«Johnny Rides»: пісні, що заряджають позитивом

Осінь – меланхолійна пора, що навіває смуток. У холодні листопадові дні особливо потрібна підтримка дорогих серцю людей, які надихають, піднімають настрій. І от я, слухаючи барабанний дріб дощу, «озброююсь» парасолькою і вирушаю в пошуки чогось неординарного, ексцентричного та цікавого… У одному з кафе зустрічаю групу молодих ентузіастів, однодумців, які не просто виконують, а творять музику…

 «Johnny Rides» – хустський гурт, сформований у 2013 році. Учасниками музичної спільноти є молоді неординарні хлопці : Ярослав Величко (вокал, гітара), Іван Реплюк (бек – вокал, гітара), Віктор Бідюк (гітара), Олександр Липчей (бас – гітара) та Артур Шуберт (барабани). П’ятеро філософів сцени пишуть та грають музику таких напрямків, як інді – рок, альтернативний рок, панк – рок та рок – н – ролл. Яскраві композиції хоча й виконуються англійською мовою, але дарують оточуючим тонни позитивних емоцій.

-З чого ви починали? Як стартувала ваша музична кар`єра і як виникла ідея створення гурту? – запитую в учасників колективу.

Артур Шуберт: Справа в тому, що спочатку ми планували створити групу, яка б просто приносила людям насолоду. Ні в кого не було наміру робити гурт у тому форматі, який маємо зараз.

Іван Реплюк: Усе почалося з Віті, нашого талісмана. Ми з ним вчилися разом, грали на гітарах із дитинства… Саме він звів нас зі Славою, потім знайшли Сашка та Артура. Так і об’єднались у колектив. Дуже спонтанно. А в лютому пройшов творчий дебют.

-А чому саме «Johnny Rides»?

Артур Шуберт : (сміється). У перекладі з англійської «Johnny Rides» означає «Іван їде». Ми так назвали себе просто заради жарту, щоб посміятися. Та назва прижилася і вона непогано звучить українською… тим більше, що більшість краян не розуміють значення іноземних слів…

Іван Реплюк : 14 лютого, під час концерту, «Johnny Rides» вперше прозвучало, як назва колективу. Пам’ятаю, тоді я дуже запізнювався, повертаючись зі Львова…

Ярослав Величко : Уже мав починатися наш виступ, а Вані все не було. Ми зателефонували йому і він відповів, що вже їде, що я прокоментував словами : «Іван їде, Іван їде!»

-Хлопці, ви виконуєте англійські пісні. Чому ви обрали саме англійську для своєї творчості? І хто пише тексти ваших пісень?

Іван Реплюк: Бо на німецькій важко співати.

Артур Шуберт : Тексти пише Ярослав. Ми ніколи не використовуємо чужі ідеї. Мені здається, що англійські пісні звучать краще. Я неодноразово намагався домовитись із нашим вокалістом про виконання й українських творів, але він щоразу відмовлявся. Все залежить від його рішення, але поки що у нас англомовний репертуар.

Іван Реплюк: Для мене важливіша подача пісні, а не мова її виконання. Намагаємося робити акцент на мелодії, гармонійності композиції, енергетиці твору.

–У якому місті вас краще всього зустріли? Наскільки сильно шанують вашу творчість у рідному Хусті?

Артур Шуберт: Мені подобається, як люди коментують нашу творчість у Львові, в Ужгороді. Те, як нас зустріли у Сваляві – просто неймовірно! У рідному місті над Тисою часто виникають питання на кшталт : «Ой, а чому саме англійська мова?» Бувають претензії щодо наших зачісок, стилю одягу. Звичайно ж, є коло шанувальників, але найчастіше в Хусті приймають нашу творчість негативно. Скажімо, я надзвичайно хвилювався перед поїздкою до Львова, тож мене приємно здивувало, як чудово там нас сприйняли.

