Юна хустянка – призер «Інтелектуальних боїв-2015»

DSCF5599
Юна хустянка – призер «Інтелектуальних боїв-2015»

17 квітня на базі Ужгородського Національного університету проходила гра телевізійної програми- конкурсу «Інтелектуальні бої-2015». За звання кращого фізиказмагалися четверо школярів – переможців і призерів обласних олімпіад. Відрадно, що серед учасників у грі брала участь учениця 11 класу Хустської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2 Вікторія Власюк.

DSCF5611
Учасники, за умовами програми, змагалися у 5 конкурсах: «Представлення», «Бліц-тур», «Тема», «Спробуй запам’ятай» та «Ерудит». Оцінювало їхні здібності журі, до складу якого увійшли голова Закарпатської ОДА Василь Губаль, ректор УжНУ Володимир Смоланка, декан фізичного факультетуВолодимирЛазур, методист кабінету методики викладання природничо-математичних дисциплін ЗІППО Людмила Гайналій, а також перший заступник керівника однієї з політичних партій Денис Соболєв та спонсори. Ведучі програми, яку невдовзі покажуть на ЗОДТРК «Тиса-1», – Віолетта Цап і Тудор Кілару.

DSCF5616
Ініціатором телевізійної програми – конкурсу «Інтелектуальні бої-2015» став Ужгородський національний університет. Ідею підтримали голови Закарпатської ОДА та обласної ради, департамент освіти і науки Закарпатської ОДА, Закарпатський інститут післядипломної педагогічної освіти та ЗОДТРК «Тиса-1».
Кращим фізиком за оцінками журі стала Андріана Олашин, друге і третє місця посіли Пинтя Валентин та Вікторія Власюк. Переможців та учасників «Інтелектуальних боїв-2015» нагороджено дипломами, книжками та цінними подарунками. Також вони матимуть переваги при вступі до УжНУ.

У Хустській міськраді обговорювали зміни у земельному законодавстві

ljNKbZgnKAs

У Хустській міськраді обговорювали зміни у земельному законодавстві

Цими днями у Хустській міській раді пройшло засідання з питань співпраці ліцензійних (сертифікованих) проектних організацій з органами місцевого самоврядування. У заході взяли участь секретар Хустської міськради В. Ерфан, завідувач відділу земельних ресурсів В.Гелеван, головний архітектор міста В. Орос, начальник відділу земельних ресурсів управління комунального майна А.Паслай, виконавчий директор ТОВ «Моя Земля» Ю.Мондич, начальник Хустського ВТГВ ДП «Закарпатгеодезцентр» Я.Тетеря, представник ПП «Левдар» М. Шимон, виконавчий директор ТОВ «Хуст – Земля Карпат» М. Вакаров.
На засіданні розглядалися важливі питання життєдіяльності міста. Зокрема, йшлося про роботу зі зверненнями громадян про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та його затвердження.
Під час засідання завідувачка відділом земельних ресурсів Вікторія Гелеван зазначила, що перед заключенням договору на виконання робіт, зацікавлена особа повинна подати правовстановлюючі матеріали, що посвідчують право власності на майно. У випадку їхньої відсутності, особа звертається до відділу земельних ресурсів для консультації. Заяву ж до міської ради потрібно подавати особисто.
– Перед виїздом геодезистів на місцевість попередньо повідомляти сусідів про проведення зйомки, – підкреслила пані Вікторія. – За відсутності землевласників та землекористувачів сусідніх земельних ділянок, громадянин, що зацікавлений в реєстрації земельної ділянки, повинен звернутися з оголошенням до газети про необхідність погодження меж. Якщо в 30-денний термін не отримано підпису сусіда, заява приймається без його підпису. Черговий кадастровий план веде завідувач відділу земельних ресурсів, попередньо отримавши дані від виконавців. На ситуаційному та кадастровому плані зазначають завідувача відділу земельних ресурсів, на збірному – головного архітектора та завідувача відділу земельних ресурсів. Також на збірному вказуються дані про сусідні земельні ділянки, кадастровий номер, інформацію щодо землевласників та користувачів. Викопіювання з генерального плану видає головний архітектор м. Хуст, який попередньо переглядає матеріали у відповідності до містобудівних вимог. Заяву про надання висновку до архітектора виконавець подає сам, одночасно подаючи запит на розробку форми 6-зем. Текст висновку архітектора про погодження скорочується до мінімуму, висновок про відмову архітектор готує особисто. Копію проекту землеустрою чи технічної документації виконавець видає замовнику на руки. Перед заключенням оренди земельної ділянки погоджується акт прийому-передачі межових знаків.
Зі слів завідувачки міським відділом земельних ресурсів, щопонеділка виконавець особисто приносить матеріали до земельного відділу для погодження проекту землеустрою, забирає ж погоджені матеріали щочетверга.
Загалом засідання пройшло у формі конструктивного діалогу. Під час дискусій присутні дійшли всезагального консенсусу та підтримали всі зміни щодо процедури проведення роботи.

