У Хусті регіонали масово вийшли з партії, а громада палила символіку ПР

21.02.2014 18:42

P2210474

У Хусті регіонали масово вийшли з партії, а громада палила символіку ПР

П’ятниця, 21 лютого, видалася багатою на цікаві події для хустян. Після кривавих подій у Києві у депутати-регіонали міської та районної рад оголосили про розпуск фракцій та вихід із політичного об’єднання.

Засідання сесії Хустської районної ради виявилось по-справжньому «гарячим». Голова райради Василь Губаль озвучив заяви депутатів від ПР про вихід із фракції. Далі очільник РДА Василь Якубець заявив про те, що жодна посада не вартує людських життів і тому він складає повноваження голови райдержадміністрації. Відтак відбулось бурхливе обговорення політичних подій та тексту резолюції, в якому депутати висловили невдоволення діями Президента.

Згідно пропозиції представника ВО «Батьківщина» Івана Рогача народні обранці вирішили розірвати договір оренди приміщень у адмінкорпусі районної ради із Хустською РДА (зокрема, опломбувати кабінети голови райдержадміністрації і двох його заступників). Крім того, народні обранці одноголосно вирішили заборонити на території району діяльність та використання символіки ПР та КПУ.

Найбільш очікуваним для присутніх на зібранні став виступ начальника Хустського МРВ УМВС України в Закарпатській області Василя Турдая. Головний міліціонер Хуста повідомив, що він та його команда присягають на вірність громаді і відмовляються виконувати злочинні накази. Крім того, зі слів Василя Івановича, відтепер на території кожного населеного пункту діятимуть загони самооборони, які працюватимуть разом із міліціянтами і забезпечуватимуть охорону громадського порядку.

Відтак велелюдне зібрання продовжилось біля пам’ятника Т.Шевченку. Заупокійну літію за полеглими у Києві патріотами відслужив настоятель греко-католицького Свято-Вознесенського собору Василь Зейкан. Громадський діяч, активіст Євромайдану, депутат міської ради Олександр Анишинець запропонував присутнім зібрати кошти для встановлення пам’ятників героям України, які загинули під час збройного конфлікту у столиці.

Перед присутніми також виступили секретар Хустської міської ради Володимир Ерфан, голова Хустської районної ради Василь Губаль. Вони підкреслили, що народ Срібної землі ніколи не стояв осторонь політичних подій, активно виявляв громадянську позицію, міськрада – перша в області і друга в Україні вивісила прапор Євросоюзу, а над райрадою пообіцяли вивісити Європейське знамено найближчим часом.

Після цього відбулося найцікавіше – громадські активісти спалили прапор Партії регіонів та кувалдою з надписом «народ» розбили два «золоті унітази» – символ нинішньої олігархічної влади.

 P2210543

P2210536

P2210550

P2210498

P2210517

Категорії: Без рубрики. Коментарі Вимкнено до У Хусті регіонали масово вийшли з партії, а громада палила символіку ПР

Почалося масове винищення підсніжників

16.02.2014 14:54

Фото авторське

Фото авторське

Почалося масове винищення підсніжників

Цими днями перед центральним ринком міста над Тисою та й у самому центрі Хуста з’явилися перші букети весняних квітів. Підсніжники та проліски коштують недорого – 3 гривні за букетик, але продають їх цілими корзинами.

З незапам’ятних часів ці дивовижні квіти росли на Карпатських схилах та радували наших краян. Але протягом сторіч їх так інтенсивно знищували, тож на сьогодні деякі види рослин знаходяться під загрозою зникнення. Згідно з положеннями CITES, міжнародна торгівля підсніжниками – чи то цибулинами, чи то живими, чи мертвими квітами, є незаконною без дозволу CITES. Це стосується також гібридів та іменних сортів.

Однак «мисливці поза законом» все одно рвуть рідкісні чудеса флори і несуть їх на ринки. Там букетики охоче розкуповують любителі романтики. У іншому разі тендітні бутони весняних первістків просто в’януть і реалізатори їх спокійно викидають…  Коло винищення замикається.

