Хустський замок – одна з резиденцій графа Дракули?

Хуст легендарний

cf2455912988048c508bd8ce6ce94f22_600x1000
Хустський замок – одна з резиденцій графа Дракули?

Нещодавно світ сколихнула звістка про те, що легендарний замок графа Дракули в Румунії виставили на аукціон. Ціна виявилась чималою – 80 млн. доларів. Охочих придбати фортецю, у якій колись мешкав кровожерливий граф, незважаючи на фантастичну вартість та занедбаність будівлі, виявилось чималою, однак через бюрократичні перепони, фортифікаційна споруда досі залишається у власності родини Габсбургів.

Хто такий Влад Дракула?

Містичні оповіді про вампірів у наш час відомі навіть дітям. Любителі жахів із небувалим ентузіазмом «смакують» фантастичними повістями про кровопивць, а письменники у своїх творах наділяють химерних «героїв» надлюдськими здібностями. Чи був таким Влад Дракула? І ким він був взагалі? Щоб з’ясувати, заглянемо спочатку до Вікіпедії.
0_820a5_90f20788_orig

«Влад III (Дракул, Влад Цепеш, рум. Vlad Ţepeş, Влад Наштрикувач, та Влад Дра́кула рум. Vlad Drăculea — «син дракона» чи «син диявола») — валаський князь і воєвода (1448, 1456–1462, 1476), румунський національний герой. Вів непримиренну боротьбу проти османського поневолення Валахії, за що здобув репутацію жорстокого правителя. Сприяв і вітав розвиток торгівлі та ремесел — у центральному Державному історичному архіві Львова зберігається його грамота, дарована львівським купцям», – йдеться в електронному виданні.
Сьогодні точно відомо, що прізвисько «Це́пеш» («Наштрикувач», від рум. ţeapă — паля) румунський князь отримав від підданих за жорстокість у розправі з ворогами та власними громадянами, яких саджав на палю, а Драг, або Дракула – завдяки членству пращурів у елітному лицарському ордені Дракона.
Вважається, що сумнозвісний «чорний князь», майстерно перетворений ірландським романістом Бремом Стокером у літературного персонажа – вампіра-кровопивцю, жив не тільки у місті Бран, але й на території сучасного Закарпаття, яке в ті часи переходило з рук в руки, від правителя до правителя. Слід зазначити, що у відомому на весь світ замкові Бран Влад III Цепеш (прототип Дракули) зупинявся всього лише один раз, але роман «Дракула», що вийшов у світ у 1898 році, зробив його популярним настільки, що до цитаделі масово ринули туристи. Нині фортеця посідає друге місце в рейтингу найдорожчої нерухомості Forbes і оцінюється в 140 млн. доларів.
Дослідники творчості Стокера вважають, що вигаданого Дракулу не слід ототожнювати з волоським правителем, хоча в самому романі є застереження про можливу схожість.
Але повернемося до України.

«Орлине гніздо» Цепеша в Хусті

До наших часів дійшло багато розповідей та легенд про будівництво Хустського замку. Згідно переказів, фортеця зводилась за рахунок місцевого населення. Краяни змушені були платити феодалові данину м’ясом, маслом, молоком та іншими продуктами. Цементний розчин, який скріплював між собою величезні камені – стіни замку, готувався із яєць, які приносили хустяни, самі роками не знаючи їхній смак. Часто люд взагалі голодував, терпів гноблення та важко працював на поміщика. Навіть після зведення могутньої цитаделі на горі, замок кілька разів доводилось реставрувати, бо мури зазнавали руйнації із-за ворожих нападів. А за саму фортецю, яка була безмовним охоронцем соляного шляху і розташовувалась на дуже зручному місці Мараморощини, не раз точилися запеклі бої між представниками різних держав. Тож, як свідчать уже архівні документи, граф Дракула справді володів Хустським замком.
Зокрема, історик, завідувач кафедрою туризму УжНУ Федір Шандор пише, що: «Влад Цепеш мав безпосереднє відношення до Закарпаття. У 1329 році угорський король за особливі заслуги перед короною і Його Величністю подарував рицарю Драгу, Хустський замок з околицями, які на той час складали майже третину Закарпаття. Деякі дослідники династії Дракула, вважають що власник два роки поспіль прожив у Хустському замку».

