На Хустщині пройшло свято вишиванки

6061

 На Хустщині пройшло свято вишиванки

Українська вишита сорочка та народний одяг в цілому – є яскравим та самобутнім явищем культури, яке розвивалось та удосконалювалось протягом багатьох століть. Сорочку берегли як зіницю ока, адже це була не просто річ, а деяким, навіть магічним та містичним предметом, оберегом, який захищав людину від біди та негараздів. Недарма із сорочками пов’язана велика кількість різноманітних прикмет.

     6083

28 травня під девізом «діти України за мир» пройшов фестиваль Вишиванки у с. Велятино, який вже став традицією, адже проводиться вдруге. Чимало мешканців села, вбраних у вишивані сорочки, серед яких були учні школи та їх батьки, вчителі та гості села зібрало разом таке гарне свято.

  6075

    Завітали на фестиваль й голова Хустської райдержадміністрації Іван Рогач, голова районної ради Василь Губаль, завідувач районним методичним кабінетом управління освіти, молоді та спорту райдержадміністрації Юлія Прокопів та гості з Румунії: директор повітового центру розвитку й популяризації традицій Фелічіан Поп та генеральний секретар Союзу українців у Румунії Любов Горват.

   6105

  Розпочалося свято з демонстрації на шкільному подвір’ї виставки вишиванок, які збереглися з давніх-давен. Цікавим було те, що вчитель школи приготувала красиві торти у вигляді української вишиванки.     

    Ініціатором вже традиційного фестивалю є директор Велятинської ЗОШ І-ІІІ ст. Жанна Микитюк.

  DSCN6058

  « Ідея створити такий фестиваль виникла минулого року. Метою його є зберегти елемент велятинської вишивки. У порівнянні з минулим роком, коли було продемонстровано  170 вишиванок, сьогодні фестиваль став масштабнішим, адже майже всі учні школи, кількість яких нараховує 412 учні, разом з вчителями були одягнені в українські вишиванки», – розповіла Жанна Миколаївна.

     Привітав жителів с. Велятино й голова Хустської районної державної адміністрації Іван Рогач: «Якщо поглянути в історію, то вишиванка завжди була атрибутом наших дідів та прадідів. Але нажаль, наше сьогодення відтісняє ті цінності, які несе для нас це вбрання. Тому, ця традиція – це хороший початок, який повинні наслідувати всі українці. Бажаю вам, щоб це свято й надалі залишалося традиційним і з кожним роком ставало масштабнішим та досягнуло статусу районного».

     Присутні на заході не тільки демонстрували українське вбрання, але й утворивши символічний живий ланцюг вишиванок, розгорнувши державний прапор, урочисто заспівали гімн України. Після чого продовжувалися пісні, танці та інші цікаві розваги.

Приємно, що невеличке село на Хустщині зуміло показати справжню любов до національних надбань українського народу, а молодь засвідчила перед численними гостями, що велятинські юнаки та дівчата є гідними патріотами своєї держави.

Хустський район

Останній дзвоник пролунав і для учнів з вадами слуху

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

На Хустщині продзвенів шкільний дзвоник для вихованців спецшколи інтернату для дітей зі зниженим слухом

На дорослий шлях ступили 10 випускників Хустської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів, яка являється підшефним закладом міськвідділу міліції. Сьогодні їх вітали, нагороджували і попереджали – попереду справжнє недитяче життя. 

На це свято прийшло багато гостей, а зокрема міський голова Володимир Кащук, начальник сектору кадрового забезпечення міськвідділу міліції Володимир Вучкан та інші.

Останній дзвоник для випускників, шкільний бал, перші оцінки, перші сльози, перше кохання та розчарування,  все це пережили за десять років випускники школи –інтернат. Традиційно випускники передали ключ знань своїм молодшим наступникам, а першокласники їм подарували пам’ятні подарунки на згадку про рідну школу.

На святковій лінійці слова привітання лунали від директора інтернату Віктора Диленко, запрошених гостей, першої вчительки, класного керівника, батьків та самих випускників. 

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Директор школи Віктор Деленко вітаючи школярів, їх батьків та педагогічний колектив із завершенням навчального року, побажав дітям гарно провести канікули, щоб прийти у новий навчальний рік з новими силами і головне – з бажанням вчитися краще. А випускникам, для яких дзвінок став по справжньомуостаннім з впевненістю крокувати далі по непростому, але цікавому життю

 

Агнеса Куртяк,

Хустський МВ УМВС

КАЛЕНДАР ПІДПРИЄМЦЯ

00110352_n1

КАЛЕНДАР ПІДПРИЄМЦЯ

13 червня, п’ятниця

Останній день подання

-звіту про використання РРО та книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок) за травень (форма № ЗВР-1), якщо не передбачено подання інформації дротовими або бездротовими каналами зв’язку; довідки про використані розрахункові книжки

-заяви щодо переходу на спрощену систему оподаткування з IІI кварталу та розрахунку доходу за попередній календарний рік

Останній день сплати

-збору за провадження торговельної діяльності; діяльності з надання платних послуг; торгівлі валютними цінностями (з придбанням торгового патенту) за липень

