Хустяни блокували Хустський РЕМ (ФОТО, ВІДЕО)

10320515_645025715573522_97199356466385215_n

Хустяни блокували Хустський РЕМ

 

15 травня мешканці Хустщини, підприємці та депутати Хустської районної ради Володимир Волощук та В’ячеслав Гук за підтримки координаторів Правого сектору Василя Мересії і Семена Грици навідались до Хустського РЕМу. Однак, на жаль, керівник району електромереж – Ярослав Керечанин не захотів спілкуватись із громадськістю. Тільки після блокування роботи РЕМу начальник з’явився на зустріч із краянами.

Слід зазначити, що на попередній сесії Хустської райради присутніх на засіданні обурив звіт начальника Хустського РЕМ. Було запропоновано прийняти рішення про звернення до керівництва ВАТ «Закарпаттяобленерго» щодо перегляду тарифів на послуги, авансових оплат та рекомендувати звільнити начальника РЕМу пана Керечанина. Проте за це рішення проголосували тільки 6 депутатів. Це викликало неводоволення громади.

10382631_645026302240130_8122075948119576797_n

Не сподіваючись на підтримку народних обранців, мешканці району та суб’єкти підприємницької діяльності Хустщини, обурені нарахуванням авансових виплат за два місяці наперед, згідно заказаної потужності споживання, підвищенням тарифів на підключення і масовим відключенням споживачів, самі стали на захист своїх прав. Громада вимагала пояснень від начальника РЕМу стосовно того, чому авансові платежі не зараховуються в оплату електроенергії, а залишаються на рахунках підприємства. Фактично такі розрахунки є безоплатним кредитом, який надається представниками біснесу Хустському району електромереж. При цьому за користування коштами підприємство не сплачує ніяких процентів споживачам. Начальник Хустського РЕМу не зміг дати вичерпної відповіді ні на це питання, ні роз’яснити вартість тарифів на виготовлення технічних умов при підключенні споживачів, які виходять за межі розумних розрахунків.

10384030_645025548906872_8422912081411232975_n

Як не прикро, та зловживаючи своїм монопольним становищем ВАТ «Закарпаттяобленерго», необґрунтовано піднімає ціни на свої супутні послуги та створює краянам різні бюрократичні перепони щодо отримання послуг та проводить безпідставне відключення споживачів.

10382773_645026208906806_8014428656320997532_n

Громада висунула свої письмові вимоги керівництву Хустського РЕМу і пообіцяла, що якщо її не почують і не стануть на захист інтересів мешканців району, то наступної п’ятниці о 10.00 год. блокуватиме Хустську міжрайонну прокуратуру.

«Ми не збираємось утримувати за рахунок власних податків ні енергетичних монополістів, ні прокуратуру, ні інші правоохоронні органи» – заявили учасники акції.

 

Роман Келемен

Фото, відео автора

«Золоті» енергоносії Хустщини розорюють підприємців

1309703215_article

«Золоті» енергоносії Хустщини розорюють підприємців

На жаль, сьогодні економіка нашої держави у реанімаційному стані, підприємствам важко виживати в умовах кризи, втрачаються робочі місця, малий та середній бізнес «дише на ладан».

До мене, як до депутата Хустської районної ради, неодноразово зверталися мешканці краю та підприємці, обурені діяльністю Хустського РЕМу стосовно нарахування попередніх виплат за два місяці наперед, згідно замовленої потужності споживання. Викликає подив, чому авансові платежі не зараховуються в оплату електроенергії, а залишаються на рахунку підприємства. Фактично це є безплатним кредитом, який надають підприємці РЕМу. При цьому, за користування коштами район електромереж нічого не сплачує споживачам.

Слід зазначити, що те, хто є власником обленерго – таємниця. З іншого боку, зрозуміло, що енергетична сфера приватизована чиновниками високого рівня, які і створюють різні бюрократичні перепони населенню. Щоб «лампочка Ілліча» загорілась на приватних фірмах, підприємцям доводиться долати цілу серію паперових митарств, а ще – щомісяця викидати гроші на благо олігархів.

Вважаю, що фірма, від якої залежить життєдіяльність інших галузей, повинна бути повністю власністю держави і не створювати комунальної монополії, адже ні фізичні, ні юридичні особи не мають можливості вибирати, послугами якої енергетичної установи користуватися і кошти краян осідають в одній кишені. Немає також чітких підрахунків за спожиті кошти і рентабельність «електичного» бізнесу важно зрозуміти простому споживачу. Крім того, техумови, підведення електроенергії від будинку до стовпа та встановлення лічильника коштує від 5 до 15 тисяч. грн., а мінімальна заробітна плата 1200 грн.

Чиновники місцевих РЕМів диктують підприємцям власні утопічні умови, мотивуючи свої дії тим, що обленерго закуповує електроенергії від НКРЄ. Але ж не можна, скажімо, купити одяг чи взуття, двічі за нього заплативши, спочатку – на два місяці наперед, а потім – після отримання товару. Звичайно, це нелогічно і суперечить світовій практиці надання комунальних послуг.

