Магія весняних квітів

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Магія весняних квітів

З настанням традиційного весняного потепління, кожному з нас хочеться вдихнути життя на повні груди, відчути оновлення природи та оздобити квітами двір, город, присадибну ділянку, балкон чи підвіконня…

Зараз клумби у звичному сенсі слова, коли рослини висаджували у бетонні горщики, використані старі шини, уже відійшли в минуле. Та й мальви-чорнобривці все рідше висаджують господині перед хатою…

Тож які модні тенденції квітникарства у цьому році? Якими рослинами оздоблювати свої газони? Які з квітів найбільш підходять для ландшафтного дизайну?

Пеларгонія – бренд сезону

-Якщо ще кілька років тому для озеленення дворів та балконів найбільшим попитом користувались петунії, то зараз у нас здебільшого купують пеларгонію, яка в народі зветься «герань».  Тут є своя «фішка», – ділиться власник мережі квіткових магазинів у Хусті Володимир Піскун. – Справа в тому, що петунія однорічна, а герань – багаторічна. Тож вибравши рослини улюбленого сорту та відповідної кольорової гами, вони зможуть радувати око протягом тривалого часу. Правда, взимку їх необхідно зберігати у приміщенні. Обидві квітки розквітають на початку весни і буяють прекрасними бутонами аж до пізньої осені.

Зі слів Володимира Олександровича, краяни також полюбляють сульфінії та бегонії, також братики, маргаритки. У ціновому еквіваленті цьогоріч їхня вартість залишилась незмінною. Крім того, підприємець у власній теплиці вирощує  конюшину, м’яту – для газонів, туї – для альпійських гірок, хлорофітум, традесканції, амариліс, крокуси тюльпани, лілії, маргаритки, гіацинти – для озеленення клумб. Квітникар запевняє, що в цьому сезоні у нього з’явилося  багато нових видів рослин, у тому числі й екзотичних.

Краса альпійських лугів на городі

Альпінарій та рокарій сьогодні став частиною життя багатьох, хто живе в приватному секторі, або має заміську дачу.Краса кам’яних скель, зарослих дивовижними рослинами, завжди привертала увагу любителів прекрасного. Саме тому садівники часто намагаються відтворити на своїй ділянці окремі елементи гірського краєвиду.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

-Для ландшафтного дизайну найчастіше в нас купують туї та рослини хвойних порід, здебільшого низькорослі. Вони ідеально підходять як для альпінаріїв, так і для рокаріїв. Із квітів радимо іриси, які просто ідеально виглядають поблизу штучної водойми та гвоздики, які різнобарв’ям додають «яскравих плям» будь-якій дизайнерській моделі присадибної ділянки чи двору, – зауважує продавець квіткового магазину Надія Клекнер. –  Крім самих рослин, у нас є вітаміни та добрива, газонна трава, ґрунт, агроволокно, каміння тощо.

Оазис на балконі

На дачній і садовій ділянці можна, звичайно, зробити мальовниче природне диво. Але ті, хто проживає у багатоквартирному будинку позбавлені цієї радості.

-Відсутність площі для заняття квітникарством  – не проблема для творчих людей, – заспокоює дизайнер Надія Поп. –  Для реалізації садових фантазій можна використати терасу, балкон і навіть звичайнісіньке підвіконня, яке, за бажання, легко перетворюється  на квітучий оазис, котрий вирізняє оселю з-поміж інших сірих міських фасадів.

– Зробити квітник нескладно. Найпростіший спосіб – купити готові розквітлі рослини в ящику чи підвісному горщику, – радить пані Надія. – У квіткових крамничках можна придбати розсаду фіалки, незабудки, маргаритки, петунії тощо. Вартість – від 10 гривень за маленький кущ та до 50 – за великий горщик уже розквітлих рослин. Готовий ящик із кількома видами квітів продають за 150 гривень. Якщо балкон засклений, рослини на ньому можуть квітнути цілий рік. Насіння купувати вигідніше – і дешевше, і більший вибір сортів квітів. Із розсади ж варто вирощувати дворічні рослини, скажімо, фіалки. До речі, на балконі дуже добре почуваються кімнатні троянди. Також тут можна вирощувати їстівні рослини: пряні трави (шавлію, розмарин, крес-салат, базилік, м’яту, лаванду), декоративний перець, карликові помідори, полуниці, що в’ються.

Напевно, без квітів наше життя було б безбарвним.Адже вони додають нам настрою, втішають запахом та вродою. Але щоб рослини приносили справжнє задоволення та незабутні враження, доглядати за ними потрібно з особливою любов’ю… Бо тільки тепло рук, чисті наміри і добре серце сповнюють зелені насадженням позитивною енергетикою, яку вони потім сторицею повертають господарям…

Марина Алдон

«Однорукі бандити» безрукими не стають…

41315476_131740_1

«Однорукі бандити» безрукими не стають…

За заборону грального бізнесу виступають чимало депутатів, політиків, громадських діячів, але найбільше прагнуть його прикриття родини тих, хто вже став жертвою «одноруких бандитів» близькі тих людей, котрі потрапили у залежність від автоматів і виносять із дому останню копійчину, щоб випробувати долю. В окремих зарубіжних країнах ігроманія вважається серйозною недугою, і таких хворих лікують. Однак ліпше боротися не з наслідками, а з причинами біди. За порядком у сфері грального бізнесу покликані стежити органи влади та податкові й правоохоронні структури. Але вони, на жаль, часто самі прикривають подібні заклади…

Гральний бізнес – прибуткова справа

Про підпільні гральні зали знають чи не всі хустяни, навіть такі, хто ніколи не буває у них.