Василь Сабадош: «У програмі «Народного фронту» – продовження розпочатих Урядом реформ»

Василь Сабадош: «У програмі «Народного фронту» – продовження розпочатих Урядом реформ»

10634363_311693925683689_1969125231_n

Відомий політик Вацлав Гавел колись сказав, що кожен, хто говорить, що політика – брудна справа, говорить неправду! Політика – це велика робота, якою повинні займатися тільки чесні  люди, оскільки тут особливо легко забруднитися.

Молодий і амбітний Василь Сабадош хоче вірити, що до нового парламенту прийдуть ті, хто готовий багато і чесно працювати на  благо держави. Про те, яким бачить майбутнє рідного краю, і як на це майбутнє може вплинути парламент – у розмові із керуючим справами Хустської міської ради, депутатом Хустської райради, кандидатом у народні депутати по одномандатному округу №71   від партії «Народний фронт» Василем Сабадошем.

–  Ви – наймолодший серед закарпатських кандидатів. Не страшно йти у велику політику?

–  Серйозно політикою зацікавився у 2002 році і з того часу намагаюся бути у вирі політичних подій. До речі, у цей же час познайомився із Валерієм Лунченком, екс-губернатором Закарпаття. Пишаюся, що йду на вибори разом із ним в одній команді. Рішення балотуватися приймав не спонтанно: зважив всі «за» і «проти», усвідомлюючи, яку відповідальність доведеться взяти на себе. З вибором політичної сили сумнівів не було. «Народний фронт» – команда, в якій хочеться працювати. Підкреслюю – працювати, а не займатися популізмом. І ще один вагомий аргумент – у списках інших політсил до парламенту йдуть люди, які вже неодноразово сиділи у кріслі народного обранця. Причому – не з кращою репутацією. Про яке «повне перезавантаження влади» може йти мова, якщо навіть у списках партій, які позиціонують себе як демократичні, знову олігархи, знову старі і гучні прізвища. Наче не було Революції Гідності. І наче нема війни на Сході.

Як Ви сприйняли виборчу програму партії  і чи бачите в ній вирішення проблем округу, в якому балотуєтеся?

– Погоджуюсь із кожним пунктом програми. Власне, у ній – продовження уже розпочатих Урядом реформ. Нові дороги, берегоукріплення Тиси, питна вода у гірських районах, вирішення питань з твердими побутовими відходами, закупка котлів та альтернативні джерела енергопостачання – це ті ініціативи, які Уряд  вже реалізовує на Закарпатті.

нф

Що стосується конкретних питань округу, то варто відзначити урядову програму розвитку гірських районів, у якій чимало уваги приділено вирішенню наших проблем. Як от питна вода. Маємо Закон про питну воду, маємо відповідну обласну програму, однак питання так і залишається невирішеним. Треба активізувати роботу по залученню грошей з державного бюджету і спорудити водогін до сіл Сокирниця, Крайниково, Данилово, Олександрівка, реконструювати очисні споруди з каналізаційним  колектором в смт.Вишково. Також потрібно відкрити міжнародний автомобільний, пішохідний та вантажно-пасажирський пункт пропуску в районі села Яблунівка Хустського району. Потрібно залучити кошти на вдосконалення інфраструктури заповідника «Нарцисове поле».

Роботи чимало. І, беручи до уваги роботу нинішнього уряду, впевнений, що всі ці питання команда Арсенія Яценюка вирішуватиме і далі.

–  Всі пункти, які Ви згадали вимагають фінансування. Але у бюджеті, зважаючи на ситуацію в країні, грошей катастрофічно не вистачає.

– Потрібно додатково залучати інвестиції. Це рушійна сила, якою не маємо права не скористатися.

–   Але інвестори якось  не дуже охоче йдуть до нас…

– Це, знову ж таки, одне із ключових питань, яке повинні вирішити новообрані парламентарі. Бюрократизм, невизначеність у законодавстві, погана інфраструктура  – ось, що лякає потужний закордонний бізнес, готовий вкладати гроші у розвиток нашого краю. Ці ж причини гальмують розвиток малого і середнього бізнесу. Я – за налагодження постійної співпраці між громадськістю, бізнесом і владою. Це зменшить адміністративні бар’єри, що стримують розвиток підприємництва. Приміром, впроваджувати електронний документообіг та автоматизований обмін даними між адміністратором і місцевими дозвільними органами слід було ще кілька років тому.

Залучення інвестицій могло б і прискорити вирішення проблеми працевлаштування населення…

– Так. Звісно, вирішити її, як кажуть, одним махом неможливо. Але закарпатці не бояться праці – навіть важкої і виснажливої. І треба зробити все, щоб вони відчули – держава про них дбає. Приміром, стимулювати розвиток народного промислу.  Хустщина ще і туристичний край, тож цей вид підприємництва досить перспективний.

–  А як щодо сільгоспвиробників?