Отже досить вводити підприємців у матеріальний колапс і створювати енергетичну кабалу. Хотілося б, щоб прокуратура надала правову оцінку порушенням з боку Хустського РЕМу, а енергетики краю перестали пускати «пил у очі» місцевим мешканцям та представникам бізнесу. Настав час працювати ефективно, чесно та прозоро.

В’ячеслав Гук, депутат Хустської районної ради

Чи перекриють субсидії нові тарифи на газ?

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Чи перекриють субсидії нові тарифи на газ?

Українці – народ витривалий, привчений до економії. Закарпатці ж у плані комунальних заощаджень – одні з лідерів у державі. Будуючи величезні триповерхові котеджі, більшість наших краян мешкають у крихітних літніх кухнях. Щоб зекономити витрати за електроенергію та газ, чимало сімей туляться в малогабаритних кімнатах, перекриваючи радіатори в інших приміщеннях та не вмикаючи нічого зайвого з електропристроїв…

З 1 травня газ для населення дорожчає більш, ніж наполовину

Національна комісія з регулювання енергетики визначилась з новими тарифами на газ для побутових споживачів. Тож рахунки за травень ми отримаємо вже за новими тарифами, які на 40-60% вищі за попередні.  Отже, найближчим часом на нас чекає справжній ціновий шок.

Уже в цьому місяці власники квартир з центральним опаленням, які використовують газ лише для приготування їжі, повинні платити за блакитне паливо 1,182 грн. за кубометр, якщо мають лічильник, і 1,299 грн., якщо лічильника немає. Ті споживачі, які використовують не більше 2500 кубометрів газу на рік, мають сплачувати 1,089 грн. за кубометр за наявності лічильника і 1,197 грн. без облікового пристрою. Якщо сімя споживає від 2500 до 6000 м3 газу на рік, то для неї тариф становить 1,788 грн. із лічильником та 1,965 – без нього. Власник маєтку, на опалення якого йде понад 6000 кубометрів палива на рік, повинен сплатити 3,645 грн. за м3 (4,011 грн., якщо лічильника немає).

На жаль, «листи щастя», для більшості мешканців міста над Тисою й раніше були випробуванням на вміння адаптуватися до стресів, а тепер, в умовах «затягування пасків» взагалі стануть справжнім іспитом на витримку нервової системи… Бо ж середня зарплата в Хусті становить 2427 грн., у той час, як чимало краян отримують  «на руки» лише трохи більшу суму… Якщо ж брати до уваги й пенсії, то  кількість «бідняків» зросте в кілька разів…

Особливості призначення субсидій

Субсидія  – це безготівкова фінансова підтримка малозахищених краян. Фактично вона є державною компенсацію частини витрат на оплату спожитих послуг. Багато хто з мешканців міста над Тисою сподівається, що може розраховувати на цей вид адресної допомоги.

-Умови надання житлово-комунальної квоти не змінилися. Як і раніше, субсидія надається власнику житла за умови, якщо всі члени сім’ї працездатного віку працюють, зареєстровані у центрі зайнятості або навчаються, – запевняє начальник відділу державних соціальних допомог виконавчого комітету Хустської міської ради Лариса Пацкан. – Щоб оформити субсидію, потрібно звернутися у відділ соцдопомог, маючи при собі мати паспорт, ідентифікаційний код, будинкову книгу, пенсійне посвідчення, трудову книжку (для пенсіонерів), довідку про доходи за останні півроку перед місяцем звернення (для працюючих), довідку про розмір земельної ділянки, довідку про склад осіб, зареєстрованих у житловому приміщенні та квитанції про останню сплату послуг. Крім того, слід заповнити  заяву встановленого взірця та відповідну декларацію. Хустянам також варто знати, що для того, щоб не вистоювати довжелезні черги, на прийом можна попередньо записатися.

Слід зазначити, що субсидія не призначається, якщо уповноважений власник житла та особи, зареєстровані разом з ним мають у своєму володінні або користуванні дружини (чоловіка, неповнолітніх дітей) в сукупності більше ніж одне житлове приміщення (будинок), загальна площа яких в сумі перевищує встановлені норми володіння або користування загальною площею житла. Також на комунальні пільги не можна розраховувати, якщо власник житла і особи, зареєстровані разом з ним в житловому приміщенні (будинку), мають у своєму володінні або володінні їх дружин (чоловіків, неповнолітніх дітей) два або більше транспортних засобів (механізмів), підлягають державній реєстрації та обліку в Державтоінспекції. У випадку придбання житла, субсидія для відшкодування витрат на оплату комунальних послуг призначається не раніше чим через рік з місяця купівлі будинку (квартири).

