Володимир Роман: «Моє життєве кредо жити у гармонії зі світом»
Традиційно у третю неділю червня в Україні святкують День медичного працівника. З нагоди свята ми зустрілися з головним лікарем Хустської районної лікарні В.М.Романом і попросили його розповісти про те, як він прийшов у медицину, а також про стан справ оздоровчої сфери Хустщини.
-Володимире Михайловичу, чому ви обрали саме фах ескулапа? Що спонукало в житті до важливого рішення – стати на варту людського здоров’я?
-Перший контакт із медпрацівником у мене відбувся в першому класі. Нам саме робили планове щеплення. І жінка в білому халаті настільки вразила мене, викликала захват, що вирішив будь за що й самому стати лікарем. Хоча народився я у сім’ї робітників, а не медиків. Батьки – корінні закарпатці. У 1972 році закінчив Хустську школу-інтернат. У 1974 році вступив до Читинського медичного інституту, який закінчив у 1980 році.
-Як і де розпочиналася ваша трудова стежка?
-У 1980 році за розподілом мене направили до Тюменської області. Там працював хірургом до 1983 року. Відтак повернувся до Закарпаття. Вдома трудився дерматовенерологом в Хустській ЦРЛ. Із 1985 до 1995 року обіймав посаду головного лікаря Хустського шкірно-венерологічного диспансеру. За цей час вдалося завершити будівництво шкірно-венерологічного диспансеру в селі Горінчово. А з 1995 до 2005 року я очолював галузь охорони здоров’я Хустського району
-Що вам вдалося зробити за цей час заради блага медичної сфери?
-Основним завданням було укріплення матеріально-технічної бази медичних закладів сільської мережі. Тож було реконструйовано і переведено у нові приміщення амбулаторії у Олександрівці, Нижньому Селищі, Монастирці, Рокосові, Нанкові. Також вдалося реконструювати ФАПи у Вільшанах та Нижньому Бистрому, побудувати амбулаторії в Сокирниці і Золотареві.
У 1997 році на базі Хустської РЛ було створено перше серед районних лікарень діагностичне відділення, оснащене відповідним обладнанням. Ми започаткували нові медичні малоінвазивні технологій в хірургії (лапароскопічні операції). До слова, із року в рік стараємося покращувати умови перебування хворих у медзакладі.
Із 2008 року я працюю головним лікарем районної лікарні. Уже на цій посаді провів реконструкцію операційного блоку, який оснащено відповідним сучасним технологічним обладнанням. Крім того, проведено реконструкцію харчоблоку та котельні. За останні роки лікарня також поповнилась комп’ютерним томографом, наразі замінюємо його на більш сучасним. Зараз в стадії завершення переговори з представниками Одеського інституту офтальмології щодо здійснення оперативних втручань із заміни кришталика. 28 червня маємо підписати угоду з партнерами, а відтак – одразу розпочнемо працювати і лікувати очі краян.
Наразі за підтримки Міжнародного банку розвитку і реконструкції у процесі втілення проект введення у практику сучасних кардіохірургічних технологій. Зазначу, що серед районів області наш медичний заклад завжди займає чільне місце.
З 2010 року на території райлікарні діє міжконфесійна церква, тож наші пацієнти можуть як лікуватись фізично, так і зцілюватись духовно.
-Володимире Михайловичу, краяни вас добре знають не лише як лікаря, як очільника районної лікарні, але й як людину відповідальну, виважену, мудру, із активною громадською позицією. Неодноразово мешканці міста й району вас обирали депутатом різних рівнів…
-Депутатом обласної та районної рад мене справді обирали не раз, обласним депутатом я є й зараз. Крім того, я член Хустського міськвиконкому, член Асоціації головних лікарів України та Заслужений лікар України. Але всі ці «регалії» ніщо, порівняно з людською шаною і добрим словом, почутим від пацієнтів.
-Яким є ваше життєве кредо?
-Жити в гармонії зі світом: як із суспільством, так і з природою…
-А чи є у вас якесь хобі? Можливо, любите подорожувати…
-Так. Взимку полюбляю гірськолижний спорт. Улітку – туризм.
-Яку музику слухаєте у вільний час?
-Люблю класику, коли маю поганий настрій, слухаю Вівальді «Чотири пори року» це заспокоює.
-А що читаєте на дозвіллі?
-Зараз читаю Дена Брауна, періодично перечитую Дейла Карнегі.
-У вашій родині не ви один є людиною в білому халаті? Як сім’я ставиться до роботи?
-Дружина Надія Юріївна – медичний працівник районної поліклініки, син Руслан є завідувачем неврологічним відділенням, дочка Людмила – юрист. Маю ще чотирьох чудових онуків – Романа, Володимира, Артура та Стаса. А проживаю я у одному дворі з батьками, які є моєю опорою та наставниками. Родина, звичайно ж, із порозумінням реагує на мою професійну справу, завжди підтримує, поважає мій вибір, адже є й таке, що працювати доводиться у свята та вихідні… Тож дуже вдячний близьким людям за їхню любов та тепло, життєдайний вогонь, що спонукає до нових звершень.
-А що можете сказати про колектив райлікарні?
-Медичний колектив є достатньо професійним, кваліфікованим та відповідальним, оперативно реагує на виклики, пов’язані зі станом здоров’я населення. Загалом у нас є 800 працівників. Із яких більше сотні лікарів і 350 осіб середнього медичного персоналу. Загалом протягом року через лікарню «проходить» близько 19 тисяч пацієнтів, здійснюється до 2 тисяч пологів та 3,5 тис. оперативних втручань.
-Що можете побажати великому медичному загону Хустщини з нагоди професійного свята?
-У першу чергу, особистого щастя та плідної, наполегливої праці, натхнення та вагомих здобутків на ниві охорони здоров’я. Нехай професіоналізм, доброта, чуйність, відданість найгуманнішій у світі професії вселяють у душі надію на впевненість у завтрашній день, дарують заслужену шану й авторитет. Даруйте людям радість життя! Родинного всім тепла, достатку, любові та сімейного благополуччя!
-Приєднуюсь до вітань і спасибі за розмову.
Розмовляла Марина АЛДОН
Залишити коментар