– І тут маємо непочатий край роботи. Садівництво, виноградарство, бджолярство, тваринництво – всі напрямки можуть і повинні розвиватися.

–  Але ж є проблеми із ринком збуту продуктів…

–  На жаль. На Хустщині, до прикладу, нема жодного корівника, жодного підприємства з переробки молока. Люди не мають і зацікавленості займатися цими видами сільського господарства. Лідери нашої партії розуміють це, тому у програмі дій чітко сказано: особлива увага держави буде спрямована на створення умов для розвитку АПК. І тут знову постає питання залучення інвестицій, а, отже, спрощення документообігу, розвиток інфраструктури і т.д.

Із чого, на Вашу думку, повинна розпочатися робота нового парламенту?

– Із усвідомлення кожним депутатом своєї відповідальності, у першу чергу – за державу, далі – за своїх виборців. Тісна співпраця з виконавчою владою, бажання не піаритися на засіданнях, а вирішувати проблеми, яких у країні чимало, – ось запорука результативної роботи.

 

Василь Химинець

Скільки коштує підготувати дитину до школи

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Скільки коштує підготувати дитину до школи

До відкриття шкільного сезону ще далеко, але вже турботливі батьки починають закуповувати найнеобхідніші учнівські речі. У зв’язку з нестабільністю вітчизняної валюти, більшість татусів-матусь побоюються, що перед 1 вересня ціни на канцтовари стануть надто високими. Однак уже й зараз, щоб зібрати дитя до першого класу, потрібно викласти не менше тисячі гривень.

Де купити шкільне приладдя?

У цьому році шкільний ярмарок у Хусті запрацював раніше, ніж у попередні роки – у середині липня. Та й розквартирувалися палатки з товарами для учнів у зв’язку з реконструкцією центру не на звичному місці – на майдані Незалежності, а трохи далі. Асортимент доволі скромний – канцелярія і портфелі, ціни – майже такі ж, як і в магазинах. Зате майбутнім першокласникам – така радість: можна вмовити родичів купити все, що очі забажають…

— Вартість продукції цьогоріч зросла не на весь товар, —  каже продавець пані Тетяна. —  Зокрема, зошити із гривні подорожчали до 1,50. Рюкзаки зросли в ціні майже вдвічі. Однак придбати непоганий ранець можна навіть за 100 гривень.

Слід зазначити, що в місті над Тисою багато спеціалізованих крамниць, де все для школи можна купити в одному місці: від олівця до спортивного взуття, однак покупці все одно надають перевагу місцям вільної торгівлі. Біля палаток шкільного ярмарку справді багато бажаючих «отоваритись».

— Дехто з краян, особливо серед батьків першокласників, їде за шкільним приладдям до сусідніх країн – Чехії, Угорщини, Польщі. Там, звичайно, товар якісніший, проте не завжди дешевший, — запевняє інша крамарка пані Вікторія.

Особливо гостро відчувають подорожчання ті матері, яким треба виряджати до школи двох-трьох дітей.

— Купила тільки рюкзаки, зошити, ручки та щоденники, а гаманець порожній, —  висловлює невдоволення пані Катерина, мати двох п’ятикласників та третьокласниці. — Іще ж треба пластилін, кольоровий папір, картон, клей, ножиці, олівці, обгортки, лінійки, альбоми для малювання… Щоб повністю підготувати дитину до школи, доведеться залишити не одну зарплату.

Портфель, ранець чи сумка на коліщатах?

Зараз, враховуючи чималу кількість шкільних дисциплін, з особливою пильністю доводиться підбирати ранці для учнів. Мало того, що до школи йде дитина у шість років зі слабою спиною, ще й книг у першому класі досить багато.

Проте вибір портфелів наразі справді широкий! Коштують шкільні рюкзаки в середньому 150-200 грн. Ті, що мають ортопедичні спинки, у кілька разів дорожчі — 250-450 грн.

 — Не розумію, чому така різниця в ціні? — питає у продавця мама восьмирічного школяра, Поліна Петрівна. Пояснення щодо якості тканини, міцності швів та наявності ортопедичних спинок її не переконують. — Як на дотик, то тканина однакова, і спинки теж не набагато жорсткіші. Переплачувати не буду, — вирішує жінка.

— Люди, вибираючи ранці, цікавляться якістю. Зараз покупцям можна навіть не пропонувати китайські портфелі — вони й чути про них не хочуть. Найбільш ходовий товар — рюкзаки та ранці вітчизняного виробництва, вони якісні і відносно недорогі, — розповідає пан Юрій, приватний підприємець.

Одним зі шкільних ноу-хау є рюкзаки на коліщатах (така собі «кравчучка» для учнів). Коштує таке диво 180-200 гривень, але охочих придбати надсучасний портфель небагато.

Обираємо шкільну форму

Що стосується форми, то її вартість для дівчаток варіюється від 250 гривень за костюм-трійку (піджак, спідниця, жилет). Біла блузка, в залежності від довжини рукава, коштує 100-200 гривень і дорожче. Вартість форми для хлопчиків трохи нижча — від 130 гривень, сорочки — 80-100 гривень. У деяких школах батьки домовляються шити шкільну одежу на замовлення – для всього класу. Так виходить значно дешевше.

