Сьогодні в селищі Вишково на Хустщині виступить «Піккардійська Терція»

b4da2617-6e1f-4dab-b617-90cee32a1dd8

Сьогодні в селищі Вишково на Хустщині виступить «Піккардійська Терція»

22 квітня у селищі Вишково гостює «Піккардійська Терція». Український гурт, найбільш відомий за сумнозвісною революційною піснею «Пливе кача», під акорди якої на столичному Майдані відбувалося прощення з героями Небесної сотні має виступити перед вишківчанами з концертом у одному з місцевих готельно-розважальних комплексів, під час відкриття боулінг-клубу та пивної ресторації. Організатори повідомляють, що вхід – безкоштовний, а «Піккардійська Терція» розпочне виступ о 17 годині.

Старовинні пасхальні прикмети па повір’я

dsc_0164_123

Старовинні пасхальні прикмети па повір’я

Пасха у багатьох народів пов’язана з різними повірями. Найпоширенішим з них є само вітання: «Христос воскрес!», на яке прийнято відповідати: «Воістину воскрес!» Крім того, багато хто, як символ примирення і братської любові, використовує рукостискання і поцілунок в щоку. Це зближує людей і робить їх відвертішими, чистішими, доброзичливішими.

Люди вірили, що в пасхальну ніч можуть з’явитися давно померлі родичі. Для цього треба було просто після хресного ходу сховатися в храмі зі Страсною свічкою, але цього ніхто не повинен був бачити. Крім того, наші предки вважали, що в цю ніч нечисть особливо злиться, після заходу сонця прагнули не виходити на вулицю. У кожному собаці, свині, не говорячи вже про чорних кішок, селянам увижалися перевертні. У церкву старалися йти не поодинці, а групами.

Найсміливіші розважалися на перехрестях з пасхальним яйцем, катаючи його по ґрунт. Вони сподівалися, що біси обов’язково вийдуть з пекла і станцюють для них.

У давнину господині в Пасхальну неділю спостерігали за тваринами. Хто з худобини лежав смирно – з того, вважали, буде користь, хто ворочався – вигоди чекати марно. Зранку жінки також лякали курей, проганяючи їх з сідала, щоб не лінувалися, несли більше яєць.

Існував також цікавий звичай вигнання з хати клопів і тарганів. Після обідньої служби господар, прийшовши додому, повинен був постукати в двері. Хазяйка зобов’язана була запитати, хто там. Він відповідав: «Я, господар твій, звуть мене (ім’я). Ну що, дружино, чим розговлятися будемо?» «Ми то розговлятися будемо м’ясом, сметаною, молоком, яйцями». «А клопи-то чим?» «А клопи клопами». Люди були упевнені, що після такого діалогу таргани з’їдять один одного.

Вартий уваги і древній звичай «чатування сонечка». Вважалося, що на Паску небесне світило «грає» і, якщо поглянути на нього через закопчене скло, воно неодмінно станцює.

Особливим «щастям» вважалося померти в Пасхальний тиждень, тому що в цей період відриті райські брами, покійний відразу потрапляв до Царства.

Бабусі стверджували, що пасхальні блюда, освячені молитвою, наділені колосальною силою і допомагають під час труднощів. Страви хазяйки приховували на ніч, щоб навіть миша не змогла до них добратися. Вірили, що якщо мишка з’їсть декілька крихт з пасхального столу, у неї неодмінно виростуть крила і вона перетвориться на кажана. Згідно з повір’ям, кинуті у вогонь кістки від великодніх страв, під час грози відводили удар блискавки. Голівку від освяченої паски господар брав з собою на поле, там її з’їдав для «щедрого урожаю».

Щоб бути гарними і рум’яними, дівчата умивалися водою, в якій фарбували писанки.

Свої «Пасхальні повір’я» були навіть у злодіїв. Під час служби вони прагнули у когось вкрасти будь-яку дрібницю. Це гарантувало успіх в їхній «справі» на цілий рік. Азартні гравці у взуття клали монету. Вірили, що вона принесе їм великий виграш.