Якщо будь-хто із зареєстрованих у житловому приміщенні протягом 12 місяців перед зверненням за призначенням субсидії здійснив покупку земельної ділянки, квартири (будинку), автомобіля, транспортного засобу (механізму), будівельних матеріалів, інших товарів довгострокового вживання або сплатив послуги з навчання, будівництва, ремонту квартири (будинку) або автомобіля, транспортного засобу (механізму), телефонного (у тому числі мобільного) зв’язку і т. п., окрім житлово-комунальних послуг в межах норм споживання і медичних послуг, пов’язаних із забезпеченням життєдіяльності, на суму, яка на час звернення перевищує 10-кратну величину прожиткового мінімуму для зазначених осіб, то теж не має право на отримання безготівкової фінансової допомоги на оплату спожитих послуг.

Важливо, що раніше призначені субсидії не підлягають перегляду і перерахунку. Однак надання субсидії може призупинитись за поданням житлово-експлуатаційних організації, житлово-будівельних (житлових) кооперативів, об’єднань співвласників багатоквартирного будинку та організацій, що надають житлово-комунальні послуги, якщо громадянин, якому призначено субсидію, не сплачує відповідну частку спожити тих послуг, за винятком випадків, пов’язаних із затримкою виплати заробітної плати, пенсії тощо, яка підтверджується відповідними документами. Громадяни, яким призначили комунальну квоту для відшкодування оплати житлово-комунальних послуг зобов’язані щомісячно сплачувати свою обов’язкову частку витрат, крім випадків, коли вартість фактично використаної послуги менша, ніж обов’язкова частка витрат на оплату цієї послуги (споживачі повинні сплачувати її фактичну вартість).

До речі, у минулому році до відділ соціальних допомог нарахував 425 субсидії хустянам, їхній середній розмір складав 315 гривень.

Чи врятує субсидія від зубожіння?

Навіть із усіма видами соціальної підтримки платити за газ доведеться. Більшість краян так і не отримають омріяних субсидій, бо офіційно не працюють, а отже доказів їхнього реального доходу немає. Центр зайнятості теж не надасть відповідного документу про перебування на обліку, якщо людина працюючи нелегально, туди не зверталася. Але це ще півбіди…

Разом з вартістю газу подорожчають і продукти, зокрема, хліб. Космічна ціна блакитного палива може вплинути на цінову політику у різних сферах народного господарства. Нестабільний курс гривні теж грає свою далеко не позитивну роль…

Тож як будемо виживати – відомо тільки Богу…

-Більшу частину пенсії  я витрачаю на ліки, – з гіркотою ділиться 74-річна хустянка Валерія Дан. – За світло та газ платить зять, продукти купує донька. Зарплати у дітей невеликі, а ще й онучка – студентка, навчається на платномувідділенні. Грошова скрута ще більше дасть за себе знати взимку, коли отримаємо квитанції за спожиті комунальні блага. Тож думаємо, як перейти на альтернативне опалення дровами.

Кажуть, що живучість нашого народу – річ неймовірна. І як не дивно, та навіть слово «криза» вже нікого не лякає. Ми так натерпілись від «покращень» минулого уряду, що зараз із гарячим серцем та холодним розумом обмірковуємо план дій на найближчу перспективу…  Та як би там не було, але хотілося б нарешті хоч якихось позитивних змін та реального підвищення рівня життя.

Марина Алдон

 

Хустський залізничний вокзал – музейний раритет чи пляма на візитці міста?

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Хустський залізничний вокзал – музейний раритет чи пляма на візитці міста?

Якщо, як стверджує народна мудрість, людинузустрічають за одежею…  то перше враження про місто складається з вокзалу. Гості Хуста, потрапивши на територію залізничної станції, певно, думають, що їх везла до колишньої столиці Карпатської України машина часу, а не потяг… і опинились вони не в сучасному європейському містечку, а в середньовічному селі… Допотопна будівля вокзалу дивиться на мандрівників «облупленими» скляними очима піввікових вікон. Обшарпаний фасад, трухлявий дах, старезні дерев’яні двері, ржаві труби… навіюють на людей далеко не найкращі естетичні почуття. А ті, кому доводиться зайти в приміщення чекальної зали, просто шоковані жахливим внутрішнім «дизайном» будівлі. Маленька кімнатка, де подорожуючі купують квитки, ще в гіршому стані.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

-Вокзал побудовано у 30-ті роки минулого сторіччя. Останній раз його впорядковували років 20 тому, – розповідає заступник міського голови з комунальних питань Микола Аннишинець. – На жаль, будівля підпорядковується не Хустській міськраді, а Львівській залізниці, тож проведенням ремонтів мали б займатися представники установи з сусідньої області. Проте… і вони цього не роблять, а приміщення вокзалу не просто руйнується, а знаходиться в аварійному стані. Нещодавно, в рамках місячника саночистки, міський голова Володимир Кащук зобов’язав власника провести благоустрій привокзальної території, адже захаращена будівля псує враження про населений пункт у всіх, хто користуючись залізничним транспортом, опиняється в місті над Тисою.