Але зараз на перше вересня модно вдягати вишиванку, а не класичне учнівське вбрання. Придбати її можна в середньому за 250 – 450 гривень.

Також майбутнім школярам потрібно придбати спортивну форму для фізкультури. Це може бути кілька футболок на зміну, спортивні штани і кофта, мокасини, кеди або кросівки. Спортивний костюм на першокласника обійдеться в 150-350 гривень, бавовняна футболка — 35–50, а кросівки — 150 – 350 гривень.

Такі от недитячі ціни на дитячі речі. Та всім дорослим хочеться, аби дитина пішла в перший клас радісна та щаслива з гарним ранцем, у зручному одязі та взутті.

P.S. Підсумувавши витрати, можна дійти висновку, що підготовка до школи в середньому обходиться в півтори тисячі гривень. Проте представлені ціни є приблизними. Звичайно, при дуже великому бажанні можна знайти шкільні товари дешевше або, навпаки, дорожче.

Марина Алдон

У Хусті збирають продукти на потреби армії

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

У Хусті збирають продукти на потреби армії

У вівторок, 24 червня, у супермаркетах «Вопак» та «Барва» «стартувала акція підтримки українських військовослужбовців. Волонтери просили мешканців міста поділитися з солдатами продуктами.

Добровольцями виступили  студенти Карпатського університету «Україна» та Закарпатського державного базового медичного коледжу.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

-На жаль, як правило, більш щирими і охочими долучитися до доброї справи виступають пенсіонери, люди, м’яко кажучи, не найбагатші… Однак поволі кошики наповняються необхідним товаром, – розповіла одна з волонтерок, Оксана.

Слід зазначити, що ідея підтримки армійців виникла з руху у соцмережі, який згодом переріс у загальнодержавну акцію і тепер чимало охочих допомагають бійцям на передовій необхідними речами.

-Те, що ми пропонуємо купити для солдатів, – це перевірені досвідом продукти першої необхідності. Туди входять крупи, консерви, кава, чай, сіль, цукор, сухарі і тому подібне, – ділиться думками інша волонтерка Вікторія.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Після закінчення акції зібрані продукти активісти відправлять до Києва, а звідти їх відвезуть до найдальших точок, де знаходяться захисники нашої Вітчизни. 

Марина Алдон

Улюбленим місцем відпочинку закарпатців є не моря, а озера

P5301420

Улюбленим місцем відпочинку закарпатців є не моря, а озера

Анексія Криму, напружена політична ситуація в державі, військові дії на Сході, притік біженців у Закарпаття… Здається, зовсім не до відпочинку… але ж буяє літо, триває сезон відпусток, хочеться хоч трохи, та все ж відпочити, відключитись від проблем…

Куди ж їдуть наші краяни цьогоріч? Де відновлюють сили? Чи все ж залишаються вдома? Щоб з’ясувати, завітала в гості до кількох туристичних агентств…

-Крим не особливо користувався попитом серед мешканців  області й раніше, а зараз – жодного замовлення, – ділиться менеджер однієї з турфірм пані Віторія, – Радше наші клієнти їздили на Одещину. Однак сьогодні кількість бажаючих відпочити у межах держави мінімальна. Взагалі Закарпаття розташоване так, що краяни більш активно проводять відпустки у Європі, ніж у себе на батьківщині. Найбільше замовлень путівок до Хорватії, Болгарії, Греції та Туреччини. Проте рекордсменом сміливо можу назвати озеро Балатон, що в Угорщині. Полюбляють наші співвітчизники ще Шацькі озера, проте й туди у цьому році замовлень одиниці.

 -Кількість проданих путівок на літні місяці скоротилась наполовину, – ділиться спостереженнями представниця іншого агентства, – Думаю, на це вплинула не тільки  ситуація на Сході, мобілізація  чоловіків, АТО, але на й цінова політика, курс долара. У гривневому еквіваленті путівки подорожчалина 7-10%, а зарплати ж виплачують у вітчизняній валюті…

Звичайно, вигідне географічне розташування нашої області, наявність закордонного паспорту чи не у кожного другого закарпатця, дозволяє мешканцям краю вибирати найвигідніші пропозиції туристичних операторів, шукати «місце під сонцем» у тій державі, де дозволяє гаманець.

Опитавши через одну з соціальних мереж краян, охочих відпочити за кордоном, дійшла висновку, що середня тривалість відпочинку нашого брата становить щонайбільше два тижні. Насамперед це пов’язано із тим, що більшість людей просто не можуть дозволити собі витратити на поїздки більше ні коштів, ні часу. Тільки кожен десятий може піти у гарантовану законом відпустку на три тижні, а то й на місяць. Понад третина опитаних відпочивають від 3 до 7 днів. При цьому 68% туристів витрачають на відпочинок до 5 тисяч гривень, ще 32% — до 3 тисяч. Люди обмежують відпускний бюджет, як тільки можуть, бо не очікують підвищення зарплатні у другій половині року. Тому не воліють витрачати гроші невідомо на що… воліють відкладати зароблені кошти на «кращі часи».