З року в рік у лютому-березні фахівці екологічних держінспекцій проводять рейди з метою припинення забороненої торгівлі рослинами, проте стихійність процесу повністю під контроль взяти неможливо, доки є попит на безцінний товар. Щоб посприяти збереженню рідкісних первоцвітів, радимо при виявленні факту торгівлі підсніжниками звертатись до служителів закону, обов’язок яких – стягувати штраф з браконьєрів і відбити у них бажання заробити на тому, що повинно належати майбутнім поколінням Землі.

Марина Алдон

Категорії: Екологія і Проблеми. Позначки: весна, екологія, квіти, підсніжники і проблеми. 2 Коментарі до Почалося масове винищення підсніжників

Угорське громадянство – шлях до Євроінтеграції?

16.02.2014 13:20

Угорське громадянство – шлях до Євроінтеграції?

26bОстанні події в державі змусили багатьох замислитись над майбутнім не тільки України, але й над своїм власним… Що нас чекає через місяць, рік, десятиліття? А в нашому краї у людей взагалі почалось, так би мовити, роздвоєння особистості – чи залишатись підданим своєї землі, чи оформляти документи про громадянство найближчої країни-сусідки?

Хочемо до Євросоюзу

Закарпаття географічно знаходиться у центрі Європи , тож не дивно, що наші земляки хочуть жити, не ізольовано, як у колишньому Союзі, а вільно переміщатися територією інших держав, працювати за кордоном, навчати дітей у престижних світових ВУЗах. Але з українським паспортом робити це доволі складно, тож спритні співвітчизники вирішили вдатися до хитрощів – оформити подвійне громадянство. Хоча де-юре в Україні це заборонено, та де-факто 30 відсотків мешканців Хустщини мають документи інших держав. Найбажанішою в плані отримання паспорту для мешканців Срібної землі є чомусь Угорщина. А отже й офіційно на Закарпатті нараховується майже 9 тисяч українців, що мають угорське громадянство.

«Допоможемо отримати угорський паспорт. Усе офіційно!»

Оголошеннями про допомогу отримання громадянства інших держав просто рясніє Інтернет. Паспорт Румунії можна придбати за 2 тис. доларів, Угорщини – за 9 тисяч євро, Чехії – за 7 тисяч. Для оформлення громадянства Угорщини навіть створені спеціалізовані сайти. Юридичні фірми, які надають подібні послуги, часом навіть не приховують своїх контактних телефонів та адрес  офісів. Хоча, можливо, вони і неіснуючі. Тому багато хто пропонує зв’язуватися через скайп. Однак всі вони обіцяють одне – через 6-11 місяців кожний заявник стовідсотково отримає омріяний паспорт громадянина ЄС. При чому, не відмовляючись від свого рідного.

Немає сумнівів, що сервісом активно користаються наші краяни. Інакше б і потреби у такій кількості сайтів-посередників не було. Більшість фірм гарантують отримання паспорту Угорщини у три етапи: підписання договору, пошук родинних коренів клієнта, оформлення паперів, присяга, отримання сертифікату про громадянство та паспортів.

«Присягаю на вірність Угорщині…»

Слід зазначити, що закарпатцеві стати громадянином Угорщини доволі просто. Що для цього потрібно?

 По-перше, не мати судимостей. По-друге, володіти угорською мовою, і, по-третє, мати угорські корені. Однак  наш регіон протягом тривалого часу входив до складу Австро-Угорщини, тож автоматично, усі, хто народився на закарпатській землі до 1944 року, вважаються угорцями і справжня національність для країни-сусідкиособливого значення не має.

І все ж є кілька деталей, які особисто мене не влаштовують…

По-перше, це –  заміна імені. Якщо, скажімо, вас звати Миколою,  то доведеться стати Мікловшем, якщо Степаном — Іштваном, якщо Олександром — Шандором, Світланам пропонують називатись Гойналкою або Жужаною, Маринам, Мар’янам – Маріями. Цікаво, що аналоги імен вибирають працівники консульства, а не сампретендент на іноземне громадянство.