Багато хто вважає, що якщо гральний бізнес заборонять, державний та місцевий бюджети значно схуднуть. Адже лише ліцензія на право займатися підприємництвом цій у сфері коштує 150 тисяч євро. Загнати такий бізнес у тінь? Чи краще вимагати від власників гральних закладів жорсткого дотримання вимог, які встановив? Цими вимогами, зокрема, забороняється встановлювати гральні автомати у приміщеннях закладів охорони здоров’я, житлових будинках, підземних переходах, пересувних малих архітектурних формах. Жорстко заборонено пускати у зали гральних автоматів неповнолітніх. Та хто дотримується цих умов? Як правило, офіційної ліцензії більшість закладів «дозвілля» не мають, а прилаштовують свої «цяцьки» так, щоб навіть «комар носа не приточив». Вони або «ховаються» під виглядом кафетеріїв, або працюють без жодних вивісок у зачиненому режимі, куди впускаються тільки «свої», тобто перевірені і часто залежні від гри люди.

А власники «піднімаються» на таких автоматах непогано: за даними поінформованих джерел, виклавши за автомат 4-10 тисяч доларів, власник щомісяця «відбиває» по 700-1500 (в залежності від місця розташування апарата) «зелених».

Рейди по гральних «точках» тривають

За результатами проведення обшуків, що проведених нещодавно в Хусті, слідчими було виявлено та вилучено 14 ігрових апаратів, 9 комп’ютерних системних блоків, 12 ключів, (у т.ч. 2 магнітні) для запуску ігрових апаратів та інше електронне обладнання, призначене для здійснення грального бізнесу.

Наразі з питання вилучення обладнання та апаратів призначені експертизи, вживаються заходи до встановлення організаторів та кола осіб, яким здійснювалось зайняття гральним бізнесом. Передувало такому рішучому крокові виявлення в середині лютого працівниками оперативних підрозділів УМВС України в області, в одному з торгівельних закладів міста над Тисою факту заняття гральним бізнесом. Відтак, СВ Хустського МВ УМВС України в області відомості про це внесено до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 203-2 ч. 1 КК України.

Хустською міжрайонною прокуратурою хід кримінального провадження взято на контроль, а процесуальними керівниками надано вказівки слідчим та оперативним підрозділам щодо проведення рядку слідчих (розшукових) дій, спрямованих на встановлення осіб, які вчинили дане кримінальне правопорушення та з’ясування усіх обставин його вчинення.

Водночас, зважаючи на те, що протидія зайняттю гральним бізнесом є одним з пріоритетних напрямків у боротьбі зі злочинністю – процесуальними прокурорами Хустської міжрайонної прокуратури, із врахуванням раніше отриманих доказів,  надано додаткові доручення  оперативними підрозділам Хустського МВ УМВС України в області щодо встановлення осіб, причетних  до вчинення зазначеного кримінального правопорушення.

Отримані дані, стали підставою для звернення безпосередньо процесуального прокурора міжрайонної прокуратури в порядку ст. 36 КПК України до суду з клопотанням про надання дозволу на проведення обшуків декількох приміщень, розташованих на території Хустського району у яких може здійснюватись діяльність, пов’язана із гральним бізнесом. Усі подання слідчим-суддею були задоволені і процесуальним прокурором надано доручення слідчим провести ці обшуки.

Між іншим…

Усі гральні салони та інші місця азартних ігор облаштовані так, щоб людина могла заховатися від проблем, відключити мозок. Тут і закличний червоний колір, і притлумлене світло, і мигтіння автоматів. Не важливо, як виглядають приманливі «цяцьки» для дорослих і як вони називаються. Це може бути навіть комп’ютер чи голограма, головне, щоб перед очима крутилося, блищало, дзвеніло. Іде експлуатація людської жаги на отримання «халяви». Тут торгують надіями. І ця торгівля надіями процвітає…

Найцікавіше, що точної кількості “одноруких бандитів” в Хусті, виявляється, не знають навіть контролюючі органи… Та часто подібним підприємництвом заправляють іногородні фірми – київські, донецькі, харківські тощо, хоча на їхніх ліцензіях «трудяться» і хустські підприємці. Скільки людей щодня стають жертвами одноруких бантиків – теж невідомо, проте, як йдеться у відомому анекдоті, виграти у грального автомата можна лише в одному випадку – якщо ти його власник…

Марина Алдон

Чому занепадає легка промисловість Хуста?

5456938_large

Чому занепадає легка промисловість Хуста?