-збору за здійснення діяльності у сфері розваг за ІІІ квартал

За матеріалами Хустської ОДПІ

Головного управління Міндоходів у Закарпатській області

 

І пролунав останній дзвінок…

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

І пролунав останній дзвінок…

Сьогодні, 30 травня, усі школярі та випускники загальноосвітніх закладів міста над Тисою відзначають знаковий для себе день – Останній дзвінок.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Міський голова Володимир Кащук, начальник управління освіти, релігій та у справах національностей Василь Мочарник завітали на свято Останнього дзвоника до Хустської загальноосвітньої школи №2 та спеціальної школи III ст. для дітей зі зниженим слухом, щоб привітати вихованців із закінченням навчального року.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Вітаючи школярів, їх батьків та педагогічні колективи із завершенням навчального року, міський голова Володимир Кащук побажав дітям гарно провести канікули, щоб прийти у новий навчальний рік з новими силами. А випускникам, для яких дзвінок став по справжньому останнім, достойно пройти вступну компанію у вищі учбові заклади і з впевненістю крокувати далі по непростому, але цікавому життю. – Цей навчальний рік був досить непростим для нас усіх і для нашої держави в цілому. Переконаний, що немає серед нас байдужих до тих подій, які відбувалися і продовжують, на жаль відбуваються сьогодні у державі. Але ми повинні дивитися з надією у майбутнє і віримо, що Україна стане сильною та процвітаючою державою. І творити її, не в останню чергу вам, дорогі випускники,- додав міський голова.

 OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Леся Медвідь

Ремонт доріг – одне з важливих завдань влади Хуста

P528138к

Ремонт доріг – одне з важливих завдань влади Хуста

Однією із найболючіших проблем Хуста є стан доріг. І це не дивно, адже через недостатнє фінансування впродовж багатьох років ремонт автошляхів здійснювався далеко не в повному обсязі. Питання ж про те, щоб якусь із вулиць повністю перестелити асфальтобетоном тривалий час звучало, як риторичне… У результаті  на центральних дорогах міста над Тисою утворилася значна ямковість, яка згодом почала переростати в бездоріжжя.

На сьогодні ситуація суттєво покращилась. На вулицях нарешті з’явилось чимало потужної дорожньої техніки, на деяких ділянках працюють відповідні служби.  

– Ситуація, яка склалася з дорогами нашого міста справді викликає невдоволення і у органів влади, і в населення. А отже питання їхньої якості не може бути другорядним. Хустяни самостійно відремонтувати дороги не можуть, а їздити ними доводиться щодня. Тому влада повинна подбати як про основні дорожні артерії міста, так і про бічні вулиці. Зараз ми стали свідками позитивних змін у державі, тож  незабаром реформи відбудуться і в Хусті. Дещо вже зроблено, чимало – у стадії реалізації, а щось чекає свого часу, – розповідає  журналістам «Карпатського Об’єктиву» Хустський міський голова Володимир Кащук. – Крім того, цьогоріч ремонтом міських доріг ми почали займатись раніше, ніж зазвичай. Якщо торік автошляхи лагодили восени, то тепер уже в лютому ми оголосили тендер, у кінці квітня – провели його, а в травні – вже приступили до виконання робіт (більшість із них до 15 червня буде завершено). Вже зроблено ямковий ремонт вулиць Жайворонкової (на суму 96, 2 тис. грн.), Пачовського та Львівської. Найближчим часом приступаємо до вулиць Івана Франка, Чайковського, Дружби, Пирогова, Свободи, Карпатської Січі, Соборної України, Сливова, Пушкіна.

Слід зазначити, що ямковий ремонт асфальту, щорічно може становити тільки невеличкий відсоток загальної площі (2-3%) асфальтованого дорожнього покриття. Якщо вибоїни, ями, тріщини та інші дефекти на асфальті досягають критичної межі, доводиться шукати локальні методи ремонту автодоріг, думати про те, як не паралізувати рух автотранспорту. Що ж стосується капітального ремонту, то, безумовно, він є набагато ефективнішим, при чому, всі роботи проводяться поетапно, з точним дотриманням технології процесу. Спочатку розбирається старе покриття асфальту, після чого поверхня ретельно обробляється. Укладаються шари щебеню та асфальту, вирівнюється шар асфальту за допомогою машин, а шви між ними заливаються бітумом. Після того, як всі роботи закінчені, околиці очищаються від залишків будівельного сміття, і краяни отримують у  користування відремонтовану дорогу і сяючу чистотою прилеглу територію. До речі міська рада Хуста щойно завершила капітальний ремонт частини вулиці Слов’янської (на суму 528,16 тис. грн.).