По-друге, дуже зачіпає сам текст присяги, яку необхідно скласти на вірність чужій державі. Звучить він так: «Я… урочисто обіцяю, що вважаю Угорщину своєю батьківщиною. Буду вірним громадянином Угорщини, буду поважати й дотримуватися її законів і Конституції. Усіма своїми силами захищатиму свою батьківщину й і вірно служитиму їй. Допоможи мені, Боже».

Здавалося б, дрібнички, але якщо вдуматися, це є зреченням від самого себе (імені, яким нарекли батьки) та від Вітчизни, колиски, яка дала життя, мову та багаті національні традиції…

Україна чи Європа?

З іншого боку, чимало наших політиків мають насправді підпільні паспорти інших держав, володіють чималим бізнесом у Європі, заощадження тримають у світових банках…  Чиновники самі показують «приклад» простому електоратові, власними діями спонукають людей до того, що тисячі краян хочуть виїхати жити за межі батьківщини.

До речі, соціологи підрахували, що на отримання угорського громадянства можуть претендувати близько сорока відсотків населення Закарпаття. І більшість краян справді щиро прагнуть цього, бо тоді безперешкодно зможуть їздити до друзів чи родичів до Франції, Англії, Італії і навіть до США. Крім того, іноземний документ дає можливість набагато легше знайти роботу у Європі, придбати авто передових брендових виробників, відпочивати в будь-якому куточку земної кулі за спрощеною системою…

А, між іншим, у світі все більше поширюються множинні ідентичності, суспільство не змушує обирати одну спадщину. Міжнародне право не має загальної заборони щодо подвійного громадянства. Але коли ми житимемо так, щоб повернулись додому ті, хто виїхав з України 5, 10 чи 20 років тому?

 

Категорії: Політика і Соціо. Позначки: громадянство, політика, соціо, Угорщина і Україна. Коментарі Вимкнено до Угорське громадянство – шлях до Євроінтеграції?

Мирослав Дочинець став лауреатом премії ім. Т.Г.Шевченка

15.02.2014 23:32

Мирослав Дочинець став лауреатом  премії  ім. Т.Г.Шевченка

дочинець

Цими днями наш земляк Мирослав Дочинець став лауреатом найпрестижнішої в Україні Шевченківської премії.

Закарпатського письменника, який народився і виріс у Хусті, а зараз проживає в місті Мукачево, номінували одразу за два романи – “Криничар” та “Горянин”.

Вирішальне засідання Комітетету з Національної премії України імені Тараса Шевченка відбулося 14 лютого й рішення ухвалили більшістю голосів. Відтак, Мирослав Дочинець стане володарем преміальних  520 тисяч гривень. Саме такий розмір грошової винагороди цьогоріч, у 2 рази більший, ніж минулі роки. Офіційно імена цьогорічних лауреатів премії мають оголосити в день народження Т.Шевченка, 9 березня.

Слід зазначити, що у 2012 році найвищу державну нагороду в галузі літератури вручили Петру Мідянці.

 

Категорії: Мистецтво і культура. Позначки: гроші, література і творчість. Коментарі Вимкнено до Мирослав Дочинець став лауреатом премії ім. Т.Г.Шевченка

Проблема з бродячими собаками в Хусті досі актуальна

15.02.2014 20:24

Фото Яни Величканич

Фото Яни Величканич

Проблема з бродячими собаками в Хусті досі актуальна

На жаль, є такі жінки, які зрікаються власних дітей… На жаль, є такі господарі, які викидають, як непотріб своїх собак… Де гуманізм, де вищі цінності, де проста людяність?

Але ж, якщо людина, істота думаюча, не завжди планує вагітність, то що вже говорити про бродячих тварин, які не керують природними інстинктами до розмноження? Їх ніхто не стерилізує, не дає їм протизаплідних препаратів (хоча коштує таблетка всього 12 гривень, у той час, коли знищення тваринки оцінюється у 46 гривень), тож небажаного приплоду не уникнути.

Хто допоможе бродячим собакам?