Найбільше прикмет наші предки пов’язували  з пасхальними яйцями. Селяни запевняли, що впродовж сорока днів після Світлого Воскресіння Христос ходить по землі, тому не можна було викидати шкаралупу яйця через віконце, щоб не попасти в Сина Божого.

Розмальовані символічними узорами писанки приносили на могили в надії, що з їхньою допомогою душі померлих отримають полегшення на тому світі. Також вірили, що ці яйця можуть зціляти від хвороб впродовж багатьох років. Тому (особливо якщо яйце було отримане від священика) писанки зберігали впродовж багатьох років. Також вважалося, що пасхальні яйця допомагають при гасінні пожеж, в землеробстві, а також шукачам скарбів.

 У народному календарі на Великдень визначали погоду: якщо на свято небо ясне і сонце грає – буде хороший урожай, тепле літо, якщо дощ – рік обіцяв достаток на полях  злаків.

 

Драгівський стрілець

fa50a18002_217681

По «гарячих слідах» співробітниками Хустського міськвідділу міліції у взамодії з прикордонниками затримано вбивцю

До хустської лікарні з вогнепальним пораненням було доставлено 36-річного жителя с. Драгово.

Увечері у гості до господаря будинку прийшов 38-річний місцевий житель, який на грунті ревнощів, здійснив у його сторону 5 пострілів. Каретою швидкої допомоги господаря будинку з вогнепальним пораненням у черевну порожнину доставлено до лікарні.

На місце пригоди терміново виїхала слідчо-оперативна група на чолі з начальником міліції Василем Турдаєм та його заступниками, а також заступник начальника Михайло Немеш із начальником управління карного розшуку Василем Лешком. Працівники міліції встановили, що до господаря будинку  приїхав односільчанин, де між ними виник конфлікт. Дружина, яка в цей почула постріли побачила, як «гість» хутко вибіг із хати та на своєму автомобілі помчав у бік центральної дороги.

Черговою частиною негайно було орієнтовано міськ і райвідділи міліції області, а також пункти пропуску державного кордону України.

Уже через дві години біля пункту пропуску державного кордону в смт. Солотвино, Тячівського району прикордонниками злочинця було затримано. Працівники міліції доставили підозрюваного у скоєнні злочину до міськвідділу. Зараз він знаходиться в ізоляторі тимчасового тримання. Свою поведінку “драгівському стрілцю” доведеться пояснювати правоохоронцям.

Дану подію за ст.15-115 ч.1 «Умисне вбивство» Кримінального кодексу України слідчим внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Санкція цієї статті передбачає, що вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, карається позбавленням волі на строк від семи до п’ятнадцяти років -резюмує начальник міліції Василь Турдай.

 

Агнеса Куртяк, Хустський МВ УМВС

Пасхальний кошик. Як прикрасити?

y_c26a415b

Як прикрасити вміст великоднього кошика

Перед тим, як нести до церкви великоднього кошика, кожна господиня прагне якнайгарніше прикрасити його вміст. Деякі хазяйки створюють справжні кулінарні шедеври. Вміст пасхальної корзини часом нагадує мистецтво харчового декору…

Пропонуємо вам декілька ідей. Отже, що можна зробити з масла, сиру(творогу) та яєць.

Прикраси із масла

pa2

510471

praline2

Прикраси із сиру

237_22_03_13_119

pom-rez-00c

rafaelki-s-01

Прикраси із яєць

s640x480

355bc3462370

93692706_00060284

678216.110080720

Щасливих свят!

