проблеми / page 2 « Хуст-Медіа

Хустяни повинні мати нормальний діючий басейн

12.06.2014 12:48

Хустяни повинні мати нормальний діючий басейн

Колись, ще у 1992 році хустяни щиро раділи, що в місті діятиме великий просторий басейн, де дорослі мріяли відпочивати від робочих буднів, а діти – вчитися плавати. Та минав час, а басейн так і не став центром дозвілля краян. Від самого початку будівельниками було допущено технічні помилки і культурно-спортивна установа так ніколи й не запрацювала на повну потужність. Правда, тривалий час на базі установи діяв готель, була непогана кав’ярня-їдальня, там відпочивали дітки, що постраждали внаслідок катастрофи на ЧАЕС, проживали туристи з інших регіонів держави.

Однак згодом було втрачено й це. Приміщення почали руйнуватись, мародери повибивали вікна, повиламували двері, розграбували все, що було у будівлі…

-На адресу міської ради лунають звинувачення з приводу того, що басейн у жалюгідному стані. Мешканці Хуста обурені, адже Тячів, містечко менше за розміром, має сучасний ошатний аквапарк, а наші краяни, щоб поплавати, змушені їхати у сусідні райцентри, або йти на річку, – зазначив Хустський міський голова Володимир Кащук. – Звичайно, нарікання хустян справедливі, але… Справа в тому, що установа знаходиться у загальнодержавній комунальній власності і у 2011 році її було продано. Проте більш ніж за три роки господар не тільки не відреставрував приміщення, але й допустив ще більшу руйнацію будівлі. Отже, через суд разом з керівництвом Фонду держмайна ми добиватимемося законодавчого врегулювання питання. Якщо власник, який зобов’язувався зробити ремонт спортивно-оздоровчої споруди, надалі нічого не робитиме, то, можливо, басейн йому просто не потрібен. Тому міська рада ініціюватиме перепродаж об’єкту. Хустянам справді потрібен басейн, адже плавання – унікальний вид спорту, корисний і для дорослих, і для дітей. Зараз, коли здоровий спосіб життя стає все більш популярним у всьому світі, багато хто з мешканців міста над Тисою мріє зайнятись водним фітнесом, чи просто провести час разом з родиною в басейні. Тому, переконаний, наше місто повинне мати місце для активного відпочинку краян.

-Оздоровчий комплекс я придбав у такому жалюгідному стані, що, як то кажуть, камінь на камені не залишився, щоб не зруйнувався. Цегла сиплеться, від колишньої величі будівлі й сліду не зосталося, – запевняє власник басейну Михайло Борка. – Але й це ще не все… Справа в тому, що вже кілька років у нас триває суд із автозаправкою, яка згідно законодавчих норм повинна була знаходитись від комплексу на відстані не менше 50 метрів. Проте вона насправді розташована впритул до басейну. За документами мені продали одне, а де-факто вийшло інше. Отже, поки не буде поставлено «крапку над і» у цій справі, не вирішено питання з під’їздом до заправки та автомийки, побудованої вже фактично на території комплексу, проводити якісь «широкоформатні» капремонти я не можу. Адже реконструювати тут треба все, точніше, робити з «нуля»… Звичайно, це й серйозні матеріальні витрати, і величезний ризик. Тільки нещодавно ми вивезли з прилеглої площі більше п’яти десятків КамАЗів сміття… На жаль, деякі краяни не розуміють поняття «приватна власність» і скидають поблизу комплексу увесь свій непотріб. Є ще й інші не менш важливі чинники, тому поки що басейн не доведено до ладу, але гадаю, що період «застою» нетривалий і незабаром хустяни з гордістю запрошуватимуть туристів у оновлений басейн.

Попри те, що можна зрозуміти кожну зі сторін, дуже хочеться, аби місто над Тисою справді стало туристичною окрасою області і щоб мешканці Хуста мали де провести час із користю для здоров’я.

Марина Алдон

«Карпатський об’єктив»

Категорії: Проблеми. Позначки: проблеми, проблеми міста і Хуст. 2 Коментарі до Хустяни повинні мати нормальний діючий басейн

Де подіти дітей під час канікул?

