Михайло Ільницький згадує про Чорнобиль із власних світлин

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Михайло Ільницький згадує про Чорнобиль із власних світлин

26 квітня 1986 року – одна з найтрагічніших дат в історії людства: на четвертому блоці Чорнобильської атомної електростанції за 110 кілометрів від столиці України Києва, майже в центрі Європи, сталася аварія, яку обґрунтовано кваліфікують як найбільшу в світі техногенну й екологічну катастрофу.

Михайло Ільницький народився у 1966році в с.Руське Мокре,Тячівського району у сімї військового. Вже змалку Михайла батько виховував до дисципліни та принципіальності, порядку та порядності. Цими чеснотами він втілював у ньому дух справжнього чоловіка та достойного громадянина своєї держави.

Після навчання середньої загально – освітньої школи Михайло служив в Мукачівському прикордонному загоні. З дитинства виховуючись у військовому дусі, а також під час служби в армії хлопець твердо вирішив, що стане правоохоронцем. Батьки підтримали вибір сина, і благословили на нелегку міліцейську ниву.

Наказом начальника УМВС України в Закарпатській області молодшого сержанта міліції Михайла Ільницького, було призначено на посаду інспектора дорожньо-патрульної служби Хустського взводу.

Незабаром на Ільницького чекав новий наказ про направлення його в м. Чернобиль, для несення служби та  охорони громадського порядку. Як інспектор ДПС, зразково ніс службу на постах ВДАІ по периметру зони відчуження; супроводжував вантажні автомобілі з будівельними матеріалами, для будівництва саркофага. У радіаційній зоні Михайлу Ільницькому довелось перебувати близько півтори місяця. Сьогодні майже кожного разу при вільній хвилині Михайло Ільницький бере до рук фотоальбом, з чорнобілими фотографіями де є зображені його друзі-колеги та чорнобильська атомна електростанція.

Після «радіаційних днів» Михайло Ільницький повертається в рідне Закарпаття. Поступає в Орловську(Росія) середньо-спеціальну школу міліції. Після навчання службу продовжив у Тячівському ДАІ РВ УМВС України в Закарпатській області ; у 2007році був переведений в ДАІ та АТІ з обслуговування м. Хуст та Хустського району, а вже у 2012році був переведений до Хустського міськвідділу міліції на посаду оперативного чергового.

Наразі пан Михайло перебуває на заслуженому відпочинку та виховує трьох дітей.

Агнеса Куртяк,

Хустський МВ УМВС

Студентська молодь Хуста чистила Замкову гору

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Студентська молодь Хуста чистила Замкову гору

Весна – пора наведення ладу довкола себе, період великого прибирання. Однак, на жаль, візитківка міста над Тисою – руїни середньовічного замку, на сьогодні знаходяться у вкрай занедбаному стані, довкола купи бруду та мотлоху, залишені краянами та туристами ще з осені.

4(38)

xustskiy_zamok_10

Тож у середу, 2 квітня, активісти Закарпатського лісотехнічного коледжу, медичного коледжу «Монада», Закарпатського державного базового медичного коледжу, Карпатського інституту підприємництва, Хустського коледжу ТСО України та Хустського професійного ліцею  взяли участь у розчистці Замкової гори. Також у рамках екологічної акції молодь прибирала сміття довкола могили січових стрільців.Роботу курував заступник Хустського міського голови з комунальних питань Микола Аннишинець. У заході також взяли участь працівники МНС, ЖЕК-2, Водоканалу,Хустського ДЛГ, державного спецлісгоспу, управління освіти і науки Хустської міської ради.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Біля самих руїн замку та на території довкола залишків фортеці студенти зібрали кілька господарських мішків пластмасових пляшок, тарілок, стаканчиків, пляшок з-під пива, обгорток з-під солодощів, недопалків…  Зібране сміття було вивезено працівниками комунальних служб Хуста.