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Проте інші дослідники переконані, що хоча офіційна штаб-квартира «князя темряви» розташовувалася в Хусті, та де-факто брати Влад і Вальк жили в селі, розташованому у 34 кілометрах від міста над Тисою, яке від імені Драгів і отримало сучасну назву – Драгово.
Цікаво, що згідно сучасних досліджень та архівних документів, «угорський король частенько брав у борг від Драга гроша, а віддавав землями. Тому незабаром володіння Драга зросли у кілька разів, а сам лицар знахабнів і почав вимагати від монарха додаткових привілеїв. Бідний король зрозумів, що виростив монстра, і вирішив від нього «спекатися». Але воювати проти Драга було справою марною, тому в сусідньому Виноградівському замку правитель поселив ще одного завзятого воїна — барона Пітера Берені, і доручив йому збутися Драга будь-яким способом. У ході безконечних боїв барон витіснив Драга з рівнини і змусив переселитися в гори Трансільванії, де рід Драгів або Дракул живе донині» (видання «Замки України»).
Слід зазначити, що на Хустщині досі збереглися прізвища з коренем «Драг» – Драгула, Драгушинець, Драгуський тощо. Однак, якщо співставити дати і вивчити хронологію, то виходить, що власником Хустського замку був не всім відомий Влад Дракула, який народився 14 листопада 1431 року (замок же перейшов династії Цепеш у 1329 році), а його дід, на жаль, теж дуже кровожерливий володар.
До слова, за минулий рік замок Бран у Румунії завдяки відвідувачам із усього світу приніс своїм власникам 1,2 млн. євро чистого прибутку. Було б добре, якби славнозвісний Хустський замок теж був більш відомим туристам і допомагав залучати додаткові надходження до місцевої казни.

Марина АЛДОН

Улюбленим місцем відпочинку закарпатців є не моря, а озера

P5301420

Улюбленим місцем відпочинку закарпатців є не моря, а озера

Анексія Криму, напружена політична ситуація в державі, військові дії на Сході, притік біженців у Закарпаття… Здається, зовсім не до відпочинку… але ж буяє літо, триває сезон відпусток, хочеться хоч трохи, та все ж відпочити, відключитись від проблем…

Куди ж їдуть наші краяни цьогоріч? Де відновлюють сили? Чи все ж залишаються вдома? Щоб з’ясувати, завітала в гості до кількох туристичних агентств…

-Крим не особливо користувався попитом серед мешканців  області й раніше, а зараз – жодного замовлення, – ділиться менеджер однієї з турфірм пані Віторія, – Радше наші клієнти їздили на Одещину. Однак сьогодні кількість бажаючих відпочити у межах держави мінімальна. Взагалі Закарпаття розташоване так, що краяни більш активно проводять відпустки у Європі, ніж у себе на батьківщині. Найбільше замовлень путівок до Хорватії, Болгарії, Греції та Туреччини. Проте рекордсменом сміливо можу назвати озеро Балатон, що в Угорщині. Полюбляють наші співвітчизники ще Шацькі озера, проте й туди у цьому році замовлень одиниці.

 -Кількість проданих путівок на літні місяці скоротилась наполовину, – ділиться спостереженнями представниця іншого агентства, – Думаю, на це вплинула не тільки  ситуація на Сході, мобілізація  чоловіків, АТО, але на й цінова політика, курс долара. У гривневому еквіваленті путівки подорожчалина 7-10%, а зарплати ж виплачують у вітчизняній валюті…

Звичайно, вигідне географічне розташування нашої області, наявність закордонного паспорту чи не у кожного другого закарпатця, дозволяє мешканцям краю вибирати найвигідніші пропозиції туристичних операторів, шукати «місце під сонцем» у тій державі, де дозволяє гаманець.