06.06.2014 14:21

Де подіти дітей під час канікул?

Літні канікули – найбезтурботніша для дітей пора року, для школярів – довгоочікуваний час свободи від уроків та шкільних парт. У той же час для батьків – період альтернативних пошуків найоптимальніших варіантів куди відправити малюка, аби призначене для відпочинку та оздоровлення тримісячне звільнення від занять справді наповнило молодий організм силами та бадьорістю, а не перетворилося на блукання заасфальтованими вулицями чи сидіння перед монітором комп’ютера. На жаль, ситуація в державі така, що ризикувати безпекою дитини наважується далеко не кожна матуся, але, з іншого боку, питання чим і як зайняти своє чадо під час канікул від цього не втрачає актуальності. Тож як організувати відпочинок дитини так, щоб малюкові було цікаво, а у батьків не щемило серце від тривоги,чи все гаразд із рідною кровинкою?

Канікули в таборі

Для тих дітей, що залишаються у місті, на жаль, на час літніх канікул не працюють гуртки, спортивні секції, не організовуються туристичні походи, екологічні та краєзнавчі експедиції. Тож у першу чергу, батькам спадають на думку традиційні табори, санаторії, оздоровчі, профільні та наметові табори, спортивно-оздоровчі бази відпочинку, розташовані на території області. Тут діти дихають свіжим повітрям, знаходять друзів та за насиченим дозвіллям не помічають, як летять дні. У такого відпочинку чимало переваг: дитина недалеко, її завжди можна провідати, вартість путівки відносно невелика, а користь для здоров’я очевидна. Загалом табори розраховані саме на школярів – від 8 до 16 років, а в залежності від умов проживання, тривалості заїзду та насиченості розважальної програми вартість такого відпочинку коштує від 2000 до 10000 гривень за повну зміну. Більшість таборів приймають 3-4 зміни за літо, хоча часто дозволяється заїзд і на декілька днів. Щоправда, слід мати на увазі, що через зручність та порівняно невисоку вартість відпочинку у дитячих таборах місця нерідко заброньовані на місяць вперед.

Поїздка до моря

Цей вид відпочинку досить популярний. Багато сімей влітку вирушають до моря, щоб поправити здоров’я і відпочити від турбот. Наразі, після анексії Криму, найбільш придатною для оздоровлення у нас залишається Одещина. Проте там не дуже безпечно. І все ж… є маса варіантів не дуже дорогого відпочинку в Туреччині, Греції, Хорватії.

Проте дорослим варто замислитися над тим, що зробити для того, щоб малюк не нудьгував на пляжі або в готелі. Цікавими для дітей можуть бути екскурсії до визначних місць, галерей, музеїв, театрів, до дельфінарію, зоопарку, цирку.

У село до бабусі…

Ще один поширений (і найбільш безпечний) варіант літнього відпочинку – канікули на дачі або в селі. У цьому випадку іноді важко буває уявити, як провести канікули з користю в глушині, де, крім лісу, поля та річки нічого немає.

Однак і тут є вихід. Можна доручити дитині зробити щось корисне в городі, або доглядати за домашніми тваринами. Це привчить до відповідальності і уважності. Заодно можна організувати цікаві заняття – будівництво шпаківень на зиму, установку флюгера або похід у гори. На природі теж може бути цікаво, якщо дорослі подбають про те, малюк був зайнятим чимось ще, крім безцільного гуляння уздовж будинку.

Крім того….

На жаль, на Хустщині не всі батьки мають можливість оздоровити малюків у таборах, поїхати на море, чи відправити маля до родичів, тож їм залишається альтернатива – брати відпустку і більше часу проводити зі своїм чадом. Проте у багатьох сім’ях старі члени родини виїжджають на заробітки за кордон, залишаючи дітей на дідусів та бабусь, які фізично не в силі вгледіти за всіма юнацькими пустощами. Однак і в цьому випадку існує маса способів захопити дитину навчанням і розвитком інтелектуальних здібностей. Головне – не пускати все на самоплив і тоді, малюк не тільки виросте за літо, але й стане розумнішим.