В Інтернеті зараз дуже популярним є волонтерський рух у підтримку безпритульних тварин. Молодь збирається на заздалегідь обумовленому місці, годує чотирилапих, підшуковує господарів через сайти державних чи приватних притулків… Проте у Хусті подібною доброчинністю займатись ніхто не хоче… або не може…

А, між іншим, за неофіційними даними, у місті над Тисою вештається близько трьох сотень собак-безхатченків.  До такого сусідства наші краяни ставляться по-різному: хтось вважає, що тварин варто відстрілювати або ж присипляти, а хтось – навпаки, власним коштом лікує їх, приносить їжу. Інколи мешканці багатоповерхівок складаються грошима і стерилізують собак, які живуть у дворі. Та все одно, гуманними вчинками кількох  добропорядних людей проблема не вирішується.

Чому не відповідаємо за тих, кого приручили?

Фото Васаби Она

Фото Васаби Она

Сама кілька разів була свідком того, як, м’яко кажучи, непорядні господарі, залишали на залізничному пероні старих собак, або ж навіть цуценят… Слід зазначити, що викинути собаку такий же гріх, як і образити собі подібно, бо вона – теж створіння Боже… Кожному з нас відомо чимало історій, як покинута тваринка роками може чекати господаря на  залізничній чи автобусній станції, ми плачемо, коли дивимося сюжети про «братів наших менших» у новинах чи фільми, однак багато хто все одно відверто знущається над тваринами.

Нещодавно на вулиці стала свідком того, як підліток, років 13 бив маленьку собачку ногами. На мої зауваження не реагував. Коли сказала, що викличу міліцію, тільки єхидно посміхнувся і відповів: «Ну й налякала…» Тваринку він припинив лупцювати тільки тому, що вона просто втекла від нього і сховалась у натовпі, який байдуже проходив повз нас і аж ніяк не реагував…  Напевно мав рацію англійський поет Олександр Поуп, коли стверджував, що в історії цивілізації куди більше прикладів гуманності собачої, ніж людської.

Ні притулку, ні грошей

Як же раділи хустські захисники чотирилапих, коли почули добру звістку про те, що 7 квітня минулого року в Ужгороді було підписано Меморандум з міським головами з питань регулювання чисельності безпритульних собак. Метою документу було узгодження дій приватної, громадської та владної ініціативи щодо вирішення проблеми утримання безпритульних тварин та забезпечення виконання Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження». Згідно Меморандуму, собак мали відловлювати гуманними способами, лікувати, стерилізувати і тільки у випадку, якщо тварина хвора або небезпечна  для суспільства, шляхом ін’єкції проводити евтаназію. У міській раді запевняли, що всі документи майже готові і земельну ділянку, на якій повинні розмістити «новий дім» для безпритульних тварин вже виділено.

Проте, як кажуть, а віз і нині там… наразі немає ні грошей, ні притулку, ні якихось планів на перспективу щодо безпритульних тварин…

Яка користь від місць тимчасового утримання тварин?

Фото Васаби Она

Фото Васаби Она

Притулки є в усьому світі ще з XVІІ сторіччя. У місцях тимчасового прихистку для тварин,долею та побутом чотирилапих опікуються працівники установи або волонтери. Фінансуються вони переважно завдяки благодійним організаціям за рахунок добровільних пожертв та спонсорів. Зазвичай такі організації добре розрекламовані та знаходять різні шляхи збору коштів для потреб безпритульних тварин. Крім того, часто притулки займаються реалізацією тварин, виготовленням та продажею кормів, наданням платних консультацій, ветеринарних послуг, проводять евтаназію недужих собак і котів, захоронення або кремацію (теж за відповідну плату). Отже, притулок не є вже таким і збитковим, як про нього звикли думати…

Крім того, якщо у родини, скажімо, немає грошей для того, щоб придбати собаку, звідти можна взяти здорову та часто навіть породисту тваринку. Інше питання – чи вона знову не опиниться на вулиці, бо ж коли людина викладе з кишені, скажімо, за вівчарку 150 доларів, то зможе і гідно поцінувати її…

 Та як би там не було, притулок все одно потрібний. Ми повинні дбати за чотирилапих друзів і вчитись від них вірності та самозреченості заради іншого. Бо ж як казав Дмитро Пастернак-Таранушенко, собака – не тільки друг людини, для декого вона ще й мати… та є у неї єдиний недолік –  вона вірить людям.