Опитавши через одну з соціальних мереж краян, охочих відпочити за кордоном, дійшла висновку, що середня тривалість відпочинку нашого брата становить щонайбільше два тижні. Насамперед це пов’язано із тим, що більшість людей просто не можуть дозволити собі витратити на поїздки більше ні коштів, ні часу. Тільки кожен десятий може піти у гарантовану законом відпустку на три тижні, а то й на місяць. Понад третина опитаних відпочивають від 3 до 7 днів. При цьому 68% туристів витрачають на відпочинок до 5 тисяч гривень, ще 32% — до 3 тисяч. Люди обмежують відпускний бюджет, як тільки можуть, бо не очікують підвищення зарплатні у другій половині року. Тому не воліють витрачати гроші невідомо на що… воліють відкладати зароблені кошти на «кращі часи».

Ті, хто не планує їхати за кордон, звертаються до внутрішнього туризму. Найпопулярніший спосіб відпочинку у межах області: Синевир, Солотвино, Шипіт…

-Навіщо кудись мандрувати, коли поруч така природа, – усміхається мешканець Велятина Петро, – візьмемо палатку і на два тижні з друзями облаштуємось на березі Тиси. Не той настрій, щоб подорожувати зараз, коли в країні біда.

-Три дні з родиною ми провели на Рахівщині, біля озера Герешаска. Мальовничі краєвиди Срібної землі повинні стати «родзинкою» вітчизняного турбізнесу. Ми маємо запрошувати гостей з інших куточків України до себе, залучати інвесторів, а не витрачати кошти на далекі заморські поїздки, – розмірковує рокосівчанка Галина.

-Через два тижні із дочкою вирушимо до Шаяна. Купили одну путівку на двох. Там чудова оздоровниця, цілюща мінеральна вода, непогане лікування для тих, у кого проблеми з органами травлення. А щоб «не паритися» у номері, будемо ходити купатись на озеро. Воно, до речі, чудово облаштоване, там є човни, катамарани, дитячі атракціони, альтанки, – каже хустянка Марія.

До речі, у цьому сезоні зросла кількість індивідуальних мандрівників. Люди домовляються через Інтернет зі знайомими, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, про взаємний прихисток за принципом «я до тебе, а ти – до мене». Тобто, наші їдуть до них, скажімо, на тиждень, а вони – до нас.Особливо цей тренд помітний серед молоді, яка вільно почуває себе у світі завдяки знанню іноземних мов і стрімкому розвитку мережевих інформаційних технологій, які допомагають самостійно знаходити житло, транспорт, а також організовувати дозвілля.

Ще одна цікава тенденція — зростання популярності подієвого туризму, зокрема, внутрішнього. Йдеться про короткий кількаденний відпочинок з метою відвідин фестивалів, концертів, змагань. Таким чином кількість подорожей серед наших співвітчизників зростає, але їхня тривалість скорочується. Взагалі, на сьогодні більшість туристів не користуються послугами туроператорів та сертифікованих засобів розміщення.Хоч інтерес до подорожей і зростає, але кожен при цьому намагається знайти найбільш оптимальний спосіб відпочинку, щоб здешевити поїздку.

З іншого боку, що не може не радувати, цьогоріч побільшало охочих відвідати наш край. Зокрема, зі слів власниці приватної садиби у Вишкові пані Ірми, зелений туризм поступово починає набирати популярності серед відпочивальників. До Хустщини найчастіше навідуються кияни, вінничани та чернігівці, а також угорці, словаки, швейцарці, німці. Приваблюють гостей чисті ріки, мінеральна вода, термальні ванни, гори та низькі ціни.

Не дуже охоче відпускають закарпатські матері у цьому році й діток до таборів, розташованих за межами області, як виняток тільки оздоровниці Болгарії та Хорватії. Проте, будемо сподіватись, що ситуація в державі незабаром стабілізується і наші краяни відпочиватимуть як і раніше – спокійно та весело.