Проте, прогулявшись  привокзальною площею, якихось слідів ремонтних робіт я не помітила… Отже довелося звернутися за  роз’ясненнями до начальника станції «Хуст» Володимира Процишина. Коментувати ситуацію головний залізничник міста відмовився, єдине, що зазначив – ремонту ніякого не буде і не планується. Стосовно ж будь-якої іншої інформації, повідомив, що говоритиме виключно через офіційне подання, яке рекомендував направити зразу до начальника Закарпатської обласної залізниці.

Дивує, чому пан Володимир, замість того, щоб визнати жалюгідне становище вокзалу, відмовляється говорити з представниками ЗМІ про очевидні речі. Адже можна якось по-людськи просто пояснити  відсутність грошей, а не посилатися на нікому непотрібні листи до вищестоящого  начальства.

Походжаючи пероном і роздивляючись відвалену штукатурку вокзального «обличчя», я зустрічала туриста з Вінниці. Вирішила запитати, що він думає про хустську станцію.

-Мене давно не дивують занедбані провінційні вокзали. Проте від містечка, що знаходиться в такому мальовничому краї і майже в центрі Європи, чекав чогось більшого, – зізнався Микола Прилипко. – Ця споруда ніби валиться на очах, тріскаються стіни, проглядають цеглини. Крім того, довкола незатишно…

-Квитки постійно дорожчають, залізниця заробляє непогані гроші, а вони осідають у когось в кишенях. – долучається до розмови мешканка міста над Тисою Єва Попович, – Особисто мені навіть страшно заходити в приміщення, щоб купити квиток. Підлога настільки гнила, здається, що ось-ось провалиться…

Гадаю, відповідальним особам залізниці не завадило б прислухатися до зауважень, зробити висновки, бо зовнішній вигляд вокзалу не тільки не приваблює гостей райцентру, а відлякує навіть самих хустян…

Марина Алдон

 

Михайло Ільницький згадує про Чорнобиль із власних світлин

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Михайло Ільницький згадує про Чорнобиль із власних світлин

26 квітня 1986 року – одна з найтрагічніших дат в історії людства: на четвертому блоці Чорнобильської атомної електростанції за 110 кілометрів від столиці України Києва, майже в центрі Європи, сталася аварія, яку обґрунтовано кваліфікують як найбільшу в світі техногенну й екологічну катастрофу.

Михайло Ільницький народився у 1966році в с.Руське Мокре,Тячівського району у сімї військового. Вже змалку Михайла батько виховував до дисципліни та принципіальності, порядку та порядності. Цими чеснотами він втілював у ньому дух справжнього чоловіка та достойного громадянина своєї держави.

Після навчання середньої загально – освітньої школи Михайло служив в Мукачівському прикордонному загоні. З дитинства виховуючись у військовому дусі, а також під час служби в армії хлопець твердо вирішив, що стане правоохоронцем. Батьки підтримали вибір сина, і благословили на нелегку міліцейську ниву.

Наказом начальника УМВС України в Закарпатській області молодшого сержанта міліції Михайла Ільницького, було призначено на посаду інспектора дорожньо-патрульної служби Хустського взводу.

Незабаром на Ільницького чекав новий наказ про направлення його в м. Чернобиль, для несення служби та  охорони громадського порядку. Як інспектор ДПС, зразково ніс службу на постах ВДАІ по периметру зони відчуження; супроводжував вантажні автомобілі з будівельними матеріалами, для будівництва саркофага. У радіаційній зоні Михайлу Ільницькому довелось перебувати близько півтори місяця. Сьогодні майже кожного разу при вільній хвилині Михайло Ільницький бере до рук фотоальбом, з чорнобілими фотографіями де є зображені його друзі-колеги та чорнобильська атомна електростанція.

Після «радіаційних днів» Михайло Ільницький повертається в рідне Закарпаття. Поступає в Орловську(Росія) середньо-спеціальну школу міліції. Після навчання службу продовжив у Тячівському ДАІ РВ УМВС України в Закарпатській області ; у 2007році був переведений в ДАІ та АТІ з обслуговування м. Хуст та Хустського району, а вже у 2012році був переведений до Хустського міськвідділу міліції на посаду оперативного чергового.

Наразі пан Михайло перебуває на заслуженому відпочинку та виховує трьох дітей.

Агнеса Куртяк,

Хустський МВ УМВС

Сьогодні чергова річниця чорнобиської катастрофи

9452_big

Сьогодні чергова річниця чорнобиської катастрофи

28 років тому, 26 квітня 1986 року, смертоносний радіоактивний  вогонь Чорнобиля опалив українську землю і душі мільйонів співвітчизників язиками апокаліптичного полум’я.

чорнобиль

Зоря Полин згадується в Об’явленні Івана Богослова, як одна з кар Господніх за гріхи людства.

«І засурмив третій Ангол, і велика зоря спала з неба, палаючи, як смолоскип. І спала вона на третину річок та на водні джерела. А ймення зорі тій Полин. І стала третина води, як полин, і багато з людей повмирали з води, бо згіркла вона…»

Аварія на ЧАЕС увійшла в історію, як найбільша техногенна катастрофа, що привела до негативних екологічних, медичних, соціально-економічних наслідків не тільки в нашій державі, але й у всьому світі.