Марина Алдон

Рокосово – столиця березового соку

березовий сік

Рокосово – столиця березового соку

Березняк у Рокосові, що на Хустщині, є однією з найбільш мальовничих «родзинок» краю. Тут гарно в будь-яку пору року. Це місце облюбували і наречені для весільних подорожей, і діти для рухливих ігор на свіжому повітрі, і просто охочі добре провести час на лоні природи. Самі ж мешканці Рокосова гордяться прекрасною природою у рідному селі та намагаються «видобути» з неї хоч якусь користь.

Зазвичай, кінець березня та початок квітня – час для збирання березового соку. Однак потрібно знати основні правила та умови збирання цього смачного та цілком натурального напою.

Еліксир здоров’я для родини чи березовий бізнес?

-Збирати сік для себе можна без усіляких дозволів, аби лише не псувати дерева та не сочити молодих дерев. Натомість, відповідно до Лісового кодексу України, в разі заготівлі березового соку на продаж, необхідно придбати в лісництві лісовий квиток, адже добування березового соку – спеціальний вид використання лісових ресурсів, так зване побічне користування. – наголошує провідний інженер по охороні і захисту лісу ДП «Хустське лісове дослідне господарство» Іван Брода. – Відповідно до лісового кодексу, такий вид діяльності потребує спеціального дозволу – лісового квитка. Громадяни, які бажають  здійснювати заготівлю березового соку, повинні звернутися до постійних лісокористувачів (лісгоспів), які видають відповідні квитки для добування соку у спеціально відведених для цього місцях. Категорично заборонено робити підсочування дерев у парках, лісах природно-заповідного фонду, що виконують водоохоронні захисні санітарно-гігієнічні та оздоровчі функції, а також тих, які мають діаметр менший ніж 20 сантиметрів.

Де збирати березовий сік?

-Не кожне дерево підходить для того, аби із нього отримати цілющий смачний напій. Береза має мати не менше 30 років, діаметр стовбура повинен перевищувати 30 см, при цьому чим старіше дерево – тим краще і для збирання соку, і для самої берези. – зауважує Роман Келемен, громадський активіст і колишній рокосівчанин. – Слід зазначити, що збирають сік у скляну банку з широким горлом або у відро (пластик небажаний, бо додає березовому соку специфічного присмаку), зробивши акуратний круглий отвір у березі свердлом або ножем, напрямком знизу вгору, так щоб березовий сік вільно стікав униз. У жодному разі не можна користуватися сокирою! Глибина отвору – не більше 2-3 сантиметрів, залежно від товщини кори. Робити отвір для збирання соку потрібно краще не на висоті 0,5 метрів, як це найзручніше для людини середнього зросту, а вище – на висоті близько 1,5 метри від землі, де є найсмачніший сік. Крім того, отвір повинен знаходитись із північного боку, де зазвичай збирається найбільше березового соку. У нього потрібно вставити трубочку, якою березовий сік і стікатиме у заготовлений посуд. Більше одного отвору робити не доцільно.

Крім того, зі слів Романа Юрійовича, за 1 день з одної берези можна зібрати не більше 3-х літрів березового соку, після чого зроблений отвір необхідно обов’язково замастити мохом. Збирання більшої кількості соку (4-5 літрів) призводить до швидкого виснаження дерева й може спричинити його загибель. Безпечний термін збирання березового соку з 1 дерева – 10 років. Нормальна швидкість збирання березового соку: 3-х трилітрова банка під 30-ти річним деревом має заповнитися за 6 годин. І варто пам’ятати найголовніше – за підсочення молодого дерева з метою збирання березового соку, чи будь-які правопорушення, доведеться сплатити штраф.

 Корисні властивості березового соку

Чудодійний напій, популярний у Рокосові, використовується не тільки для тамування спраги, але й для лікування різних недугів.

-Сік містить більш, ніж 30 цінних компонентів, у тому числі: вітамін С, калій, залізо, магій, органічні кислоти, ферменти тощо. – ділиться терапевт Хустської районної поліклініки Світлана Сятиня. – На Хустщині традиційно вживають березовий сік напій замість узвару, проте з медичної точки зору пити сік найкраще по 1 склянці десь 3-4 рази на день за півгодини до прийому їжі. За наявності кашлю, ангіни чи застуди, напій варто підігріти, розбавити молоком і полоскати ним горло. Особливо корисний березовий сік для літніх людей і тих, хто страждає на гастрит, виразкові хвороби, недокрів’я, головний біль, бронхіт і туберкульоз легень, хронічний кашель чи ревматизм, радикуліт, подагру або артрит, має проблеми з печінкою.

