим прикладом для інших проектів.

Компанія Замовник бере на себе зобов’язання після закінчення будівництва відновити повністю весь ландшафт і гарантує повне збереження місцевої флори і фауни, а також підтримуватиме зарибнення річок, братиме активну участь у соціально-економічному розвитку села.

Оргкомітет

Факти про спорудження малої ГЕС у Нижньому Бистрому

10379133_647281778687086_734963041_n

Факти про спорудження малої ГЕС у Нижньому Бистрому

Україна, маючи значний потенціал для розвитку відновлювальних джерел енергії, сьогодні, на жаль, має лише близько 1% «зеленої» енергетики в енергобалансі країни. У таких умовах цілком логічним є необхідність у стимулюванні будівництва та відновлення мікро ГЄС, проектна потужність яких складає до 100 кВт та від 100 до 500 кВт включно. Одним із таких проектів є спорудження такої ГЕС у Нижньому Бистрому на межі Хустського та Міжгірського районів.

Перш за все варто сказати, що рішення про будівництво ГЕС приймалося не один день. До того науково-експертна рада Всеукраїнської екологічної ліги (громадська організація, що спеціалізується на екологічній безпеці та підвищенню рівня екологічної освіти та культури населення) схвалили інспектований проект МГЕС на р. Ріка в с. Нижній Бистрий та визнали його доцільним і таким, що відповідає екологічним критеріям безпечності. Спеціалісти також з’ясували, що у проекті ТОВ “Акванова Девелопмент” дотримані всі вимоги узгодження місця спорудження ГЕС із владою та громадськістю. Найцікавішим є те, що в цьому місці річки 100 років тому вже був прокопаний той самий дериваційний канал, на виході з якого течія води працювала для сільської лісопилки та старовинного млина.

Мала ГЕС працюватиме вже після турбін Теребля-Ріцької ГЕС, у середній течії р. Ріка, і не тільки не створюватиме екологічних і природоохоронних проблем, але навіть має зняти деякі існуючі проблеми. Будівництво малої ГЕС допоможе подолати екологічні негаразди, що виникають час від часу, зокрема паводки чи пересихання річки. Таким регулюючим засобом стане надувна гребля, яка буде працювати за умови високого рівня води у річці. Коли в літній період річка міліє, греблю спускають і вона не перешкоджатиме руху потоку. Обладнання такого типу використовують в Україні вперше, це може слугувати вдалим прикладом для інших проектів.

Під час водопілля гребля буде автоматично здуватись і пропускати воду по звичайному руслу річки, не затоплюючи при цьому верхнього б’єфу. Що ж до пересихання річки, то цього не відбудеться завдяки передбаченій в проекті рибопропускній споруді. Рибохід не лише дає можливість рибі та іншим водним тваринам подолати побудовану дамбу, він ще забезпечує попуск з водосховища санітарного мінімуму води, необхідного для існування флори та фауни у річці нижче дамби. На думку експертів, експлуатація ГЕС на р. Ріка поблизу с. Н. Бистрий Хустського району буде мати мінімальний локальний вплив на стан навколишнього середовища цієї місцевості.

До слова, компанія, котра планує будівництво малої ГЕС у Нижньому Бистрому, бере на себе зобов’язання після закінчення робіт відновити повністю весь ландшафт і гарантує повне збереження місцевої флори і фауни, а також підтримуватиме зарибнення річок, братиме активну участь у соціально-економічному розвитку села.

Іван Дубовий

Карпатська весна. Яка вона?

весна

Карпатська весна. Яка вона?

Усі ми з нетерпінням чекаємо весни, прагнемо вдихнути на повні груди теплого чистого повітря, відчути енергію променів сонця, торкнутись долонями тендітних квітів.

