Ціни на ліки – з аптекарською точністю, або «вбивче» ПДВ

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Ціни на ліки – з аптекарською точністю, або «вбивче» ПДВ

«Від суми, тюрми та хвороби застрахуватися не можна», – стверджує народна мудрість. Та, на жаль, основними клієнтами аптек є найменш соціально-незахищені верстви населення, здебільшого пенсіонери, адже з роками здоров’я все більш підривається, прогресують хвороби. Лікарі вправно виписують їм добре знайомі медикаменти, проте купити їх мешканцям Хустщни (і не тільки) часто не по кишені…

А, між іншим, Конституцією України наголошується, що «здоров’я людини є однією з найвищих соціальних цінностей, забезпечення якої – один з головних обов’язків держави».  (ст. 3, 27, 49, 50). Отже, держава повинна створити умови для ефективного і доступного для всіх громадян права на охорону здоров’я, а медична допомога повинна надаватися безкоштовно.

Зараз від нового уряду кожен із нас чекає позитивних змін. І поруч із цим, політичними лідерами неодноразово висувалися заяви про корупційні тендерні схеми на закупівлю  лікарських засобів іноземного виробництва, що сьогодні суттєво впливає на вартість ліків. Зрозумілим наразі залишається подорожчання, що відбуваються за курсом долара і євро на 60 відсотків. Що ж відбувається в «за ширмою» насправді?  Як не прикро, та влада не спромоглася виявити ні однієї корупційної схеми, щодо фармакологічних тендерів на державному рівні.

Замість того, щоб захистити всі верстви населення і зробити доступною закупівлю ліків на середньому рівні, чиновники запроваджують 7% ПДВ та інших податків, які лягають тягарем на плечі простого, і так вже збіднілого, населення. Цей закон вступив в дію 1 квітня 2014 року. І зразу ж ціни в аптечній мережі стрімко зросли…   Крім того, ні для кого не є секретом, що торгівля лікарськими засобами у світі прирівнюється за прибутковістю із реалізацією зброї та наркотичних засобів.

Нещодавно мені довелося краще познайомитися з умовами надання медичних послуг і допомоги в Хустській районній лікарні. Слід зазначити, що держава гарантує безкоштовне лікування, однак виділені на медичний заклад фармакологічні препарати не повною мірою забезпечують ефективний процес одужання пацієнта.  Людина, яка бажає стати здоровою, вимушена йти в аптечні пункти за більш якісними препаратами. І, якщо раніше  один  похід до аптеки міг обійтися 400-500 грн., то зараз це «примарне задоволення» коштує близько 800-1000 грн. Не менш важливо, що  розміри  заробітних плат, як заявили урядовці, протягом року будуть залишатися без змін. А на сьогодні в нашому регіоні зарплати становлять у середньому 1600-1700 грн.

За даних обставин не хочу, щоб лікарі, керівники медичних закладів, очільники аптечної мережі Хуста та району подумали, що звинувачення лунають на їхню адресу. Цінова проблема ліків  повинна вирішуватись виключно на державному рівні!

Цими днями мною було подано до реєстрації Хустської райради звернення – «Проект рішення». Дуже сподіваюсь, що депутати підтримають його і звернуться до Кабінету міністрів та Верховної Ради України з пропозицією відміни закону, що впроваджує 7 % ПДВ на лікарські засоби, а також сприяння в ціновій політиці щодо зменшення вартості медичних препаратів. Уряд має взяти на себе відповідальність щодо впливу на формування цінової політики за принципом регулювання торгівлі спиртними напоями та тютюновими виробами (зокрема, якщо на пачці цигарок пише, що вона коштує 8 грн., то підприємець продає її саме за такою ціною, а не за вищою, чи нижчою).

Важливим у вирішенні цієї проблеми є громадськість, адже джерелом влади в Україні є народ, а депутати різних рівнів є тільки посередниками, через яких громада повинна звертатися до владних структур.

Отже, переконаний, разом ми маємо зробити все можливе, щоб держава серйозно зайнялась регулюванням цін на фармакологічні засоби. Адже «бавитись» із чужими життями – це не тільки злочинно, але й грішно.

В. Волощук,

депутат Хустської районної ради

Мирослав Дочинець став лауреатом премії ім. Т.Г.Шевченка

Мирослав Дочинець став лауреатом  премії  ім. Т.Г.Шевченка

дочинець

Цими днями наш земляк Мирослав Дочинець став лауреатом найпрестижнішої в Україні Шевченківської премії.

Закарпатського письменника, який народився і виріс у Хусті, а зараз проживає в місті Мукачево, номінували одразу за два романи – “Криничар” та “Горянин”.

Вирішальне засідання Комітетету з Національної премії України імені Тараса Шевченка відбулося 14 лютого й рішення ухвалили більшістю голосів. Відтак, Мирослав Дочинець стане володарем преміальних  520 тисяч гривень. Саме такий розмір грошової винагороди цьогоріч, у 2 рази більший, ніж минулі роки. Офіційно імена цьогорічних лауреатів премії мають оголосити в день народження Т.Шевченка, 9 березня.

Слід зазначити, що у 2012 році найвищу державну нагороду в галузі літератури вручили Петру Мідянці.

 

Вижити по-українськи, або «щоб ти жив на одну зарплату»

Вижити по-українськи, або «щоб ти жив на одну зарплату»

man with pockets turned inside outПочнемо з того, що з 1 січня 2014 р. проектом держбюджету на 2014 р. пропонується залишити розмір мінімальної зарплати на рівні, встановленому з грудня 2013 р., – 1 тис. 218 грн.

“Дожити до зарплати”

Ця фраза добре знайома багатьом із нас. Гроші з попередньої зарплатні вже закінчилися, а наступної ще немає. Відкладати якісь заощадження при цьому може мало хто, особливо із бюджетників.

