Плата за землю – важливе джерело доходів місцевого бюджету Хустщини

h_tVDMgWcRk8Esvf5mBFQedpO0C9H2ZwuX_

Плата за землю – важливе джерело доходів місцевого бюджету Хустщини

З початку 2015 року в м. Хуст та Хустському районі сплачено 3,9 мільйона гривень плати за землю, з яких понад 2,8 мільйонів гривень сплатили юридичні особи, фізичними особами було внесено понад 1 мільйона гривень.
Як повідомив в.о. начальника Хустської ОДПІ М.Д. Мондич, порівняно з відповідним періодом минулого року фактичні надходження з плати за землю збільшились на 837,4 тисячі гривень, тобто на 27,7 % і досягти таких результатів вдалося завдяки ефективній роботі податкових інспекторів, посиленню контролю за використанням земельних ділянок та правильністю обчислень податкових зобов’язань.
Водночас Хустська ОДПІ нагадує, що Закон України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо податкової реформи» змінив порядок оподаткування земельних ділянок. Плата за землю як складова податку на майно включена до переліку місцевих податків, тобто наповнює казну територіальних громад.
Місцеві податки встановлюються рішеннями сільських, селищних та міських рад. При цьому плата за землю є обов’язковою для встановлення місцевими радами.
Своєчасна сплата зобов’язань з плати за землю – це не лише обов’язок перед державою, але й підтримка соціально-економічного розвитку територіальних громад.

За матеріалами Хустської ОДПІ

Афіша подій у Хусті на травневі вихідні

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Афіша подій у Хусті на травневі вихідні

30 квітня – 03 травня 2015 року, Спортивний комплекс Хустської ДЮСШ (мікрорайон «Жайворонкова»)
Шістнадцятий футбольний турнір «Оболонь-2015» за сприяння ПП «Браєр»
У програмі:
30 квітня – юнаки 1999-2000 р.н.
1 травня – юнаки 2001-2002 р.н.
2 травня – дівчата 2000 р.н.
3 травня – фінал, змагання з міні-футболу для всіх бажаючих.
Початок змагань о 10.00год.

1-6 травня 2015 року, Міська картинна галерея (вул.Пірогова, 1)
10.00-16.00год. – Художня виставка «Схід Сонця» від сімнадцяти митців народного творчого об’єднання «Митець Верховини» з Хустщини, Міжгірщини, Виноградівщини та Берегівщини.
1-6 травня 2015 року, Хустський краєзнавчий музей (вул.Пірогова, 1)
10.00-16.00год. – Працюють всі експозиційні зали.
1-7 травня 2015 року, Хустський кінотеатр «Тиса»

СЕАНСИ ФІЛЬМИ ЦІНА КВИТКІВ
Безымянный

3 травня 2015 року (неділя), Стадіон «Карпати».
Чемпіонат Закарпатської області з футболу 2015 року. У «Вищій лізі» зустрінуться команди ФК «Оболонь» м.Хуст – ФК «Бужора» м.Іршава:
15.30год., основне поле – юнаки;
17.00год., основне поле – дорослі.

Управління культури, молоді і спорту

Унікальній сакуровій алеї в Хусті бути!

31

Унікальній сакуровій алеї в Хусті бути!

З метою належної підготовки до святкування Великодня в Хусті, за ініціативи депутата Закарпатської обласної ради Степана Деркача, на головній вулиці побілили 320 сакур, подарованих місту обласним депутатом у 2012 році, перекопали грунт навколо них, внесли добрива. 

1-21

Участь в акції, зокрема, взяли місцеві депутати Петро Огняник, Віталій Білецький, Іван Власов, громадські активісти Мирослав Калинич та Мирослав Фула, вчителі фізичної культури і спорту ЗОШ №1 ім. А.Волошина Степан Шутко та ЗОШ №3 Михайло Тесличко, відомий підприємець Атілло Грубчак. Удвічі приємно, що добрий почин підтримали й студенти Лісотехнічного коледжу, які прибрали прилеглу територію.

12

Своїм прикладом актив депутатського корпусу Хустської міської ради хотів закликати містян, щоб виходили на свої подвір’я і там влаштовувати такі прибирання. Користь від цього величезна – око тішать ошатні дерева та чисті узбіччя, а спільна робота ще більше згуртовує та об’єднує.