-У цьому році маємо зробити ще багато, – ділиться планами очільник міста над Тисою. –  Скажімо, на вулицях Коцюбинського, Вітровій, Возз’єднання, Чижмаря, Німецькій, Карпатської України, Маркуша, 9 Травня, Павловича та інших плануємо профілювання щебеневого та гравійного покриття на суму 90 тис. грн. Буде також проведено капітальний ремонт тротуарів та дорожнього покриття по вул. Братів Бращайків, вул. Червонодеревників, Міської (частково) на суму 411, 338 тис. грн. За рахунок субвенцій з державного та обласного бюджету планується поточний ремонт вулиці Волошина (на суму 932,510 грн.), капітальний ремонт вулиць Карпатської Січі (від вул. Духновича, на суму 125,6 тис. грн.), Слов’янська (від вул. Карпатської Січі до вул. Жайворонкова, на суму 911,34 тис. грн.),  Шевченка (на суму 679,1 тис. грн.), Лісна (на суму 650 тис. грн.), Ломоносова (від №2 до №46, на суму 699,6 тис. грн.). Але й це ще далеко на все. Виготовляється проектна документація на частковий ремонт вул. Островського, готується документація на реконструкцію вулиць Аркаса, Петра Могили, Прямої та Пирогова, які будуть викладені бруківкою. На завершальній стадії виготовлення проектно-кошторисної документації на вулицю Косичну (її теж буде забруковано). А до 1 липня планується завершити ремонт вулиці Небесної Сотні (колишня Гвардійска). Реконструкція ж вулиці Слов’янської запланована на 2015 рік. Перед тим, як зайнятись заміною дорожнього покриття, потрібно виконати підготовчі роботи. Зокрема, у червні розпочинаємо заміну водогону. Є вже документація, підписано договір з підрядчиком. Якщо ми розпочали лагодити ті дороги, де найбільший потік транспорту, то неодмінно «дійдемо» й до інших вулиць. Однак, якщо раніше на реконструкцію доріг ми могли закласти до бюджету всього 300 тис. грн., то зараз – наші витрати разом складуть 3998, 150 тис. грн.

Наразі дивує один факт. Восени працівники автодору проводили ремонт ділянки вулиці від Універмагу до Свято-Вознесенського собору, та за зиму, хоча й не таку сувору, як позаторік, дорога, мов сито, покрилась ямами… Уже кілька днів там працює бригада асфальтувальників…

 P5281392

-На жаль, дорожні служби кілька місяців тому полагодили ділянку вулиці Духновича, та вже незабаром вона покрилась тріщинами, нерівностями, вибоїнами, – коментує ситуацію Володимир Павлович. – Ми звернулись до облавтодору, щоб у достроковому порядку за кошти організації вони переробили брак. Жодної копійки з міського бюджету на ці роботи не витрачено. Зараз дорожники виправляють власні помилки.Зазначу, що в ЄС гарантія на капітальний ремонт дороги становить 12 років. Крім того, експерти запевняють, що якщо застосовувати сучасні технології та дотримуватися стандартів, дороги не мають реагувати на високі чи низькі температури.

Як би там не було, але приємно, що Хуст поступово набуває вигляду європейського міста, змінюється, реконструюється і модернізується. Сподіваємось, що незабаром до Закарпаття стане справжньою туристичною Меккою і вигляд наших вулиць не відлякуватиме, а навпаки – приваблюватиме гостей Срібної землі.

 

Марина Алдон

«Карпатський Об’єктив»

Про політ із балкону, червоного півня на сіні та дорожні пригоди в Хусті

хуст

Про політ із балкону, червоного півня на сіні та дорожні пригоди в Хусті

У день позачергових виборів Президента України на Хустщині чоловік впав з балкону, горіли сараї та сталася дорожньо-транспортна пригода з потерпілим

В Хустському районі загорілася надвірна споруда та сіно. Сума завданих збитків становить близько 15тисяч гривень. Попередня причина пожежі коротке замикання електромережі. По спецлінії 102 надійшло ще одне повідомлення про пожежу, яка сталася в м. Хуст. Під час пожежі знищено горище та покрівлю.Ймовірна причина пожежі  необережне поводження з вогнем під час паління сміття. Під час пожеж травмованих та жертв немає.

З численними тілесними ушкодженнями медико доставили 34-річного жителя Хустського району. Членами слідчо-оперативної групи було встановлено, що молодий чоловік  випадково впав з балкону власного будинку. Наразі чоловік знаходиться на лікування у районній лікарні.

На автодорозі Мукачево Рогатин невдало зустрілись Дейво-Ланос та Сузукі. На місце пригоди терміново виїхали швидка допомога та міліція. Правоохоронці встановили що водій автомобіля Дейво ланос житель Тячівського району рухаючись з м. Хуст в сторону м. Мукачево не обравши безпечної дистанції руху допустив зіткнення з автомобілем марки Сузукі ,яким керував громадянин Угорщини. Під час ДТП 35-річна пасажирка автомобіля Дейво Ланоса жителька Тячівського району з тілесними ушкодженнями потрапила до лікарні, а самі водії транспортних засобів обійшлися переляком.

 

Агнеса Куртяк,

Хустський МВ УМВС

Правоохоронці Хустщини задоволені порядком на виборах

81ad5889ee80f12efb032dda047115376442977a

Правоохоронці Хустщини  задоволені порядком на виборах

Вибори на Хустщині пройшли без суттєвих порушень громадського порядку.

Усі виборчі дільниці вчасно розпочали та закінчили свою роботу. Забезпечувати охорону громадського порядку на дільницях правоохоронцям допомагали придані сили з УМВС України в Закарпатській області, курсанти вищих навчальних закладів МВС та члени громадських формувань.