Марина Штефуца.

 

 

Категорії: Проблеми і Тварини. Позначки: безпритульні, проблеми, соціо і тварини. Коментарі Вимкнено до Проблема з бродячими собаками в Хусті досі актуальна

На Красному Полі знову буде балаган

12.02.2014 15:11

На Красному Полі  знову буде балаган

кпНе за те січовики віддавали своє молоде життя, захищаючи територію Карпатської України, щоб на місці їхньої героїчної загибелі щороку утворювали політичні змагання представники різних політичних партій. Але, на жаль, із року в рік це святе місце перетворюється на сцену для піару не зовсім чистих совістю людей, які приходять сюди, щоб зібрати для себе електорат…

Зокрема, цими днями під керівництвом голови обласної адміністрації Олександра Ледиди відбулася нарада, на якій обговорено питання організації святкування 75-річчя проголошення Карпато-Української держави. Участь у засіданні взяли заступники керівника краю Іван Качур та Павло Черевко, заступники голови обласної ради Андрій Сербайло та Володимир Закурений, начальники профільних управлінь ОДА.

Як зазначили учасники наради, до відзначення визначної дати потрібно відремонтувати меморіальний комплекс «Красне поле».

– До 15 березня слід здійснити поточний ремонт комплексу. Відтак, коли вже дозволять погодні умови, ми повинні взятися за змістовну реконструкцію, щоб парк мав ошатний вигляд не на один-два роки, а принаймні кілька десятиліть, – зауважив Олександр Ледида.

Цікаво, які такі ремонтні роботи планує провести очільник області за неповний календарний місяць до знаменної події ? І де він був досі, поки ще був час реально щось зробити на території меморіального парку? Або поки грім не вдарить, селянин не перехреститься?

Категорії: Проблеми і Соціо. Позначки: проблеми, свята і соціо. Коментарі Вимкнено до На Красному Полі знову буде балаган

Моніторинг знань чи обкрадання батьків?

12.02.2014 13:07

Моніторинг знань чи обкрадання батьків?

мНаші чиновники дуже люблять експериментувати… але проводять шокову терапію державні мужі на найобізнанішій категорії населення – медиках та освітянах. Чим же заслужили стражі здоров’я та сіячі мудрого, доброго, вічного до себе таке особливе ставлення? На жаль, не відомо… Та зупинимось сьогодні на освітянських проблемах.

Діти – найвразливіша когорта українців, у яких тільки но формується психіка і власне  бачення світу та подій в державі. Проте навіть вони знають, що у Міністерстві освіти України з ними вирішили провести серію не дуже вдалих експериментів… йдеться про моніторинг знань учнів.

…На одному з інтернет-форумів нещодавно я натрапила на розпачливе вчительське зізнання: “Обклали моніторингами, як матюками на базарі!”. Стосується такий сплеск емоцій проведенням у школах моніторингу “залишкових” знань. Згідно з цим «ноу-хау»  Дмитра Табачника передбачено здійснити всеукраїнську перевірку освітнього рівня школярів серед учнів 5-х класів за курс початкової школи (1–4 класи) з п’яти предметів (українська мова, математика, Я і Україна, основи здоров’я  та іноземна мова); для учнів 10-х класів за курс основної школи (5–9 класи) з 12 предметів (українська мова, українська література, історія України, всесвітня історія, алгебра, геометрія, біологія, географія, фізика, хімія, технології, іноземна мова).

У вчителів відразу виникають запитання. Наприклад таке: навіщо тоді нещодавно ті самі учні складали державну підсумкову атестацію (у 4 та 9 класі)? Кому потрібна така дивовижна завантаженість учителя та школяра? Невже можновладці вирішили «затупити» ціле покоління дітей   ?