Джерело:

Дзеркало Закарпаття

18

23

2519

Куди ведуть підземні ходи Хустського замку?

812614706e

Куди ведуть підземні ходи Хустського замку?

Підземні лабіринти у давнину – були невід’ємним атрибутом структури будь-якої фортифікаційної споруди. В умовах постійних воєнних конфліктів укриття під поверхнею землі давали можливість власникам угідь, феодалам, князям сховатись і вийти живити з ворожого оточення. Мав свої таємні ходи і колись величний Хустський замок. На 170-метровому узвишші, між заростей та чагарників, каменів і руїн, спробували відшукати їх і ми.

Від нападів ворогів краяни ховалися в церкві

Відомо, що в давнину Хустський замок складався з двох дворів: верхнього та нижнього. Фортецю також було оточено трьома кам’яними брамами, кожна з яких укріплювалась двома баштами. Зі східного боку мури твердині підсилювалися трикутною баштою, а з півночі та заходу — бастіонами. На території середньовічної споруди, як свідчать історичні документи, був також колодязь, глибиною 160 метрів. Та найцікавіше, що під замком на стрімкій горі існувала ціла мережа підземних ходів. На жаль, відомо про них небагато… кажуть, що було їх усього сім, за числом днів у тижні…
Єдиний стратегічний лабіринт, у існуванні якого можна переконатись навіть сьогодні вів від однієї з кімнат фортеці до найстарішої кам’яної церкви Хуста – Єлизаветинського костелу, пам’ятки оборонного типу ХІІІ століття. Навіть зараз у підлозі на території святині є люк, що слугує дверима у підземелля. Правда, сам лабіринт місцями засипаний і ніхто не ризикує спуститись у нього. Згідно деяких документальних джерел, саме за стінами костелу місцеві мешканці ховалися від нападників під час монголо-татарської навали 1241-1242 років. Сюди ж могли спуститись із фортеці володарі замку. За народними переказами, костел служив краянам спасінням і під час весняно-осінніх повеней, оскільки розташований на узвишші. Проте чи могли хустяни добратись до церкви підземеллями під час розливу річок – невідомо.

Таємна дорога до Королівського замку

Наразі спростувати чи довести припущення про те, що Хустський замок з’єднувався із Королівським не тільки наземними, але й підземними шляхами – важко.
Проте, згідно легенди, коли до міста над Тисою приїхав воєвода Хуст, він звелів краянам насипати гору і побудувати на її вершині кам’яну фортецю. Крім того, поміщик ввів панщину, тож людям доводилось працювати на будівництві. Важко було краянам, багато хто помирав від голоду й непосильної праці. Коли ж над околицями населеного пункту піднісся могутній архітектурний комплекс, пан наказав вирити підземний хід, аби сполучити власні володіння із цитаделлю у Королеві, на випадок ворожого вторгнення. Дев’ять років копали краяни підземну магістраль і коли, нарешті, завершили, воєвода поселився у фортеці. Назвав він місто Хустом, а ріки, що протікають неподалік – Тисою, Рікою і Хустецем – на честь власних дітей.

Внутрішні магістралі твердині

Були у фортифікаційній споруді й інші ходи, про які можемо дізнатись із різних друкованих видань. Зокрема, в «Українській радянській енциклопедії» (За ред. М. Бажана) йдеться, що: «До замку із заходу, від річки Хустеця, вела серпантинна дорога. На півдорозі до фортеці, де на південній частині гори починався крутий схил, стояв сторожовий будинок, руїни якого помітні і зараз. Тут знаходилася сторожа. З цього будинку до замку вів підземний коридор. Таким чином, замок був з’єднаний таємним ходом із сторожовим пунктом». Отже, між частинами замку теж були лабіринти.
Зі слів старожилів, колись у районі амфітеатру було невелике кругле підземелля, що вело на вершину гори. Сміливі парубки з ліхтариками навіть на канатах спускалися у котлован. Як не прикро, сьогодні вхід у підземелля завалився. Знайти його важко… проте можна.
Отже, як мінімум два ходи за межі Замкової гори не «виходили», тому, вірогідно, слугували для прикриття внутрішніх інтриг мешканців фортеці, або ж для попередження комендатури про якусь небезпеку.

Підводні чи підземні бункери?