Марина Алдон

Туристична Хустщина чекає на відкриття курортного сезону

P9090433

Туристична Хустщина чекає на відкриття курортного сезону

Закарпаття – квітучий мальовничий край, який приваблює туристів у будь-яку пору року і Хустщина, звичайно ж, не є винятком. Після анексії Криму, наш регіон залишається найбільш привабливим у туристичному плані як для земляків, так і для іноземців. Чим же ми можемо здивувати гостей? У першу чергу – чистими ріками, рахманними потічками, гірськими краєвидами, свіжим карпатським повітрям та гостинністю…

Першочергове завдання – надати притулок кримським біженцям

OLYMPUS DIGITAL CAMERA-Усі ми люди і розуміємо проблеми інших, зі співчуттям ставимося до тих, хто вимушений покинути власну домівку і шукати притулку на чужині. Найчастіше мешканці Кримського півострову втікають через страх за своє життя і майбутнє власних дітей. Особливо бояться утисків та репресій татари… Тож ми радо приймемо і їх, і інших кримчан, – підкреслює заступник керівника апарату Хустської РДА Валерій Янюк. – Я багато років очолював сектор туризму і добре знаю, що наш гостинний народ готовий поділитись останньою скоринкою хліба з гостями. Ми проводимо роботу з пошуку закладів для розміщення біженців із сільськими головами, бібліотекарями та просто охочими допомогти житлом. Зокрема, представниками Хустської районної ГО «Русинський зелений туризм «Нарцис», спілки громадян «Сільський зелений туризм» у селищі Вишково, за сприяння сектору туризму відділу культури та туризму райдержадміністрації, проводиться моніторинг наявності вільних місць та можливого прихистку громадян у приватних сільських садибах. Наразі попередню згоду на розміщення кримчан надали: туристично-оздоровчий комплекс «Нарцис»(може прийняти50 осіб), садиби у селах Нижній Бистрий – 5 сімей, Березово – 10 сімей, Бороняво – 5 сімей, Драгово – 1 сім`ю, Золотарьово – 1 сім`ю , смт. Вишково – 4 сім`ї. Загалом, враховуючу можливості приватних сільських садиб, на території Хустщини можна розмістити більше 70 осіб (дані постійно уточнюються).

А над Хустом небо чисте, приїжджай до нас, туристе!

Якщо робити акцент на відпочинку мешканців інших областей в Закарпатті, то для того, щоб туристи до нас приїхали, потрібно їх переконати у тому, що вони не пошкодують за витрачені кошти. Звичайно, Хустщина не може похизуватись якісними дорогами, морським узбережжям, катанням на яхтах, але зате ми маємо прекрасні природні блага…

MEDION DIGITAL CAMERA

Туристично-рекреаційна галузь є однією з пріоритетних напрямків розвитку економіки Хустського району. Мальовничі ландшафти, цілющі мінеральні джерела, термальні води, чани, купелі, кінний спорт, багаті культурні, історичні, етнічні традиції, широка мережа санаторно-лікувальних закладів дають можливість розвивати різні види туристичної діяльності, – розповідає головний спеціаліст сектору туризму Хустської РДА Вікторія Попович. – Крім зимових катань на лижах, у нас проводяться літні сходження на гору Менчул, висотою 1501 м, сплави по ріках, екскурсії до визначних куточків краю. Крім того, своєрідною візитною картою Хустщини є її величні старовинні архітектурні споруди: 4 унікальні дерев’яні архітектурні пам’ятники: у с. Крайниково — церква св.Михайла (1662 року); в с. Сокирниця — церква св.Миколая Чудотворця (1709 року); в с. Александріївка – церква св.Параскеви (перша половина XVIІ ст.) та у с.Данилово – церква св.Миколая (1779 року). До того ж, не закохатися в наші казкові краєвиди практично неможливо…

Санаторне село Шаян конкурує з маленькими садибами

На Хустщині вже впродовж багатьох років розвивається зелений туризм. Адже уся мудрість традицій Срібної землі прихована саме у сільському побуті та шанобливому ставленні  до рідного краю. Саме тому справжнє єднання з природою мешканці великих міст шукають у віддалених населених пунктах, де ще більш-менш збереглася незайманість довкілля.