Марина Алдон

Категорії: Проблеми. Позначки: діти, проблеми і проблеми міста. Коментарі Вимкнено до Де подіти дітей під час канікул?

Головний міліціонер області вирішував проблеми хустян

06.06.2014 12:47

Головний міліціонер області вирішував проблеми хустян

На прийом громадян до очільника обласної міліції Сергія Шаранича завітали громадяни з особистими проблемами та місцеві журналісти.

Першими звернулися колишні працівники міліції з питанням поновлення на роботі. Працівники ТОВ «УТОГ» прийшли подякувати за тісну співпрацю з правоохоронцями. Голова цього товариства пані Ірина каже, що завдяки проведеній профілактичній роботі з боку правоохоронців, вже останні пять років хулігани їхній клуб не турбують.

Сергій Шаранич поцікавився роботою товариства. Жінка розповіла, що вони завжди допомагають людям з вадами слуху. Пані Ірина розповіла, що в їхньому клубі числиться загалом 189 людей з вадами слуху. Вони завжди проводять масові заходи, разом відмічають день народження та інші святкування.

Також до очільника міліції звернувся приватний адвокат та житель Хустського району з особистих питань.

Осторонь не залишились і журналісти регіональної телекомпанії «Хуст». Їх цікавили такі питання, як боротьба з кишеньковими злодіями, притягнення до кримінальної відповідальності неповнолітніх, протидія незаконним заволодінням автомобілями, як захистити себе та своє майно від крадіїв. Також їх цікавила думка Сергія Шаранича щодо ситуації, яка склалася на сьогоднішній день в Україні. На всі питання полковник міліції дав вичерпні відповіді, а також, користуючись нагодою, привітав журналістів з їхнім професійним святом – Днем журналіста.

Після прийому громадян очільник УМВС провів підведення підсумків діяльності Хустського міськвідділу.

Агнеса Куртяк,

Хустський МВ УМВС

Категорії: Проблеми. Позначки: міліція, правопорушення і проблеми. Коментарі Вимкнено до Головний міліціонер області вирішував проблеми хустян

Біженці зі Сходу почали прибувати на Хустщину

06.06.2014 12:01

Біженці зі Сходу почали прибувати на Хустщину

Цими днями на Закарпаття почали приїжджати біженці з тих областей, де йдуть бойові дії. Люди перелякані, занепокоєні, адже на вулицях гине мирне населення, часом – жінки, у небезпеці діти, активісти, молодь, літні люди… Багатьом потрібен притулок, дах над головою, їжа, одежа, малюкам – іграшки, засоби гігієни…

Як зазначив голова Хустської РДА Іван Рогач, найближчим на територію району очікується прибуття приблизно двох сотень переселенців.

-Скільки точно буде біженців, прогнозувати важко, адже війна не вписується ні в які статистичні рамки. Але ми співпрацюємо з мешканцями зі Сходу через благодійні фонди, знаємо, що активісти в небезпеці, їх потрібно десь розмістити, – зазначив очільник району. – Тому звертаюсь до всіх краян, хто може допомогти житлом та продуктами тим, хто змушений залишати рідні домівки і їхати до нас, звертатись у сільські ради чи в райдержадміністрацію. Не будьмо байдужими до чужого горя, не стіймо осторонь проблем у нашій державі, адже всі ми християни і знаємо, що маємо допомагати ближнім у біді.

Наразі дві родини з Донецька живуть у Нижньому селищі, на еко-фермі «Зелений гай» француза Ореста Дель Соля. Сам власник Європейського кооперативу «Лонго Май» вільно спілкується з гостями українською мовою, люб’язно пригощає сніданком з кавою.

-Чим можу, тим і підтримую донеччан,- каже господар маєтку. – Вдома залишатись цим людям було небезпечно.

-Ми познайомилися через групу «SOS-Донбас» у Інтернеті, – розповідають для «Карпатського об’єктива» гості за Сходу Оля та Віктор, – Родина Ореста дуже інтелігентна, порядна та працьовита. Ми дуже вдячні за його гостинність. Наші активісти зараз змушені їхати за межі так званої «Донецької республіки», бо що там відбувається, важко описати словами. Якщо сепаратистам сподобається якийсь автомобіль, на блок-посту вони просто можуть його конфіскувати. Знаємо випадки, коли беруть у полон військових, сусіди «здають» тих, хто їм не подобається сепаратистам (навіть не причетних до Євромайдану).

