Медичну реформу на Хустщині зупинили – амбулаторії влада закривати не буде
Питання медичної реформи згуртувало на Хустщині не тільки медиків, але й пересічних краян. Професійна й обґрунтована критика громадських активістів, представників сфери охорони здоров’я не могла залишитись поза увагою влади. А отже, було вжито необхідних заходів для конструктивного діалогу з краянами. Та, як засвідчує статистика незадоволених змінами у галузі медицини – наш край виступає проти експериментів, нав’язаних попереднім урядом.
Більш детально розповісти про мораторій на діяльність Центру первинної медико-санітарної допомоги та відновлення функцій сільських амбулаторій ми попросили голову Хустської РДА І.Ю.Рогача.
-Почну з того, що із 2011 року в Україні діяв пілотний проект із реформування медицини, в якому взяли участь Київ, Дніпропетровська, Вінницька та Донецька області. Реформа призвела до закриття багатьох сільських лікарень, а профільних спеціалістів на курсах за шість місяців перекваліфіковували на лікарів сімейної медицини. Проте чиновники-управлінці нашої області, люди, які мали побіжне відношення до медицини, вирішили прислужитись попередній владі і почали впроваджувати реформи і у нас. Проте Закарпаття від самого початку у цьому законі не фігурувало, – зазначив Іван Юрійович. – Якщо в областях, де діяв пілотний проект, на нього передбачалось додаткове фінансування, то у нас його не було. Крім того, в Закарпатті реформа де-факто не підпадала під нормативну базу, а отже де-юре вважалася незаконною. Однак за часів Януковича Центр первинної медико-санітарної допомоги на Хустщині таки було створено, він функціонує і до сьогодні.
Проте наші краяни активно виступали проти нав’язаної «зверху» реформи, у нас двічі відбулися збори медичної громади району. Діяльність центру ескулапами краю було оцінено, як негативну і згідно прийнятого на зборах рішення (його підтримала і профспілка оздоровчої галузі), медики просили повернутися до старої, перевіреної часом схеми надання лікарських послуг населенню регіону.
Справа в тому, що Центр мав діяти за рахунок закриття амбулаторій та ФАПів, він абсолютно не був пристосований до умов життя в Закарпатті, адже наші села густонаселені і у нас у кожному населеному пункті є потреба мати повноцінну установу первинної медико-санітарної допомоги. Суть реформи у пілотних областях полягала в тому, що Центр мав набирати широкопрофільних лікарів, вони повинні були об’їжджати села і оглядати пацієнтів. Отже у людей, бодай раз на тиждень, могла випасти нагода бачити людину в білому халаті.
У нашому варіанті, із-за відсутності додаткового фінансування, Центр перетворився у пересічний адміністративно-чиновницький заклад, який не надавав жодної лікарської послуги, і став звичайною конторою зі штатом 25 чоловік (ніби проміжною ланкою між лікарем амбулаторії і відділом охорони здоров’я). Звичайно якість медичних послуг від цього не покращилась. Навпаки, скажімо для того, щоб оформити лікарняний, або отримати якусь довідку, сільські мешканці мали долати додаткову відстань – їхати зі свого населеного пункту (інколи віддаленого, гірського) у Центр до міста.
Я вважаю, що реформу такого масштабу не можна проводити зверху, без тісної взаємодії з незалежними громадськими організаціями. Не можна складати графіки та плани, якщо немає чіткого уявлення, як це позначиться на конкретному лікареві та конкретному пацієнтові. Крім того, діяльність Центру знаходилась не в правовій площині, ніякої нормативної бази, ліцензії установа не мала і не має.
Отже, мною було прийнято рішення про призупинення реформи на Хустщині та відновлення повноцінної роботи дільничних амбулаторій та фельдшерсько-акушерських пунктів.
Ми не маємо права маємо залишати мешканців краю без лікарів, фельдшерів, медичних сестер, акушерів та інших працівників медичних установ. Не треба руйнувати те, що збудували наші батьки, до чого йшлося роками, а навпаки – будувати нове й допомагати у вирішенні тих проблем, які є зараз. Адже чи є більш важливе питання, ніж здоров’я наших громадян? Традиційне медичне обслуговування знищувати не можна. Люди мають мати вибір: іти до сімейного лікаря, чи до спеціаліста вузького профілю, обстежуватись у селі, чи їхати до фахівця в місто.
Записала Марина Штефуца