20-Цими днями я запропонував очільнику Закарпатської облдержадміністрації Валерію Лунченку зробити своєрідний меседж для голів ОДА із інших регіонів – запросити їх відпочити на кілька днів у нас, повезти їх у прикордонну зону Угорщини, щоб на власні очі побачили життя в Європі. При цьому керманичі східних областей могли б оцінити переваги нашого краю в туристичному плані. Крім того, я виступив із пропозицією зробити відеоролик російською мовою для мешканців Донеччини, Луганщини, Харківщини, у якому вони б змогли побачити принади закарпатської природи, гостинність наших людей і те, що Закарпаття – це унікальний куточок української землі, де у мирі і злагоді між собою живуть представники різних національностей і де ніколи не виникає мовних проблем. Це була б соціальна реклама і ми могли б попросити цих голів ОДА розмістити ролик на регіональних телеканалах, – поділився думками В. В. Янюк. OLYMPUS DIGITAL CAMERA– Що ж стосується самого дозвілля та «полювання за враженнями», то справді неповторною місцевістю є у нас курортна зона Шаяна. На території села розміщено багато оздоровниць, зокрема: санаторій «Шаян», «Перлина Прикарпаття», «Карпатія», «Вісак», «Еней Лаз», «Мараморош», «Мисливський дім» та багато інших. Крім того, у Велятині є профілакторій «Теплі води», у Ракоші – оздоровчо – лікувальний  табір  «Колосок», у Хусті – ТОК «Нарцис», ОЛК «Урожай» тощо. Але це далеко не все… Останнім часом набуває все більшої популярності саме зелений туризм, який найбільш розвинений у смт. Вишково та в селах: Нижній Бистрий, Вільшани, Зольотарьово, Бороняво, Березово, Драгово… До речі, ініціатором створення в першого в районі приватного сектору з прийому та обслуговування туристів стали викладачі двох Вишківських шкіл. Ще у 2000 р. вони створили спілку «Сільський зелений туризм». А от у с. Нижній Бистрий дев’ять родин за сприяння Швейцарського бюро співробітництва в Україні (у рамках проекту Forza) навіть пройшли навчання з правил ведення туристичного бізнесу. Слід зазначити, що відпочинок у приватному секторі стає все більш популярним, адже крім нормального житла, кожне село має чим гордитися, зокрема, хоча б традиційними народними промислами: лозоплетінням, ткацтвом, вишиванням, гончарством , різьбленням по дереву, які розкривають витоки та джерела народної культури. Мальовничі місця регіону дозволяють вибрати цілу дозвіллєву програму за вподобанням: рибалка, збирання грибів, малини, ожини, чорниць, лікарських рослин. Перебування в сільській місцевості дає змогу міським жителям долучитись до національної екзотики.

Отже, у нас є що показати гостям! Шанси на вітчизняний відпочинок прогнозують навіть у турфірмах, які займались закордонним напрямком, а мешканці хустини завжди раді туристам!

Марина Алдон

 

Чеське містечко в українському Хусті

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Чеське містечко в українському Хусті

Є в Хусті місце, де ніби діє машина часу… і поруч із архітектурними пам’ятками,  дише в очі минуле… Здається, що біля стареньких, але гарних дво-триповерхових будинків свідомість поринає в міжчасовий коридор…

Архітектурна велич давнини

Чеське містечко – один з мікрорайонів міста над Тисою. Це – маленька Прага в Закарпатті. Гуляючи між автентичними  оригінальними будівлями, відчувається велич і дух Європи… Навіть бруківка там старовинна, чеська.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

— Чехи зводили комфортні і ошатні оселі, — розповідає Михайло Поп, хустський старожил. — Тогочасне житло мало певні характерні якості, зокрема, у помешканнях були високі стелі, великі кімнати. До речі, стіни у цих будинках міцні, цеглини Т-подібні. Перші поверхи споруджені виключно із цегли, другі – дерев’яні, а дахи вкриті червоною черепицею.

Житлових будинків у кварталі аж 13. Із внутрішніх двориків із господарськими прибудовами легко потрапити на різні вулиці райцентру. Загалом, чеське містечко – це цілий комплекс: гімназія (теперішня СШ №1 імені Августина волошина), професійно-технічне училище та дитяча поліклініка. 

Масарикова колонія – окраса Хуста

Чеський квартал звели в Хусті у 1924-1925 рр., коли Закарпаття входило до складу Чехословаччини. За проектом празького архітектора-функционалиста І. Фрайвальда будували тут перш за все житло для службовців та офіцерів. Використовували традиційні місцеві матеріали – дерево, камінь, піщано-гравійну суміш і керамічне покриття. Зараз Масарикова колонія (від імені тогочасного президента Чехословаччини) – маленька Чехія в Хусті – одне з історичних свідчень перебування сусіднього народу в Закарпатті.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

— Стиль «шале», в якому збудований квартал, є досить поширеним у Європі. Саме так зводилися знамениті  альпійські дачні будиночки у Швейцарії, – запевняє головний архітектор Хуста Василь Орос. – Але ж недарма нашу область називають маленькою Швейцарією. Крім гірських краєвидів є й архітектурні аналогії.