23103897

З іншого боку, Чорнобиль – це не лише трагедія, але й своєрідний символ безмежної мужності багатьох тисяч наших земляків. Чорнобильська катастрофа завдяки самопожертві ліквідаторів аварії стала зразком жертовності в ім’я Батьківщини, в ім’я мільйонів людей та прийдешніх поколінь. Ризикуючи своїм життям та здоров’ям, ліквідатори виконали громадянський обов’язок і захистили людство від подальшого розповсюдження радіації.

Час не загоїв чорнобильських ран, не стер у пам’яті важкі й героїчні події, імена мужніх людей, які виявили жертовність, високий патріотизм і ціною власного життя й здоров’я зупинили ядерну катастрофу.

chernobul

Сьогодні ми згадуємо не тільки про трагічні сторінки історії України, але й про кожного, хто поклав своє життя на вівтар служіння народу, хто мужньо захищав рідну землю від невідомої небезпеки.

Дзвони Чорнобиля попереджують і застерігають людство від легковажного захоплення можливістю отримати невичерпне джерело енергії завдяки розчепленню атома.

На жаль, після вибуху на ЧАЕС минуло чверть століття… і багатьох ліквідаторів уже немає серед живих. А наша влада так і не назбирала коштів, аби назавжди втихомирити атом. Біля станції і зараз не все гаразд із радіацією.

Скільки коштує в Хусті зібрати великодній кошик?

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Скільки коштує в Хусті зібрати великодній кошик?

Наближається Пасха – найбільше хрис­тиянське свято.  Напередодні Великодня потрібно підготувати до освячення кошик, куди традиційно кладуть обрядовий хліб (паску), яйця, масло, вино, сир (творог) і сіль. У деяких селах в церкву несуть навіть ковбасу, шинку, цибулю, часник, хрін та інші страви святкового столу. Слід зазначити, що зібрати великодній кошик для кожної господині — момент істини, де вона хоче показати усі свої творчі вміння та кулінарні таланти… Тож спробуємо з’ясувати, скільки коштуватиме пасхальний кошик для середньостатистичного хустянина.

Для початку уявимо, що в нас нічого немає – придбати потрібно все. Самі кошики в Хусті – на всякий смак… і ціну… Простенький на ринку коштує від 25 (маленький) до 100 (більший). Гарніші, польські, гарно задекоровані «потягнуть» на цілих 150-250 гривень. Свічки – від 3 до 15 грн. Серветки теж різняться в ціні — від 10 до 40 грн., за вишиті рушнички з написом «Христос воскрес» просять і 50, і 150 гривень.

У передвеликодній час міський ринок  та прилегла до нього територія нагадують справжнісінький мурашник. Людей — сила-силенна, і всі кудись поспішають, одні продають, інші — купують, дехто торгується, дехто – роздивляється…  Цікаво, а скільки цьогоріч коштує «свято в кошику»?

Спробуємо з’ясувати, виходячи з середніх цін на продукти.

Тож потріб­но придбати як мінімум 4 яйця, хоча краще – десяток. За одне домашнє яйце господині просять 1.00—1.40 грн., фермерські яйця коштують 0.80 — 0.95 грн. За писанки потрібно викласти від восьми до 25 гривень за штуку, дерев’яні масового виробництва коштують дешевше — дві гривні, упаковка пластикових писанок — 20 грн. Можна, звичайно, й зекономити — пофарбувати яйця в лушпинні цибулі чи, скажімо, придбати наклейки з пасхальною тематикою за дві гривні.

Вартість домашнього сиру – 15 – 20 грн., масло – 11 – 32 грн. (за 200 грам). Вино на ринку можна купити за 20 грн., магазинне – від 30 до 150 грн. ( в середньому) за пляшку.

Тепер основне. Міні-паска, так званий дитячий варіант, коштує 5-10 грн., середня за розміром — 12—17 грн., велика — 30—40 грн. Якщо пекти її самотужки, то зекономити не вийде, міні-варіант виросте в ціні на 15 гривень, а велика паска — на всі 50 грн. Досвідчені господині кажуть, що залежно від рецепту, вартість паски, випеченої в домашніх умовах, така ж, як і в крамниці, різниця – у смакових якостях.

Для порівняння: виходячи з цін минулого року, пристойний великодній кошик подорожчав на 10-15 відсотків.

Насамкінець хочу наголосити, що Великдень не є торжеством гастрономії та кулінарії, а передусім символом Воскресіння Христового, тому його найкраще відсвяткувати з молитвою в серці і на устах та не влаштовувати на церковних подвір’ях «змагання кошиків».

Марина Алдон

“Карпатський об’єктив”

Стихійна торгівля в Хусті непереможна?

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Стихійна торгівля в Хусті непереможна?