-Не можна стверджувати, що всі донеччани проти України, – ділиться думками пані Ольга. – Більшість мешканців Донбасу (приблизно відсотків 60) підтримують єдність нашої держави, у селах навіть більше. Багато хто дуже хотів голосувати на президентських виборах, але не було можливості . Крім того, під час мітингів за єдність України наших збиралося не менше 10 тис. щоразу, їхніх – же не більше 500-700 осіб. Але ми стояли мирно, а вони приходили з битами, провокуючи бійки. Правоохоронці ж спокійно пропускали сепаратистів, нас не захищали. Пій ейфорії щодо ДНР минув, скрізь панує бардак, наші земляки зрозуміли хто є хто і хочуть жити у мирі та спокої.

-Серед наших активістів є й серйозні підприємці, і дуже багато молоді, і навіть чимало старших пенсіонерів, 70-80-річних дідусів та бабусь. – стверджує пан Віктор. Звичайно, тут нам затишно й спокійно, але серце болить, думаючи про те, як там вдома…

Прикро, що сепаратистські сили Донбасу скочуються до прямого терору громадян, не згідних з ідеєю розколу країни. Із кожним днем збільшується кількість людей, вимушених покинути рідні домівки і шукати роботу і притулок в інших регіонах України, в тому числі й на теренах Закарпаття. Тож приємно, що хустська влада взялась допомагати біженцям, а мешканці краю показали приклад гуманності та взаємовиручки.

Марина Алдон

«Карпатський об’єктив»

Категорії: Політика і Проблеми. Позначки: політика, проблеми, соціо і Хуст. Коментарі Вимкнено до Біженці зі Сходу почали прибувати на Хустщину

Комунальна кабала, або Компенсації за послуги, як альтернатива підтримки соціально незахищених сімей

02.06.2014 17:40

Комунальна кабала, або Компенсації за послуги, як альтернатива підтримки соціально незахищених сімей

Підняття цін на комунальні послуги суттєво вдарило по кишенях краян. Багато хто із власників приватних будинків замислюється, як перейти на альтернативне опалення дровами замість природного газу і як заміть трьох лампочок у кімнаті вмикати тільки одну.

На жаль, тарифи у нас зростають, а зарплати і пенсії – ні. Чи є якісь альтернативи? Чи пропонує держава бодай якусь підтримку населення, хоча б найменш захищених верств?

Про це та інше розповідає начальник відділу соціальних допомог УСЗН виконавчого комітету Хустської міської ради Л.С. Пацкан.

-Урядом впроваджується нова програма соціальної підтримки найменш захищених верств населення при оплаті житлово-комунальних послуг.

Зокрема, Постановою Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2014 року № 83 передбачено, що сім’ї, у яких середньомісячний сукупний дохід за попередні шість місяців не перевищував величини прожиткового мінімуму для сім’ї, матимуть право на отримання компенсації додаткових витрат на оплату послуг газопостачання, централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у зв’язку з підвищення цін і тарифів на послуги.

Таким чином, зазначені сім’ї не будуть платити більше, ніж платили до підвищення цін і тарифів на природний газ і теплову енергію.

Для визначення права на компенсацію сім’я має порахувати свій середньомісячний дохід і порівняти його з величиною прожиткового мінімуму родини( до складу сім’ї включаються особи, які зареєстровані у житловому приміщенні).

Прожитковий мінімум сім’ї = сума прожиткових мінімумів для кожного члена сім’ї відповідно до його належності до основних соціальних і демографічних груп населення.

Для прикладу: право на компенсацію матиме сім’ям, що складається з двох працездатних осіб та двох дітей (одна дитина віком до 6 років, а інша – від 6 до 18 років), якщо дохід сім’ї не перевищує 4754 грн. на місяць (Прожитковий мінімум сім’ї = 1218 грн.*2 особи + 1286 грн. + 1032 грн.).