Чеська архітектоніка досі в моді

У далеких 30-х роках минулого сторіччя чехи збудували в Хусті чимало об’єктів, які досі вважаються окрасою невеличкого старовинного містечка в долонях Карпат.

-Своїх громадян – чеських вчителів, лікарів, інженерів, що приїхали до Хуста, тодішня влада старалася забезпечити нормальними умовами проживання, – ділиться знаннями історик Наталія Неметова. – За 20 років правління Чехословаччина звела в місті над Тисою 800 будинків. Було збудовано окружний дім, окружну лікарню, гімназію, ювілейну чеську школу, крайовий суд та навіть казино для офіцерів… До речі, адмінкорпус Хустської міської ради – теж побудований чехами. Серед старих документів, у контрактах фірми «Фрейвайльд і Богм», яка виграла тендер на розбудову міста, написано, що у Хусті мали збудувати ще й дім для медичної страхової служби та новий «Слов’янський дім» (тобто заклад культури з кінозалом, рестораном). Проте цьому зашкодила криза 30-х, а згодом — війна.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Сьогодні чеське містечко, на жаль, переживає не найкращі часи. Багато помешкань у вкрай занедбаному стані, але воно продовжує вабити художників, туристів і просто гостей Хуста.

Марина Алдон

Північні олені майже тридцять років живуть на околиці Ізи

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Північні олені майже тридцять років живуть на околиці Ізи

Єдина в Україні ферма, де розводять північних оленів, розквартирована в селі Іза, що на Хустщині.  Плямисті мешканці Сходу є одним із символів невеличкого населеного пункту, так званою візитківкою. Сюди приїжджають туристи з усіх куточків України, Угорщини, Чехії, Польщі, Австрії, Голландії…

Плямисті емігранти

Батьківщиною плямистих оленів є Приморський край, проте до Закарпаття вони потрапили з Калінінградської області. Датою створення оленячої ферми вважається 1987рік. Саме тоді, після ліквідації колгоспу, завезли перших рогатих красенів. Але після розпаду Радянського Союзу ферма стала збитковою, зарплату працівникам не виплачували, за тваринами не доглядали, що призвело до різкого скорочення чисельності стада. І тільки в 2003 році фермерське господарство отримало друге життя. Ферму орендував місцевий підприємець Михайло Бугаш.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Територія господарства-пасовища, куди входить і частина лісу, складає майже 60 гектарів. Все обійстя обнесено високою дротяною огорожею. – розповідає пан Михайло. – Господарство, а зараз це 150 оленів, збиткове, але хочемо збудувати тут туристичний комплекс, “родзинкою” якого повинні бути олені.  Дітям завжди цікаво з ними «спілкуватися», пригощаючи соковитою травою.

Найбільша цінність оленя – панти

Щовесни олені скидують роги. Зараз саме настала та пора, коли вони прощаються зі своєю найбільшою гордістю.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Раніше ферма маланепогані прибутки, збуваючи роги фармацевтам на виробництво пантокрину. Зараз невигідно продавати, бо дуже низькі на них ціни. Тому зрізані роги консервуємо у 50-градусному спирті. Так вони можуть зберігатися дуже довго,– охоче ділиться інформацією Михайло Михайлович. – Панти (те, що залишається від відрізаних рогів) виростають кожен день на 4-5 сантиметрів. За 2 місяці вони мають необхідні розміри. Слід зазначити, що з пантокрилу виготовляють медичні препарати, які застосовують при перевтомі, неврастенії, неврозах, слабкому серцевому м’язі, гіпотонії, для підвищення працездатності, для засоби лікування деяких чоловічих недугів.

Взагалі оленячі роги – річ унікальна. Вони не пустотілі, як у корів, а мають пористу структуру.Оскільки кількість відростків залежить від віку, за рогами можна сказати, скільки тваринці років.

