Хустяни блокували Хустський РЕМ (ФОТО, ВІДЕО)

16.05.2014 16:11

10320515_645025715573522_97199356466385215_n

Хустяни блокували Хустський РЕМ

 

15 травня мешканці Хустщини, підприємці та депутати Хустської районної ради Володимир Волощук та В’ячеслав Гук за підтримки координаторів Правого сектору Василя Мересії і Семена Грици навідались до Хустського РЕМу. Однак, на жаль, керівник району електромереж – Ярослав Керечанин не захотів спілкуватись із громадськістю. Тільки після блокування роботи РЕМу начальник з’явився на зустріч із краянами.

Слід зазначити, що на попередній сесії Хустської райради присутніх на засіданні обурив звіт начальника Хустського РЕМ. Було запропоновано прийняти рішення про звернення до керівництва ВАТ «Закарпаттяобленерго» щодо перегляду тарифів на послуги, авансових оплат та рекомендувати звільнити начальника РЕМу пана Керечанина. Проте за це рішення проголосували тільки 6 депутатів. Це викликало неводоволення громади.

10382631_645026302240130_8122075948119576797_n

Не сподіваючись на підтримку народних обранців, мешканці району та суб’єкти підприємницької діяльності Хустщини, обурені нарахуванням авансових виплат за два місяці наперед, згідно заказаної потужності споживання, підвищенням тарифів на підключення і масовим відключенням споживачів, самі стали на захист своїх прав. Громада вимагала пояснень від начальника РЕМу стосовно того, чому авансові платежі не зараховуються в оплату електроенергії, а залишаються на рахунках підприємства. Фактично такі розрахунки є безоплатним кредитом, який надається представниками біснесу Хустському району електромереж. При цьому за користування коштами підприємство не сплачує ніяких процентів споживачам. Начальник Хустського РЕМу не зміг дати вичерпної відповіді ні на це питання, ні роз’яснити вартість тарифів на виготовлення технічних умов при підключенні споживачів, які виходять за межі розумних розрахунків.

10384030_645025548906872_8422912081411232975_n

Як не прикро, та зловживаючи своїм монопольним становищем ВАТ «Закарпаттяобленерго», необґрунтовано піднімає ціни на свої супутні послуги та створює краянам різні бюрократичні перепони щодо отримання послуг та проводить безпідставне відключення споживачів.

10382773_645026208906806_8014428656320997532_n

Громада висунула свої письмові вимоги керівництву Хустського РЕМу і пообіцяла, що якщо її не почують і не стануть на захист інтересів мешканців району, то наступної п’ятниці о 10.00 год. блокуватиме Хустську міжрайонну прокуратуру.

«Ми не збираємось утримувати за рахунок власних податків ні енергетичних монополістів, ні прокуратуру, ні інші правоохоронні органи» – заявили учасники акції.

 

Роман Келемен

Фото, відео автора

Категорії: Відео, Підприємтва і Проблеми. Позначки: відео, правопорушення і проблеми. Коментарі Вимкнено до Хустяни блокували Хустський РЕМ (ФОТО, ВІДЕО)

«Золоті» енергоносії Хустщини розорюють підприємців

13.05.2014 15:57

1309703215_article

«Золоті» енергоносії Хустщини розорюють підприємців

На жаль, сьогодні економіка нашої держави у реанімаційному стані, підприємствам важко виживати в умовах кризи, втрачаються робочі місця, малий та середній бізнес «дише на ладан».

До мене, як до депутата Хустської районної ради, неодноразово зверталися мешканці краю та підприємці, обурені діяльністю Хустського РЕМу стосовно нарахування попередніх виплат за два місяці наперед, згідно замовленої потужності споживання. Викликає подив, чому авансові платежі не зараховуються в оплату електроенергії, а залишаються на рахунку підприємства. Фактично це є безплатним кредитом, який надають підприємці РЕМу. При цьому, за користування коштами район електромереж нічого не сплачує споживачам.

Слід зазначити, що те, хто є власником обленерго – таємниця. З іншого боку, зрозуміло, що енергетична сфера приватизована чиновниками високого рівня, які і створюють різні бюрократичні перепони населенню. Щоб «лампочка Ілліча» загорілась на приватних фірмах, підприємцям доводиться долати цілу серію паперових митарств, а ще – щомісяця викидати гроші на благо олігархів.