Колись Хуст був лідером з виробництва капелюхів, на міських підприємствах шили високоякісні сорочки, спортивні костюми, взуття… Та це було колись…

За останні два десятиліття легка промисловість пройшла шлях від галузі-лідера до галузі-аутсайдера. Сотні краян втратили робочі місця, дешевий китайський імпорт витіснив вітчизняний товар.  Пояснення просте – у державі немає власної сировини для легковиків, а придбання її із-за кордону суттєво впливає на собівартість, тож готова продукція стає неконкурентоспроможною…

Український Китай

З приводу того, що наші ринки масово заполонили товари китайського виробництва, можу сказати лише одне, що найчастіше ця продукція виготовляється аферистами. І вони  існують, як у нас, так і там. У Китаї щодня виготовляються десятки тисяч одиниць товарів народного вжитку, які згодом із-за низької якості не проходять сертифікацію, і до продажу на території власної держави не допускаються.

Але, як тільки наші горе–«бізнесмени» потрапляють у «піднебесну», то відразу очі у них розбігаються, дивлячись на «дешевий» в усіх відношеннях крам.  Щоб збагатитися на рівному місці, практично нічого робити не потрібно, лише знайти і скупити всю цю продукцію дешевше, завантажити в літак і привезти додому.  А то, що у фарбниках дитячого одягу, іграшок може міститися свинець або інші отруйні речовини, дану категорію «бізнесменів» ніскільки не хвилює. Їх цікавить лише одне – прибуток.

Тож… низькоякісний китайський ширвжиток – це питання не до китайської промисловості, а скоріш до нашого «жлоба»…

Інше питання, чому китайські прикордонники і митники вільно пропускають весь цей низькоякісний, одноразовий непотріб через кордон? Все дуже просто. Згідно зі своїми митними правилами, китайці зобов’язані ритися в валізах і перевіряти товар – що ж везуть до себе на батьківщину наші бізнесмени. У сумках дуже багато дрібничок сумнівної якості? Ну і нехай. Головне, щоб не було зброї і наркотиків. Цього немає? І добре…

Секонд-хенд наступає…

Найбільший ворог вітчизняного товаровиробника – так званий «Одяг з Європи», або як кажуть в народі «беушка». Наразі у нас чимало не те що крамниць, а цілих ТЦ, де можна придбати поношену одежу кілограмами.        

Зазвичай одяг з “других рук” купують реалізатори у гуртовиків 100-кілограмовими пакунками. Ціна одного пакунка, привезеного із Західної Європи, варіюється від 100 до 150 доларів. Купівля, хоча і нагадує придбання “кота в мішку”, але тільки зовні. Кінцевим реалізаторам прекрасно відомо, що в кожному пакунку приблизно однакове співвідношення ганчірок по 5 грн., футболок по 20 грн., а кілограмів 10 відводиться на речі, які в магазині коштували не менше 100 умовних одиниць. Ясна річ, що на ще цілком респектабельній шкіряній куртці одного з провідних європейських брендів може бути пляма від фарби або дірка, але може і не бути. Тоді такий товар сміливо можна пропонувати за 300 грн. і дорожче.

Однак… наші краяни вже давно в змозі “задовольнити” попит на СХ за рахунок власних ресурсів. Зверніть увагу на склади старого, але ще цілком ошатного одягу, який можна виявити в шафах, комірчинах, на горищі… Там десятки футболок і сорочок, джинсів і плащів, а також шуб із натурального хутра. У кращому разі десята частина цього гардеробу задіяна на “садово-городніх” роботах, решта роками висить в очікуванні вольового рішення про відправку на смітник. Невже в наших серцях так глибоко сидить шанобливе ставлення до речей?

У багатій Європі гардероби оновлюють у три рази частіше, ніж у нас, що, власне, і є джерелом постійного поповнення прилавків “секонд-хенду”, але і там поношений одяг не викидають, а здають у спеціальні пункти прийому, найчастіше безкоштовно. Чому ж європейський досвід не знайшов застосування у нас? Та усе тому, що корупція у всіляких дозвільних органах і складна система оподаткування зробили внутрішньоукраїнський секонд-хенд нецікавим для наших підприємців, тоді як імпортний б/в одяг значно простіше завозити за “сірими” схемами або під виглядом гуманітарної допомоги. Спроби відродити щось за типом комісійних магазинів, поки що проблематичні.

 1361273810

А як бути пенсіонерам?

На жаль, сьогодні  “секонд-хенд” – майже єдина можливість одягнутися для малозабезпечених краян. Звичайно, вже років п’ять поспіль влада намагається ліквідувати «беушки», та марно. Гадаю, чиновникам потрібно шукати інші шляхи для підтримки легкої промисловості в Україні, бо коли безробітний фахівець або пенсіонер з пенсією вдвічі нижчою за прожитковий мінімум йде в секонд-хенд – це не свобода вибору, а вимушена необхідність. Можливо, зростання зарплат і пенсій, підвищення забезпеченості якомога більшої кількості наших краян, зміцнення середнього класу з часом самі по собі ліквідують потребу секонд-хендів.

 

Марина Алдон.