Ще про два потаємні лабіринти, що вели до річок – один – до Ріки, інший – до Тиси, можна прочитати у виданні «Історія міст і сіл Української РСР. Закарпатська область». Скоріш за все, прокладалися вони для того, аби в період засухи можна було швидше добратися до водних артерій, як воєводі, так і його слугам, адже замковий колодязь міг пересихати.
А от найдовший, сьомий лабіринт, закінчувався аж у іншій державі – тодішній Трансільванії (сучасній Румунії). Найімовірніше, що торували цю магістраль останньою, у період, коли частина Закарпаття належала династії Драгів (XIV ст.).
Слід зазначити, що підземний Хуст таїть у собі досі багато секретів, які неодмінно слід розкривати. Прикро, що стіни величної твердині з кожним роком руйнуються все більше, а вони є німими свідками багатьох історичних подій і нагадують сучасникам про героїчне минуле славних пращурів.
До речі, незважаючи на активні пошуки, знайти на Замковій горі жоден із лабіринтів так і не вдалося…

Марина АЛДОН

Боєць АТО зустрівся з юною художницею

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Боєць АТО зустрівся з юною художницею

Цими днями у Хустській СШ І-ІІІ ст. №1 імені А. Волошина побував боєць 128 бригади, хустянин Михайло Коваленко. Воїн зустрівся з переможницею конкурсу малюнків серед учнів міста. Виграла творчий поєдинок четвертокласниця Ніколь Пашко. За цікаву неординарну роботу пан Михайло привітав дівчинку та поспілкувався з її однокласниками.
-Я намалювала голуба миру та веселку, малюнок оздобила написами «Слава Україні!», «Героям слава!» і «Повертайтеся живими!», – каже обдарована школярка. – На зворотній стороні залишила номер телефону.
Пана Михайла розчулила робота дівчинки і він зателефонував їй, а потім – неодноразово спілкувався з маленькою художницею. Ніколь теж просила рідних зв’язуватися з бійцем і цікавитися, як у нього справи, дуже раділа, коли він зміг приїхати до Хуста.
Наразі Михайло Коваленко знову перебуває у зоні бойових дій, а Ніколь Пашко молиться за нього і чекає на повернення воїна, якого називає своїм Героєм.
Марина АЛДОН

До 76-ї річниці проголошення незалежності Карпатської України змагались ерудити

1

До 76-ї річниці проголошення незалежності Карпатської України змагались ерудити

З нагоди дня народження Тараса Шевченка та 76-ї річниці проголошення незалежності Карпатської України 4 березня 2015 року відбувся святковий турнір ерудитів «Що? Де? Коли?» серед команд студентів ліцеїв, коледжів та вузів міста Хуст.

4

Заявки на гру подали 9 команд: «Stars» Карпатського інституту підприємництва ВНЗ ВМУРоЛ «Україна», «Ерудити» Закарпатського лісотехнічного коледжу, «Медики-ведмедики» та «Вакцина» Закарпатського базового державного медичного коледжу, «Інь-Янь» Медичного коледжу «Монада», «ХусТеК» Хустського технічного коледжу ТСО України, «Едельвейс» Хустського професійного ліцею сфери послуг, «Будівельники» Хустського професійного ліцею та «Гімназисти ІІІ-го тисячоліття» Хустської гімназії-інтернату.

2
На початку гри всі учасники турніру хвилиною мовчання вшанували пам’ять героїв, які віддали своє життя за Карпатську Україну та героїв Небесної Сотні.

3
За результатами відповідей на 12 запитань від ведучого гри Валерія Ігнатка І місце виборола команда «Медики-ведмедики» Закарпатського базового державного медичного коледжу (7,3 бали), ІІ місце в команди «Ерудити» Закарпатського лісотехнічного коледжу (6,5 балів) і на ІІІ сходинці команда «Едельвейс» Хустського професійного ліцею сфери послуг (6,0 балів). Переможців нагороджено грамотами міської ради.

Володимир Власюк,
начальник управління культури, молоді і спорту

Хустський замок – одна з резиденцій графа Дракули?

Хуст легендарний

cf2455912988048c508bd8ce6ce94f22_600x1000
Хустський замок – одна з резиденцій графа Дракули?

Нещодавно світ сколихнула звістка про те, що легендарний замок графа Дракули в Румунії виставили на аукціон. Ціна виявилась чималою – 80 млн. доларів. Охочих придбати фортецю, у якій колись мешкав кровожерливий граф, незважаючи на фантастичну вартість та занедбаність будівлі, виявилось чималою, однак через бюрократичні перепони, фортифікаційна споруда досі залишається у власності родини Габсбургів.

