Володимир Кащук: «Центр скоро стане окрасою нашого міста і гордістю хустян…»

план центру

Володимир Кащук: «Центр скоро стане окрасою нашого міста і гордістю хустян…»

Реконструкція центру у Хусті нарешті  набула такої фази, що не помітити суттєві зміни на ділянці від ринку до майдану Незалежності  не може хіба що сліпий. Цю тему оговорюють і хустяни, і гості міста над Тисою. Щодо того, як виглядатиме населений пункт після завершення капітального ремонту центральної частини, точиться чимало розмов. Тож ми попросили Хустського міського голову Володимира Кащука детальніше розповісти краянам про те, якого вигляду набуде Хуст після реконструкції і коли завершаться роботи, пов’язані із благоустроєм.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA-Володимире Павловичу, «обличчя» нашого міста наше вже давно потребувало змін. Як кажуть жінки, не косметичних процедур, а пластичної операції… Чому реконструкція розпочалась саме тепер?

-Справа в тому, що будь-які масштабні роботи потребують певного часу на офіційні процедури, розробку та доведення до ладу документації, що залишається непоміченим громадою, та в той же час, віднімає багато часу. Питанням реконструкції центру я займаюся ще з 2011 року, відколи вступив на посаду очільника міста. Спочатку довелось переробляти проектно-кошторисну документацію. Ця процедура тривала приблизно рік. Потім новий проект мали затвердити на рівні області, відтак – розпочався тендер на виконання робіт, який виграла фірма ПБО «Тиса».

-Тобто, більшу частину роботи вже зроблено?

-Так. Торік  на передринковій площі та майдані Незалежності проходила заміна комунікацій. Усе почалося із прокладення нового водогону, частково – каналізаційної системи. Відтак було замінено центральний силовий кабель, що живить місто, газопровід, добудовано каналізаційний колектор, розпочався демонтаж дорожнього покриття. Було розібрано бруківку на тротуарах. У цьому році уже з початку березня почали робити  ливневі каналізаційні стоки, встановили колодязі. До речі, саме під землею у нас проходить лінія електропередач, мережа відеоспостереження. Працівники Хустської філії ПАТ «Закарпатгаз» замінили зношені газові труби  високого тиску на сучасні пластмасові. Також у рамках підготовчих робіт провели демонтаж елементів благоустрою та профілювання дорожнього покриття.Біля ринку наразі встановлено бордюри, проходить викладення тротуарної плитки.

-І дорого це все коштує?

-Так. Підготовчі роботи (проект розроблено ТзОв «Модулер» у травні 2013 року, він пройшов експертизу у ДП «Укрдержбудекспертиза») коштував 725 069 грн., кошторисна вартість будівельних робіт ( так само проектування, проект розроблено у вересні 2013 року) склала 17 617 182 грн. Станом на 21 травня освоєно коштів: 219000 грн. – підготовчі роботи, 2 836 000 грн. – будівельні роботи. Звичайно, це величезні суми, але й ділянка роботи, що проводиться – також немаленька.

-Мета реконструкції не тільки у заміні дорожнього покриття, встановленні бруківки замість старого асфальту?

-Ні. Наше місто, що славиться унікальною Долиною нарцисів та було колись столицею Карпатської України, має перетворитись на туристичне і відповідати сучасним вимогам та потребам відвідувачів і гостей. Звичайно, ми повинні зберегти історичне та архітектурне надбання, але мусимо і дещо змінити, покращити. До речі, ремонт центру у нас не проводився з 80-х років минулого сторіччя… Та місто – це живий організм, який росте, розвивається, потребує вдосконалення. І якщо певна структурна ланка цього організму не відповідає сучасним вимогам, то, звісно, дуже помірковано і виважено, її потрібно реконструювати або замінити.

Тож, згідно з проектом, у нас передбачено облаштування пішохідної зони з гранітної колотої шашки (6 378 м2), з бетонних ФЕМ (2 391 м2), проїжджої частини з гранітної колотої шашки (3 227 м2), центральної міської сцени, зони для паркування 62 автомобілів, тротуарів із бетонних фігурних елементів (1 569 м2), встановлення системи зовнішнього відеоспостереження на 22 камери, зовнішніх мереж електроосвітлення, 15 світильників вуличного освітлення, 65 паркових світильників, 25 декоративних світильників біля відпочинкових зон, поверхневого водовідведення (дощова каналізація із бетонних лотків), обмежувачів руху автомобілів (2 шлагбауми, 28 чавунних стовпчиків), 100 лавок, 81 урни, елементів малої архітектурної форми…

-А як буде з паркуванням, автомобілями  та пішохідними ділянками у центрі після завершення реконструкції?