Станом на 10 годину 26 травня всі  виборчі дільниці здали бюлетені до окружної виборчої комісії. Правоохоронці супроводжували членів дільничних комісій та забезпечували охорону виборчих документів до моменту здачі їх в ОВК.

Під час передвиборчого процесу до органів внутрішніх справ не надійшло жодного повідомлення пов’язаного з порушенням виборчого законодавства.

Правоохоронці міськвідділу міліції сумлінно виконали свої службові обов’язки з попередження і недопущення на території обслуговування протиправних дій та порушень громадського порядку під час проведення позачергових виборів Президента України», – відзначив начальник хустської міліції Василь Турдай.

 

Агнеса Куртяк,

У Хусті біля «Барви» жінка-водій «поцілувала» дерево

barva1

У Хусті біля «Барви» жінка-водій «поцілувала» дерево

Біля супермаркету «Барва» сталося ДТП  в якому постраждала молода жінка.

На місце події виїхала слідчо-оперативна група , яка на місці трагедії встановила, що водій їхала з м.Хуст в сторону с.Іза. Не впоравшись з керуванням водій виїхала на узбіччя після чого допустила зіткнення з деревом  та зупинилась в полі.

Під час ДТП водій отримала численні тілесні ушкодження та поміщена на лікування до Хустської районної лікарні, а автомобіль поміщений на арештамайданчик міськвідділу міліції.

 

Агнеса Куртяк,

Хустський МВ УМВС

Водойми Хустщини волають по допомогу

Фото Агнеси Куртяк

Фото Агнеси Куртяк

Водойми Хустщини волають по допомогу

 

Сміття – одна з вічних проблем не тільки нашого краю, але й усього світу. Однак побутові відходи накопичуються не лише біля урн чи на сміттєзвалищах, а також, на жаль, на берегах водойм та в руслах річок.

Відходи беруть нас «за горло»

Протягом цілого квітня в Хусті й районі тривав місячник саночищення та благоустрою. Але чи багато позитивного вдалося зробити за цей час чиновникам, громадським активістам та пересічним краянам? На жаль, ні. Навпаки, з потеплінням відкрився «сезон шашликів», і на лоні природи з’явилася нова «партія» непотребу, починаючи від старих газет та журналів, порожніх консервних банок, обгорток й упаковок і закінчуючи битим посудом, зношеним одягом та поламаною побутовою чи офісною технікою…

Особливо хвилюють гирла річок. Як розповідають старожили, колись у таких крихітних водоймах, як Млиновиця та Хустець, які протікають через увесь Хуст, водилися величезні окуні, карасі, можна було наловити чимало смачної та, головне, здорової риби. А що маємо зараз? Замість підводних мешканців у брудній воді плавають хіба що пластикові пляшки…

Слід зазначити: забруднення води через людське втручання призводить до порушення циклів цілої екосистеми. Екологи вже давно б’ють на сполох і закликають людей не плювати у власний колодязь. Проте чи можна достукатися до сердець окремих краян?

«Так роблять усі»

Чомусь у всіх бідах мешканці Хустщини звикли звинувачувати представників влади. Якщо йдеться про сміття, то найбільше нарікань лунає на адресу мера й голови РДА, а також на котів і собак, які розтягують побутові відходи. Дивно, але власної причетності до проблеми забруднення природи ніхто (або майже ніхто) не відчуває… А головна біда в тому, що деякі наші земляки, залишаючи за собою купи непотребу на галявині чи біля води, живуть за гаслом: «А після нас хай і трава не росте»… Як не прикро, та в багатьох із нас немає поваги до оточуючих.

«Так роблять усі», «Тут і до мене було брудно», «Хтось це прибере» – несміливі спроби виправдатися тих, хто в глибині душі розуміє: залишати після себе сміття – це дикунство. Проте… наші чисті гірські ріки поступово перетворюються на стихійне сміттєзвалище. Кілька років тому одна зі столичних фірм зробила берегоукріплення на Тисі, Ріці, прочистила гирла водних артерій краю. Однак зараз найбільша річка Закарпаття схожа на контейнер для збору пет-пляшок і несе в Дунай тонни пластику. Від подібного лиха потерпають і менші річки, в руслах яких виникають цілі сміттєві затори.

– Треба мінятися, почати жити за принципом «Не смітити», бо ефективність прибирання все ж низька, – каже заступник Хустського міського голови з комунальних питань Микола Аннишинець. – Важливо усвідомити масштаби обсягів відходів, які накопичуються у воді та отруюють її. Бо якщо не за рівнем життя, то принаймні за кількістю сміття наша держава не відстає від середньоєвропейського показника. За прогнозами як закордонних, так і вітчизняних фахівців, екологічна ситуація в регіоні, без перебільшення, наближається до критичної.

Вільшанське водосховище «потопає» у смітті

Останнім часом найбільшу штучну водойму області, якій уже більше ніж півсторіччя, просто заполонив пластик. Річ у тім, що весь непотріб, котрий краяни викидають у Тереблю, збирається саме тут. Через це навіть Теребле-Ріцька ГЕС втрачає потужність.