Та справа в іншому – у грошах! А вони, як відомо, творять дива. Збірник тестів з одного предмету коштує близько 20 гривень. Ніби то й не багато. Та підрахуємо… Для п’ятикласника за всі вкупі «книжечки» батькам доведеться викласти 100 гривень, а для десятикласника – 240. Візьмемо до уваги, що в Хусті є 461 учень п’ятого класу і 262 учні 10-х класів. Виконаємо просту математичну дію – множення. Виходить – 46100 та 62880 гривень, додаємо – отримуємо – 108980 гривень. Отже, таку суму матиме Міністерство освіти України за реалізацію тестових книг тільки в одному маленькому місті, тобто, в Хусті! Навіть якщо половина цих коштів – навар реалізаторів, то все одно сума виходить чимала! А де ж тоді безкоштовна освіта?

Тепер подивимось, що виходить у розрізі держави…

5-й клас: 397 700 учнів х 5 предметів х 10 грн = 19 885 000 грн.

10-й клас: 256 000 учнів х 12 предметів х 10 грн = 30 720 000 грн.

Зведемо ці дві суми… і вийде просто космічна цифра – 50 605 000

Відтак загальна вартість збірників становить більше 50 млн грн.

 Цікаво, та чомусь у Міністерстві не взяли до уваги те, що педагогам би слід якось оплатити додаткову підготовку вихованців до проведення моніторингу, а також те, що ксерокопії пробних тестів вони роблять для учнів за власні кошти… Перевірка результатів моніторингу також не оплачується… працівникам відділів освіти, які повинні керувати процесом, також не передбачаються преміальні. Тож… заради кого, чи чого здійснюється це «маски-шоу»?  Школярі від нього точно розумнішими не стануть!

Напрошується логічний висновок, що уся ця так звана перевірка знань є всього-навсього бізнесовим чи освітньо-політичним проектом уряду, така собі планована акція відмивання коштів простих громадян.

Марина Штефуца.

 

 

Категорії: Проблеми, Соціо і Школа. Позначки: освіта, проблеми і соціо. Коментарі Вимкнено до Моніторинг знань чи обкрадання батьків?

Бізнес на жалості

11.02.2014 23:16

Фото Яни Величканич

Фото Яни Величканич

Бізнес на жалості

Милостиня… Давати чи не давати, коли до тебе тягнеться рука жебрака? Деколи і в тебе в кишені вітер гуляє, та все ж даси гроші обідраному зустрічному з жалісливими очима. Чомусь кожного разу спадають на думку слова з Біблії: «Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть…»

Старцювання – бізнес чи засіб виживаня?

У той час, коли одні просто «лізуть із жиру» від надміру коштів, інші знаходяться на межі… Мізерні зарплати, пенсії, дорогі ліки, космічні ціни на операції, якщо не дай Бог хтось із родини серйозно занедужав… Тож як вижити, щоб не поринути на соціальне дно?  Хтось їде на заробітки за кордон, а хтось просто виходить на вулицю із простягнутою рукою… І часто ці люди не просто лінькуваті «бездарі», а ті, хто втратив надію… Зізнаюся, серед жебраків я зустрічала справді талановитих особистостей, самородків із народу, які «душею» грають на народних інструментах, дзвінкоголосо співають, імпровізують віршами, але не мають місця під сонцем у вирі жорстоких буднів…

Взагалі, жебрацтво, як спосіб існування, відоме з найдавніших часів. На жаль, сьогодні воно процвітає. Світ прохачів не такий, як здається на перший погляд. Під його іноді занадто неприхованим брудом нерідко ховається справжня заможність. Між тихими, на перший погляд немічними літніми людьми, які просять на крихту хліба, весь час відбувається жорстка конкуренція, а іноді й криваві сутички. У царині жебрацтва весь час удосконалюються старі та з’являються нові методи й технології виманювання у довірливих громадян грошей. Багато жебраків, що працюють поодинці, не витримують конкуренції, і їм доводиться залишати справу. Звичайно, така прибуткова справа як жебрацтво не може існувати без своїх покровителів – „сильних світу цього”.