-Проектом виконавчого комітету Хустської міської ради від 28 березня 2012 року було передбачено виконати концептуальну заміну призначення вул. Карпатської Січі та частину Майдану Незалежності, які на даний час переповнені автомобілями, на пішохідну зону із можливістю короткочасного проїзду службового транспорту.  Ця вулиця є центральною частиною міста, має історичне значення, тут розташовані основні соціально-культурні заклади. Крім того, у Хусті повинна справді бути пішохідна зона.

Та поряд із цим, на ділянці, неподалік ринку, буде спеціально облаштований майданчик для автомобілів, паркінг, стоянка,  рампи. Слід зазначити, що на сьогодні у місті ряд центральних вулиць досить завантажені транспортними засобами. Ситуацію ускладнюють припарковані автомобілі, які водії залишають там, де є вільне місце. Незабаром такого хаосу з машинами в центрі не буде.

-Хустяни непокояться, що в оновленій центральній частині міста над Тисою не буде зелених зон, дерев. Адже старі насадження вирізали, а нових поки що ніхто не садить…

-У центрі міста буде кілька зелених зон, клумби з квітами, лавиці… Зелені насадження включатимуть і декілька десятків видів дерев, і кущі, і квітучі рослини. Загалом площа озеленення складатиме 3 874 м2. Усі ми розуміємо, що зелений масив є резервуаром чистого повітря для населеного пункту, це – своєрідні легені, які створюють сприятливий мікроклімат і оздоровлюють довкілля. У свою чергу, центр – це серце міста, де краяни повинні відпочивати, отримувати естетичну насолоду від споглядання прекрасного. А ніщо є не заспокоює так, як жива природа та вода…

– З приводу води. А чи матимуть хустяни фонтан?

-Звичайно. І не один, а цілих два. Один із них – менший (діаметром 5 метрів), розквартирується біля кінотеатру «Тиса». Колись там був міні-фонтан. Але новий матиме гарний ошатний вигляд, буде круглим, а не квадратним, як попередній. До речі, кілька підприємців міста над Тисою готові долучитися і допомогти у його спорудженні. Новими будуть і технічні рішення при реконструкції, і сучасне обладнання. Інший – великий (діаметром 15 метрів), міститиметься безпосередньо в центрі.

-І коли це буде? Коли взагалі закінчиться реконструкція центру?

-Ремонтні роботи у нас проходять поетапно. Кожна ділянка має бути закінчена протягом певного часу. Зокрема, до 1 червня маємо завершити площу від ринку до вулиці Карпатської України (Рєпіна), до 1 липня – територію до місця, де колись стояв пам’ятник Леніну, до 1 вересня – центральну частину до «Ренесансу», а до 1 грудня – до універмагу «Хуст».

Отже, впродовж цього року  центр хочеться повністю оновити, зробити по-справжньому європейським. Сподіваюся, з фінансуванням буде все добре. Вірю, що за півроку проект вдасться повністю реалізувати і центр скоро  стане окрасою нашого міста і гордістю хустян. Кажуть, що в місті, як у хаті, усім має бути зручно і мені дуже хочеться, щоб у нашому спільному домі краяни почувалися саме так – комфортно, захищено та добре.

-Дякую за розмову. Переконана, що хустянам було дуже цікаво дізнатися про те, яким незабаром буде наше місто із «перших вуст».