Працівники Хустського МТЦ провели пасхальну благодійну акцію

 OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Працівники Хустського МТЦ провели пасхальну благодійну акцію

 

У переддень Великодня працівники Хустського міського територіального центру провели благодійну акцію. Самотні літні люди, які перебувають на обліку в МТЦ, отримали в подарунок продуктові набори  та пасхальні коржі.  Під час зустрічі з підопічними, виконувачка обов’язків директора терцентру Анжела Соболь-Лавренко, вивчала проблеми та умови проживання самотніх пенсіонерів.

– Майже усім нам, самотнім людям потрібна підтримка в повсякденному житті, особливо сьогодні, коли для багатьох із нас основним джерелом існування залишається пенсія, – зазначила одна з підопічних центру,  дев’яностодворічна Антоніна Бітунова.

Загалом 17 квітня подарунки отримали 245 хустян. Багато хто зі стареньких приймав великодні набори зі сльозами вдячності на очах, адже коштів на придбання продуктів хронічно не вистачає, а відсвяткувати Пасху хочеться належно…

 OLYMPUS DIGITAL CAMERA

-Пам`ятаючи слова Спасителя: «Те, що ви зробили одному з менших оцих, ви зробили мені», хочемо, щоб найнезахищеніші верстви населення відчули радість життя і підтримку з боку керівництва міста, – наголосила керманича міського ТЦ, – адже як приємно бачити усмішки на обличчях підопічних!

 

Леся Медвідь

У Хусті під колесами фури загинув велосипедист

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

 У Хусті під колесами фури загинув велосипедист

Повідомлення про смертельне ДТП черговий міськвідділу міліції отримав від лікарів, про те, що під колесами фури загинув невідомий дідусь-велосипедист.

На чолі з начальником міськвідділу міліції Василем Турдаєм на місце пригоди виїхала слідчо-оперативна група. Міліціонери встановили, що до трагедії причетний 33-річний водій фури, який  рухаючись з центру  Хуста в сторону автовокзалу, не впоравшись із керуванням, допустив наїзд на велосипедиста. Від від отриманих важких тілесних травм 82-річний місцевий мешканець загнув на місці.

За словами головного міліціянта міста над Тисою, подію внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ст.286 Кримінального кодексу України «Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами»).

 

Агнеса Куртяк,

Хустський МВ УМВС

 

Пасха. Історія свята

454371-6016x4000

Пасха. Історія свята. Юдейська і християнська Пасха. Воскресіння Христа і жертовний Агнець

Що ж таке Пасха? Коли почали її святкувати? Чому юдеї та християни різних конфесій відзначають Великдень не разом?

Слід зазначити, що справжня єврейська найперша Пасха (на івриті — «Песах» або «Пейсах», тобто «перехід, проходження») не святкувалася, а відбулася вночі (“ніч пильнування”) під час своєрідного Суду Божого – з вечора 14 дня місячного місяця Нісана (березень-квітень) до ранку 15 дня Нісана, в перший повний місяць після дня весняного рівнодення.

Що ж святкували і святкують до цього часу юдеї? Позбавлення від єгипетського рабства. Пасха – це результат. Пригадаєте Мойсея, який вивів ізраїльтян із Єгипту і десять страт, посланих Всевишнім на народ фараона: (покарання кров’ю, страта жабами, навала мошок, випробування мухами, мор худоби, виразки і нариви, грім, блискавиці і вогненний град, навала сарани, незвичайна темрява (тьма єгипетська) і найстрашніша – смерть первістків).

Опівночі Господь уразив всіх первонароджених землі Єгипетської: від первістка фараона, що сидів на престолі своєму, до первістка в’язня, що знаходився в темниці, і все первородне з худоби (Ісх.12:29). Щоб врятуватися від кари Божої ізраїльтянам потрібно було заколоти увечері баранчика, кров’ю якого вони мали вимазати косяк дверей. Власне це було ознакою того, що Христос своєю кров’ю (Агнець Божий) викупатиме світ від гріха. Після цієї страшної події народ Ізраїлю відправився в 40-річні мандри пустелею на пошуки землі обітованої.