Несанкціонована торгівля у місті над Тисою є однією з болючих багаторічних проблем. На жаль, мало хто з краян замислюється над тим, яку несуть небезпеку харчі, придбані з бруківки…

Вулиця Рєпіна в Хусті здається продовженням міського ринку. Тільки продукти реалізовуються тут не з прилавків… Два поспіль міські голови боролися з вуличною стихійною торгівлею, та марно. Досі овочі та фрукти продаються в умовах антисанітарії. Що за дивний менталітет у наших людей, купувати товари сумнівної якості? Невже краяни не бояться, що можуть «підхопити» кишкову інфекцію? Де у бабусь сертифікати на якість продукції? А скільки хустян ставали жертвами обману недобросовісних перекупщиків? Скількох ввели у оману самі власники молочних товарів? Певно, кожній господині знайомий смак кислого сиру (творогу), який небезпечно вживати, молока, що не кип’ятиться, сметани з грудками борошна… Продавці працюють з грубим порушенням санітарно-гігієнічних правил (без санітарного огляду, особових медичних книжок, із порушенням температурного режиму при зберіганні товарів тощо). Про яку гігієну можна говорити! І пил, і вода з калюжі, і вихлопні гази – усе на цих продуктах.

Часто реалізатори запевняють, що корова у них не хворіє і дає дуже добре молоко, риба свіжа. Але ж це ніким не доведено… Сьогодні тварина здорова, а завтра може занедужати, бути небезпечною для людей. А якість продуктів ніхто не перевіряє, оскільки харчі продаються прямо з брудної землі.

Звичайно, не всі продавці вдаються до обману, але вони могли б хоча б збувати свій крам у спеціально облаштованих безпечних місцях, адже торгових павільйонів у Хусті достатньо.

 Стихійна торгівля — взагалі величезна проблема і для міста, і для підприємців, які працюють на ринку офіційно. Адже вони сплачують податки, внески до пенсійного фонду, оренду, комунальні послуги. Вуличні ж продавці ж не платять ні за що, тож гіпотетично мали б зменшувати ціну. Але й цього не роблять. Ще один фактор, стихійні реаліатори продуктів часто користуються неточними вагами (електронні мало в кого є) і нерідко обманюють покупців. А у випадку збуту неякісного товару, претензій до них ніхто не може пред’явити…. Бо вони торгують сьогодні тут, а завтра там… тож, шукай вітру в полі!

Як зазначив заступник міського голови, голова адміністративної комісії Хустської міської ради Микола Аннишинець, лише особами уповноваженими виконавчим комітетом міської ради на складання адмінпротоколів за друге півріччя минулого року складено 130 протоколів щодо несанкціонованої торгівлі на тротуарах та вулицях міста. Такі дії, зі слів пана Миколи, призводять до ускладнення умов руху пішоходів та транспорту та вважаються порушенням правил благоустрою Хуста. Щоправда, зі 130 порушників тільки семеро виявились хустянами, інші 123 – мешканцями сіл Хустського, Іршавського, Виноградівського та інших сусідніх районів. Тож документи щодо їхньої підпільної діяльності було направлено на розгляд  адмінкомісій  за фактичним  місцем проживання.

Ситуацію прокоментував і начальник Хустського РВ УМВС України в Закарпатській області, полковник Василь Турдай.

-Правоохоронцями протягом цього року було складено 13 протоколів про адміністративні правопорушення, а саме – торгівлю у невідведених для цього місцях, – наголосив головний міліціянт міста над Тисою. – Як людина, я можу зрозуміти тих літніх бабусь, які виходять на так звану «роботу», щоб збути те, що вирости своїми руками – розсаду, овочі, фрукти, молочну продукцію. З мізерної пенсії вони намагаються вижити. Їм далеко не «по-кишені» оплачувати ще й місця на ринку, тож вони намагаються прилаштуватися для збуту товару там, де не треба платити. Хоча, з іншого боку, наша служба вимушена боротися з побідним явищем, адже офіційно торгівля дозволена тільки на території ринків.

-Я живу на мінімальну пенсію, діти давно виросли і живуть в інших областях України. Нам з чоловіком далеко не солодко. Тримаємо вдома свині та корову, продаємо розсаду, овочі, сир. Бо ж треба платити за послуги, купувати ліки та цукор, зерно, борошно худобині, – запевняє 65-річна хустянка Марія Шманьо. – Орендувати місце на ринку мені не вигідно, бо торгую далеко не кожен день, а для таких, як я «туристів» у павільйонах є тільки задні ряди, де покупців мало. Хороші «точки» вже давно зайняли перекупщики. На вулиці ж більша вірогідність хоч щось збути – кожен другий перехожий підійде, спитає ціну, а кожен четвертий – купить, тай якусь копійчину можна зекономити. А жінкам із сіл потрібно ще й за транспорт заплатити! Моя продукція екологічно чиста, бо хімію не застосовую, а те, що продаю із землі – не біда, молоко в закритій пляшці, а яблучка можна помити.