Хто такий Влад Дракула?

Містичні оповіді про вампірів у наш час відомі навіть дітям. Любителі жахів із небувалим ентузіазмом «смакують» фантастичними повістями про кровопивць, а письменники у своїх творах наділяють химерних «героїв» надлюдськими здібностями. Чи був таким Влад Дракула? І ким він був взагалі? Щоб з’ясувати, заглянемо спочатку до Вікіпедії.
0_820a5_90f20788_orig

«Влад III (Дракул, Влад Цепеш, рум. Vlad Ţepeş, Влад Наштрикувач, та Влад Дра́кула рум. Vlad Drăculea — «син дракона» чи «син диявола») — валаський князь і воєвода (1448, 1456–1462, 1476), румунський національний герой. Вів непримиренну боротьбу проти османського поневолення Валахії, за що здобув репутацію жорстокого правителя. Сприяв і вітав розвиток торгівлі та ремесел — у центральному Державному історичному архіві Львова зберігається його грамота, дарована львівським купцям», – йдеться в електронному виданні.
Сьогодні точно відомо, що прізвисько «Це́пеш» («Наштрикувач», від рум. ţeapă — паля) румунський князь отримав від підданих за жорстокість у розправі з ворогами та власними громадянами, яких саджав на палю, а Драг, або Дракула – завдяки членству пращурів у елітному лицарському ордені Дракона.
Вважається, що сумнозвісний «чорний князь», майстерно перетворений ірландським романістом Бремом Стокером у літературного персонажа – вампіра-кровопивцю, жив не тільки у місті Бран, але й на території сучасного Закарпаття, яке в ті часи переходило з рук в руки, від правителя до правителя. Слід зазначити, що у відомому на весь світ замкові Бран Влад III Цепеш (прототип Дракули) зупинявся всього лише один раз, але роман «Дракула», що вийшов у світ у 1898 році, зробив його популярним настільки, що до цитаделі масово ринули туристи. Нині фортеця посідає друге місце в рейтингу найдорожчої нерухомості Forbes і оцінюється в 140 млн. доларів.
Дослідники творчості Стокера вважають, що вигаданого Дракулу не слід ототожнювати з волоським правителем, хоча в самому романі є застереження про можливу схожість.
Але повернемося до України.

«Орлине гніздо» Цепеша в Хусті

До наших часів дійшло багато розповідей та легенд про будівництво Хустського замку. Згідно переказів, фортеця зводилась за рахунок місцевого населення. Краяни змушені були платити феодалові данину м’ясом, маслом, молоком та іншими продуктами. Цементний розчин, який скріплював між собою величезні камені – стіни замку, готувався із яєць, які приносили хустяни, самі роками не знаючи їхній смак. Часто люд взагалі голодував, терпів гноблення та важко працював на поміщика. Навіть після зведення могутньої цитаделі на горі, замок кілька разів доводилось реставрувати, бо мури зазнавали руйнації із-за ворожих нападів. А за саму фортецю, яка була безмовним охоронцем соляного шляху і розташовувалась на дуже зручному місці Мараморощини, не раз точилися запеклі бої між представниками різних держав. Тож, як свідчать уже архівні документи, граф Дракула справді володів Хустським замком.
Зокрема, історик, завідувач кафедрою туризму УжНУ Федір Шандор пише, що: «Влад Цепеш мав безпосереднє відношення до Закарпаття. У 1329 році угорський король за особливі заслуги перед короною і Його Величністю подарував рицарю Драгу, Хустський замок з околицями, які на той час складали майже третину Закарпаття. Деякі дослідники династії Дракула, вважають що власник два роки поспіль прожив у Хустському замку».