У християн свято Пасхи встановлене в пам’ять воскресіння розіпнутого на хресті Сина Божого Ісуса Христа. Більшість релігійних течій святкують Пасху в неділю після єврейської Пасхи. При цьому католики, православні і протестанти відзначають День Спокутування в різні календарні дні, правда, інколи вони збігаються.

Якщо з юдейською Пасхою все зрозуміло, то християни впродовж тисячоліть сперечаються про те, в який день тижня воскрес Христос, як правильно потрібно відзначати цю подію. Але в цілому, можна сказати, що в перші століття християнства на території Юдеї поширювалася традиція святкувати воскресіння Христа за місячним календарем через три дні після юдейської Пасхи. Тому потрібно врахувати, що біблейська Пасха за Місячним календарем може припадати на будь-який день тижня. На саму Пасху перші християни відзначали відразу дві події – вихід з Єгипту та скорботне розп’яття Ісуса Христа. І лише ЧЕРЕЗ ТРИ ДНІ святкувалася світла і радісна подія – воскресіння Ісуса. Коли з’явилися християни-греки, а потім римляни, які жили за Сонячним календарем , вони розуміли, що Ісус воскрес в день, наступний за суботою, але ніяк не могли зрозуміти зв’язку між іудейською Пасхою і воскресінням Христа, намагаючись обчислити день святкування Пасхи за юліанським календарем. Для фіксації святкового круга церква вибрала єгипетський календар, реформований Юлієм Цезарем (46 рік до н.е.). Лише до 3-4 століття, законодавчо зміцнюється традиція святкувати Пасху ґрунтуючись на обчисленнях, зроблених за юліанським календарем.

Проте 23-го лютого 1582-го року папа Григорій 13-й видав відому світу буллу «Inter gravissimas». Крім того, він серйозно зайнявся календарем (від нього і пішов сьогоднішній Григоріанський календар). Григоріанський календар виявився точнішим, але довелося «вирізувати» 10 днів, сьогодні вже 13. Православні не побажали визнати цей календар, тож далі жили за своїм, старим і звичним. Лише у 1923-м-коді року більшість православних церков перейшли на Новий стиль. Але за основу вони взяли не Григоріанський календар, а «неоюліанський». Різниця в тому, що неоюліанський трохи точніший, містить менше високосних років, а отже розбіжність зі справжнім сонячним часом «накручується» істотно повільніше. «Заморочка» лише в тому, що за Неоюліанським календарем найближчі п’ять століть все йде так само як за Григоріанським. У результаті – фактичної розбіжності немає.

І все ж… чому, скажімо, в один і той же рік Пасха у православних і католиків інколи святкується з різницею чи не в місяць? Тут треба ще враховувати три критерії сучасної християнської Пасхи: спочатку рівнодення, потім повний місяць, а далі ще і Воскресіння. Рівнодення у православних не 21-го березня, а додаємо 13 днів – 3-го квітня. Але після рівнодення потрібно не лише додати 13 днів, але й уточнити наступний повний місяць. Після 3-го квітня слід знайти інший повний місяць, лише вже наприкінці місяця. І внаслідок цього ми додаємо не 13 днів, а 30 «з хвостом». Крім того, за Старим стилем відстає і місячна фаза, тому деколи, навіть після реального повного місяця, пропускається не один тиждень, а два. І у результаті, вже майже літо на дворі, а за старим стилем лише зустрічають Пасху.

Страсна п’ятниця: святкування, символи і прикмети

5480248_large

Страсна п’ятниця: святкування, символи і прикмети

Завтра – велика чорна п’ятниця, яку називають Страсною. З цим святом пов’язано багато релігійних та народних традицій. Не випадково в цей день піст особливо суворий: за церковними канонами, не можна їсти нічого, крім води і хліба.