Для початку анекдот. – Татку, а вижити на прожитковий мінімум в Україні можна?

– Ні, синку, це фантастика!

Однак… цю «фантастику» я відчувають на собі тисячі наших краян.

Слід зазначити, в Хусті мінімальну зарплату офіційно отримують  4,9 % громадян. Де-юре, це зазвичай, малокваліфіковані фахівці, але де-факто, більшість бюджетних спеціалістів середньої ланки. Бо ж якщо зарплатня «на руки» 1400 гривень, вона вже не рахується мінімальною…

Які зарплати у Європі?

Зараз Євроінтеграція є улюбленою темою…  не тільки розмов… Тож, гадаю, і нашим краянам буде цікаво дізнатися, скільки грошей отримують «за бугрові» спеціалісти.

Найвищу мінімальну зарплату забезпечує своїм громадянам Люксембург, там мінімалка складає 1 642 євро. Найменше заробляють в Болгарії – від 123 євро. Експерти Статистичного бюро Европейського співтовариства поділили усі країни Евросоюзу на три категорії – країни з високими, середніми і низькими мінімальними зарплатами. У першу категорію потрапили держави, які платять мінімальну зарплату не нижче 1 000 євро.

Країни ЄС з найвищими мінімальними зарплатами: Люксембург – 1642 євро,  Ірландія – 1462 євро,  Бельгія – 1387 євро, Нідерланди – 1382 євро, Великобританія – 1010 євро, Франція – 1000 євро.

До другої – країни з «середнім» рівнем мінімальної оплати праці. У Португалії, Словенії, Мальті, Греції та Іспанії мінімальна зарплата може бути від 500 до 1 000 євро.

Замикають ланку прибалтійські республіки, а також Чехія, Польща, Угорщина, Словаччина. Румунія і Болгарія. У цих країнах мінімальні зарплати знаходяться в межах 123-153 євро.

А в таких країнах, як Данія, Швеція, Фінляндія, Німеччина, Італія, Австрія та Кіпр мінімальна зарплата взагалі не встановлюється.

Мінімальні зарплати Східної Європи значно поступаються євросоюзівським: в Росії – 96 євро, в Білорусі – 57 євро, в Україні – 10 євро.

Що входить у соціальний пакет українського робітника?

Соціальний пакет – це комплекс послуг, які оплачує роботодавець найманому працівнику. У країнах Європи сюди включається: оплата мобільного зв’язку, харчування на роботі, дитячого садочка для дітей, заняття у фітнес-залі, медичне страхування, тренінги та семінари, страхування життя, недержавне пенсійне страхування, подарунки до свят.

А що входить у соціальний пакет українського робітника?
Почнемо з того, що в Хусті його мають здебільшого тільки фахівці великих торговельних мереж, холдингів (у сфері мобільного зв’язку, авто, банківській, харчовій) – адміністратори, директори представництв, торгові представники, марчендайзери… не так то й багато професій…

 Класичні соціальні пакети пропонуються в нас переважно на спільних українсько-іноземних підприємствах (яких у місті над Тисою, та й районі, як кажуть, «кіт наплакав»). Але останнім часом спостерігається тенденція, коли окремі фірми перестають і це робити – страхувати найперше здоров’я, життя людей.

Щодо соціального пакету на більшості підприємств, то вони є лише на папері, але фактично не виконуються. Давно канули в лету навіть такі зобов’язання, як калорійне харчування в умовах шкідливого виробництва. На практиці залишилися “голі” зарплатні.

З іншого боку роботодавці часто не хочуть навіть офіційно оформляти у себе на фірмі найманих працівників, не оплачують їм лікарняні, а зарплати дають «у конвертах». Той же торговельний працівник хоч і не працює за мінімальну зарплатню (отримує 3-6 тис. грн.), однак ремонт власного транспорту оплачує зі своєї кишені. Весь соціальний пакет, який він має – це безкоштовний мобільний зв’язок, інтернет та бензин.

Як прожити з 1 218 гривень?

Та повернемось до мінімальної зарплати. Що можна собі дозволити з трохи більше, ніж тисячі гривень?

За підрахунками державних мужів, ми повинні витратити на продукти харчування – 792,56 грн., непродовольчі товари (одежа, канцелярія) — 195,78 грн., заплатити за комунальні послуги – 228,34 грн., решта – на інші витрати (ліки, миючі засоби, транспорт)… Та подивимось на ці платежі об’єктивно. Хіба можна вкластися у 228, 34 грн., оплативши усі рахунки – за воду, електроенергію, газ, телефон? Особливо взимку… А за грудень – лютий наші лічильники працюють найінтенсивніше… «преміальних» же ніхто не платить…  А що з одягу можна купити за 195 гривень, коли одні джинси коштують від 250 і більше, пара зимових чобіт так само, не кажучи вже про куртки, шуби, дублянки… Отже, доведеться обмежуватись шкарпетками. Тепер про ліки. Які у нас ціни на медикаменти – ні для кого не секрет. Видно, «інші» витрати включають лише вартість валідолу та заспокійливих…

Психологи стверджують, що часто люди з мінімальним заробітком настільки падають духом, рахуючи кожну копійку, що відмовляються від усіх дрібних життєвих радощів. Хіба це не приниження людської гідності? Адже олігарх чи посадовець може собі дозволити на харчування за місяць витратити кілька тисяч гривень, а працівник із мінімальною зарплатою чи пенсіонер – 700 гривень чи й менше.

І як урядовці рахували потреби працюючої людини, коли встановлювали розмір мінімальної зарплати! Дати б їм оті 1 218 гривень, хай спробують прожити місяць. Цієї суми вистачає хіба що на скромну їжу для однієї людини.

Марина Штефуца.