Вважаю, що фірма, від якої залежить життєдіяльність інших галузей, повинна бути повністю власністю держави і не створювати комунальної монополії, адже ні фізичні, ні юридичні особи не мають можливості вибирати, послугами якої енергетичної установи користуватися і кошти краян осідають в одній кишені. Немає також чітких підрахунків за спожиті кошти і рентабельність «електичного» бізнесу важно зрозуміти простому споживачу. Крім того, техумови, підведення електроенергії від будинку до стовпа та встановлення лічильника коштує від 5 до 15 тисяч. грн., а мінімальна заробітна плата 1200 грн.

Чиновники місцевих РЕМів диктують підприємцям власні утопічні умови, мотивуючи свої дії тим, що обленерго закуповує електроенергії від НКРЄ. Але ж не можна, скажімо, купити одяг чи взуття, двічі за нього заплативши, спочатку – на два місяці наперед, а потім – після отримання товару. Звичайно, це нелогічно і суперечить світовій практиці надання комунальних послуг.

Отже досить вводити підприємців у матеріальний колапс і створювати енергетичну кабалу. Хотілося б, щоб прокуратура надала правову оцінку порушенням з боку Хустського РЕМу, а енергетики краю перестали пускати «пил у очі» місцевим мешканцям та представникам бізнесу. Настав час працювати ефективно, чесно та прозоро.

В’ячеслав Гук, депутат Хустської районної ради

Категорії: Підприємтва і Проблеми. Позначки: економіка, життя села і проблеми. Коментарі Вимкнено до «Золоті» енергоносії Хустщини розорюють підприємців

Чому занепадає легка промисловість Хуста?

29.03.2014 11:42

5456938_large

Чому занепадає легка промисловість Хуста?

Колись Хуст був лідером з виробництва капелюхів, на міських підприємствах шили високоякісні сорочки, спортивні костюми, взуття… Та це було колись…

За останні два десятиліття легка промисловість пройшла шлях від галузі-лідера до галузі-аутсайдера. Сотні краян втратили робочі місця, дешевий китайський імпорт витіснив вітчизняний товар.  Пояснення просте – у державі немає власної сировини для легковиків, а придбання її із-за кордону суттєво впливає на собівартість, тож готова продукція стає неконкурентоспроможною…

Український Китай

З приводу того, що наші ринки масово заполонили товари китайського виробництва, можу сказати лише одне, що найчастіше ця продукція виготовляється аферистами. І вони  існують, як у нас, так і там. У Китаї щодня виготовляються десятки тисяч одиниць товарів народного вжитку, які згодом із-за низької якості не проходять сертифікацію, і до продажу на території власної держави не допускаються.

Але, як тільки наші горе–«бізнесмени» потрапляють у «піднебесну», то відразу очі у них розбігаються, дивлячись на «дешевий» в усіх відношеннях крам.  Щоб збагатитися на рівному місці, практично нічого робити не потрібно, лише знайти і скупити всю цю продукцію дешевше, завантажити в літак і привезти додому.  А то, що у фарбниках дитячого одягу, іграшок може міститися свинець або інші отруйні речовини, дану категорію «бізнесменів» ніскільки не хвилює. Їх цікавить лише одне – прибуток.

Тож… низькоякісний китайський ширвжиток – це питання не до китайської промисловості, а скоріш до нашого «жлоба»…

Інше питання, чому китайські прикордонники і митники вільно пропускають весь цей низькоякісний, одноразовий непотріб через кордон? Все дуже просто. Згідно зі своїми митними правилами, китайці зобов’язані ритися в валізах і перевіряти товар – що ж везуть до себе на батьківщину наші бізнесмени. У сумках дуже багато дрібничок сумнівної якості? Ну і нехай. Головне, щоб не було зброї і наркотиків. Цього немає? І добре…

Секонд-хенд наступає…

Найбільший ворог вітчизняного товаровиробника – так званий «Одяг з Європи», або як кажуть в народі «беушка». Наразі у нас чимало не те що крамниць, а цілих ТЦ, де можна придбати поношену одежу кілограмами.        