Страсна п’ятниця – як відзначається у християнстві

Велика п’ятниця – найтраурніший день у християнському році, оскільки саме цього дня Ісуса Христа розп’яли, Син Божий прийняв мученицьку смерть в ім’я порятунку всього людського роду. Страсна п’ятниця присвячена поминанню страждань і смерті Спасителя. Цього жалобного дня шати священиків не мають бути світлими і святковими.

У Страсну п’ятницю в церкві не буває літургії. Під час вечірні, яка починається близько третьої години дня – в час смерті Христа – з вівтаря виносять плащаницю із зображенням знятого з хреста Ісуса, якою покривають стіл, що стоїть посеред храму. Потім над плащаницею читають молитви, прикрашають квітами, запалюють свічки і парафіяни цілують образ Спасителя. Цим ритуалом символізується зняття з хреста, положення в труну і прощання з Ісусом Христом.

Що не можна робити в Страсну п’ятницю – церковні традиції

Не можна працювати цього дня. Не можна шити, прати, різати, займатися прибиранням, копати землю, саджати рослини, готувати їжу і навіть купатися. Ці заборони накладаються на віруючих не з причини ліні, а у зв’язку з необхідністю присвятити свій час у сім’ї молитві і читанню Біблії.

Не можна співати, веселитися, сміятися і вести активний, розважальний спосіб життя, а також сваритися, кричати і лаятися. Цей день має пройти в роздумах про власне життя, в роздумах про страждання і смерть Ісуса Христа.

Страсна п’ятниця – це заключний і найсуворіший день Великого посту. Стриманість у їжі має тривати до церковного служіння вечірні і виносу плащаниці. Після цього дозволено вживати хліб і воду, а деякі віруючі продовжують поститися до самого Великодня.

Страсна п’ятниця не повинна минути звичайним, непоміченим днем – необхідно замислитися над своїм життям і над стражданнями Спасителя. Цього дня кожен християнин особливо гостро має постаратися відчути і замислитися про головне у своєму житті. Чи не йде він проти своєї совісті, коли на головним із пріоритетів ставить прагнення багатства, наживи і успішної кар’єрі замість милосердя і людинолюбства? Чи не шукає навколо себе ворогів, яких прагне засудити? Чи не уподібнюється він до приклада тих, хто зрадив Христа на смерть?

Що не можна робити у страсну п’ятницю – народні повір’я

У народі вважалося, що з тієї миті, як тіло Ісуса Христа покладуть у труну, і до моменту його воскресіння вся нечиста сила має особливу силу і відчуває свою безкарність, тому приходить у наш світ, блукає по землі, лякає праведних жителів. За народним повір’ям, якщо в цей час людині привидиться щось страшне, треба тричі сказати: “Хай воскресне Бог і розбіжаться вороги Його”, – щоб захиститися від нечистої сили.

Також під час читання святих писань не можна дрімати, бо нечистий понесе в пекло.

Якщо у Страсну п’ятницю випрати білизну, на ній з’являться  плями крові.

У Страсну п’ятницю не можна сміятися і радіти. Той, хто засміється цього дня, плакатиме весь рік.

Фото В’ячеслава Ільїна «+++»

Скільки коштує в Хусті зібрати великодній кошик?

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Скільки коштує в Хусті зібрати великодній кошик?

Наближається Пасха – найбільше хрис­тиянське свято.  Напередодні Великодня потрібно підготувати до освячення кошик, куди традиційно кладуть обрядовий хліб (паску), яйця, масло, вино, сир (творог) і сіль. У деяких селах в церкву несуть навіть ковбасу, шинку, цибулю, часник, хрін та інші страви святкового столу. Слід зазначити, що зібрати великодній кошик для кожної господині — момент істини, де вона хоче показати усі свої творчі вміння та кулінарні таланти… Тож спробуємо з’ясувати, скільки коштуватиме пасхальний кошик для середньостатистичного хустянина.