Тож чи дійсно серед злиденних не залишилося тих, хто насправді потребує допомоги? Кому вигідно, щоб жебрацтво продовжувало існувати?

Діти-жебраки

Останнім часом засоби масової інформації все частіше повторюють і попереджають: жебрацтво стало не просто соціальним явищем. Це «повноцінна» професія зі стабільним окладом, обідньою перервою, вихідними, своєю ієрархією і просуванням службовою драбиною. Про прохачів та їхню мафію існує безліч історій та легенд.

Багато хто з нас не раз звертав увагу на молодих жінок, які сидять на тротуарах із малолітніми дітьми на руках і нарікають на свою долю. Немовлята, що їх і в спеку, і в холод «матері» виносять на вулицю жебракувати, у кожного викликають співчуття. Але чомусь діти увесь час мовчать і сплять . Дивно, правда? Справа в тому, що щоб дитина не заважала «роботі», її підпоюють снодійним або алкоголем.

Прохачів шкільного віку теж вистачає в місті над Тисою. Дехто із них не знає ні читати, ні писати, але вміє порахувати зароблені гривні. Хоча, зазвичай, увечері «виручку» відбирають батьки, а малюки залишаються ні з чим. Трапляється й таке, що горе-матусі пропивають гроші, а дитину відправляють спати голодною… Для них збирання милостині – бізнес, а дитина – тільки інструмент «збагачення». На жаль, маленькі прохачі за цим нелегким і брутальним заняттям втрачають найдорожчі роки дитинства, вчаться не просто обманювати перехожих, а виживати… і на вулиці, і в родині…

Інтернет-лохотрон

З розвитком телекомунікації став популярним ще один вид видурювання грошей – віртуальне жебракування. Під виглядом хворих дітей, «ділки» навіть у мережі  умудряються видурити чималу суму від довірливих користувачів Інтернету.

Наївно думати, ніби жертвами шахраїв стають тільки малограмотні люди. Серед тих, хто попався на приманку лохотронщиків, все частіше виявляються освічені і навіть інтелігентні люди. Це пов’язано з тим, що навіть юридичної підкованості часто буває недостатньо для того, щоб убезпечити себе і свої гроші, адже кожного дня з’являються нові способи з відбирання грошей у чесних, але дуже довірливих громадян. Ну хто не пошкодує немічну дитину з трубками в грудях і не відправить на рахунок бодай копійчину. Та, на жаль, часто шахраї використовують світлини зовсім незнайомих людей, які знаходять на офіційних благодійних фондах, а під ними пишуть власні зворушливі тексти, вигадують власні історії і вписують свої ж банківські реквізити…
Потім цю інформацію розповсюджують на сайтах гуманітарної допомоги, в соціальних мережах, на різних форумах… Прикро, та зазвичай ті, хто справді потребує фінансової підтримки страждає із-за подібних аферистів…

До речі…

Заробітки жебраків практично в чотири рази вищі за середню зарплату. Так, при 8-годинному «робочому дні» за місяць можна випросити до 10 тисяч гривень, тоді як середня заробітна плата в державі становить усього 2,700 грн.

І все ж, чи варто атрофувати почуття, природно закладені в нашій підсвідомості, вважаючи кожного, хто просить гроші шахраєм? Гадаю, що ні… ізгоями суспільства не народжуються, такими робить декого з нас саме життя…  

Марина Штефуца.

 

Категорії: Проблеми і Соціо. Позначки: виживання, заробітчанство, проблеми і соціо. Коментарі Вимкнено до Бізнес на жалості

Найбільша штучна водойма на Закарпатті потопає у смітті

11.02.2014 23:05

Найбільша штучна водойма на Закарпатті потопає у смітті 

Вільшанське водосховище тоне в сміттіВільшанське водосховище заполонив пластик. Весь непотріб, який кидають люди в Тереблю,  збирається у водоймі, саме через це Теребле-Ріцька гідроелектростанція  втрачає потужності.

