У Хусті відзначили 75-ту річницю Карпатської України
У суботу, 15 березня, уся активна громадськість краю зібралася на Красному Полі біля Хуста, щоб відзначити 75-річчя проголошення незалежності Карпатської України, вшанувати героїв тих нелегких часів державотворення і згадати про подвиг славних синів Срібної землі, здійснений у і’мя свого народу.
Розділити урочистості завітали очільники області, представники райцентрів Закарпаття, керівники підприємств, установ та організацій, студентська та шкільна молодь.
Першим до присутніх звернувся Хустський міський голова Володимир Кащук:
-Шановне зібрання, сьогодні ми вклоняємося подвигу натхненників, творців та оборонців Карпатської України. Складаємо шану усім, хто присвятив своє життя боротьбі за свободу і незалежність Української держави. Подвиг карпатських січовиків став прикладом безмежної любові до Вітчизни і готовності до самопожертви в ім’я свободи. Пам’ять про героїв, котрі на священному для кожного закарпатця Красному Полі віддали свої молоді життя в ім’я України, сьогодні закликає нас до єдності і взаєморозуміння, нагадує про велику славу нашого народу і кличе до нових звершень в ім’я щастя і процвітання рідного краю. Цей героїчний вчинок повторили нещодавно у столиці представники різних куточків нашої Батьківщини, які з дерев’яними щитами та палками боролися за ідею, мужньо протистояли добре озброєним снайперам і перемогли! Всі ці незламні духом патріоти писали історію нашої держави власною кров’ю. – зазначив Володимир Павлович. – Зараз у Хусті встановлено меморіальні дошки, стели борцям за свободу, Хустській СШ І-ІІІ ст. №1 присвоєно ім’я Августина Волошина, одну з вулиць міста названо на честь героїв Небесної Сотні. Ми твердо віримо, що Україна непереможна!
Вітаю вас зі знаменною датою і бажаю мирного неба над рідною землею, процвітання і добробуту, любові і злагоди в нашій багатонаціональній родині. Божого вам благословення!
Хустський міський голова також зачитав вітання краянам від голови Закарпатської ОДА Валерія Лунченка, який не зміг розділити урочистості із-за відрядження до столиці. У вітальній листівці йшлося:
«Бог розпорядився так, щоб через 75 років патріотам нашої землі знову випало стати на її захист. Світ у подиві й шані схиляє голову перед Небесною Сотнею, перед всім українським народом, мужність якого ще раз довела, що громадяни України вміють у важкі хвилини об’єднуватися заради волі і свободи своєї держави.
Дай нам, Боже, благословення на мир і спокій, аби ми могли працювати і жити так, щоб країна міцніла, розвивалася, утверджувалась у світовому співтоваристві. Як того хотіли герої Карпатської України, витязі Красного Поля та Герої Майдану, слава яких ніколи не зникне за обрієм часу, а все вище і вище підніматиметься над головами нових поколінь. Бажаємо всім снаги і мудрості з честю витримати цей дуже складний іспит!
Добра вам, високих помислів і достойних нашого славного народу звершень! І нехай усім щастить на цьому благородному шляху. Слава Україні!»
Далі голова Закарпатської обласної ради Іван Балога вручив нагороди колишнім політрепресованим, зокрема: Я. Ващишину, П.Демяну, Ю.Деяку, Л. Гаваш, а також І.Дочинцю, С.Липчею, П.Бабурничу, Л.Куцину, С.Гриньо (посмертно).
Цікавим і колоритним був виступ історика, дослідника та краєзнавця Миколи Вегеша:
-Закарпатці так довго мріяли про свободу і гідність, що за порівняно невеликий проміжок часу, який їм відвела історія, намагалися зробити те, що за звичних умов роблять за десятиліття, – наголосив професор і доктор історичних наук. – А тодішні часи були надзвичайно складні, світ знаходився напередодні світової війни. І не дивлячись на це в країні відбувалися суттєві перетворення в економічному, культурно-освітньому житті, формувалися власні Збройні Сили та загони самооборони, встановлювалися необхідні міжнародні контакти, були проведені вибори до закарпатського парламенту виключно у правовому полі того часу. Сойм обрав Августина Волошина президентом та прийняв два закони конституційного статусу – державною мовою проголошувалася українська, державним прапором синьо-жовтий, державним гербом сполучення крайового герба з національним тризубом, державним гімном «Ще не вмерла Україна».
Сьогодні важко говорити про Карпатську Україну, бо постійно наштовхуєшся на думку, що говориш про теперішній час. Згадуєш про Карпатську Січ й бачиш перед собою «небесну сотню», яка прийняла смерть за Україну. В 39-му захисники Карпатської України показали поставу гідності, бо не хотіли бути рабами на своїй землі, а в ці дні, коли твориться сучасна історія України, революція гідності поклала кінець диктатурі, сподіваємося, що назавжди. Останні чотири роки в Україні не тільки панувала корупція, принижувалася гідність українців, здавалися державні інтереси, але й нищилася історія. Не оминула ця доля й історію Карпатської України. Останніми роками в шкільних і вузівських підручниках зникали цілі розділи присвячені національно-визвольним змаганням українського народу в 20-30-х роках минулого століття, позбавляли звання «Героя України» величні постаті вітчизняної історії, планувалося це зробити і з спадщиною Августина Волошина.
Сьогодні ми маємо українську демократичну владу, яку виборено в кривавій боротьбі з диктаторським режимом. Думаючи про реформи і буденні справи, які необхідно вирішувати, не забуваймо й нашу історію, адже Карпатська Україна, як і ЗУНР та УНР – це етапи української державності. Завдяки таким подіям ми і маємо сьогодні соборну, єдину і демократичну Україну. Саме про таку державу мріяв Августин Волошин. Коментуючи долю Карпатської України, він сказав: «Ми були зацікавлені лише в ідеї Великої України – і ця ідея все ще жива». Слава Україні!
Крім того, думками з приводу минулого нашого краю та сучасних сторіной історії поділилися учасний бойових дій на Майдані Іван Маханець, Свідок подій 1939 року Юлія Пеняк, представник обласної молодіжної організації «Сокіл» Юрій Черкашин, син депутата Сойму Карпатської України Андрій Щобей, депутат Львівської обласної ради Остап стахів, голова обласної організації «Карпатська Січ» Тарас Деяк, перший заступник крайової організації політв’язнів і репресованих Юрій Деяк, голова обласної організації «Просвіта» Володимир Піпаш та інші.
Справжньою родзинкою свята стало виконання стрілецьких пісень Закарпатським академічним народним хором.
Відтак біля меморіального хреста священики різних конфесій відслужили панахиду за загиблими захисниками Карпатської України.
Марина Штефуца
