Степан Деркач про свою неучасть у парламентських виборах
Зараз Україна переживає не найкращі часи. Останній рік був дуже складним для кожного з нас у всіх аспектах – економічному, соціальному, психологічному. Після Євромайдану, який відстоював право на краще життя і вірив у позитивні зміни в суспільстві, та національної трагедії – розстрілу активістів за вказівкою тодішньої влади, ми отримали війну, в якій загинули вже немало українців. Справжніх українців.
Наразі на нас чекають позачергові вибори до Верховної Ради України, головною з причин яких стала ідея повного перезавантаження влади, оскільки діючий склад ВР, на думку більшості, не спроможний захищати інтереси своїх громадян та приймати ефективні закони, що мали б поліпшити життя простих мешканців і забезпечити стабільність і процвітання нашій державі. Однак я для себе прийняв виважене і досить непросте рішення, що брати участі у цих виборах я не буду.
Пояснюю чому. По-перше, не відбулося змін до закону про вибори, хоча розмов на цю тему останнім часом було більш, як достатньо. Це значить, що ми й зараз голосуватимемо за закритими списками. І хоча багато представників сьогоднішньої влади стверджують, що впровадити систему з відкритими списками поки неможливо через обставини, що склалися в країні, я вважаю, що саме вона є максимально незалежною від корупції і дає можливість кожному виборцеві самостійно вибрати кандидата зі списку партії і надати їй перевагу. Низька якість виборчого законодавства не може дати високий позитивний результат.
По-друге, вже до цього часу повинна була відбутися люстрація чиновників, щоб наразі не допустити до влади людей, які дискредитували себе перед суспільством тим чи іншим чином. Так, зокрема, чимало з тих політиків, які голосували за закони 16 січня, зараз знову балотуються до ВР, тільки вже з іншими політичними гаслами. А це значить, що ми матимемо парламент, який мало відрізнятиметься від попереднього.
По-третє, вже вкотре ми спостерігаємо картину, що влада у нашій країні все більше набирає характеру спадковості. Так, до Верховної Ради зараз ідуть цілими сім’ями: на зміну родині Януковича успішно прийшла сім’я Порошенка. Хоча не потрібно далеко йти – в Закарпатті за яскравий приклад ми маємо Балог, які різними способами намагаються протягнути у парламент якнайбільше членів своєї родини. Так не повинно бути в цивілізованій європейській країні. До парламенту як ключової гілки влади повинні входити дійсно компетентні люди, які при прийнятті того чи іншого закону повинні керуватися виключно інтересами громадян, що їх обирали. А наразі вся країна задовольняє інтереси кількох родинних кланів. Окрім того, і надалі багато політичних сил не нехтують різноманітними механізмами підкупу виборців, а значить – кардинальних змін у суспільній свідомості так і не відбулося. Однак будемо сподіватися, що українці хоч зараз, після великої ціни, що нам довелося заплатити протягом останнього часу, усвідомлять всю повноту відповідальності за відданий ними голос.
Можна ще багато говорити про недосконалість державної системи, але беззаперечним залишається факт, що за сьогоднішньої ситуації в країні ми матимемо ілюзорні вибори, брати участі в яких я не маю бажання.
Так, я люблю Україну, люблю своє рідне Закарпаття і надалі працюватиму на благо рідного краю. Вірю, що ті найтяжчі часи, які зараз випали на нашу долю, дуже скоро закінчаться перемогою Українського Народу. Але для цього кожен з нас повинен докласти немалих зусиль, набратися витримки та проявити незламну силу волі. І тоді ми обов’язково переможемо!
Степан ДЕРКАЧ, депутат Закарпатської обласної ради