Для початку уявимо, що в нас нічого немає – придбати потрібно все. Самі кошики в Хусті – на всякий смак… і ціну… Простенький на ринку коштує від 25 (маленький) до 100 (більший). Гарніші, польські, гарно задекоровані «потягнуть» на цілих 150-250 гривень. Свічки – від 3 до 15 грн. Серветки теж різняться в ціні — від 10 до 40 грн., за вишиті рушнички з написом «Христос воскрес» просять і 50, і 150 гривень.

У передвеликодній час міський ринок  та прилегла до нього територія нагадують справжнісінький мурашник. Людей — сила-силенна, і всі кудись поспішають, одні продають, інші — купують, дехто торгується, дехто – роздивляється…  Цікаво, а скільки цьогоріч коштує «свято в кошику»?

Спробуємо з’ясувати, виходячи з середніх цін на продукти.

Тож потріб­но придбати як мінімум 4 яйця, хоча краще – десяток. За одне домашнє яйце господині просять 1.00—1.40 грн., фермерські яйця коштують 0.80 — 0.95 грн. За писанки потрібно викласти від восьми до 25 гривень за штуку, дерев’яні масового виробництва коштують дешевше — дві гривні, упаковка пластикових писанок — 20 грн. Можна, звичайно, й зекономити — пофарбувати яйця в лушпинні цибулі чи, скажімо, придбати наклейки з пасхальною тематикою за дві гривні.

Вартість домашнього сиру – 15 – 20 грн., масло – 11 – 32 грн. (за 200 грам). Вино на ринку можна купити за 20 грн., магазинне – від 30 до 150 грн. ( в середньому) за пляшку.

Тепер основне. Міні-паска, так званий дитячий варіант, коштує 5-10 грн., середня за розміром — 12—17 грн., велика — 30—40 грн. Якщо пекти її самотужки, то зекономити не вийде, міні-варіант виросте в ціні на 15 гривень, а велика паска — на всі 50 грн. Досвідчені господині кажуть, що залежно від рецепту, вартість паски, випеченої в домашніх умовах, така ж, як і в крамниці, різниця – у смакових якостях.

Для порівняння: виходячи з цін минулого року, пристойний великодній кошик подорожчав на 10-15 відсотків.

Насамкінець хочу наголосити, що Великдень не є торжеством гастрономії та кулінарії, а передусім символом Воскресіння Христового, тому його найкраще відсвяткувати з молитвою в серці і на устах та не влаштовувати на церковних подвір’ях «змагання кошиків».

Марина Алдон

“Карпатський об’єктив”

Стихійна торгівля в Хусті непереможна?

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Стихійна торгівля в Хусті непереможна?

Несанкціонована торгівля у місті над Тисою є однією з болючих багаторічних проблем. На жаль, мало хто з краян замислюється над тим, яку несуть небезпеку харчі, придбані з бруківки…

Вулиця Рєпіна в Хусті здається продовженням міського ринку. Тільки продукти реалізовуються тут не з прилавків… Два поспіль міські голови боролися з вуличною стихійною торгівлею, та марно. Досі овочі та фрукти продаються в умовах антисанітарії. Що за дивний менталітет у наших людей, купувати товари сумнівної якості? Невже краяни не бояться, що можуть «підхопити» кишкову інфекцію? Де у бабусь сертифікати на якість продукції? А скільки хустян ставали жертвами обману недобросовісних перекупщиків? Скількох ввели у оману самі власники молочних товарів? Певно, кожній господині знайомий смак кислого сиру (творогу), який небезпечно вживати, молока, що не кип’ятиться, сметани з грудками борошна… Продавці працюють з грубим порушенням санітарно-гігієнічних правил (без санітарного огляду, особових медичних книжок, із порушенням температурного режиму при зберіганні товарів тощо). Про яку гігієну можна говорити! І пил, і вода з калюжі, і вихлопні гази – усе на цих продуктах.

Часто реалізатори запевняють, що корова у них не хворіє і дає дуже добре молоко, риба свіжа. Але ж це ніким не доведено… Сьогодні тварина здорова, а завтра може занедужати, бути небезпечною для людей. А якість продуктів ніхто не перевіряє, оскільки харчі продаються прямо з брудної землі.