– На жаль, у селі немає жодного офіційного сміттєзвалища, тож мешканці і Вільшан, і кількох прилеглих населених пунктів викидають увесь мотлох на узбережжя або просто в річку. В підсумку рівень води піднімається, і сміття опиняється у водосховищі, – зауважує директор ГЕС Олег Ігнатко. – Відтак побутовий непотріб захаращує і поверхню водосховища, і гідроагрегати електростанції. Для того, аби тимчасово очистити штучне озеро від пластику, доводиться залучати фірми-підрядники, бо власними силами зібрати все сміття не вдається. Тільки впродовж трьох останніх років із водойми «наловлено» та вивезено понад 10 тисяч мішків пет-пляшок. Тож для того, щоб вирішити питання сміття раз і назавжди, потрібно провести належним чином роз’яснювальну роботу з населенням і, найголовніше, вирішити проблему з утилізацією відходів у гірських районах Закарпаття.

Чи є вихід?

Слід зазначити, що на нарадах Хустської міської ради та райдержадміністрації неодноразово порушувалося питання створення підприємства, яке б займалось утилізацією відходів, однак усе впирається в кошти. Проте… чому б не знайти інвесторів, адже за кордоном уміють заробляти навіть на смітті!

Гадаю, найбільш ефективним засобом боротьби з екологічними правопорушниками було б накладення штрафів та залучення краян до громадських робіт, зокрема до прибирання. Але що робити зі сміттям, яке вже накопичилось у водоймах?

Спалення побутових відходів, зібраних під час «суботників», набуло досить широкого поширення протягом останніх років. Перевагою процесу є можливість використати непотріб як енергетичну сировину, однак недоліком є забруднення атмосфери.

Отож поки із будівництвом сміттєпереробних заводів справи в нас не дуже обнадійливі й немає чітко налагодженої системи роздільного збору, потрібно насамперед навчитися правильно поводитися з домашніми відходами: не викидати їх у недозволених місцях, не залишати за собою «слідів» на природі, пам`ятати про те, що в захаращенні довкілля винні в першу чергу ми самі, тож і боротьба зі сміттям лежить на наших власних плечах.

 

 Марина АЛДОН

 «Карпатський об’єктив»

 