Ті, хто не планує їхати за кордон, звертаються до внутрішнього туризму. Найпопулярніший спосіб відпочинку у межах області: Синевир, Солотвино, Шипіт…

-Навіщо кудись мандрувати, коли поруч така природа, – усміхається мешканець Велятина Петро, – візьмемо палатку і на два тижні з друзями облаштуємось на березі Тиси. Не той настрій, щоб подорожувати зараз, коли в країні біда.

-Три дні з родиною ми провели на Рахівщині, біля озера Герешаска. Мальовничі краєвиди Срібної землі повинні стати «родзинкою» вітчизняного турбізнесу. Ми маємо запрошувати гостей з інших куточків України до себе, залучати інвесторів, а не витрачати кошти на далекі заморські поїздки, – розмірковує рокосівчанка Галина.

-Через два тижні із дочкою вирушимо до Шаяна. Купили одну путівку на двох. Там чудова оздоровниця, цілюща мінеральна вода, непогане лікування для тих, у кого проблеми з органами травлення. А щоб «не паритися» у номері, будемо ходити купатись на озеро. Воно, до речі, чудово облаштоване, там є човни, катамарани, дитячі атракціони, альтанки, – каже хустянка Марія.

До речі, у цьому сезоні зросла кількість індивідуальних мандрівників. Люди домовляються через Інтернет зі знайомими, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, про взаємний прихисток за принципом «я до тебе, а ти – до мене». Тобто, наші їдуть до них, скажімо, на тиждень, а вони – до нас.Особливо цей тренд помітний серед молоді, яка вільно почуває себе у світі завдяки знанню іноземних мов і стрімкому розвитку мережевих інформаційних технологій, які допомагають самостійно знаходити житло, транспорт, а також організовувати дозвілля.

Ще одна цікава тенденція — зростання популярності подієвого туризму, зокрема, внутрішнього. Йдеться про короткий кількаденний відпочинок з метою відвідин фестивалів, концертів, змагань. Таким чином кількість подорожей серед наших співвітчизників зростає, але їхня тривалість скорочується. Взагалі, на сьогодні більшість туристів не користуються послугами туроператорів та сертифікованих засобів розміщення.Хоч інтерес до подорожей і зростає, але кожен при цьому намагається знайти найбільш оптимальний спосіб відпочинку, щоб здешевити поїздку.

З іншого боку, що не може не радувати, цьогоріч побільшало охочих відвідати наш край. Зокрема, зі слів власниці приватної садиби у Вишкові пані Ірми, зелений туризм поступово починає набирати популярності серед відпочивальників. До Хустщини найчастіше навідуються кияни, вінничани та чернігівці, а також угорці, словаки, швейцарці, німці. Приваблюють гостей чисті ріки, мінеральна вода, термальні ванни, гори та низькі ціни.

Не дуже охоче відпускають закарпатські матері у цьому році й діток до таборів, розташованих за межами області, як виняток тільки оздоровниці Болгарії та Хорватії. Проте, будемо сподіватись, що ситуація в державі незабаром стабілізується і наші краяни відпочиватимуть як і раніше – спокійно та весело.

Марина Алдон

Маршрутки подорожчали, зарплати – без змін…

0_ba88f_dd53f324_XL

Маршрутки подорожчали, зарплати – без змін…

Питання про підняття тарифів на проїзд у міському транспорті перевізники лобіюють ще з весни і врешті воно досягло свого апогею. Якщо ще кілька днів тому квиток, скажімо, із Хуста до Липчі коштував 5 грн., то тепер уже – 6,50. Відтак – почалися справедливі нарікання із боку пасажирів не тільки на вартість проїзду, але й на транспортирний сервіс на Хустщині загалом, який, м’яко кажучи,  заслуговує на краще.

-У маршрутках дуже брудно, каже мешканка Кошелева пані Вікторія, – власники не прибирають у своїх «будинках на колесах» не те, що раз на місяць, а навіть раз на рік. Вікна на деяких транспортних засобах таким шаром пилюки, що через них не видно на вулицю, у такому ж невтішному стані й шторки, і сидіння. У салоні неприємний запах,  довкола валяються обгортки з цукерок, соняшникове насіння, пластикові пляшки та маса іншого непотребу.

-Тарифи на проїзд ми підняли не з власної волі, – запевняє один з перевізників пан Василь. – На жаль, нестабільність гривні і подорожчання бензину суттєво вплинули на цінову політику. Зараз транспортні підприємства опинилися фактично на межі виживання. «Залізний кінь» може зупинитися будь-якої миті, якщо ми не матимемо можливості купувати паливно-мастильні матеріали та запчастини. До речі, торік комплектуючі до автобусів серйозно подорожчали, що теж не враховують нинішні тарифи.