Звичайно, не всі продавці вдаються до обману, але вони могли б хоча б збувати свій крам у спеціально облаштованих безпечних місцях, адже торгових павільйонів у Хусті достатньо.

 Стихійна торгівля — взагалі величезна проблема і для міста, і для підприємців, які працюють на ринку офіційно. Адже вони сплачують податки, внески до пенсійного фонду, оренду, комунальні послуги. Вуличні ж продавці ж не платять ні за що, тож гіпотетично мали б зменшувати ціну. Але й цього не роблять. Ще один фактор, стихійні реаліатори продуктів часто користуються неточними вагами (електронні мало в кого є) і нерідко обманюють покупців. А у випадку збуту неякісного товару, претензій до них ніхто не може пред’явити…. Бо вони торгують сьогодні тут, а завтра там… тож, шукай вітру в полі!

Як зазначив заступник міського голови, голова адміністративної комісії Хустської міської ради Микола Аннишинець, лише особами уповноваженими виконавчим комітетом міської ради на складання адмінпротоколів за друге півріччя минулого року складено 130 протоколів щодо несанкціонованої торгівлі на тротуарах та вулицях міста. Такі дії, зі слів пана Миколи, призводять до ускладнення умов руху пішоходів та транспорту та вважаються порушенням правил благоустрою Хуста. Щоправда, зі 130 порушників тільки семеро виявились хустянами, інші 123 – мешканцями сіл Хустського, Іршавського, Виноградівського та інших сусідніх районів. Тож документи щодо їхньої підпільної діяльності було направлено на розгляд  адмінкомісій  за фактичним  місцем проживання.

Ситуацію прокоментував і начальник Хустського РВ УМВС України в Закарпатській області, полковник Василь Турдай.

-Правоохоронцями протягом цього року було складено 13 протоколів про адміністративні правопорушення, а саме – торгівлю у невідведених для цього місцях, – наголосив головний міліціянт міста над Тисою. – Як людина, я можу зрозуміти тих літніх бабусь, які виходять на так звану «роботу», щоб збути те, що вирости своїми руками – розсаду, овочі, фрукти, молочну продукцію. З мізерної пенсії вони намагаються вижити. Їм далеко не «по-кишені» оплачувати ще й місця на ринку, тож вони намагаються прилаштуватися для збуту товару там, де не треба платити. Хоча, з іншого боку, наша служба вимушена боротися з побідним явищем, адже офіційно торгівля дозволена тільки на території ринків.

-Я живу на мінімальну пенсію, діти давно виросли і живуть в інших областях України. Нам з чоловіком далеко не солодко. Тримаємо вдома свині та корову, продаємо розсаду, овочі, сир. Бо ж треба платити за послуги, купувати ліки та цукор, зерно, борошно худобині, – запевняє 65-річна хустянка Марія Шманьо. – Орендувати місце на ринку мені не вигідно, бо торгую далеко не кожен день, а для таких, як я «туристів» у павільйонах є тільки задні ряди, де покупців мало. Хороші «точки» вже давно зайняли перекупщики. На вулиці ж більша вірогідність хоч щось збути – кожен другий перехожий підійде, спитає ціну, а кожен четвертий – купить, тай якусь копійчину можна зекономити. А жінкам із сіл потрібно ще й за транспорт заплатити! Моя продукція екологічно чиста, бо хімію не застосовую, а те, що продаю із землі – не біда, молоко в закритій пляшці, а яблучка можна помити.

Так чи інакше, та несанкціонована торгівля процвітає… Втім, не було б попиту – не було б і пропозиції. Отже, виходить, що в проблемі винні ми самі, бо якби не купували продуктів на вулиці, то ніхто б їх там не продавав.

Марина Алдон,

“Карпатський об’єктив”