Василь Сабадош: «У програмі «Народного фронту» – продовження розпочатих Урядом реформ»
Відомий політик Вацлав Гавел колись сказав, що кожен, хто говорить, що політика – брудна справа, говорить неправду! Політика – це велика робота, якою повинні займатися тільки чесні люди, оскільки тут особливо легко забруднитися.
Молодий і амбітний Василь Сабадош хоче вірити, що до нового парламенту прийдуть ті, хто готовий багато і чесно працювати на благо держави. Про те, яким бачить майбутнє рідного краю, і як на це майбутнє може вплинути парламент – у розмові із керуючим справами Хустської міської ради, депутатом Хустської райради, кандидатом у народні депутати по одномандатному округу №71 від партії «Народний фронт» Василем Сабадошем.
– Ви – наймолодший серед закарпатських кандидатів. Не страшно йти у велику політику?
– Серйозно політикою зацікавився у 2002 році і з того часу намагаюся бути у вирі політичних подій. До речі, у цей же час познайомився із Валерієм Лунченком, екс-губернатором Закарпаття. Пишаюся, що йду на вибори разом із ним в одній команді. Рішення балотуватися приймав не спонтанно: зважив всі «за» і «проти», усвідомлюючи, яку відповідальність доведеться взяти на себе. З вибором політичної сили сумнівів не було. «Народний фронт» – команда, в якій хочеться працювати. Підкреслюю – працювати, а не займатися популізмом. І ще один вагомий аргумент – у списках інших політсил до парламенту йдуть люди, які вже неодноразово сиділи у кріслі народного обранця. Причому – не з кращою репутацією. Про яке «повне перезавантаження влади» може йти мова, якщо навіть у списках партій, які позиціонують себе як демократичні, знову олігархи, знову старі і гучні прізвища. Наче не було Революції Гідності. І наче нема війни на Сході.
– Як Ви сприйняли виборчу програму партії і чи бачите в ній вирішення проблем округу, в якому балотуєтеся?
– Погоджуюсь із кожним пунктом програми. Власне, у ній – продовження уже розпочатих Урядом реформ. Нові дороги, берегоукріплення Тиси, питна вода у гірських районах, вирішення питань з твердими побутовими відходами, закупка котлів та альтернативні джерела енергопостачання – це ті ініціативи, які Уряд вже реалізовує на Закарпатті.
Що стосується конкретних питань округу, то варто відзначити урядову програму розвитку гірських районів, у якій чимало уваги приділено вирішенню наших проблем. Як от питна вода. Маємо Закон про питну воду, маємо відповідну обласну програму, однак питання так і залишається невирішеним. Треба активізувати роботу по залученню грошей з державного бюджету і спорудити водогін до сіл Сокирниця, Крайниково, Данилово, Олександрівка, реконструювати очисні споруди з каналізаційним колектором в смт.Вишково. Також потрібно відкрити міжнародний автомобільний, пішохідний та вантажно-пасажирський пункт пропуску в районі села Яблунівка Хустського району. Потрібно залучити кошти на вдосконалення інфраструктури заповідника «Нарцисове поле».
Роботи чимало. І, беручи до уваги роботу нинішнього уряду, впевнений, що всі ці питання команда Арсенія Яценюка вирішуватиме і далі.
– Всі пункти, які Ви згадали вимагають фінансування. Але у бюджеті, зважаючи на ситуацію в країні, грошей катастрофічно не вистачає.
– Потрібно додатково залучати інвестиції. Це рушійна сила, якою не маємо права не скористатися.
– Але інвестори якось не дуже охоче йдуть до нас…
– Це, знову ж таки, одне із ключових питань, яке повинні вирішити новообрані парламентарі. Бюрократизм, невизначеність у законодавстві, погана інфраструктура – ось, що лякає потужний закордонний бізнес, готовий вкладати гроші у розвиток нашого краю. Ці ж причини гальмують розвиток малого і середнього бізнесу. Я – за налагодження постійної співпраці між громадськістю, бізнесом і владою. Це зменшить адміністративні бар’єри, що стримують розвиток підприємництва. Приміром, впроваджувати електронний документообіг та автоматизований обмін даними між адміністратором і місцевими дозвільними органами слід було ще кілька років тому.
– Залучення інвестицій могло б і прискорити вирішення проблеми працевлаштування населення…
– Так. Звісно, вирішити її, як кажуть, одним махом неможливо. Але закарпатці не бояться праці – навіть важкої і виснажливої. І треба зробити все, щоб вони відчули – держава про них дбає. Приміром, стимулювати розвиток народного промислу. Хустщина ще і туристичний край, тож цей вид підприємництва досить перспективний.
– А як щодо сільгоспвиробників?
– І тут маємо непочатий край роботи. Садівництво, виноградарство, бджолярство, тваринництво – всі напрямки можуть і повинні розвиватися.
– Але ж є проблеми із ринком збуту продуктів…
– На жаль. На Хустщині, до прикладу, нема жодного корівника, жодного підприємства з переробки молока. Люди не мають і зацікавленості займатися цими видами сільського господарства. Лідери нашої партії розуміють це, тому у програмі дій чітко сказано: особлива увага держави буде спрямована на створення умов для розвитку АПК. І тут знову постає питання залучення інвестицій, а, отже, спрощення документообігу, розвиток інфраструктури і т.д.
– Із чого, на Вашу думку, повинна розпочатися робота нового парламенту?
– Із усвідомлення кожним депутатом своєї відповідальності, у першу чергу – за державу, далі – за своїх виборців. Тісна співпраця з виконавчою владою, бажання не піаритися на засіданнях, а вирішувати проблеми, яких у країні чимало, – ось запорука результативної роботи.
Василь Химинець
