Іза плете великодні кошики на всю країну
Село Іза на Хустщині – єдине в Україні спеціалізується на плетінні великодніх кошиків. Місцеві жителі самі вирощують лозу для своїх виробів, створюють із неї ексклюзивні речі. Лозоплетіння – головний спосіб заробітку в Ізі.
Уздовж центральної вулиці майже біля кожної хати справжня виставка найнеординарніших виробів. Чого тут тільки не побачиш — столи, стільці, крісла-гойдалки, шафи, полички, тумбочки, скрині для білизни, будиночки для тварин, абажури, вази, хлібниці, таці, тарілки, підставки, обплетені бутлі й пляшки. Туристи з усієї області приїжджають сюди на сувенірами. Діти просять від батьків придбати їм плетених коників, качечок і журавликів, навіть… чималого тракторця, велосипед чи сани. Дорослі ж «отоварюються» речами, які можуть згодитись у господарстві, бо ж самих тільки кошиків ізяни виплітають більше двох сотень видів.
Плетена хата
Справді багата фантазія у мешканців села, яке ще йменують павучиним, бо трудяться, плетуть ізяни цілорічно, мов павуки, звісно, у доброму сенсі слова. Та й вчаться мистецтву лозоплетіння тут із дитинства.
Найбільше вражають елементи декору ізян та плетені. Цікавим є й посуд із лози, підставки для квітів. Загалом, складається враження, що ізянам не треба купувати в дім абсолютно нічого – вони все можуть зробити своїми руками, з тоненьких вербових гілок. Хто його знає, може, через кілька років тут плестимуть навіть будинки.
Родинна справа
В Ізі лозоплетінням займаються сотні років. Володіє ремеслом уже не одне покоління селян. Ніколи перед мешканцями невеликого населеного пункту не виникало питання, чим засадити землю. Саме вербу, а не кукурудзу, помідори чи картоплю вирощують тут на ділянках.
-Старожителі з вуст в уста переповідають бувальщину, – розповідає майстер лозоплетіння, директор Ізянського будинку культури Віра Вучкан. – Жив колись на цих землях дуже бідний чоловік на ім’я Іван Кашко. Пішов він одного разу на річку, нарубав лози і виплів кошик із неочищеного пруття. Продав його на ринку, а згодом спробував очистити гілки і зробив кращий кошик для грибів. Потім виготовив підставку для бутлів — із двома ручками. Навчив того ремесла і двох своїх синів. Відтак люди почали ще більше фантазувати, вигадувати візерунки. Все більше кошиків продавали, збагачувалися. І так вже завелося в Ізі, що не знати тут плести кошики – ганьба.
Зі слів Віри Михайлівни, є в селі справжні віртуози лозоплетіння, метри ремесла. Одним з таких можна назвати 85-річного Михайла Кашківа. Де він тільки не побував зі своїми диво-витворами! Ще за радянських часів його роботи виставлялись в московському ВДНГ. Тоді ізянина було нагороджено золотою медаллю, яку він з гордістю показує онукам і сьогодні. Ще одним професіоналом, яким гордиться село, є Василь Чохняй – учасник Міжнародної виставки лозоплетіння, що проходила кілька років тому в Польщі. Наш земляк виплів із лози рибу в людський зріст, за що його було нагороджено грамотою ІІІ ступеня та грошовою винагородою, розміром 500 доларів.
Сама ж В. М. Вучкан не є корінною ізянкою – народилась у Тячівському районі, та як тільки переїхала на Хустщину, зразу ж уподобала народне ремесло плетіння кошиків. До речі, її чоловік, вінничанин, теж навчився плести і зараз виготовляє із лози декоративні склянки для квітів.
Великодні кошики
Головна «спеціалізація» ізян – великодні кошики, які добре реалізовуються на ринках усієї України. Дехто навіть умудряється везти лозові вироби в Росію, Білорусь, європейські країни.
Сьогодні ізяни не просто плетуть кошики, вони перетворюють кожен виріб на дизайнерську авторську річ – декорують мереживом, тканиною та квітами. Щороку майстри експериментують із формою, поєднанням різних видів лози. Неординарно виглядає на кошику вишивана «спідничка» з тканини, яку майстрині доповнюють пасхальною серветкою, вишитою хрестиком.
-Під час роботи в Ізі заведено співати. – ділиться Віра Вучкан. – однією з найрозповсюдженіших пісень є:
Ой плету кошарину, вінок заплітаю,
Та я собі за миленьким кожен час гадаю.
Тепер плетуть кошарини, давно плели коші,
Та все люди говорили, що є з руща гроші.
Сама Віра Михайлівна вже виплела більше тисячі корзин, вона дає для молоді та гостей села майстер-класи з лозоплетіння, охоче ділиться таємницями ремесла.
На жаль, у цьому році ціна пасхального кошика дуже низька (приблизно 25 гривень), тому в Хусті на центральному ринку купити «кошарку» проблематично. Ізяни воліють перечекати економічну кризу, ніж віддавати плоди своєї праці за безцінь. Але в самому селі можна легко придбати будь-яку плетену ексклюзивну та потрібну в господарстві річ.
Марина Алдон.
Залишити коментар