Самі ж пасажири скаржаться на те, що зарплати їм ніхто не піднімав, а якість транспортного сервісу уже впродовж декількох років не покращилась. Крім того, у інших областях у кожному маршрутному таксі діє GPS-система навігації,  аби кожен пасажир міг відстежити свою маршрутку в Інтернеті, є електронні квитки (які, між іншим, можна купити для багаторазового використання із суттєвою знижкою), а у нас – «первіснообщинний лад».

-От коли перевізники будуть їздити згідно з графіком, коли водії будуть вдягнені у відповідну форму, перестануть хамити, палити в салонах, коли автобуси будуть чисті, коли з колонок на повну потужність не лунатиме шансонна музика, от тоді й можна буде говорити про підняття ціни. Тобто спочатку стільці, а потім гроші, а не навпаки, – переконана студентка лісотехнічного коледжу із Драгова Каріна. –  Крім того, перевізники, якщо мало пасажирів, можуть самовільно відмінити, або відтермінувати маршрут, на «мікриках» немає ні графіків, ні таблички з іменем власника та перевізника. Логічно, що і скаржитись на неподобства люди не знають кому.

– Неможливо з точністю до хвилини під’їхати до зупинки, долаючи на трасі «решітку» з ям та вибоїн. Ходова розбивається. Постійно треба щось замінювати, – скаржиться один із водіїв. – А  гроші, витрачені на ремонти, нам ніхто не компенсовує.

Але зневірені краяни запевняють: у нас їздити із комфортом можна тільки на власному автомобілі… Загострює «маршрутну» проблему здорове бажання пасажирів не викидати важко зароблених грошей «на вітер». Однак перевізники стоять на своєму — мусимо їздити дорожче… Тож очевидно, що уникнути підняття вартості проїзду уже не вдасться.

Марина Алдон

Горінчовське «ТРІО» – виробник модного спецодягу для Європи

P4050118

Горінчовське  «ТРІО» – виробник модного спецодягу для Європи

Сьогодні, в період економічної нестабільності в державі, чимало підприємств животіють, втрачаючи виробничу потужність. Брак вітчизняної сировини, нестабільний курс гривні та чимало інших фінансових чинників суттєво впливають та роботу вітчизняних товаровиробників.

P4050129Проте вже більше десяти років на Хустщині стабільно і безперебійно працює ТОВ «ТРІО».

-Ми трудимося на давальницькій сировині, за рахунок іноземних інвесторів. – ділиться керманич фірми Віталій Нікітін. – Виготовлена продукція експортується на Чеську фірму “Krok”. Технологічне обладнання у нас від відомих зарубіжних фірм. Продукція якісна та недорога.

На підприємстві більше сотні працівників.  Впродовж року «ТРІО» виготовляє  до мільйона різних моделей спецодягу. Тільки цьогоріч фірмою було реалізовано продукції на 973,3 тис. грн. Заробітні плати на підприємстві теж високі за українськими мірками.

P4050119

-На жаль, в Україні вважається, що працювати у сфері легкої промисловості непрестижно, – каже пан Віталій. – Натомість ринок насичений дешевою продукцією китайського виробництва.  Однак я не переживаю, що ми залишимось без роботи, бо специфіка фірми така, що товар знайде свого покупця за будь-яких умов. Порівняно з традиційним захисним одягом наші моделі яскравіші й оригінальніші в ексклюзивному виконанні. Невдовзi без стильного спецодягу працівникам певних компаній буде складно підтримати репутацію власної фірми. На щастя, минули часи, коли охайно вдягненого будівельника чи механіка сприймали як ледаря, а чесних трудяг можна було впізнати переважно за засмальцьованою робою або подертим халатом. Прислів’я «За одежиною зустрічають…» сьогодні намагаються враховувати багато вітчизняних підприємств, тому приємно констатувати, що сучасні інженери, технологи, працівники автосервісу й ремонтних служб, а також численні представники будівельної галузі одягаються не просто в зручний і довговічний одяг, а ще прагнуть мати вигляд стильний, модний і, не побоїмося цього слова, корпоративний.

Біженці зі Сходу почали прибувати на Хустщину

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Біженці зі Сходу почали прибувати на Хустщину

Цими днями на Закарпаття почали приїжджати біженці з тих областей, де йдуть бойові дії. Люди перелякані, занепокоєні, адже на вулицях гине мирне населення, часом – жінки, у небезпеці діти, активісти, молодь, літні люди… Багатьом потрібен притулок, дах над головою, їжа, одежа, малюкам – іграшки, засоби гігієни…

Як зазначив голова Хустської РДА Іван Рогач, найближчим на територію району очікується прибуття приблизно двох сотень переселенців.