Боязливі «сміливці»

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

На вигляд олені дуже миролюбні, хоча їм не подобається, коли їх лащать, чіпають за шию чи просто гладять – спрацьовує інстинкт самозбереження, набутий природою.

агородою за ласку може стати добрий копняк передніми ногами. Доглядачі парнокопитних твердять – сила польоту від такого удару – до 15 метрів, – усміхається господар ферми. –  Б’ються олені й між собою. Проте лише у період гону – восени. Сильніший самець може мати у своєму гаремі п’ять, а то й десять – двадцять самок. Слабак же лишається сам. Все просто – природній відбір. Крім того, тваринимають чудовий слух, гострий зір, прекрасну інтуїцію.  Людину вони відчувають за три кілометри. А якщо заховалися у лісі, точно знаємо, що через годину буде гроза чи дощ.

Невибагливі вегетаріанці

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

-Олені харчуються переважно мохом, корою, бруньками або водними рослинами. Полюбляють також гілки та листочки верб і беріз, насіння кедрів. Найбільше їдять вночі, коли довкола спокійно й тихо, – зі знанням справи каже Михайло Бугаш. – Слід зазначити, що малюк уже через три дні після народження втікає до лісу. До мами приходить лише поїсти, і постійно на одне й теж місце. Через кілька місяців оленятко вже ласує кормами, а у чотири роки стає зовсім дорослим. До смаку плямистим мешканцям ферми навіть яблука та хліб. Влітку тварини випасаються, а взимку олені тамують голод зерном і сіном. Проте доводиться закуповувати й комбікорм …До речі, пристосованість північного оленя до харчування лишайниками дозволяє йому жити там, де інші види копитних вижити не можуть. Просто вони – витривалі тварини, адже їхньою батьківщиною вважаються просторі, безлісі райони арктичної тундри, хвойні ліси та гірські райони тайги.

Цікаво, що благородні олені настільки полюбили закарпатську землю, що почуваються тут, як удома. А заради улюблених сухарів вони навіть кланяються перед господарем, як циркові тварини.

Марина Алдон

 

Хуст розквітає весняними барвами

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Хуст розквітає весняними барвами

Після виснажливої як у політичному, так і в погодному плані зими, природа нарешті інтенсивно оживає. Дерева вкриваються рясними білими, рожевими, червоними та жовтими квітами. На гілках з’являються тендітні бруньки, молоді листочки.

Земля жадібно вбирає тепло квітневого сонця і допомагає фіалками, тюльпанам, нарцисам розпустити лагідні бутони.

Хуст квітує! Ніби вдягнені у святкове намисто, вздовж міських вулиць красуються магнолії, вишні, черешні та витончені крони сакур…

Замкова гора дрібно всипана барвінком, кульбабою, дикими лісовими рослинами…

Символ Хуста – нарцис теж тягне до неба свої білосніжні вуста, ніби усміхаючись перехожим міста над Тисою.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Марина Алдон

Маленька савана закарпатського Хуста

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Маленька савана закарпатського Хуста

Те, що в маленькому місті над Тисою було створено першу в Україні страусину ферму – ні для кого не секрет. Африканські птахи живуть на околиці Хуста вже більше десяти років, та й почуваються дуже добре, дають потомство, розважають туристів… Подивитись на гігантських «курей» приїздять не тільки корінні закарпатці та відпочивальники із оздоровниць Срібної землі, але й просто туристи з Угорщини, Чехії, Австрії, Данії…  

 OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Міні-зоопарк з гігантськими пернатими

Василя Переца, страусиного фермера, знають не тільки за екзотичними птахами. Він був учасником відомих телешоу, брав участь у різних передачах центральних каналів…  Але на сьогодні він відомий іще як власник пари поні Мірчі і Гелі, яких просто обожнюють діти-відвідувачі «пташиного двору»… та ще й чудовий кінолог, любитель і поціновувач собак службових порід.