Розмовляла Марина Штефуца

Таємниці хустського церковного годинника

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Таємниці хустського церковного годинника

Годинник – ніби об’єктив, що віддзеркалює світопростір  між миттю й вічністю, між духовним і тлінним, між життям і смертю. Кожного ранку, проходячи повз старовинний костел святої Анни, задивляюсь  на круглий пристрій для вимірювання часу, і ніби поринаю в сиву глибину віків… Скільки всього в маленькому містечку над Тисою пов’язано з цим середньовічним годинником, скільки невідомого нам приховує він, але… вперто мовчить, відраховуючи хвилини і сповідаючи тільки про плин годин та настання нової доби…

Свідок історії

-Колись це велике кругле око оздоблювало Хустський замок. Згідно переказів, після того, як у кам’яну фортецю влучила блискавка, вона втратила стратегічну цінність і в 1799 р. тогочасний угорський уряд дозволив краянам розібрати східну частину замку, а будівельний матеріал використати для будівництва римо-католицької церкви, – розповідає краєзнавець Василь Андьол. – Годинник, який нині знаходиться на церкві, тоді ж зняли із поруйнованої вежі. Він дивом уцілів після пожежі і сьогодні вважається безцінною реліквією міста.

До речі, під час встановлення годинника на костелі, виявилося, що пошкоджено в ньому тільки годинниковий механізм, який згодом було змінено. Із першого ж дня, незалежно від того, яка влада була у Хусті, середньовічний свідок історії показує виключно середньоєвропейський час.

Хустський Біг Бен

-Дід часто переповідав мені легенду про те, що перший міський воєвода на ім’я Хуст, привіз із Відня цінний подарунок – величезний годинник, отриманий від князя за перемоги в боях. Щоб бідні краяни, у яких не було грошей на придбання власних кишенькових чи наручних годинників теж мали користь із австрійського презенту, воєвода встановив годинник на найвищій вежі замку, аби мелодія дзвонів сповіщала хустян про час, – запевняє пан Василь. – Тож гіпотетично, нашому старожилу може бути стільки ж років, як і самому Хусту. Однак це тільки припущення.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA-Те, що джерелом будівельного матеріалу для храму стали руїни Хустського замку – нині ні в кого не викликає сумнівів,  – ділиться знаннями куратор церкви святої Анни Степан Товт. – Підтвердженням цьому є напис на одній зі стін латинською мовою: «Нарцис Хуст мембран суму, Нон вікте, сед лацеранте – Екстет ут етерні форціор ара Деї», що в перекладі означає «Це частина Хустського замку, зруйнованого, але непереможного – найбільш сильного у престолі живого Бога».  Як свідчать архівні документи, цей напис зроблено у 1802 р. ксьонзом піаністичного ордену Вікентієм Шимеліусом (Шимоншичем). Проте, історія появи годинна оповита низкою таємниць. Усі офіційні та релігійні документи згоріли під час однієї з пожеж у храмі. Тож, щоб довідатись правду, потрібно проводити ціле наукове дослідження, їхати в архіви Угорщини та Румунії і вивчати історію.

Сучасне життя раритетного годинника

Храмовий годиннику Хусті – справжнісінький музейний експонат. Він, ніби серце міста, здається, б’ється безперестанку вже багато сторіч… Хоча… час помітно накладає свою руку й на нього. Бо ж вічного немає нічого. Таємничим велетнем віків дивиться хронометр із башти на заклопотану юрбу і небесне птаство…

-З 2006 року я відповідаю за роботу годинника. У ньому є три механізми, так звані лебідки, які без втручання можуть працювати протягом 36 годин. Щоб хустський Біг Бен не зупинився, періодично доводиться його підкручувати. Крім мене старовинний пристрій обслуговує годинникар Бейло Вайнраух, – каже куратор костелу, – бо складна конструкція потребує професійного догляду. А працює годинник так: пружина приводить у рух маятник, який через рівні проміжки часу впливає на колісний годинниковий механізм, за рахунок цього починають рухатися стрілки на циферблаті. Підраховано, що хвилинні стрілки проходять за рік відстань приблизно 100 кілометрів. До речі, церковний раритет є частиною архітектурного комплексу костелу і його циферблати дивляться на усі чотири сторони світу.

Слід зазначити, що за радянської влади годинник не сповіщав сигналом про години, бій курантів на культових спорудах, церковні дзвони вважались поза законом. Потім певний час годинниковий пристрій, вийшовши з ладу, не працював. Полагодили годинник аж у 90-х роках.  На жаль, дати виготовлення на ньому немає. Але точно відомо, що перший камінь храму було закладено в 1800 році, а перші богослужіння проведено у 1812 році. Годинник вмурований у вежу настільки точно, що, однозначно, це могли зробити тільки будівельники під час спорудження костелу. Тож навіть у випадку, якщо це не антикварний годинник із замкової фортеці, то йому наразі вже все одно більше двох сотень років.