-Скільки точно буде біженців, прогнозувати важко, адже війна не вписується ні в які статистичні рамки. Але ми співпрацюємо з мешканцями зі Сходу через благодійні фонди, знаємо, що активісти в небезпеці, їх потрібно десь розмістити, – зазначив очільник району. – Тому звертаюсь до всіх  краян, хто може допомогти житлом та продуктами тим, хто змушений залишати рідні домівки і їхати до нас, звертатись у сільські ради чи в райдержадміністрацію. Не будьмо байдужими до чужого горя, не стіймо осторонь проблем у нашій державі, адже всі ми християни і знаємо, що маємо допомагати ближнім у біді.

Наразі дві родини з Донецька живуть у Нижньому селищі, на еко-фермі «Зелений гай» француза Ореста Дель Соля. Сам власник Європейського кооперативу «Лонго Май» вільно спілкується з гостями українською мовою, люб’язно пригощає сніданком з кавою.

-Чим можу, тим і підтримую донеччан,- каже господар маєтку. – Вдома залишатись цим людям було небезпечно.

-Ми познайомилися через групу «SOS-Донбас» у Інтернеті,  – розповідають для «Карпатського об’єктива»  гості за Сходу Оля та Віктор, – Родина Ореста дуже інтелігентна, порядна та працьовита. Ми дуже вдячні за його гостинність. Наші активісти зараз змушені їхати за межі так званої «Донецької республіки», бо що там відбувається, важко описати словами. Якщо сепаратистам сподобається якийсь автомобіль, на блок-посту вони просто можуть його конфіскувати. Знаємо випадки, коли беруть у полон військових, сусіди «здають» тих, хто їм не подобається сепаратистам (навіть не причетних до Євромайдану).

-Не можна стверджувати, що всі донеччани проти України, – ділиться думками пані Ольга. –   Більшість мешканців Донбасу (приблизно відсотків 60) підтримують єдність нашої держави, у селах навіть більше. Багато хто дуже хотів голосувати на президентських виборах, але не було можливості . Крім того, під час мітингів за єдність України наших збиралося не менше 10 тис. щоразу, їхніх – же не більше 500-700 осіб. Але ми стояли мирно, а вони приходили з битами, провокуючи бійки. Правоохоронці ж спокійно пропускали сепаратистів, нас не захищали. Пій ейфорії щодо ДНР минув, скрізь панує бардак, наші земляки зрозуміли хто є хто і хочуть жити у мирі та спокої.

-Серед наших активістів є й серйозні підприємці, і дуже багато молоді, і навіть чимало старших пенсіонерів, 70-80-річних дідусів та бабусь. – стверджує пан Віктор. Звичайно, тут нам затишно й спокійно, але серце болить, думаючи про те, як там вдома…

Прикро, що сепаратистські сили Донбасу скочуються до прямого терору громадян, не згідних з ідеєю розколу країни. Із кожним днем збільшується кількість людей, вимушених покинути рідні домівки і шукати роботу і притулок в інших регіонах України, в тому числі й на теренах Закарпаття. Тож приємно, що хустська влада взялась допомагати біженцям, а мешканці краю показали приклад гуманності та взаємовиручки.

Марина Алдон

«Карпатський об’єктив»

 

У Хусті буде парк із фонтаном та євро майданчиком для ігор

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

У Хусті буде парк із фонтаном та євро майданчиком для ігор

Реконструкція парку відпочинку в Хусті є одним з пріоритетних проектів влади після облаштування центральної міської площі та ремонту доріг. На жаль, культурно -дозвіллєва установа закрита для краян уже більше, ніж 16 років. Молоді мами не мають, куди піти з дітьми у вихідний. Люди старшого віку з ноткою меланхолії в голосі згадують старі радянські часи, коли центральний міський парк був місцем активного відпочинку для хустян. Там збиралася і юнь для проведення спортивних заходів, і малеча для рухливих ігор на свіжому повітрі, і пенсіонери, щоб погомоніти на лавичках про життя-буття, або пограти в шахи.

Отож ми попросили Хустського міського голову В.П. Кащука розповісти про те, які плани у міськради щодо реконструкції парку, коли нарешті колишня столиця Карпатської України матиме осередок для дитячих розваг.

-Володимире Павловичу, скажіть, будь ласка, чому ремонт парку так затягнувся?