Так чи інакше, та несанкціонована торгівля процвітає… Втім, не було б попиту – не було б і пропозиції. Отже, виходить, що в проблемі винні ми самі, бо якби не купували продуктів на вулиці, то ніхто б їх там не продавав.

Марина Алдон,

“Карпатський об’єктив”

ЖЕК чи ОСББ? Що краще?

P4150432

ЖЕК чи ОСББ? Що краще?

Сьогодні чималий відсоток населення навіть такого невеликого міста, як Хуст, мешкає у багатоквартирних будинках. Тож краяни нерідко постають перед дилемою – управляти самотужки своїм господарством чи очікувати поки хтось (держава чи приватний сектор) запропонує свої правила гри. То що ж краще, ЖЕК чи ОСББ?

ЖЕК – організація вчорашньої доби?

Житлово-експлуатаційна організація – це структура, яка залишилась нам у спадок від Радянського Союзу, коли все належало державі, а люди отримували метри квадратні у користування. – коментує заступник Хустського міського голови з комунальних питань Микола Аннишинець. – Колишній устрій вимагав від організацій, які підтримували комунальне господарство, надавати наймачам квартир цілий спектр послуг. Так було до тих пір, поки не почалась приватизація. Багато хто оформив офіційні документи на житло, ставши повноправним господарем квартири, але при цьому вся інфраструктура, яка є невід`ємною частиною будинкового комплексу, залишилась там, де й була. У державних ЖЕКів, на моє переконання, плюсів небагато. Бо, за своєю суттю, вони – архаїзми, які не мають ані ресурсів для виконання поставлених задач, ані готовності змінюватись. І навіть держава це вже зрозуміла, давши «зелене світло» розвитку ОСББ. До речі, на балансі комунального підприємства ЖЕК №2 сьогодні перебуває 64 будинки, 34 з яких – п’ятиповерхові.  

ОСББ, ніби весла в руках човняра

Останнім часом збільшується кількість нарікань на якість послуг, наданих ЖЕКами. І на це є всі підстави, адже попри високу вартість «сервісу», позитивних змін у сфері житлового господарства мало. Як показує досвід інших країн, усі подібні питання вирішуються шляхом створення в багатоквартирних будинках товариств власників житла.

-ОСББ дозволяє господарям квартир встановлювати власні правила гри, звичайно не виходячи за рамки правового поля, – стверджує Микола Васильович. – Часто люди переконані, що ОСББ є тим же ЖЕКом. Але це помилкове судження, пережитки менталітету «совка». Бо ОСББ – це, в першу чергу, спільнота власників, які взяли на себе відповідальність, отримавши квадратні метри у будинку, можуть встановлювати власні стандарти якості життя. Скажімо, якщо у під’їзді немає світла, то голова об’єднання співвласників, вирішить це питання за годину, чи дві, викликавши електрика, заплативши йому за роботу, тоді як чекати на ЖЕК доводиться довше… Так само і з ремонтом даху, сантехнічними роботами тощо. Тобто, щоб підсумувати, пропоную уявити себе на річці. ЖЕК – це якби людина сиділа у човні і чекала,коли її приб`є до берега. Чи буде це вчасно і у необхідному місці – невідомо. З іншого боку, ОСББ – це ніби весла в руках човняра. Хоч для того, щоб дістатись суші, потрібно докласти зусиль, але плавець точно знатиме напрямок руху і пришвартується там, де сам захоче.

Слід зазначити, що наразі в Хусті вже створено  26 ОСББ та функціонують 6 житлових кооперативів. Тож об’єднання співвласників квартир – це не бажання втечі від ЖЕКу, а прагнення до чогось ефективнішого і кращого.

Переваги і недоліки ОСББ

Багато хто із мешканців багатоповерхівок побоюється, що якщо відмовитися від послуг ЖЕКу, то автоматично можна втратити певні комунальні пільги. Але це не так, – запевняє головний комунальник міста над Тисою.

– У ОСББ найбільша проблема – страх краян перед нововведеннями.  Не таємниця, що будь-які зміни, навіть на краще, викликають у людей шалений спротив. Можна організуватись і прийняти рішення про створення ОСББ і зареєструвати неприбуткову організацію. І що далі? Чи існування ОСББ на папері сформує спільноту об`єднань спільними цінностями і цілями, стандартами? Необхідний лідер, активні члени правління, постійна комунікація і взаємодія, побудова ефективної сервісної експлуатуючої організації. ОСББ на старті  своєї діяльності потребує інвестицій, часу, людей-активістів. Також слід мати на увазі, що будь-який розвиток можливий тільки за рахунок членів спільноти, а це власники всіх квартир, які об`єднались у ОСББ. А отже неприйнятна позиція «Моя хата скраю» і це доведеться пояснювати багатьом власникам.