Березова смакота

-Якщо не пити сік відразу, його можна зберегти й довше, але для цього напій потрібно злити у скляну банку і тримати у холодильнику. Однак протягом 2-3 днів сік все ж краще використати, бо із цілющого нектару він може перетворитися на отруту, – коментує рокосівчанка, справжній гурман та знавець «березової кухні» Мирослава Тегза. – До речі, є багато рецептів приготування березового соку та напоїв із нього.Ось кілька із них.

Бальзам із березового соку.

На відро свіжого соку кладуть до 3 кг цукру, 2 літри вина чи горілки та 5 штук дрібно порізаних лимонів зі шкіркою. Заливають у діжку й ставлять на 2 місяці в комору. Після цього напій розливають у пляшки й витримують у горизонтальному положенні ще 3-4 тижні.

Консервований березовий сік – старий чудо-напій відунів.

Згідно старовинного рецепту, потрібно взяти річні паростки сосни й добре їх промити, ошпарити, зняти весь наліт. Потім сік берези нагріти, але не доводити до кипіння і додати кілька жмень хвої. Розрахунок: приблизно 50 г хвої на 1 літр соку. Далі напій слід настояти протягом 6 годин і процідити. Відтак додати ложку меду й ще раз розігріти майже до самого кипіння та проварити півгодини. Готовий напій потрібно зберігати в пляшках.

Квас із березового соку.

Свіжий березовий сік можна нагріти до 35 градусів і додати в нього 20 грамів дріжджів на літр. Закваску поставити на 3-4 дні в темне холодне місце, після чого квас можна консервувати.

 

Марина Штефуца.

У Хусті почалося весняне прибирання

У Хусті почалося весняне прибирання

Із покращенням погоди у місті над Тисою розпочався місячник із саночистки та благоустрою території. Учні шкіл, підприємці і просто небайдужі краяни проводять прибирання вулиць, озеленення, підфарбовують стовбури дерев, а також  очищають береги маленьких річок Хустець та Млиновиця.

На жаль, Хуст не можна назвати обличчям Закарпаття, але саме зараз кожен може долучитися до облагородження райцентру і зробити його більш чистим, ошатним та гарним.

Про основні завдання місячника та проведенуроботу ми попросили розповісти заступника Хустського міського голови з комунальних питань М.В.Аннишинця.

Рятуємо Хустець від сміттєвої «непритомності»

Кажуть, що ріки – це водяні артерії планети. Хуст Бог щедро нагородив водоймами, бо крім усім відомих Тиси та Ріки, через містечко протікають і невеличкі річки Хустець та Млиновиця. Однак останні дві у вкрай занедбаному стані. При чому, далеко не перший рік. Русла захаращені, вода має неприємний запах, а береги заповнені побутовим сміттям.

-Наразі  в Хусті є серйозна проблема з Хустецем у районі вулиць Ужгородська Набережна, Визволення, Міська. У воду потрапляють господарські стоки з дворогосподарств хустян. Особливо це стосується вулиці Замкової. – зазначив Микола Васильович. – Цю проблему можна вирішити тільки спільно з мешканцями міста, які повинні усвідомити, що потрібно робити локальні каналізації і не труїти воду власним непотребом та хімією.

Відносно самої очистки річок, то спільно з учбовими установами та підприємствами впродовж березня-квітня планується розчистити їхні гирла та узбережжя. Зокрема, Млиновицю від Малої залізничної станції до вул. Карпатської України розчищатиме Хустський професійний ліцей, по вул. Шевченка – медичний коледж «Монада» та СШ ім. А.Волошина №1,  від вул. Чайковського до вул. Мала – Хустекс ЛТД, найнебезпечніші та найзахаращеніші місця прибиратимуть ЖЕК-2 та Водоканал.