Вільшанське водосховище – штучна водойма, якій уже понад півстоліття. Створили  закарпатське море в часи будівництва Теребле-Ріцької ГЕС. Цей гідротехнічний об’єкт  народився завдяки унікальним природним умовам району: дві річки Теребля і Ріка розташовані майже паралельно, але на різних за висотою рівнях. Відтак, цю природну особливість використали, аби отримувати енергію.

Як зазначив директор ГЕС Олег Ігнатко, протяжність водосховища – 163 га, довжина 5 км. 500 м, ширина – майже 700 м, запас води – 18 млн. куб. метрів при максимальному розливі. Наразі запас води складає орієнтовно 18 млн. кубометрів. Потужність станції – 27 мегават.  На об’єкті встановлено три гідранти, по 9 мегават кожен. Дамба, висотою 45 та довжиною майже 300 метрів утримує тисячі тонн води. Та окрім води, бетонна гребля затримує і цілі купи сміття.

-На жаль, у селі немає жодного офіційного сміттєзвалища, тож краяни скидають побутові відходи або на узбережжя, або прямо у річку. В результаті, рівень води піднімається і сміття опиняється прямо у водосховищі, – зауважив Олег Іванович.

Наскільки негативно засмічення пластиком може позначитись на роботі  гідроелектростанції, говорити не доводиться. Адже сміття, окрім того, що захаращує дно водосховища, забиває і решітку водоприймача, через яку вода потрапляє на гідроагрегати, відтак втрачаються потужності станції. Збирають сміття з решітки за допомогою спеціальної машини. Для того, аби очистити штучне озеро від непотребу,  доводиться і залучати фірми-підрядники, власними силами зібрати все сміття не вдається. За останні три  роки, каже начальник Теребле-Ріцької ГЕС звідси вивезли більше 10 тисяч мішків з пластиком. Як правило, велику кількість сміття приносить течія під час підняття рівня води. Щороку збирати пластик – не вихід з ситуації. Для того, аби проблему вирішити раз і назавжди,  до питання потрібно підійти більш глобально: по- перше, проводити відповідну роботу з населенням, по-друге,  вирішити проблему з утилізацією сміття в гірських районах Закарпаття. Окрім того, що Вільшанське водосховище  має стратегічне значення,  найбільше штучне озеро краю  приваблює багатьох  туристів. Та сміття, яке тут збирається,  не надто тішить око мандрівників. Тож якщо ситуація найближчим часом не  зміниться, закарпатське море ризикує перетворитись на пластикову водойму.

 

Категорії: Екологія, Проблеми і Соціо. Позначки: водойми і екологія. Коментарі Вимкнено до Найбільша штучна водойма на Закарпатті потопає у смітті

«Переправа, переправа, берег лівий, берег правий»

11.02.2014 22:57

«Переправа, переправа, берег лівий, берег правий»,

або повітряні корита Нижнього Бистрого

переправаСело Нижній Бистрий може похвалитися тим, що воно – одне з найдовших у краї: тільки берегами Ріки розтягнулося кілометрів на 8, та й по потічку Широкий полізло вгору десь на 12.  А ще тут є кам’яна церква, яку почали зводити в 1812-му, єдина в світі ГЕС, що використовує потенціал одразу двох річок, , діючий водяний млин, а головне – чудові краєвиди, які найбільше приваблюють туристів. Але у час технічного прогресу найбільший екстрим у гостей населеного пункту викладає саме «адреналінова» переправа.

Гірська Ріка ділить Нижній Бистрий на дві частини, щоб не долати кілометри до найближчого мосту, місцеві жителі розв’язали проблему — звели три повітряні переправи. Одну з них, що на початку села, добре видно з траси. Натягнутий через річку товстелезний трос у тримують два металеві стояки. Посередині, ледь не над самісінькою водою, на металевому ланцюгу висить велика дошка. До переправи поспішає чоловік. Він сідає на дошку, береться за металевий трос і, перебираючи руками, переправляється через ріку.

(більше…)

Категорії: Екстрим і Соціо. Позначки: виживання, екстим, життя села і соціо. Коментарі Вимкнено до «Переправа, переправа, берег лівий, берег правий»

« Next