З іншого боку, зі слів пана Миколи, голова ОСББ є повноцінним представником інтересів мешканців в органах державної влади та місцевого самоврядування. Саме тому безпосередньо з ним можна вирішувати проблеми з приводу благоустрою будинку. І якщо начальника ЖЕКу потрібно шукати десь в офісі у іншому кінці міста, то до керівника ОСББ, який, як правило, є сусідом, можна будь-коли завітати в гості.

Крім того, ОСББ отримує в користування прибудинкову територію. Тобто мешканці самі можуть вирішувати, зводити на ній ігрові майданчики для дітей, або облагородити її квіткової клумбою.

Помилково вважати, що дім починається на порозі квартири. Насправді він починається з вулиці, на якій будинок стоїть. Отже думати про добробут помешкання потрібно  у довгостроковій перспективі. І не варто забувати народну мудрість про те, що спасіння утопаючих – справа рук самих утопаючих.

Марина Алдон

 

Ціни на ліки – з аптекарською точністю, або «вбивче» ПДВ

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Ціни на ліки – з аптекарською точністю, або «вбивче» ПДВ

«Від суми, тюрми та хвороби застрахуватися не можна», – стверджує народна мудрість. Та, на жаль, основними клієнтами аптек є найменш соціально-незахищені верстви населення, здебільшого пенсіонери, адже з роками здоров’я все більш підривається, прогресують хвороби. Лікарі вправно виписують їм добре знайомі медикаменти, проте купити їх мешканцям Хустщни (і не тільки) часто не по кишені…

А, між іншим, Конституцією України наголошується, що «здоров’я людини є однією з найвищих соціальних цінностей, забезпечення якої – один з головних обов’язків держави».  (ст. 3, 27, 49, 50). Отже, держава повинна створити умови для ефективного і доступного для всіх громадян права на охорону здоров’я, а медична допомога повинна надаватися безкоштовно.

Зараз від нового уряду кожен із нас чекає позитивних змін. І поруч із цим, політичними лідерами неодноразово висувалися заяви про корупційні тендерні схеми на закупівлю  лікарських засобів іноземного виробництва, що сьогодні суттєво впливає на вартість ліків. Зрозумілим наразі залишається подорожчання, що відбуваються за курсом долара і євро на 60 відсотків. Що ж відбувається в «за ширмою» насправді?  Як не прикро, та влада не спромоглася виявити ні однієї корупційної схеми, щодо фармакологічних тендерів на державному рівні.

Замість того, щоб захистити всі верстви населення і зробити доступною закупівлю ліків на середньому рівні, чиновники запроваджують 7% ПДВ та інших податків, які лягають тягарем на плечі простого, і так вже збіднілого, населення. Цей закон вступив в дію 1 квітня 2014 року. І зразу ж ціни в аптечній мережі стрімко зросли…   Крім того, ні для кого не є секретом, що торгівля лікарськими засобами у світі прирівнюється за прибутковістю із реалізацією зброї та наркотичних засобів.

Нещодавно мені довелося краще познайомитися з умовами надання медичних послуг і допомоги в Хустській районній лікарні. Слід зазначити, що держава гарантує безкоштовне лікування, однак виділені на медичний заклад фармакологічні препарати не повною мірою забезпечують ефективний процес одужання пацієнта.  Людина, яка бажає стати здоровою, вимушена йти в аптечні пункти за більш якісними препаратами. І, якщо раніше  один  похід до аптеки міг обійтися 400-500 грн., то зараз це «примарне задоволення» коштує близько 800-1000 грн. Не менш важливо, що  розміри  заробітних плат, як заявили урядовці, протягом року будуть залишатися без змін. А на сьогодні в нашому регіоні зарплати становлять у середньому 1600-1700 грн.

За даних обставин не хочу, щоб лікарі, керівники медичних закладів, очільники аптечної мережі Хуста та району подумали, що звинувачення лунають на їхню адресу. Цінова проблема ліків  повинна вирішуватись виключно на державному рівні!

Цими днями мною було подано до реєстрації Хустської райради звернення – «Проект рішення». Дуже сподіваюсь, що депутати підтримають його і звернуться до Кабінету міністрів та Верховної Ради України з пропозицією відміни закону, що впроваджує 7 % ПДВ на лікарські засоби, а також сприяння в ціновій політиці щодо зменшення вартості медичних препаратів. Уряд має взяти на себе відповідальність щодо впливу на формування цінової політики за принципом регулювання торгівлі спиртними напоями та тютюновими виробами (зокрема, якщо на пачці цигарок пише, що вона коштує 8 грн., то підприємець продає її саме за такою ціною, а не за вищою, чи нижчою).

Важливим у вирішенні цієї проблеми є громадськість, адже джерелом влади в Україні є народ, а депутати різних рівнів є тільки посередниками, через яких громада повинна звертатися до владних структур.

Отже, переконаний, разом ми маємо зробити все можливе, щоб держава серйозно зайнялась регулюванням цін на фармакологічні засоби. Адже «бавитись» із чужими життями – це не тільки злочинно, але й грішно.

В. Волощук,

депутат Хустської районної ради