Сміття – одна з вічних проблем не тільки нашого краю, але й усього світу. Однак побутові відходи накопичуються не лише біля урн чи на сміттєзвалищах, а також, на жаль, на берегах водойм та в руслах річок. Відходи беруть нас «за горло» Протягом цілого квітня в Хусті й районі тривав місячник саночищення та благоустрою. Але чи багато позитивного вдалося зробити за цей час чиновникам, громадським активістам та пересічним краянам? На жаль, ні. Навпаки, з потеплінням відкрився «сезон шашликів», і на лоні природи з’явилася нова «партія» непотребу, починаючи від старих газет та журналів, порожніх консервних банок, обгорток й упаковок і закінчуючи битим посудом, зношеним одягом та поламаною побутовою чи офісною технікою… Особливо хвилюють гирла річок. Як розповідають старожили, колись у таких крихітних водоймах, як Млиновиця та Хустець, які протікають через увесь Хуст, водилися величезні окуні, карасі, можна було наловити чимало смачної та, головне, здорової риби. А що маємо зараз? Замість підводних мешканців у брудній воді плавають хіба що пластикові пляшки… Слід зазначити: забруднення води через людське втручання призводить до порушення циклів цілої екосистеми. Екологи вже давно б’ють на сполох і закликають людей не плювати у власний колодязь. Проте чи можна достукатися до сердець окремих краян? «Так роблять усі» Чомусь у всіх бідах мешканці Хустщини звикли звинувачувати представників влади. Якщо йдеться про сміття, то найбільше нарікань лунає на адресу мера й голови РДА, а також на котів і собак, які розтягують побутові відходи. Дивно, але власної причетності до проблеми забруднення природи ніхто (або майже ніхто) не відчуває… А головна біда в тому, що деякі наші земляки, залишаючи за собою купи непотребу на галявині чи біля води, живуть за гаслом: «А після нас хай і трава не росте»… Як не прикро, та в багатьох із нас немає поваги до оточуючих. «Так роблять усі», «Тут і до мене було брудно», «Хтось це прибере» – несміливі спроби виправдатися тих, хто в глибині душі розуміє: залишати після себе сміття – це дикунство. Проте… наші чисті гірські ріки поступово перетворюються на стихійне сміттєзвалище. Кілька років тому одна зі столичних фірм зробила берегоукріплення на Тисі, Ріці, прочистила гирла водних артерій краю. Однак зараз найбільша річка Закарпаття схожа на контейнер для збору пет-пляшок і несе в Дунай тонни пластику. Від подібного лиха потерпають і менші річки, в руслах яких виникають цілі сміттєві затори. – Треба мінятися, почати жити за принципом «Не смітити», бо ефективність прибирання все ж низька, – каже заступник Хустського міського голови з комунальних питань Микола Аннишинець. – Важливо усвідомити масштаби обсягів відходів, які накопичуються у воді та отруюють її. Бо якщо не за рівнем життя, то принаймні за кількістю сміття наша держава не відстає від середньоєвропейського показника. За прогнозами як закордонних, так і вітчизняних фахівців, екологічна ситуація в регіоні, без перебільшення, наближається до критичної. Вільшанське водосховище «потопає» у смітті Останнім часом найбільшу штучну водойму області, якій уже більше ніж півсторіччя, просто заполонив пластик. Річ у тім, що весь непотріб, котрий краяни викидають у Тереблю, збирається саме тут. Через це навіть Теребле-Ріцька ГЕС втрачає потужність. – На жаль, у селі немає жодного офіційного сміттєзвалища, тож мешканці і Вільшан, і кількох прилеглих населених пунктів викидають увесь мотлох на узбережжя або просто в річку. В підсумку рівень води піднімається, і сміття опиняється у водосховищі, – зауважує директор ГЕС Олег Ігнатко. – Відтак побутовий непотріб захаращує і поверхню водосховища, і гідроагрегати електростанції. Для того, аби тимчасово очистити штучне озеро від пластику, доводиться залучати фірми-підрядники, бо власними силами зібрати все сміття не вдається. Тільки впродовж трьох останніх років із водойми «наловлено» та вивезено понад 10 тисяч мішків пет-пляшок. Тож для того, щоб вирішити питання сміття раз і назавжди, потрібно провести належним чином роз’яснювальну роботу з населенням і, найголовніше, вирішити проблему з утилізацією відходів у гірських районах Закарпаття. Чи є вихід? Слід зазначити, що на нарадах Хустської міської ради та райдержадміністрації неодноразово порушувалося питання створення підприємства, яке б займалось утилізацією відходів, однак усе впирається в кошти. Проте… чому б не знайти інвесторів, адже за кордоном уміють заробляти навіть на смітті! Гадаю, найбільш ефективним засобом боротьби з екологічними правопорушниками було б накладення штрафів та залучення краян до громадських робіт, зокрема до прибирання. Але що робити зі сміттям, яке вже накопичилось у водоймах? Спалення побутових відходів, зібраних під час «суботників», набуло досить широкого поширення протягом останніх років. Перевагою процесу є можливість використати непотріб як енергетичну сировину, однак недоліком є забруднення атмосфери. Отож поки із будівництвом сміттєпереробних заводів справи в нас не дуже обнадійливі й немає чітко налагодженої системи роздільного збору, потрібно насамперед навчитися правильно поводитися з домашніми відходами: не викидати їх у недозволених місцях, не залишати за собою «слідів» на природі, пам`ятати про те, що в захаращенні довкілля винні в першу чергу ми самі, тож і боротьба зі сміттям лежить на наших власних плечах. Марина АЛДОН «Карпатський об’єктив»Джерело: karpatskijobjektiv.com
Сміття – одна з вічних проблем не тільки нашого краю, але й усього світу. Однак побутові відходи накопичуються не лише біля урн чи на сміттєзвалищах, а також, на жаль, на берегах водойм та в руслах річок. Відходи беруть нас «за горло» Протягом цілого квітня в Хусті й районі тривав місячник саночищення та благоустрою. Але чи багато позитивного вдалося зробити за цей час чиновникам, громадським активістам та пересічним краянам? На жаль, ні. Навпаки, з потеплінням відкрився «сезон шашликів», і на лоні природи з’явилася нова «партія» непотребу, починаючи від старих газет та журналів, порожніх консервних банок, обгорток й упаковок і закінчуючи битим посудом, зношеним одягом та поламаною побутовою чи офісною технікою… Особливо хвилюють гирла річок. Як розповідають старожили, колись у таких крихітних водоймах, як Млиновиця та Хустець, які протікають через увесь Хуст, водилися величезні окуні, карасі, можна було наловити чимало смачної та, головне, здорової риби. А що маємо зараз? Замість підводних мешканців у брудній воді плавають хіба що пластикові пляшки… Слід зазначити: забруднення води через людське втручання призводить до порушення циклів цілої екосистеми. Екологи вже давно б’ють на сполох і закликають людей не плювати у власний колодязь. Проте чи можна достукатися до сердець окремих краян? «Так роблять усі» Чомусь у всіх бідах мешканці Хустщини звикли звинувачувати представників влади. Якщо йдеться про сміття, то найбільше нарікань лунає на адресу мера й голови РДА, а також на котів і собак, які розтягують побутові відходи. Дивно, але власної причетності до проблеми забруднення природи ніхто (або майже ніхто) не відчуває… А головна біда в тому, що деякі наші земляки, залишаючи за собою купи непотребу на галявині чи біля води, живуть за гаслом: «А після нас хай і трава не росте»… Як не прикро, та в багатьох із нас немає поваги до оточуючих. «Так роблять усі», «Тут і до мене було брудно», «Хтось це прибере» – несміливі спроби виправдатися тих, хто в глибині душі розуміє: залишати після себе сміття – це дикунство. Проте… наші чисті гірські ріки поступово перетворюються на стихійне сміттєзвалище. Кілька років тому одна зі столичних фірм зробила берегоукріплення на Тисі, Ріці, прочистила гирла водних артерій краю. Однак зараз найбільша річка Закарпаття схожа на контейнер для збору пет-пляшок і несе в Дунай тонни пластику. Від подібного лиха потерпають і менші річки, в руслах яких виникають цілі сміттєві затори. – Треба мінятися, почати жити за принципом «Не смітити», бо ефективність прибирання все ж низька, – каже заступник Хустського міського голови з комунальних питань Микола Аннишинець. – Важливо усвідомити масштаби обсягів відходів, які накопичуються у воді та отруюють її. Бо якщо не за рівнем життя, то принаймні за кількістю сміття наша держава не відстає від середньоєвропейського показника. За прогнозами як закордонних, так і вітчизняних фахівців, екологічна ситуація в регіоні, без перебільшення, наближається до критичної. Вільшанське водосховище «потопає» у смітті Останнім часом найбільшу штучну водойму області, якій уже більше ніж півсторіччя, просто заполонив пластик. Річ у тім, що весь непотріб, котрий краяни викидають у Тереблю, збирається саме тут. Через це навіть Теребле-Ріцька ГЕС втрачає потужність. – На жаль, у селі немає жодного офіційного сміттєзвалища, тож мешканці і Вільшан, і кількох прилеглих населених пунктів викидають увесь мотлох на узбережжя або просто в річку. В підсумку рівень води піднімається, і сміття опиняється у водосховищі, – зауважує директор ГЕС Олег Ігнатко. – Відтак побутовий непотріб захаращує і поверхню водосховища, і гідроагрегати електростанції. Для того, аби тимчасово очистити штучне озеро від пластику, доводиться залучати фірми-підрядники, бо власними силами зібрати все сміття не вдається. Тільки впродовж трьох останніх років із водойми «наловлено» та вивезено понад 10 тисяч мішків пет-пляшок. Тож для того, щоб вирішити питання сміття раз і назавжди, потрібно провести належним чином роз’яснювальну роботу з населенням і, найголовніше, вирішити проблему з утилізацією відходів у гірських районах Закарпаття. Чи є вихід? Слід зазначити, що на нарадах Хустської міської ради та райдержадміністрації неодноразово порушувалося питання створення підприємства, яке б займалось утилізацією відходів, однак усе впирається в кошти. Проте… чому б не знайти інвесторів, адже за кордоном уміють заробляти навіть на смітті! Гадаю, найбільш ефективним засобом боротьби з екологічними правопорушниками було б накладення штрафів та залучення краян до громадських робіт, зокрема до прибирання. Але що робити зі сміттям, яке вже накопичилось у водоймах? Спалення побутових відходів, зібраних під час «суботників», набуло досить широкого поширення протягом останніх років. Перевагою процесу є можливість використати непотріб як енергетичну сировину, однак недоліком є забруднення атмосфери. Отож поки із будівництвом сміттєпереробних заводів справи в нас не дуже обнадійливі й немає чітко налагодженої системи роздільного збору, потрібно насамперед навчитися правильно поводитися з домашніми відходами: не викидати їх у недозволених місцях, не залишати за собою «слідів» на природі, пам`ятати про те, що в захаращенні довкілля винні в першу чергу ми самі, тож і боротьба зі сміттям лежить на наших власних плечах. Марина АЛДОН «Карпатський об’єктив»Джерело: karpatskijobjektiv.com