Зазвичай одяг з “других рук” купують реалізатори у гуртовиків 100-кілограмовими пакунками. Ціна одного пакунка, привезеного із Західної Європи, варіюється від 100 до 150 доларів. Купівля, хоча і нагадує придбання “кота в мішку”, але тільки зовні. Кінцевим реалізаторам прекрасно відомо, що в кожному пакунку приблизно однакове співвідношення ганчірок по 5 грн., футболок по 20 грн., а кілограмів 10 відводиться на речі, які в магазині коштували не менше 100 умовних одиниць. Ясна річ, що на ще цілком респектабельній шкіряній куртці одного з провідних європейських брендів може бути пляма від фарби або дірка, але може і не бути. Тоді такий товар сміливо можна пропонувати за 300 грн. і дорожче.

Однак… наші краяни вже давно в змозі “задовольнити” попит на СХ за рахунок власних ресурсів. Зверніть увагу на склади старого, але ще цілком ошатного одягу, який можна виявити в шафах, комірчинах, на горищі… Там десятки футболок і сорочок, джинсів і плащів, а також шуб із натурального хутра. У кращому разі десята частина цього гардеробу задіяна на “садово-городніх” роботах, решта роками висить в очікуванні вольового рішення про відправку на смітник. Невже в наших серцях так глибоко сидить шанобливе ставлення до речей?

У багатій Європі гардероби оновлюють у три рази частіше, ніж у нас, що, власне, і є джерелом постійного поповнення прилавків “секонд-хенду”, але і там поношений одяг не викидають, а здають у спеціальні пункти прийому, найчастіше безкоштовно. Чому ж європейський досвід не знайшов застосування у нас? Та усе тому, що корупція у всіляких дозвільних органах і складна система оподаткування зробили внутрішньоукраїнський секонд-хенд нецікавим для наших підприємців, тоді як імпортний б/в одяг значно простіше завозити за “сірими” схемами або під виглядом гуманітарної допомоги. Спроби відродити щось за типом комісійних магазинів, поки що проблематичні.

 1361273810

А як бути пенсіонерам?

На жаль, сьогодні  “секонд-хенд” – майже єдина можливість одягнутися для малозабезпечених краян. Звичайно, вже років п’ять поспіль влада намагається ліквідувати «беушки», та марно. Гадаю, чиновникам потрібно шукати інші шляхи для підтримки легкої промисловості в Україні, бо коли безробітний фахівець або пенсіонер з пенсією вдвічі нижчою за прожитковий мінімум йде в секонд-хенд – це не свобода вибору, а вимушена необхідність. Можливо, зростання зарплат і пенсій, підвищення забезпеченості якомога більшої кількості наших краян, зміцнення середнього класу з часом самі по собі ліквідують потребу секонд-хендів.

 

Марина Алдон.

Категорії: Підприємтва і Проблеми. Позначки: економіка, проблеми міста, промисловість і соціо. Коментарі Вимкнено до Чому занепадає легка промисловість Хуста?

Маленький шматочок раю в теплицях “ІЗА-Б.А.Т.Е.”

28.03.2014 16:54

xexvtr

Маленький шматочок раю в теплицях “ІЗА-Б.А.Т.Е.”

Гордістю закарпатського села Іза вважаються кошики з лози і сучасне тепличне підприємство, створене на базі колишньої колгоспної теплиці. Сьогодні Іза-Б.А.Т.Е. – добре обладнане господарство, де чисто і затишно, як вдома. З 2011 року очолює підприємство справжній професіонал Закула Айюбович Аббасов.

– Впродовж року ми вирощуємо 1,5 тис. т екологічно чистих огірків, наші кущі-ліани (насіння купуємо в Голландії) досягають в довжину 15 метрів, а полем, яке оснащене краплинним зрошуванням, керує комп’ютер. Власне так на нашому тепличному комбінаті з’являються на світ огіркита помідори, – розповідає Закула Аббасов. – А ринок збуту продукції великий – від Закарпаття, до Донецька та країн близького зарубіжжя.

 1-47-44

У величезних відсіках теплиці томатні кущі простягаються рівними, як нитки, рядами. Довжелезні триметрові смарагдові пагінці в’ються до самої стелі. На кожному кущику приблизно з десяток томатних кетягів, верхівки усіяні яскраво-жовтими квітками. Протягом сезону цих овочів тут збирають 400 тон з гектара.

– Відразу відзначу, що овочі у нас плодоносять по спіральній системі: у верхній частині куща соковиті кетяги, ще зелені, а ті, які знизу, завтра-післязавтра дозріють. – охоче ділиться досвідом Закула Айюбович. –  Коли зберемо стиглі плоди, стебло ніби тягнеться до сонечка і виструнчується догори.

