Чергову Перемогу Великої Вітчизняної війни зустрів легенда-міліції Іван Ільчук з Хустщини
Сьогодні з радістю зустрічає велику Перемогу Великої Вітчизняної війни легенда міліції, ветеран – фронтовик та органів внутрішніх справ, полковник міліції у відставці Іван Якович Ільчук. Адже, спілкуючись з ветераном потай в думках ми наче проходимо бойові місця Слави. Під час розмови, Іван Якович постійно згадує свою юність; молодість; війну; службу в органах внутрішніх справ та багато інших цікавих спогадів із свого життя…
Ільчук Іван Якович народився 2-го жовтня 1919 року в с.Самгородок, Самгородського району, Вінницької області в селянській сім’ї. З розповіді Івана Яковича було видно, що його життя на мед схожим не було. Згадуючи про свою сім’ю у нього на очах появлялися сльози. Адже його мати Фьокла у 1933році залишилась вдовою з чотирма дітьми, бо 1933рік під час голодомору помер батько Яків. Закінчивши 6 класів початкової школи Іван був змушений піти працювати у колгосп, щоб допомогти матері прогодувати сім’ю. У колгоспі він робив різні роботи, працював в конюшні та прицепчикоп. За роботу йому з матір’ю давали пайок. Коли хлопцю виповнилось 20років, його призвали на службу у війська НКВС у 139-й окремий батальйон, дислокований на Кавказі у м.Пятигорськ. Звідти Івана Яковича направили у 230-й полк НКВС для виконання оперативно-бойових завдань.
Під час війни Івану Яковичу довелось брати участь у визволенні Ростова та інших міст і сіл Кавказу. За бойові дії та успіхи в бойових операціях на визволення Кавказу 230-й полк НКВС був нагороджений орденом Червоного Прапора і перейменований у Червонопрапорний полк. У цьому полку служив до кінця війни. У грудні 1946року демобілізувався і поїхав за направленням у м. Хуст, Закарпатської області.
Розпочалась службова стежка на Закарпатті Івана Яковича з Хустського райвідділу міліції в далекому 1946році. В дружньому колективі Іван Якович присвоївся швидко. Адже саме між колегами він знайшов друзів, та завоював авторитет серед населення. Свій трудовий шлях він розпочав міліціонером з охорони громадського порядку, а з 1949року – дільничним уповноваженим. Керівництво Хустського міськвідділу міліції молодого міліціонера направили обслуговувати такі села, як: Кошельово, Липчу, Л.Поляну. Іван Якович, згадує, що під час будівництва ГЕСу в с.Н.Бистрий, його було направлено старшим по ОГП, після закінчення будівництва гідроелектростанції він повернувся на свою улюблену дільницю.
Іван Якович в молодому віці, був гарним , струнким і кремезним хлопцем. Коли проходив селом у формі, то дівчата аж мліли від одного його погляду. І мабуть кожна дівчина мріяла стати його дружиною. Але доля йому подарувала гарну, скромну дівчину на імя Ганна. Саме чим причарувала дівчина, а тепер його дружина секрету не розкриває. Дівчина працювала в колгоспі. Іван Якович маючи до неї серйозні наміри, написав рапорт в якому вказав, що хоче одружитися, і керівництво ОВС одобрило вибір хлопця. Щасливі молодята одружилися, виростили двох синів Василя та Юрія, та пройшли майже чи не все життя разом. Один із синів помер, а інший живе в Іркутську. Бог подарував їм 4-х онуків та трьох правнуків.
Після закінчення Львівської середньої спеціальної школи міліції Івана Яковича перевели на роботу в Тячівський РВ., закріпивши за ним селище Дубове з населенням 9000чоловік, а також обслуговував такі села, як: Добрянське, Бедевля, Вільхівці та інші. Собі в допомогу підібрав близько 50чоловік народних дружинників, які допомагали охороняти громадський порядок, забезпечувати охорону кооперативного, колгоспного добра. Під час служби в міліції йому частенько доводилось порушувати кримінальні справи проти хуліганів та злочинців. За 12 років роботи Іван Якович неодноразово виходив переможцем у соціалістичному змаганні за звання дільниці зразкового порядку.
У 1973 році Ільчук пішов на заслужений відпочинок у званні капітана міліції. Його загальний стаж служби в армії та ОВС становить 34 роки, 24 з яких – на посаді дільничного інспектора міліції. За подвиги у Великій Вітчизняній війні та сумлінну службу в ОВС Іван Якович Ільчук нагороджений орденами Червоної Зірки, Вітчизняної війни ІІ ступеня, Богдана Хмельницького ІІІ ступеня нагрудними знаками та медалями; понад 30 разів заохочувався наказами міністра МВС, начальниками УМВС та ГУ МВС, начальниками Хустського та Тячівського райвідділів, одержував почесні грамоти, подарунки, грошові премії та численні подяки. У 2005 році до 60-ї річниці перемоги у Великій Вітчизняній війні – отримав звання полковника міліції у відставці.
У свої 94роки, Іван Якович почуває себе добре, хоча трохи здоров’я його вже починає підводити. Неодноразово його можна побачити у Хусті, з повними сумками продуктів. Молоді працівники міліції з радістю та з захопленням слухають про його службу в міліції, адже він розповідає багато цікавого про своє життя-буття та різні пригоди.
Ніколи не забуває про ветерана і керівництво міськвідділу , яким гордиться. Адже не кожний начальник міліції сьогодні може похвалитися ветераном – довгожителем. Кожне свято керівництво хустської міліції відвідує Івана Яковича. Завжди фіглярний та усміхнений ветеран разом із дружиною зустрічають гостей на своєму порозі.
Начальник міліції Василь Турдай відмітив, що сьогодні сучасні правоохоронці виховані на подвигах ветеранів, які одразу після перемоги над фашизмом продовжили свою незриму війну з криміналом. Завдяки колишнім фронтовикам післявоєнна країна була очищена від бандитів і мародерів, які тероризували робочий люд. Недарма старші міліціонери-наставники завжди ставили у приклад ветеранів-фронтовиків, виховували на їх прикладах молодих спеціалістів, ставили їх за взірець професіоналізму і самовідданості.
Агнеса Куртяк,
Хустський МВ УМВС