-Мої підопічні стали хустянами ще у 2002 році. Тоді я завіз усього п’ятьох птахів із Голландії, однак три роки судився з відповідними органами, оскільки не міг їх розмитнити. Це довга і не дуже весела історія… Врешті-решт правди добився, але це коштувало неабияких нервів, – ділиться пан Василь. – Сьогодні в мене 56 дорослих пернатих та 22 малюків. Практично всі страусині ферми, що є в області були утворені за моїм «рецептом» і власники розпочинали бізнес, придавши пташенят від моїх екзотів. Колись я навіть отримав державну нагороду «Перший в Україні племінний птахорепродуктор».

Цікаво, що хустські страуси настільки звикли до гостей, що просто впритул розглядають відвідувачів, сміливо підходять до огорожі і охоче приймають траву із дитячих долонь. Пернаті радо позують перед камерами та фотоапаратами поруч із дітлахами… «Велетенські кури» викликають у малечі чимало запитань. Хоч у перші хвилини дітям і страшно, та допитливість перемагає і кожному хочеться торкнутись екзота.

 OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Безвідходне виробництво

Зі слів Василя Васильовича, страуси – унікальні птахи. По-перше, вони зовсім невибагливі до клімату та їжі. По-друге, заводчики використовують із них абсолютно все. З одного пернатого можна отримати  до 2 кілограмів пір’я, з яких роблять пишні та дорогі боа для модниць. Дзьоб і нігті підходять для виробництва прикрас, а жир – для косметології. Шкіра – теж цінний продукт, вартість її така ж, як і крокодилячої. З пташиних вій виходять дорогі пензлі для розпису маслом.

М’ясо – окрема тема розмови. На смак воно нагадує яловичину, але не містить холестерину. Коштує кілограм делікатесу 20 доларів (для порівняння, у країнах Європи – 25—35 євро). Щоправда, продавати його не вигідно, бо нашим гурманам такі ласощі зараз не по кишені… Інша річ – яйця, вартість яких – 150 гривень.  У ресторанах із них роблять смачні млинці та омлети.

 яйце

Писанки зі страусиних яєць – хіт сезону

До чого тільки не додумаються народні умільці. Шкарлупу незапліднених страусних яєць використовують для світильників, підсвічників, декоративних тарілок, підставок для квітів та… звичайно, для традиційних крашанок, мальованок, крапанок… У цьому році писанка на страусиних яйцях, б’є всі рекорди в ціні.

-Нещодавно я побував на фестивалі Львівської писанки, – розповідає Василь Перец, – і був приємно вражений величезною кількістю найрізноманітніших мистецьких шедеврів.  Одна з майстринь, придбавши в мене шкарлупи страусиних яєць по 100 гривень, протягом кількох годин вміло перетворила їх на неперевершені художні експонати і продала вироби по 1000 гривень.

Слід зазначити, що яйця страусів дуже міцні і ідеально підходять для народних промислів. Вони не кришаться, не ламаються, на них добре і рівномірно «лягає» фарба. Шкаралупа настільки товста, що коли її розбити, уламки нагадують черепки посуду.

 

До речі…

Яйце страуса найбільше в світі, в діаметрі його розмір досягає 15-20 см. і здатне витримати вагу до 115 кг. Важить воно від 1,5 до 2 кг (це приблизно 25-36 курячих яєць), при цьому білка в ньому близько 1 кг, а жовтка – 350 г. Порожня шкарлупа зовнішньо схожа на порцеляну. Ще з середньовіччя її інкрустували дорогоцінними металами.

 

Марина Алдон

Яка користь місту від туризму?

Яка користь місту від туризму?

хуст туризм

Не секрет, що Закарпаття – край туристичний. Зокрема, саме на цій галузі наразі робиться акцент в інфраструктурі області. Хустщина, звісно, не виняток. У нас широко пропагується зелений туризм та оздоровчо-рекреаційні послуги в цілому. Тож уявімо собі, що до нас приїхали гості… з іншого регіону України, із-за кордону… Немає суттєвого значення, звідки. Яку ж користь приносять «гастролери» місту? Чому цілі держави стають туристичними оазисами? І, як ви гадаєте, скільки на мандрівниках заробить держава? Спробуємо підрахувати…

Для початку, подумаємо, куди в Хусті можна піти туристам… Навесні – звичайно, на нарцисове поле, влітку – на Замкову гору, а взимку – хіба що в музей… На жаль, варіантів не так то й багато.

(більше…)