Таємниці слідства… Привідкрили «Нарцисовій Долині» у однойменному відділі Хустського МВ
Слідчий – одна з небагатьох професій, де однаково важливою є наявність як практичних умінь і навичок, так і теоретичних знань. Велику роль відіграє те, наскільки працівник може успішно виконувати поставлені перед ним завдання, використовуючи як отримані у вузі знання, так і набутий протягом робочого стажу досвід. Все про тонкощі професії та взагалі про роботу слідчих «Нарцисовій Долині» розповів перший заступник начальника Хустського МВ, начальник слідчого відділу міліції Василь Гричка.
Восьма година ранку. У Василя Грички починається робочий день. За день – прийоми громадян, слідчих експериментів, ведення допитів, обшуків, очних ставок, виїздів. За 23 роки на слідчій роботі йому доводилося побачити та розглянути безліч кримінальних справ, пережити різні життєві ситуації: хтось хотів збагатитись незаконним шляхом, хтось вчиняв необдумані дії чи наносив тяжкі тілесні ушкодження, гірше – вбивства.
За словами Василя Васильовича професія слідчого не знає ні вихідних, ні святкових днів, а готовими до праці мусять бути завжди. Можуть викликати до праці і вночі. Навіть під час відпустки доводиться їхати на роботу.
– Сьогодні міськвідділу міліції підпорядковані практичних слідчих 16 чоловік. Професія важка і вимагає інтелектуальних, оперативних та аналітичних здібностей. Буває і таке, що доводиться працювати і цілодобово. – каже начальник слідчого відділення.
З останніх гучних справ Василя Гричку найбільше вразили три. Одна з них – це хуліганство священика в селищі Вишкові. Коли той з ножем погрожував громадянам, ставив їх на коліна і просив молитися. Інші два випадки більш трагічні – два вбивство в районі. Одне в селі Липча коли жінка молотком вбила свого чоловіка. Інша справа чоловіка з Драгова, який жорстоко вбив місцевого дяка на очах у жінки.
Проте, не зважаючи на всі ці події, кров і жертви правоохоронець запевняє – жалості до людей не втратив. Це стосується не самих злочинців, але їхніх дітей, матерів, дружин. Хоча з його професією не можна піддаватися емоціям, бо це завадить дати об’єктивну оцінку від якої в подальшому залежатиме доля людини. Він намагаєшся зрозуміти того злочинця, що його спонукало зробити той чи інший злочин.
Василь Гричка зробив коротку екскурсію по своєму відділу, де вдалося поспілкуватися і з двома жінками – слідчими. Всі інші чоловіки. Альбіна Кадар та Лідія Бакало розповіли, що про професію правоохоронців мріяли з дитинства. У шкільні роки читали багато книг, де головні герої – міліціонери, прості дільничні, “опера”, дивились надзвичайно популярний серіал про Каменську. Тому після закінчення школи без вагань вирішили вступити до Університету внутрішніх справ і бути слідчими.
– Нам надзвичайно подобалась романтика цієї роботи, хотілося встановлювати справедливість, стояти на варті прав та інтересів громадян. Та коли прийшли працювати до правоохоронних структур зрозуміли, що міліція – це “важка романтика” і аж ніяк не безтурботна, – кажуть дівчата.
– Зараз ми на рівні з чоловіками і не користуємося ніякими поблажками. Робота важка, але ми справляємося, – додає Альбіна.
Цікаво те, що доля Лідію та Альбіну звела з першого курсу їхнього вишу. Дівчата з першого дня сіли за одну парту, жили в одній кімнаті гуртожитку, одна за одною заступали в добові наряди, а сьогодні вони уже 2 роки працюють в одному службовому кабінеті та разом на «День слідчого» отримали чергове звання «старший лейтенант міліції».
Анна Перец