Але так само очікує відлиги природа, яка нас оточує. Однією з найулюбленіших для закарпатців квіток є барвінок. Він символізується з весільними обрядами. Старожили кажуть, що колись дівчата плели навесні з нього вінки і пускали на воду, щоб причарувати юнаків.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Найрідкіснішою квіткою Карпат є едельвейс. Росте він на недоступних скелях над  ущелинами. Є багато легенд про «шовкову косицю». Згідно однієї з них, квітку висівали карпатські чарівниці та обіцяли молодим парубкам, що якщо вони подарують їм цю рідкісну рослину, вийдуть за них заміж. Не відчуваючи небезпеки, хлопці вирушали на пошуки едельвейсів. Але лише небагатьом вдалося досягти мети – більшість зривалися зі скель та гинули на втіху чарівницям. Нареченим нещасливцям не залишалось нічого іншого, як оплакувати своїх коханих. Їхні сльози щорічно з’являються на квітках едельвейсу маленькими крапельками нектару.

5464912_large

Серед дерев першою брунькує верба. Слід зазначити, що найдавніше дерево в карпатських лісах – ялина (смерека). Її походження пов’язане з крейдяним періодом мезозойської ери. І вже на світанку виникнення людства вона використовувалась як рослина-цілитель через свої фітонцидно-бактерицидні властивості. Найвисокогірніше дерево – сосна. Представниць хвойної породи виявлено на схилі гори Піп Іван Чорногорський на висоті 2010 м над р.м. Дерево невибагливе, має широку екологічну амплітуду, може рости на кам’янистих сухих скелях і розсипищах з нерозвиненим шаром ґрунту. Рекордсменом за висотою можна вважати модрину європейську в Рахові. Коли її зрубали у віці 140 років, вона мала висоту 54 метри.

білка

У тварин навесні теж пора пробудження. У березні в молодих ведмедиць народжуються ведмежата. З барлоги вони виходять у середині квітня. Тала вода підмочує їм бік, і звірі залишають зимове сховище. Насамперед вирушають шукати мурашники, розламують гнилі пні і витягають із них личинок жуків, викопують цибулини й бульби рослин, ловлять жаб тощо.

У цей же час народжуються зайченята та з’являється потомство у білки. Чотири тижні очі білченят закриті, але у півторамісячному віці вони вже швидко бігають, добре тримаються на гілках.

Вовки влаштовують нори найчастіше у глухих, зарослих ярах, обов’язково недалеко від води. У березні-квітні у старих вовчиць з’являються ранні виводки: 8—10 сліпих вовченят. Мати годує їх молоком, піклується про них, хоробро захищає. У вихованні дитинчат допомагає і батько-вовк, який приносить здобич, навчає вовченят полювати.

дятел

Також весною у числі повертаються додому пернаті. Серед птахів, що мешкають у лісах Карпат, найбільша тривалість життя (у неволі): сокола – 162, орла, беркута, крука, ворони – 70-80, дрозда – 20, синиці – 9 років. Найвище з усіх у польоті піднімаються орли – 7 500 м, ластівки – 4 000 м, журавлі – 2 400 м. Найбільшу швидкість розвиває сокіл – 320 км/год., але тільки падаючи на здобич. Гранична швидкість польоту орла – 190 км/год., сокола – 150 км/год., качок – 100-110, гусей – 90, шпака – 80, ластівки – 74, горобця – 56. Найдовший язик у зеленого дятла – 14 см, висувається такий язик на відстань, що в чотири рази перевищує довжину дзьоба.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Загалом, природа Карпат багата на унікальний тваринний та рослинний світ. Українська частина гір складає лише 10,3 відсотка від їх загальної площі, але тут зосереджено понад 1,5 тис. об’єктів природно-заповідного фонду, площею майже півмільйона гектарів (8,6 відсотка). У Закарпатті знаходиться 457 об’єктів природно-заповідного фонду на площі 151 тис. га (11,7 відсотка), серед яких Карпатський біосферний заповідник, Ужанський національний природний парк, Національний природний парк “Синевир”, Регіональний ландшафтний парк “Зачарований край”, 18 заказників загальнодержавного значення, 25 заказників місцевого значення, 9 пам’яток природи загальнодержавного значення, 365 пам’яток місцевого значення. Але краще все один раз побачити, ніж сто разів прочитати, чи почути…

Марина Алдон