Сьогодні чергова річниця чорнобиської катастрофи
28 років тому, 26 квітня 1986 року, смертоносний радіоактивний вогонь Чорнобиля опалив українську землю і душі мільйонів співвітчизників язиками апокаліптичного полум’я.
Зоря Полин згадується в Об’явленні Івана Богослова, як одна з кар Господніх за гріхи людства.
|
«І засурмив третій Ангол, і велика зоря спала з неба, палаючи, як смолоскип. І спала вона на третину річок та на водні джерела. А ймення зорі тій Полин. І стала третина води, як полин, і багато з людей повмирали з води, бо згіркла вона…» |
Аварія на ЧАЕС увійшла в історію, як найбільша техногенна катастрофа, що привела до негативних екологічних, медичних, соціально-економічних наслідків не тільки в нашій державі, але й у всьому світі.
З іншого боку, Чорнобиль – це не лише трагедія, але й своєрідний символ безмежної мужності багатьох тисяч наших земляків. Чорнобильська катастрофа завдяки самопожертві ліквідаторів аварії стала зразком жертовності в ім’я Батьківщини, в ім’я мільйонів людей та прийдешніх поколінь. Ризикуючи своїм життям та здоров’ям, ліквідатори виконали громадянський обов’язок і захистили людство від подальшого розповсюдження радіації.
Час не загоїв чорнобильських ран, не стер у пам’яті важкі й героїчні події, імена мужніх людей, які виявили жертовність, високий патріотизм і ціною власного життя й здоров’я зупинили ядерну катастрофу.
Сьогодні ми згадуємо не тільки про трагічні сторінки історії України, але й про кожного, хто поклав своє життя на вівтар служіння народу, хто мужньо захищав рідну землю від невідомої небезпеки.
Дзвони Чорнобиля попереджують і застерігають людство від легковажного захоплення можливістю отримати невичерпне джерело енергії завдяки розчепленню атома.
На жаль, після вибуху на ЧАЕС минуло чверть століття… і багатьох ліквідаторів уже немає серед живих. А наша влада так і не назбирала коштів, аби назавжди втихомирити атом. Біля станції і зараз не все гаразд із радіацією.
Залишити коментар