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Проте інші дослідники переконані, що хоча офіційна штаб-квартира «князя темряви» розташовувалася в Хусті, та де-факто брати Влад і Вальк жили в селі, розташованому у 34 кілометрах від міста над Тисою, яке від імені Драгів і отримало сучасну назву – Драгово.
Цікаво, що згідно сучасних досліджень та архівних документів, «угорський король частенько брав у борг від Драга гроша, а віддавав землями. Тому незабаром володіння Драга зросли у кілька разів, а сам лицар знахабнів і почав вимагати від монарха додаткових привілеїв. Бідний король зрозумів, що виростив монстра, і вирішив від нього «спекатися». Але воювати проти Драга було справою марною, тому в сусідньому Виноградівському замку правитель поселив ще одного завзятого воїна — барона Пітера Берені, і доручив йому збутися Драга будь-яким способом. У ході безконечних боїв барон витіснив Драга з рівнини і змусив переселитися в гори Трансільванії, де рід Драгів або Дракул живе донині» (видання «Замки України»).
Слід зазначити, що на Хустщині досі збереглися прізвища з коренем «Драг» – Драгула, Драгушинець, Драгуський тощо. Однак, якщо співставити дати і вивчити хронологію, то виходить, що власником Хустського замку був не всім відомий Влад Дракула, який народився 14 листопада 1431 року (замок же перейшов династії Цепеш у 1329 році), а його дід, на жаль, теж дуже кровожерливий володар.
До слова, за минулий рік замок Бран у Румунії завдяки відвідувачам із усього світу приніс своїм власникам 1,2 млн. євро чистого прибутку. Було б добре, якби славнозвісний Хустський замок теж був більш відомим туристам і допомагав залучати додаткові надходження до місцевої казни.

Марина АЛДОН

Кому завдячує місто над Тисою величним замком?

До 925-річчя Хуста

img_1_big
Кому завдячує місто над Тисою величним замком?