Ярослав Величко: Свалява! Найкраща публіка, там ми розігрівали мукачівську групу «Without Limits», учасники якої мешкають зараз у Києві. Там нас дуже тепло сприйняли, саме тоді ми уперше зрозуміли, що нам варто грати.

Іван Реплюк: У Хусті нас найбільше любить категорія представниць прекрасної половини. Так склалося, що саме жіночому контингенту більше імпонує наша творчість, можливо, хлопці, важче адаптуються до культурних змін у суспільстві.

Ярослав Величко: Починаючи співати у рідному населеному пункті, у нас майже не було підготовки, може, справа ще в цьому.

-Чи були якісь поради щодо вашої творчості? Якісь компліменти та особливі знаки уваги від представниць протилежної статі?

Артур Шуберт: Коли ми виступали в Ужгороді, до мене підійшов чоловік і порадив узяти іншого вокаліста. Ще радять змінити саму музику. У Сваляві ж, навпаки, ми не могли дійти до готелю – дуже багато було компліментів. Не очікували, якщо чесно.

Ярослав Величко: Найчастіше нарікання звучать щодо мови творів. Радили також придбати хороші інструменти, казали про якість пісень…

Іван Реплюк: У плані сценічного іміджу ще були претензії.

-Хлопці, ви навчаєтесь у вишах на різних спеціальностях. Серед вас є і майбутній журналіст, і фізик, і економіст… Чи не думали ви, що саме музика – це те, чим ви хотіли б займатись і чому хотіли присвятити своє життя?

Артур Шуберт: Коли я приєднався до гурту, очікував, що будемо розвиватись та заробляти собі на життя саме таким чином. У перспективі планую досягати високих цілей і займатись музикою професійно. Мені це до душі, отримую від цього кайф. Хоча, насправді, як буде, покаже час…

Іван Реплюк: Наразі навчаюся на стаціонарі, але думаю, що бухгалтер з мене вийде  ніякий. Саме музика є покликанням і стимулом для творчих пошуків. Дуже приємне відчуття, коли після концертів повертаєшся додому мокрий, виснажений, але впевнений у завтрашньому дні, у тому, що десь тебе так само тепло зустрінуть.

Ярослав Величко: Крім роботи в колективі займаюся ще спортом. Саме тренування допомагають людині долати труднощі, бути сильним, однак саме музика – це те, де можна розслабитись і просто бути собою

-Чи думали ви виконати хоча б декілька українських пісень із репертуару, скажімо, «Скаю», «Океану Ельзи» чи «Другої ріки»? Чи можна очікувати, що «Johnny Rides» колись заспіває мелодійною солов`їною?

Іван Реплюк: На концерті в Шаяні ми вже виконували українську пісню.

Ярослав Величко: Ваня якось присвятив своїй дівчині пісню, і на концерті, коли попросили зіграти на біс, ми виконали саме її. Але нам завжди хотілось і хочеться виконувати щось на британський манер.

-Яка музика вас надихає та дарує наснагу?

Артур Шуберт: Для мене джерело натхнення – це Lana Del Rey.

Саша Липчей: Щось таке, як у Arctic Monkeys.

Іван Реплюк: Люблю панк – рок, раніше грав у такому стилі. Не маю фаворитів серед виконавців, мені подобається гітара, особливий набір акордів.

Ярослав Величко: Починаючи з 2000 року, стартувало багато музичних інді – рок груп – The Kooks, Arctic Monkeys, Fratellis, Kaiser Chiefs. Саме ці британські колективи дуже вплинули на мене.

– Коли можна очікувати на ваш виступ у Хусті?

Артур Шуберт: Сподіваюся, на наступний рік.

Саша Липчей: Останній концерт ми дали у серпні. Після цього наступила фаза перерви у творчості. Крім музики та дозвілля, нам усім потрібно вчитися.

Іван Реплюк: Слід відновити репетиції, а згодом можна буде планувати і концерти.

Прощаючись із учасниками гурту «Johnny Rides», щиро бажаю їм знайти себе у мистецтві, нових творчих вершин та визнання.

Розмовляла Марія Прохоренко