Сміттю – бій!

Проблема сміття особливо актуальна весною. Розтає сніг і зразу ж все навкруги вкривається пакетиками, папірцями. Як кажуть, прийде весна, покаже, хто де… смітив. Одразу з’являється багато роботи у комунальних служб. Але ж відомо, що чисто не там, де прибирають… На жаль, багато хто проходячи повз корзину для сміття викидає папірець на тротуар, стоячи біля урни для курців, жбурляє недопалок на дорогу…

-Згідно планів місячника, який триватиме до 20 квітня, кожна п’ятниця у місті – санітарний день. Отже планується очистити від сміття вулиці, узбіччя, тротуари, об’їзну дорогу. За всіма навчальними закладами, підприємствами та організаціями закріплено певні прилеглі території по облаштуванню. В цьому плані добре спрацювали вже Закарпатський лісотехнічний коледж (Р. Ковалишин), медичний коледж «Монада» (Я.Яким), профліцей (І.Роман), НВК №1 (В.Бонь), СШ №1 (П.Кучернюк), СШ №3 (В.Рішко), ЗОШ №2 (Т.Тесленвич). До речі, при міськраді діє спеціальна комісія, що здійснює перевірку виконаних робіт, – наголосив Микола Аннишинець. – Крім того, згідно рішення сесії міськради від 28.01.2010 року «Про затвердження правил благоустрою в м. Хуст», у розділі 5.1.5 йдеться: «Порядок розподілу об’єктів між підприємствами, установами та організаціями і громадянами щодо організації робіт по утриманню належних їм, закріплених та прилеглих територій у належному санітарно-технічному стані базується на тому, що кожна особа зобов’язана утримувати в належному стані територію, право користування якою надано їй законом або обов’язок по утриманню якої закріплено відповідним договором. Утримання може здійснюватися спільно на підставі договору». Отже, чистота й ошатність дворів, тротуарів, доріг, територій покладається на тих, хто є їхніми користувачами.  Тобто, якщо у вас є крамниця, то біля неї на відстані 15 метрів (розділ 5.6.2, пункт 6) ви маєте підтримувати належний порядок, прибирати, не допускати засмічення й захаращення. І це стосується не тільки місячника, чи весняної толоки, а має діяти постійно, цілий рік. Мешканці ж багатоповерхівок, плануючи прибирання біля будинків,  повинні вчасно звернутись до органів виконавчої влади щоб їм своєчасно було виділено техніку для вивезення сміття.

До речі, міська рада найближчим часом готується закупити нову сучасну підмітальну машину. Це дасть можливість зекономити сили тих, хто вручну займається нелегкою працею, зробити місто чистішим.

Слід зазначити, що доволі цікаву акцію запровадили 15 березня волонтери міста над Тисою. Група хустян вирішила збиратися щосуботи для розчистки руїн Хустського замку. Вони самі забезпечили себе реманентом, одноразовими рукавицями, мішками для сміття. Крім того, у квітні до прибирання Замкової гори вже традиційно долучаться старшокласники шкіл та студенти вишів.

Що ж стосується озеленення, то цьогоріч планується впорядкувати клумби та газони на вул. Волошина, Конституції, Гвардійській. Крім того, на тих місцях, де торік було зрізано старі дерева, незабаром буде висаджено нові.

Отже, для того, щоб місто було кращим та комфортнішим, прикласти бодай трішки зусиль може кожен. Бо поки мине станемо на цивілізований шлях, чекатимемо, що хтось за нас усе зробить, нічого ні в Хусті, ні в державі не зміниться.

Марина Алдон.

Почалося масове винищення підсніжників

Фото авторське

Фото авторське

Почалося масове винищення підсніжників

Цими днями перед центральним ринком міста над Тисою та й у самому центрі Хуста з’явилися перші букети весняних квітів. Підсніжники та проліски коштують недорого – 3 гривні за букетик, але продають їх цілими корзинами.