Цікаво, що дійсно можна побачити, як на землі товсті зелені ліани в’ються довкола помідорного ряду і при цьому верхівка куща продовжує зростати і плодоносити. Томати-Довгань, здається, справжнє диво природи.

 5-23

– Не природи, а генетики, – заперечує директор теплиці. –  В рослини видаляють бічні пагони, щоб формувалася сильна верхівка. Висіяли високопродуктивні гібриди томатів в кінці минулого року, за місяць пересадили молоді сходи в мат-брикети з кокосової соломи. А за чотири – зібрали перший урожай соковитих плодів “.

Проте насіння дива-овочів недешеве. Одне зернятко томатного гібрида коштує майже дві гривні. У 2011 році закарпатські аграрії пробували вирощувати ізраїльські сорти: “Грациела” і “Шарлота”, в цьому ж – домінують продуктивні голландські гібриди “Бесса” і “Раїса”.

У коридорі теплиці теж все акуратно. Там поки що «відпочиває» техніка. А з боків видніються декілька величезних баків.

– Тут готують живильний коктейль для рослин, –  відразу ж пояснює керівник Іза-Б.А.Т.Е. – Агроном за допомогою комп’ютерної програми розраховує, скільки саме магнію, кальцію і інших живильних речовин необхідно для певної фази зростання рослини. Після цього з кожного бака автоматично до резервуару спеціальної установки, недавно купленої в Ізраїлі, закачується потрібна кількість екологічно чистих добрив. За декілька хвилин живильна суміш готова. Далі вона «транспортується» до кореневої системи кожної рослини за допомогою трубки (все автоматизовано).

А запліднюють квіти огірків і томатів спеціальні тепличні джмелі. У кожній “смугастій” сім’ї налічується близько сотні комах, працюють вони протягом двох місяців (на гектар потрібно чотири смугастих родини).

Колись в Закарпатті діяло декілька потужних тепличних комбінатів. Сьогодні – в ізянських теплиць немає конкурентів у області. Об’єм інвестицій в цей бізнес – більше 1,5 млн. доларів США. Тут працює близько 160 місцевих жителів.

ogurec-01

Незважаючи на економічні проблеми в країні, пан Закула сміливо долає перешкоди, йде вперед і веде за собою колектив.

– Я віруюча людина і у всьому покладаюся на Господа, яких-небудь особистих секретів успіху не маю, вважаю, що для того, щоб чогось досягти, треба дуже багато працювати. Сам на роботі провожу 16-20 годин, – посміхається начальник тепличного підприємства.

Кажуть, що враження про співрозмовника формується в перші хвилини знайомства, бо ж як стверджує народна мудрість: «по одежі зустрічають, а по розуму проводжають». І слід зазначити, що З.А.Аббасов володіє якоюсь притягуючою кармою, своєрідним магнетизмом, з ним хочеться спілкуватися і слухати його цікаві розповіді про теплицю. Він – блискучий приклад сучасного успішного підприємця, відмінний керівник, сильна, оптимістична, покладиста ділова людина, а його підприємство – одне з кращих в країні.

 

Марина Штефуца.

Категорії: Бізнес, Підприємтва і Соціо. Позначки: бізнес, весна, життя села, сільське господарство і соціо. Коментарі Вимкнено до Маленький шматочок раю в теплицях “ІЗА-Б.А.Т.Е.”

У пошуках енергії чистої води, або проблеми та здобутки Хустського Водоканалу

26.03.2014 19:40

vod_7

У пошуках енергії чистої води, або проблеми та здобутки Хустського Водоканалу

Всі ми звикли до твердження, що Водоканал – підприємство збиткове. Однак останнім часом у сфері  водопостачання Хуста відбулось чимало позитивних змін. Навіть відношення краян до надання послуг потроху змінюється. Уже нікого не дивує те, що за спожиту воду потрібно вчасно розраховуватись, правда, багато хто досі вважає, що Н2О  у нас дуже дороге.

Чому вода б’є по кишенях хустян?