Уже кілька років Мукачево відзначає день небесного покровителя – Святого Мартина. А чи є опікун у славного геройськими подвигами містян Хуста?
Багато хто з дослідників вважає, що протекторат над містом потрібно надати святій Єлизаветі, адже унікальна кам’яна готична церква-фортеця зведена у ХІІІ сторіччі саме на її честь, є найстарішою, дивом вцілілою до цих пір, архітектурною пам’яткою Хуста. Єлизавета Угорська (яку римо-католики та протестанти вшановують 17 листопада) була дочкою короля Андраша ІІ та дружиною французького правителя Людовика IV. Усе життя жінка займалася доброчинністю, допомагала бідним, власним коштом будувала лікарні та просвітницькі заклади. Однак до Хуста благодійниця, на жаль, не мала абсолютно ніякого стосунку.
Згідно іншої версії, опікуном міста над Тисою слід вважати людину, яка мала до населеного пункту пряме відношення – будувала славнозвісний замок, від якого, як не прикро, нам залишились тільки поруйновані останки. Тож хто подарував хустянам сповнену легенд фортецю, руїни якої оздоблюють герб міста?
Щоб розібратися, вдамося до пояснень Вікіпедії.
«Ху́стський за́мок — фортифікаційна споруда, що існувала в XI—XIII століттях у місті Хусті (Закарпатська область, Україна). Замок був побудований як угорська королівська фортеця для захисту соляного шляху з Солотвина, зокрема Хустських воріт, і прикордонних районів. Його будівництво почалося в 1090 році та було закінчено за короля Бели ІІІ у 1191 році», – йдеться у найвідомішому у світі електронному виданні.
Почнемо з того, що перехід через Карпати у 896 р. (у літописі Нестора у 898 р.) угорських племен під проводом старого вождя Альмоша та його сина Арпада і створення ними держави у пониззі Тиси й Дунаю, суттєво вплинули на хід історії нашого краю.
200px-Laszlo-ChroniconPictumВажливо, що історично територія сучасного Закарпаття входила до складу Київської Русі. Проте з початком феодального розпаду української прадержави, у 1090 р. Потисся захопили угри. Угорщиною у ті далекі часи саме правив один з найвідоміших королів, нащадок династії Арпадів — Ласло І Святий (27 червня 1040 — 29 липня 1095). У королівстві за його правління відбулось багато економічних реформ, було прийнято низку важливих законодавчих актів. Наразі багато істориків сходяться на думці, що саме Ласло І почав будувати Хустський замок, зокрема, більшість джерел стверджують, що Ласло наказав перебудувати дерев’яно-земляне укріплення на високій 170-метровій горі вулканічного походження на могутній кам’яний замок з метою охорони кордонів та захисту від ворожих племен торгового «соляного шляху». Будівництво фортеці завершилося у завершилася в 1191 році (камінь саме з такою датою знайдено серед руїн). Слід зазначити, ще вже у 1329 Хуст отримав статус вільного королівського міста, що надавало населеному пункту ряд привілеїв.
Про замок доволі колоритно у 1667 році писав турецький мандрівник Евлія Челебі: «Хустський замок розташований на вершині гори Хасана. Мури його високі і товсті, і своєю могутністю він схожий на фортецю Іскандер, бо висота його вже сягає неба. Житлові будівлі, повернуті вікнами на схід, здіймаються одна над одною. Дахи палаців вкриті кольоровою черепицею, дахи церков — залізом, хрести на них — з чистого золота і так сяють, що в того, хто дивиться на них, втомлюються очі і він змушений, з повагою до них, опускати погляд».
замокЦікаво, що до будівництва фортеці з каменю, рештки якої ми можемо побачити сьогодні, у Хусті була інша, дерев’яна фортифікаційна споруда. Найвірогідніше, що споруджували її саме наші слов’янські предки. У праці угорського історика І. Сіладі «Загальна історія Мараморошу» (Sziladyi I. Maramaros varmegye egyetemes leirasa) сказано: «Хустський замок був побудований для позначення межі Угорської держави та її захисту, а також для приборкання переможених русичів».
Проте у 1281 році Хустська твердиня повернулась до українського «пралона» – стала власністю князів Галицько-Волинської держави. За володіння нею не раз точились запеклі бої. Однак у 1321 році князь Лев віддав Марамороські землі угорцям, як придане для доньки, що стала дружиною короля Карла Роберта.
Та слід зазначити, що хустяни завжди були мужніми і нескоримими. Ні татарська орда хана Гірея в 1594 р., ні польське військо на чолі з князем Любомирським в 1657 р., ні турецька армія в 1661-1662 рр. захопити фортецю у місті над Тисою не змогли, хоча значно більші замки у сусідніх містах (у тому числі в Ужгороді та Мукачеві) завойовували.
І все ж… хто б не був ініціатором спорудження Хустського замку, укріплення, однозначно, зводилось за рахунок експлуатації місцевого люду. Тож і не дивно, що волелюбні краяни неодноразово повставали проти правителів. Зокрема, у 1514 р. Хуст разом із палацом опинилися в центрі повстанського руху під командуванням Д. Дожі. На жаль, протестувальникам так і не вдалося захопити фортецю. Крім того, існує чимало легенд про народних месників, прототипами яких слугували реальні люди. Скажімо, про Пинтю, що пострілом гармати зруйнував замок, досі складають літературні твори, розказують оповідки, співають пісні.
Як не прикро, та імена тих, хто трудився над спорудженням головної цитаделі Хуста, канули у лету… Ми не знаємо достовірно прізвищ ні зодчих, ні проектувальників… Але нам залишився на згадку безцінний масштабний скарб – справжній монументальний комплекс – Хустський замок… що до сьогодні, навіть понівечений силами природи, вабить містичною таємничістю та величчю.
Марина АЛДОН

У Хусті молодь облаштувала міст кохання

10956045_592644530836389_226213356_n

У Хусті молодь облаштувала міст кохання

Напередодні дня закоханих ударна молодь міста активно взялася впорядковувати міст біля підніжжя замкової гори. Керував «процесом» голова студентської ради Хуста Андрій Король.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA
-Ми працювали «позмінно», одні замінювали інших, проте кожен намагався якомога більше зробити для того, аби старий занедбаний міст через Хустець набув нового ошатного вигляду, – зазначив Андрій.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Фарбу молоді надав мешканець Золотарева Олександр Пацкан. Тож за кілька днів старі, покриті ржавчиною поручні перетворились на впорядковані перила романтичної споруди. Наразі міст білий із червоними сердечками. «Відкрили» його активісти 14 лютого, на день закоханих.

Марина АЛДОН

 

«Митець Верховини» відзначив «золоте» 50-річчя

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

«Митець Верховини» відзначив «золоте» 50-річчя

13 січня у Хустській міській картинній галереї відкрилася виставка робіт членів народного творчого об’єднання художників і народних умільців «Митець Верховини», присвячена п’ятдесятирічному ювілею спільноти майстрів пензля.