З незапам’ятних часів ці дивовижні квіти росли на Карпатських схилах та радували наших краян. Але протягом сторіч їх так інтенсивно знищували, тож на сьогодні деякі види рослин знаходяться під загрозою зникнення. Згідно з положеннями CITES, міжнародна торгівля підсніжниками – чи то цибулинами, чи то живими, чи мертвими квітами, є незаконною без дозволу CITES. Це стосується також гібридів та іменних сортів.

Однак «мисливці поза законом» все одно рвуть рідкісні чудеса флори і несуть їх на ринки. Там букетики охоче розкуповують любителі романтики. У іншому разі тендітні бутони весняних первістків просто в’януть і реалізатори їх спокійно викидають…  Коло винищення замикається.

З року в рік у лютому-березні фахівці екологічних держінспекцій проводять рейди з метою припинення забороненої торгівлі рослинами, проте стихійність процесу повністю під контроль взяти неможливо, доки є попит на безцінний товар. Щоб посприяти збереженню рідкісних первоцвітів, радимо при виявленні факту торгівлі підсніжниками звертатись до служителів закону, обов’язок яких – стягувати штраф з браконьєрів і відбити у них бажання заробити на тому, що повинно належати майбутнім поколінням Землі.

Марина Алдон

Найбільша штучна водойма на Закарпатті потопає у смітті

Найбільша штучна водойма на Закарпатті потопає у смітті 

Вільшанське водосховище тоне в сміттіВільшанське водосховище заполонив пластик. Весь непотріб, який кидають люди в Тереблю,  збирається у водоймі, саме через це Теребле-Ріцька гідроелектростанція  втрачає потужності.

Вільшанське водосховище – штучна водойма, якій уже понад півстоліття. Створили  закарпатське море в часи будівництва Теребле-Ріцької ГЕС. Цей гідротехнічний об’єкт  народився завдяки унікальним природним умовам району: дві річки Теребля і Ріка розташовані майже паралельно, але на різних за висотою рівнях. Відтак, цю природну особливість використали, аби отримувати енергію.

Як зазначив директор ГЕС Олег Ігнатко, протяжність водосховища – 163 га, довжина 5 км. 500 м, ширина – майже 700 м, запас води – 18 млн. куб. метрів при максимальному розливі. Наразі запас води складає орієнтовно 18 млн. кубометрів. Потужність станції – 27 мегават.  На об’єкті встановлено три гідранти, по 9 мегават кожен. Дамба, висотою 45 та довжиною майже 300 метрів утримує тисячі тонн води. Та окрім води, бетонна гребля затримує і цілі купи сміття.

-На жаль, у селі немає жодного офіційного сміттєзвалища, тож краяни скидають побутові відходи або на узбережжя, або прямо у річку. В результаті, рівень води піднімається і сміття опиняється прямо у водосховищі, – зауважив Олег Іванович.

Наскільки негативно засмічення пластиком може позначитись на роботі  гідроелектростанції, говорити не доводиться. Адже сміття, окрім того, що захаращує дно водосховища, забиває і решітку водоприймача, через яку вода потрапляє на гідроагрегати, відтак втрачаються потужності станції. Збирають сміття з решітки за допомогою спеціальної машини. Для того, аби очистити штучне озеро від непотребу,  доводиться і залучати фірми-підрядники, власними силами зібрати все сміття не вдається. За останні три  роки, каже начальник Теребле-Ріцької ГЕС звідси вивезли більше 10 тисяч мішків з пластиком. Як правило, велику кількість сміття приносить течія під час підняття рівня води. Щороку збирати пластик – не вихід з ситуації. Для того, аби проблему вирішити раз і назавжди,  до питання потрібно підійти більш глобально: по- перше, проводити відповідну роботу з населенням, по-друге,  вирішити проблему з утилізацією сміття в гірських районах Закарпаття. Окрім того, що Вільшанське водосховище  має стратегічне значення,  найбільше штучне озеро краю  приваблює багатьох  туристів. Та сміття, яке тут збирається,  не надто тішить око мандрівників. Тож якщо ситуація найближчим часом не  зміниться, закарпатське море ризикує перетворитись на пластикову водойму.