-Перш за все зазначу, що мене дуже хвилює питання запуску парку. Стосовно реконструкції, на жаль, були суб’єктивні та об’єктивні причини більш ніж десятилітнього періоду «застою». Нам довелось переробляти проект парку,  ми вирішили його «окультурити», озеленити, осучаснити… Адже парк – це не просто територія для атракціонів, а спеціальна обмежена територія, виділена переважно з метою рекреації, відпочинку. В побуті слово «парк» майже тотожне зі словом  «сад». Тому дійсно хочеться, щоб мешканці міста мали гарне, ошатне та затишне містечко для проведення вільного від роботи часу.Згідно проектно-кошторисної документації, ми оновимо  практично все – від фонтану до нової трави і зелених насаджень.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Щодо «затягування» ремонтних робіт на території парку, то мушу назвати ще один важливий чинник – це берегоукріплення вздовж гирла річки Хустець. Питання актуальне не тільки у плані естетичної краси парку, але й має на меті недопущення затоплення певних міських вулиць під час підняття рівня води у річці. Виконавцем робіт є Хустська ПМК-240. Реалізація проекту розпочата ще у 2011 році. Складається він із трьох етапів. Перший, уже завершений – це регулювання русла та безпосередньо берегоукріплення Хустеця від об’їзної дороги до відділку міліції. Друга ділянка – від УМВС до адмінбудівлі Хустського райсуду і третя – від суду до вулиці Шевченка (вздовж поліклініки, центрального міського ринку). На ці роботи передбачалось витратити 24,5 млн. гривень. Проект фінансується із держбюджету (не з міського чи обласного), згідно програми протипаводкової безпеки населених пунктів у басейні Тиси. Слід зазначити, що наразі триває друга фаза робіт. Торік ми активно попрацювали, та, на жаль, у кінці року фінансування призупинилось, що призвело до того, що у березні ми не змогли приступити до реконструкції. Зараз питання знаходиться і на обласному контролі, і на контролі комітету водного господарства України. Є надія, що в другому півріччі відновиться фінансування і берегоукріплення вздовж території річки Хустець, яка омиває парк, буде завершено.

Не є секретом те, що Хуст виграв грант на розвиток туризму у рамках міжнародного проекту «Сніна – Хуст». Чи допомагають словаки з облаштуванням парку?

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

-Так. Співпраця між Хустом та словацьким містом Сніна розпочалася ще кілька років тому. Першим кроком було знайомство з регіонами та окреслення спільних можливостей заради розвитку у рамках європейських фондів. Наразі наші стратегічні партнери допомогли нам із закупівлею переносної сцени, яка є однією з найкращих у області. Її, для проведення різних культурних, дозвіллєвих, політичних заходів, можна встановлювати як у центрі міста, так і в парку. Крім того, за кошти словаків у парку відпочинку будують майданчик для рухливих ігор (на суму 471,275 тис. грн., з яких вже витрачено – 135,660 тис. грн.), а також на місці старого непрацюючого роблять новий  сучасний  фонтан (загальна вартість якого становить 582,605 грн., а обладнання для нього – 387,821 тис. грн., використано вже – 159,178 тис. грн.) та планують встановити обладнання для охоплення парку  WI – FI покриттям.

-А що ще зроблено в парку і що планується зробити у цьому році?

-Наразі вже встановлено центральні ворота на обох входах, частково зроблено огорожу,  проведено освітлення, систему підземного водопостачання для поливу газонів та фонтану, каналізацію…

Щодо планів, то після корегування, новий проект зараз саме проходить експертизу, далі буде проведено тендер і з 1 серпня плануємо приступити вже до серйозної роботи. У цьому році хочемо зробити праву частину парку до фонтану.

-Що буде в парку крім фонтану та грального майданчику?

-Адмінбудинок, підсобні приміщення для розташування в них обладнання для благоустрою та обслуговування парку, біотуалети, світильники, лавички… Будемо запрошувати шахматистів для проведення там спеціальних турнірів, мами зможуть цікаво провести час із дітьми на свіжому повітрі, молодь матиме місце для вечірніх прогулянок чи для катання на роликах, скейтах, велосипедах…

Але головне для малечі – атракціони! Для цього плануємо залучити підприємців, провести тендер. Тож на конкурсній основі там встановлюватиме гойдалки, каруселі, батути, альтанки, гірки той, у кого проект буде кращим, цікавішим.Оскільки відпочинок кожний розуміє по-своєму, то й пропозиції, гадаю, надходитимуть різноманітні. Хочеться, звісно, для наших малюків запропонувати якомога більшу кількість розваг.

-І на завершення нашої розмови скажіть, будь ласка, чи дорого обійдеться реконструкція парку?

-З початку будівництва вже виконано робіт на суму 2152,247 тис. грн., загалом же кошторисна вартість складає 5343,929 тис. грн. Безумовно, це чималі суми, але, на жаль, здешевити не можна.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Хочу наголосити, що сучасне життя, бодай невеликого міста, настільки урбанізоване, що людям не вистачає «дотику» природи. Багатоповерхівки, торгові центри, готелі відсувають на задній план насадження. Але, незважаючи на очевидний технічний прогрес, усі ми є часткою природи, радіємо деревам та квітами, у оточенні зелені відчуваємо спокій і умиротворення.

Міська влада намагаються приділяти увагу розвитку паркових зон, справедливо вважаючи їх життєво необхідними для краян. Облагороджуючи зовнішній вигляд міста, ми повинні пам’ятати, що сама природа щедро наділила наш край благодатним кліматом, чистими гірськими потічками та ріками, мальовничими ландшафтами, тож цей безцінний дар маємо берегти і примножувати.

-Хочеться щиро побажати вам успіхів і дякую за розмову.

Розмовляла Марина Штефуца

«Карпатський об’єктив»