Наша землячка потрапила до Вікіпедії
80-річна Таміла Висіцька по-юнацькому тендітна, енергійна, часто забігає до редакції нашої газети, шукає у підшивках матеріали, в архівах документи і працює, пише, видає все нові й нові перли… Цю дивовижну хустянку знаю давно, в першу чергу завдяки її мудрій та неординарній доньці – Інессі Чернянчук (директор Хустської СШ І-ІІІ ст.. №6 та школи мистецтв), і завжди дивуюся – скільки у неї творчих планів, ідей, завзяття, ентузіазму… Та яким було моя здивування, коли знайшла відомості про нашу землячку в найпопулярнішому інтернет-ресурсі – Вікіпедії. Небагато закарпатців можуть похизуватися тим, що про них є згадка у всесвітній вільній енциклопедії.
Таміла Федорівна — український геолог, науковець, письменниця-дослідник, розпочала дослідницьку роботу, коли вийшла на пенсію. До того працювала інженером-геофізиком,об’їздивши в геологічних експедиціях увесь СРСР. З 2000-го року почала писати історико-документальні нариси. Відтоді кожен рік видає по книжці.
Серед її найвагоміших видань: «Велятино: Історико-етнографічний нарис» (2000), Жіночі постаті в історії Закарпаття (2004), «Опришки: легенди і дійсність» (2007) «Три сходинки до самоствердження» (2006), «Хуст: сторінки історії та сучасність» (2008), «Християнство на Закарпатті: документальне дослідження становлення та розвитку (ХIV-ХХІ ст.)» (2012) та інші.
Книжки Таміли Висіцької відразу привертають увагу якоюсь незбагненною свіжістю. У них немає ні засушеного академізму, ні поширеного сьогодні копірайтингу. Натомість є те, що називають раціональним зерном – мінімум власних суджень і максимум фактажу. Дослідниця не переказує вже загальновідоме, а прагне подати нову інформацію.