Нижньобистрянці знають про ГЕС більше, ніж заслані «фахівці»…

фото гес2

Нижньобистрянці знають про ГЕС більше, ніж заслані «фахівці»…


«Нарцисова Долина» пройшлася слідами подій навколо будівництва малої гідроелектростанції на Хустщині

Незважаючи на те, що питання спорудження будівництва малої ГЕС у Нижньому Бистрому на Хустщині вже обговорюється близько трьох років, громада села та району попросила забудовників вкотре розказати про плани, перспективи, користь, можливі загрози від будівництва даної ГЕС. Відтак 21 травня у Хусті представники ТОВ «Акванова Девелопмент» за участі фахівців– екологів, іхтіологів, науковців, громади Нижнього Бистрого, районної влади та громадських активістів детально зупинилися на всіх етапах будівництва ГЕС. Після представники ТОВ «Акванова Девелопмент» у вівторок 27 травня приїхали на чергову зустріч з громадою у сам Нижній Бистрий.

«Обладнання такого типу використовують в Україні вперше»

Презентація у райцентрі Хустщини викликала неабиякий інтерес: зала засідань місцевої райради, де проходила розмова, була переповнена. Презентувала проект представник замовника ТОВ «Акванова– Девелопмент» Листрова Юлія. Пані Юлія зокрема повідомила спочатку про саме ТОВ «Акванова Девелопмент», яка займається спорудженням і реконструкцією малих ГЕС по всій Україні. Відтак детально зупинилася на параметрах проекту малої ГЕС у Нижньому Бистрому та принципах її роботи. Із презентації та графічного матеріалу видно, що мала ГЕС працюватиме вже після турбін Теребле– Ріцької ГЕС у середній течії р. Ріка.