Мешканці Хуста вірять: якщо потрапити на вежу в той момент, коли дзвонить годинниковий дзвін, і загадати бажання – воно обов’язково здійсниться! Тільки мало хто наважується це зробити.

Та як би там не було, але часомір на церковній вежі костелу святої Анни є своєрідною візитківкою Хуста. Багато туристів, крім славнозвісної Нарцисової долини, бажають сфотографувати діючий механічний годинник (однин із найстаріших у Європі), який виготовили ремісники ще тоді, коли не було ні токарних, ні фрезерних верстатів!

Марина Алдон

 

 

 

Чеське містечко в українському Хусті

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Чеське містечко в українському Хусті

Є в Хусті місце, де ніби діє машина часу… і поруч із архітектурними пам’ятками,  дише в очі минуле… Здається, що біля стареньких, але гарних дво-триповерхових будинків свідомість поринає в міжчасовий коридор…

Архітектурна велич давнини

Чеське містечко – один з мікрорайонів міста над Тисою. Це – маленька Прага в Закарпатті. Гуляючи між автентичними  оригінальними будівлями, відчувається велич і дух Європи… Навіть бруківка там старовинна, чеська.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

— Чехи зводили комфортні і ошатні оселі, — розповідає Михайло Поп, хустський старожил. — Тогочасне житло мало певні характерні якості, зокрема, у помешканнях були високі стелі, великі кімнати. До речі, стіни у цих будинках міцні, цеглини Т-подібні. Перші поверхи споруджені виключно із цегли, другі – дерев’яні, а дахи вкриті червоною черепицею.

Житлових будинків у кварталі аж 13. Із внутрішніх двориків із господарськими прибудовами легко потрапити на різні вулиці райцентру. Загалом, чеське містечко – це цілий комплекс: гімназія (теперішня СШ №1 імені Августина волошина), професійно-технічне училище та дитяча поліклініка. 

Масарикова колонія – окраса Хуста

Чеський квартал звели в Хусті у 1924-1925 рр., коли Закарпаття входило до складу Чехословаччини. За проектом празького архітектора-функционалиста І. Фрайвальда будували тут перш за все житло для службовців та офіцерів. Використовували традиційні місцеві матеріали – дерево, камінь, піщано-гравійну суміш і керамічне покриття. Зараз Масарикова колонія (від імені тогочасного президента Чехословаччини) – маленька Чехія в Хусті – одне з історичних свідчень перебування сусіднього народу в Закарпатті.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

— Стиль «шале», в якому збудований квартал, є досить поширеним у Європі. Саме так зводилися знамениті  альпійські дачні будиночки у Швейцарії, – запевняє головний архітектор Хуста Василь Орос. – Але ж недарма нашу область називають маленькою Швейцарією. Крім гірських краєвидів є й архітектурні аналогії.

Чеська архітектоніка досі в моді

У далеких 30-х роках минулого сторіччя чехи збудували в Хусті чимало об’єктів, які досі вважаються окрасою невеличкого старовинного містечка в долонях Карпат.

-Своїх громадян – чеських вчителів, лікарів, інженерів, що приїхали до Хуста, тодішня влада старалася забезпечити нормальними умовами проживання, – ділиться знаннями історик Наталія Неметова. – За 20 років правління Чехословаччина звела в місті над Тисою 800 будинків. Було збудовано окружний дім, окружну лікарню, гімназію, ювілейну чеську школу, крайовий суд та навіть казино для офіцерів… До речі, адмінкорпус Хустської міської ради – теж побудований чехами. Серед старих документів, у контрактах фірми «Фрейвайльд і Богм», яка виграла тендер на розбудову міста, написано, що у Хусті мали збудувати ще й дім для медичної страхової служби та новий «Слов’янський дім» (тобто заклад культури з кінозалом, рестораном). Проте цьому зашкодила криза 30-х, а згодом — війна.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Сьогодні чеське містечко, на жаль, переживає не найкращі часи. Багато помешкань у вкрай занедбаному стані, але воно продовжує вабити художників, туристів і просто гостей Хуста.

Марина Алдон