Для призначення компенсації до органу соціального захисту населення за місцем реєстрації необхідно надати:

1. Заяву.

2. Довідку про склад зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб.

3. Довідки про доходи кожної особи, зареєстрованої у житловому приміщенні (крім довідок про розмір пенсії та соціальної допомоги та паспорту).

Компенсація надаватиметься у безготівковому вигляді і щомісяця перераховуватиметься підприємствам, що надають комунальні послуги.

У випадку, якщо середньомісячний сукупний дохід ВАШОЇ сім’ї за попередні шість місяців не перевищував величини прожиткового мінімуму для сім’ї, рекомендуємо звертатися за призначенням компенсації до органу соціального захисту населення за місцем реєстрації.

Додатково інформуємо про встановлені розміри прожиткових мінімумів (з 1 січня 2014 року):

для дітей віком до 6 років – 1032 грн.;

для дітей віком від 6 до 18 років – 1286 грн.;

для працездатних осіб – 1218 грн.;

для осіб, які втратили працездатність – 949 грн.

Компенсація надаватиметься у безготівковому варіанті і щомісяця перераховуватиметься підприємствам, що надають комунальні послуги.

У випадку, якщо середньомісячний сукупний дохід сім’ї за попередні шість місяців не перевищував величини прожиткового мінімуму для сім’ї, рекомендуємо звертатися за призначенням компенсації до органу соціального захисту населення за місцем реєстрації.

Додатково інформуємо про встановлені розміри прожиткових мінімумів (з 1 січня 2014 року):

для дітей віком до 6 років – 1032 грн.;

для дітей віком від 6 до 18 років – 1286 грн.;

для працездатних осіб – 1218 грн.;

для осіб, які втратили працездатність – 949 грн.

Компенсації розраховується з місяця звернення за її наданням до завершення опалювального періоду 2014-2015 року

Розмір призначеної компенсації перераховується щомісяця підприємствам, що надають комунальні послуги, і зараховується на особові рахунки заявника.

ВАЖЛИВО:

Компенсація надається на безповоротній основі, її отримання не пов’язане із зміною форми власності житла і не тягне за собою таку зміну.

Для одержання компенсації сім’я має сплачувати свою частину платежу за комунальні послуги, у іншому випадку – надання компенсації припиняється.

Записала Марина Алдон

Категорії: Гроші і Проблеми. Позначки: гроші, економіка, послуги і проблеми. Коментарі Вимкнено до Комунальна кабала, або Компенсації за послуги, як альтернатива підтримки соціально незахищених сімей

Медичну реформу на Хустщині зупинили – амбулаторії влада закривати не буде

02.06.2014 16:11

Медичну реформу на Хустщині зупинили – амбулаторії влада закривати не буде

Питання медичної реформи згуртувало на Хустщині не тільки медиків, але й пересічних краян. Професійна й обґрунтована критика громадських активістів, представників сфери охорони здоров’я не могла залишитись поза увагою влади. А отже, було вжито необхідних заходів для конструктивного діалогу з краянами. Та, як засвідчує статистика незадоволених змінами у галузі медицини – наш край виступає проти експериментів, нав’язаних попереднім урядом.

Більш детально розповісти про мораторій на діяльність Центру первинної медико-санітарної допомоги та відновлення функцій сільських амбулаторій ми попросили голову Хустської РДА І.Ю.Рогача.

-Почну з того, що із 2011 року в Україні діяв пілотний проект із реформування медицини, в якому взяли участь Київ, Дніпропетровська, Вінницька та Донецька області. Реформа призвела до закриття багатьох сільських лікарень, а профільних спеціалістів на курсах за шість місяців перекваліфіковували на лікарів сімейної медицини. Проте чиновники-управлінці нашої області, люди, які мали побіжне відношення до медицини, вирішили прислужитись попередній владі і почали впроваджувати реформи і у нас. Проте Закарпаття від самого початку у цьому законі не фігурувало, – зазначив Іван Юрійович. – Якщо в областях, де діяв пілотний проект, на нього передбачалось додаткове фінансування, то у нас його не було. Крім того, в Закарпатті реформа де-факто не підпадала під нормативну базу, а отже де-юре вважалася незаконною. Однак за часів Януковича Центр первинної медико-санітарної допомоги на Хустщині таки було створено, він функціонує і до сьогодні.