 OLYMPUS DIGITAL CAMERA
У трьох експозиційних залах художники презентували майже сотню робіт (33 авторів) останніх років, виконаних у найрізноманітніших техніках. Найбільше митці представили живописних полотен, проте на виставці були й скульптурні композиції, різьба по дереву, ковальські вироби.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

-«Митець Верховини» – організація із багаторічної історією. У різні часи її очолювали Юрій Герц, Андрій Кидора, Іван Калинич, Павло Кляп. Наразі керування спільнотою довірили мені, – розповів голова об’єднання Валерій Дьордяк. – Навколо нас згуртовуються творчі особистості не тільки з Хустщини, але й представники сусідньої Виноградівщини, Тячівщини, Іршавщини, Свалявщини. Об’єднання нараховує сорок митців, більше двох десятків з яких займаються живописом, 5 – різьбою по дереву, 10 – ковальством. Роботи наших майстрів пензля оздоблюють галереї та приватні колекції Будапешту, Торонто, Праги, Варшави, Тель-Авіва, Нью-Йорка та інших світових столиць.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

-У 1964 році заслужений художник, член Національної спілки художників України, лауреат премії Т.Г.Шевченка Юрій Герц разом із дружиною Наталією та групою однодумців вирішив створити у місті над Тисою осередок, де могли б збиратися та обмінюватися досвідом обдаровані постаті краю. До них приєдналися нині ветерани Ян Пашко, Марія Гаврило, Жужанна Горват, Іван Обручар, Андрій Кидора, Павло Кляп, Іван Гайду та інші. Спочатку митці організовували 1-2 виставки протягом року, згодом творчі звіти стали щомісячними. Зараз наші художники є учасниками найрізноманітніших вернісажів, фестивалів, презентації не тільки в різних куточках України, але й чи не в усій Європі, – поділився думками директор Хустської міської картинної галереї Орест Цюпко.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

-Відрадно, що об’єднання із року в рік поповнюється талановитою молоддю, творчі професії стають усе більш популярними і в суспільстві зростає попит на людей із непересічними талантами. Як очільник авторської художньої школи, я дав дорогу у творче життя не одному поколінню митців і приємно, що багато хто з випускників нині звітує здобутками саме в рядах «Митця Верховини», – зазначив один із корифеїв Закарпатської школи живопису член Національної спілки художників України Ласло Гайду.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

До слова, під час урочистостей посвідчення нових членів творчої спільноти отримали троє художників: Марина Гриб, Владислав Вакаров та Василь Вакаров.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

-Найцікавішою сторінкою нашого творчого життя є пленери. Багато в чому у організації активного відпочинку нам допомагає меценат та художник Віктор Чепинець. Коли в осерді незайманих Карпат на мольберт лягає тендітний сонячний промінь, на світ з’являються найдушевніші роботи. Адже там, у горах, надихає навіть повітря. Із полотен, представлених на ювілейній виставці, чимало саме пленерних, народжених у єдності з довкіллям. Це – живописні твори Мар’яна Багнія, Василя Штефуци, Андрія Кидори, Йосипа Блецки, Сергія Галая, Анатолія Сакалоша, Павла Дулішковіча, В’ячеслава Поповича, Василя Штефуци, Івана Дем’яна та інших, – підкреслив один з наймолодших митців Василь Кадар.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA
До речі, до свята «Митець Верховини» видав каталог-календар із роботами майстрів пензля міста над Тисою, а також буклет про історію творчої спільноти (за авторства магістра мистецтвознавства Олени Самойлової).

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

-Мистецька палітра нашого краю справді багата на талановиті постаті. І добре, що художники не стоять осторонь процесів, що відбуваються в державі, а навпаки – допомагають суспільству усвідомити через роботи глибину національних традицій, ментальних рис свого народу. Приємно, що експозиція зібрала найкращі мистецькі зразки кількох поколінь обдарованих малярів Хустщини, навіть тих, кого вже давно немає серед живих, – підкреслив під час відкриття виставки керуючий справами Хустського міськвиконкому Василь Сабадош.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

З нагоди п’ятдесятиріччя творчого об’єднання на свято завітали й представники влади, живописці з інших міст Закарпаття. Крім теплих слів та квітів, художники отримали від учасників дитячого зразкового фольклорного колективу «Цімборики» (керівник Наталія Шимша) запальні музичні вітання та побажання творчої удачі на прийдешній рік, а від очільників краю – грамоти та подяки.

Марина АЛДОН

OLYMPUS DIGITAL CAMERA