фото гес1
Майбутня електростанція зможе запобігати паводкам, не змінюватиме склад річкової води, пропускатиме рибу через спеціальні рибоходи та очищуватиме річку від сміття. Таким регулюючим засобом стане надувна гребля, яка працюватиме за умови високого рівня води у річці та спеціальні смітєочищувальні машини. В разі виникнення повені надувна гребля автоматично здувається, внаслідок чого підтоплення практично зводиться до нуля. З правої сторони греблі розміщена рибопропускна споруда, яка дозволить рибі та іншим водним тваринам подолати побудовану дамбу. Коли в літній період річка міліє, греблю спускають, і вона не перешкоджатиме руху потоку. Обладнання такого типу використовують в Україні вперше, це може слугувати вдалим прикладом для інших проектів.

ГЕС не тільки не завадить, а й зніме окремі проблеми

На презентації був присутній і представник Всеукраїнської екологічної ліги та Форуму екологічного порятунку Закарпаття Олег Лукша. До слова, фахівці Всеукраїнської екологічної ліги з Києва ще на початку проектування дали позитивний висновок щодо місця розташування МГЕС у Нижньому Бистрому, оскільки за Чехословаччини тут уже був прокладений дериваційний канал для млина чи лісопилки. Відтак екологи цієї організації дійшли висновку, що дана ГЕС не створюватиме екологічних і природоохоронних проблем, навпаки – має зняти деякі існуючі проблеми.
Про флору і фауну навколо майбутньої ГЕС доповідали фахівці біологи та іхтіологи сусідньої Львівської області: гідробіолог, незалежний експерт– еколог, кандидат біологічних наук, представник ПП «Центр ЛТД» Микитчак Тарас та іхтіолог, незалежний експерт з екології карпатської іхтіофауни, член громадської організації «Громадський інститут охорони природи» (м. Львів) Володимир Лєснік. Природознавці розповіли про свої дослідження води, риби та навколишнього середовища у контексті впливу на нього МГЕС. Спеціалісти з’ясували, що вплив ГЕС на флору і фауну навколо неї є мінімальним. Гірше на забруднення річки Ріка впливає сміттєзвалище у Міжгір’ї та потік того ж сміття, яке викидають у річку самі ж жителі Хустщини.
У свою чергу заступник генерального директора, технічний директор ПАТ «Закарпаттяобленерго» Білак Олександр зупинився на важливості розробки альтернативних джерел електроенергії. На його думку, малі ГЕС, побудовані на водних артеріях Закарпаття за умови застосування досконалих технологій, можуть стати альтернативним екологічно безпечним джерелом енергії і значно заощадити запаси вугілля, мазуту, нафти та газу.

Нижньобистрянці краще знають, що їм потрібно


Загалом презентації проекту попри те, що її кілька разів намагалися зірвати агресивно налаштовані провокатори, що представляли противників майбутнього будівництва, дала чимало вичерпних відповідей на запитання громади. І про те, що насправді самі жителі населеного пункту не налаштовані проти будівництва, свідчать їхні ж розмови, активне обговорення, цікавість до проекту. Більше того: спілкуючись із людьми, котрі прийшли на зустріч із забудовниками, можна дійти висновку, що жителі Нижнього Бистрого добре знають, що таке гідроелектростанція. Ба навіть краще за окремих фахівців, котрі приїжджають розказувати їм страшилки про величезну екологічну небезпеку від ГЕС, адже у кінці села вже десятки років працює Теребле-Ріцька ГЕС. Місцева жителька пані Ольга прийшла на зустріч із забудовниками з фотографіями старого млина. Вона – онука власника лісопилки, на місці якої зараз будують малу ГЕС. Жінка каже, що питання щодо заборони будівництва малої ГЕС у селі не стоїть. Його більше штучно створюють заслані активісти з– за меж району. «Почали, то хай будують, – каже жінка. – Головне, щоб не приносило шкоди ані населенню, ані майбутнім поколінням».

«Особливість цього будівництва – це те, що проект італійський і відповідає високим європейським стандартам», – запевнив директор будівництва Юрій Пінковський.
«Така зустріч із громадою села вже не перша, – розповідає представник ТОВ «Акванова Девелопмент» Богдан Кинів. – Вперше ми спілкувалися з місцевими жителями вже майже чотири роки тому. Ще тоді громада села надала згоду на будівництво малої ГЕС, був складений план соціальних заходів, спрямованих на допомогу селу, який реалізовується й нині і буде продовжений на наступні роки. До речі, зараз на об’єкті працює 24 чоловік, семеро з них – місцеві…»
Залучення людей до робіт на об’єкті – одне з ключових питань, яке важливе не тільки для села, але й для самого підприємства. Адже соціальних проблем у Нижньому Бистрому, як, власне і в багатьох селах області, не бракує. Відтак замовники проекту найближчим часом планують долучитися до таких питань, як працевлаштуванням місцевого населення, допомога у розвиток інфраструктури села: школи, нового футбольного поля тощо.
На завершення зустрічі замовники будівництва ГЕС пообіцяли і надалі спілкуватися з громадою села і вводити їх у курс справи. Наразі ж громада впевнено каже своє «так», проте нагадує, аби забудовники не забули про обіцянки допомогти у розбудові й розвитку села.

Анна Перец