Проте наші краяни активно виступали проти нав’язаної «зверху» реформи, у нас двічі відбулися збори медичної громади району. Діяльність центру ескулапами краю було оцінено, як негативну і згідно прийнятого на зборах рішення (його підтримала і профспілка оздоровчої галузі), медики просили повернутися до старої, перевіреної часом схеми надання лікарських послуг населенню регіону.

Справа в тому, що Центр мав діяти за рахунок закриття амбулаторій та ФАПів, він абсолютно не був пристосований до умов життя в Закарпатті, адже наші села густонаселені і у нас у кожному населеному пункті є потреба мати повноцінну установу первинної медико-санітарної допомоги. Суть реформи у пілотних областях полягала в тому, що Центр мав набирати широкопрофільних лікарів, вони повинні були об’їжджати села і оглядати пацієнтів. Отже у людей, бодай раз на тиждень, могла випасти нагода бачити людину в білому халаті.

У нашому варіанті, із-за відсутності додаткового фінансування, Центр перетворився у пересічний адміністративно-чиновницький заклад, який не надавав жодної лікарської послуги, і став звичайною конторою зі штатом 25 чоловік (ніби проміжною ланкою між лікарем амбулаторії і відділом охорони здоров’я). Звичайно якість медичних послуг від цього не покращилась. Навпаки, скажімо для того, щоб оформити лікарняний, або отримати якусь довідку, сільські мешканці мали долати додаткову відстань – їхати зі свого населеного пункту (інколи віддаленого, гірського) у Центр до міста.

Я вважаю, що реформу такого масштабу не можна проводити зверху, без тісної взаємодії з незалежними громадськими організаціями. Не можна складати графіки та плани, якщо немає чіткого уявлення, як це позначиться на конкретному лікареві та конкретному пацієнтові. Крім того, діяльність Центру знаходилась не в правовій площині, ніякої нормативної бази, ліцензії установа не мала і не має.

Отже, мною було прийнято рішення про призупинення реформи на Хустщині та відновлення повноцінної роботи дільничних амбулаторій та фельдшерсько-акушерських пунктів.

Ми не маємо права маємо залишати мешканців краю без лікарів, фельдшерів, медичних сестер, акушерів та інших працівників медичних установ. Не треба руйнувати те, що збудували наші батьки, до чого йшлося роками, а навпаки – будувати нове й допомагати у вирішенні тих проблем, які є зараз. Адже чи є більш важливе питання, ніж здоров’я наших громадян? Традиційне медичне обслуговування знищувати не можна. Люди мають мати вибір: іти до сімейного лікаря, чи до спеціаліста вузького профілю, обстежуватись у селі, чи їхати до фахівця в місто.

Записала Марина Штефуца

Категорії: Медицина. Позначки: життя села, здоров’я, медицина і проблеми. Коментарі Вимкнено до Медичну реформу на Хустщині зупинили – амбулаторії влада закривати не буде

Громадські активісти Хустщини збирають підписи проти будівництва міні-ГЕС

01.06.2014 19:24

Громадські активісти Хустщини збирають підписи проти будівництва міні-ГЕС

Будівництво міні-ГЕС у Нижньому Бистрому викликало неабиякий резонанс у суспільстві. Екологи та громадськість б’ють на сполох, адже вбивчий агрегат може суттєво вплинути не тільки на флору та фауну Карпат, але й на водні артерії та безпеку самих горян. Вперті бізнесмени не хочуть чути ні науковців, ні мешканців Хустщини, наполегливо стверджуючи, що електростанція не завдасть жодної шкоди довкіллю.

Раніше з приводу доцільності спорудження ГЕС в Хустській РДА відбулося розширене засідання Громадської ради, проте закінчилося зібрання практично нічим.

Отже, у неділю, 1 червня, представниками Правого Сектору,КУН , ВО”Свобода”, Радикальної партії та незалежними активістами було проведеногромадські збори в селах Іза та Горінчово.