Наразі в Україні немає загального тарифу на воду. У кожному регіоні своя цінова політика, і залежить це від багатьох факторів: наближеності до річки, наявності підземних вод, кількості споживачів тощо. При цьому, в розрізі держави закарпатська вода – найдорожча! Однак її вартість у нашому місті є середньою в області – 5 грн. 35 коп. за кубометр. Для прикладу, Берегово з тарифом 7 грн. 65 коп. впевнено лідирує в ТОП-5 населених пунків із найвищою вартістю води в Україні.

–  Справа в тому, що в Хусті подача води здійснюється за допомогою глибинних насосів. Тобто,  питна вода, яка тече з кранів закачується з глибини від 30м і більше. – розповідає заступник Хустського міського голови з комунальних питань М.В.Аннишинець. – На водозаборах розміщені так звані «павільйони», в яких знаходяться свердловини. Торік провели роботу із заміни старих насосів на нові німецькі фірми «GRUDFOS» (що дало можливість скоротити енергозатрати), які закачують воду в резервуари (Тиса – 1 тис. кубометрів, Ріка – 2 тис. кубометрів), звідки вже іншими насосами вода подається в міську водопровідну мережу. Отже, першим і найголовнішим чинником, який впливає на вартість води – є ціна електроенергії.   Другим фактором вважаю недооблік води, а саме – лічильники, що використовуються споживачами часто дають значну похибку. І, нарешті – витік у землю із труб  та несанкціонований відбір (крадіжки поза лічильником). До речі, в Хусті востаннє переглядалася вартість води 1 грудня 2012 року. З того часу життя суттєво подорожчало, але ціна на воду не підвищувалася.

Дрібка солі – найкращий фільтр

Слід зазначити, що за останній рік на Водоканалі відбулись суттєві зміни. Зокрема, погашено фантастичну заборгованість по зарплаті, податках, єдиному соціальному внеску до пенсійного фонду України та  за енергоносії попередніх років. Фірма  проводить часткову заміну водопроводів та системи каналізування. Зокрема, нещодавно було замінено 90 метрів аварійної вітки біля Хустської СШ № 1 імені Августина Волошина. Крім того, в грудні фірма отримала нове сучасне обладнання для очистки води, що базується на ефекті солі.

–  Аналогів установці очистки води, яка є зараз у нашому місті, немає у всій області, –  запевняє Микола Аннишинець. –  Ноу – хау привезено зі Сполучених Штатів Америки і для його роботи потрібні всього три компоненти – вода, сіль і електроенергія. Це новий прогресивний метод знезаражування питної води за допомогою суміші оксидантів, яку і виробляє установка. Відтак своєрідний фільтр наразі забезпечує епідеміологічну безпеку питної води та зводить до мінімуму небезпеку зараження хлором.

Вода – на вагу золота?

Безперебійного водопостачання хустяни вже майже не пам’ятають. Вода більш, ніж десятиріччя подається за графіком. Ми вже, здається, й звикли до цього. Але що ж заважає відновити цілодобове водопостачання в Хусті?

– Одна з причин – вартість електроенергії. Потрібне менш енергозатратне обладнання. – наголошує Микола Васильович. – Два роки тому на водозаборі «Тиса» було замінено два насоси. Проте цього мало.  Тож вивчаємо альтернативні джерела електроенерії для водозаборів. Скоріш за все, зупинимось на сонячних батареях. Варіанти опрацьовуються. Баланс води в місті дозволяє реалізувати давню мрію багатьох краян.  Крім того, необхідно встановити датчики тиску, щоб врегулювати рівномірну подачу води  на всіх ділянках мережі.

До речі, в мікрорайоні вулиці Жайворонкова в багатоквартирних будинках  вода подається безперебійно. Зараз саме працюємо над тим, щоб зробити цілодобове постачання Київської Набережної (п’ять багатоквартирних будинків, ДНЗ), плануємо встановити станцію третього підйому. На Кубинця хочемо змінити вводи до будинків і також встановити аналогічну станцію підйому води. На черзі також район вулиці Пирогова (квадрат).

Звичайно, для того, щоб усі мешканці міста були вдоволені роботою Водоканалу, ще потрібно немало попрацювати, але приємно, що найважливіші проблеми, пов’язані з діяльністю комунального підприємства  поступово вирішуються.

Марина Алдон.

Категорії: Підприємтва і Соціо. Позначки: кумунальна сфера і проблеми міста. Коментарі Вимкнено до У пошуках енергії чистої води, або проблеми та здобутки Хустського Водоканалу

 
  Previous »