Перед присутніми виступили Семен Грица (Правий Сектор ) та Михайло Орос ( Свобода ) та Любомир Кузьма (КУН). Вони розповіли краянам про проблеми, які можуть виникнути вздовж гирла річки Ріка після завершення будівництва і запуску в експлуатацію ГЕС.

Зокрема, виступаючі наголосили, що невелика гірська річка не має відповідного водного потенціалу для споруджування на ній електростанції, навіть невисокої потужності.

–Ні про яку енергетичну незалежність не може бути й мови. Даний проект – це просто бізнес і нічого іншого. То чому ми, живучи в ХХІ сторіччі, не маємо бережного відношення до природи? – зазначили активісти. – Забудовники і власники фірми просто не хочуть чути думку мешканців краю. Вони спотворюють громадські слухання, проводять піар-кампанії щодо дискредитації тих, хто намагається донести необізнаним мешканцям регіону правду.

Під час просвітницької акції організатори зібрали кілька сотень підписів ізян та горінчовців, налаштованих проти будівництва міні-ГЕС.

Роман Келемен

Категорії: Екологія. Позначки: екологія, життя села і проблеми. Коментарі Вимкнено до Громадські активісти Хустщини збирають підписи проти будівництва міні-ГЕС

Ремонт доріг – одне з важливих завдань влади Хуста

29.05.2014 15:37

Ремонт доріг – одне з важливих завдань влади Хуста

Однією із найболючіших проблем Хуста є стан доріг. І це не дивно, адже через недостатнє фінансування впродовж багатьох років ремонт автошляхів здійснювався далеко не в повному обсязі. Питання ж про те, щоб якусь із вулиць повністю перестелити асфальтобетоном тривалий час звучало, як риторичне… У результаті на центральних дорогах міста над Тисою утворилася значна ямковість, яка згодом почала переростати в бездоріжжя.

На сьогодні ситуація суттєво покращилась. На вулицях нарешті з’явилось чимало потужної дорожньої техніки, на деяких ділянках працюють відповідні служби.

– Ситуація, яка склалася з дорогами нашого міста справді викликає невдоволення і у органів влади, і в населення. А отже питання їхньої якості не може бути другорядним. Хустяни самостійно відремонтувати дороги не можуть, а їздити ними доводиться щодня. Тому влада повинна подбати як про основні дорожні артерії міста, так і про бічні вулиці. Зараз ми стали свідками позитивних змін у державі, тож незабаром реформи відбудуться і в Хусті. Дещо вже зроблено, чимало – у стадії реалізації, а щось чекає свого часу, – розповідає журналістам «Карпатського Об’єктиву» Хустський міський голова Володимир Кащук. – Крім того, цьогоріч ремонтом міських доріг ми почали займатись раніше, ніж зазвичай. Якщо торік автошляхи лагодили восени, то тепер уже в лютому ми оголосили тендер, у кінці квітня – провели його, а в травні – вже приступили до виконання робіт (більшість із них до 15 червня буде завершено). Вже зроблено ямковий ремонт вулиць Жайворонкової (на суму 96, 2 тис. грн.), Пачовського та Львівської. Найближчим часом приступаємо до вулиць Івана Франка, Чайковського, Дружби, Пирогова, Свободи, Карпатської Січі, Соборної України, Сливова, Пушкіна.

Слід зазначити, що ямковий ремонт асфальту, щорічно може становити тільки невеличкий відсоток загальної площі (2-3%) асфальтованого дорожнього покриття. Якщо вибоїни, ями, тріщини та інші дефекти на асфальті досягають критичної межі, доводиться шукати локальні методи ремонту автодоріг, думати про те, як не паралізувати рух автотранспорту. Що ж стосується капітального ремонту, то, безумовно, він є набагато ефективнішим, при чому, всі роботи проводяться поетапно, з точним дотриманням технології процесу. Спочатку розбирається старе покриття асфальту, після чого поверхня ретельно обробляється. Укладаються шари щебеню та асфальту, вирівнюється шар асфальту за допомогою машин, а шви між ними заливаються бітумом. Після того, як всі роботи закінчені, околиці очищаються від залишків будівельного сміття, і краяни отримують у користування відремонтовану дорогу і сяючу чистотою прилеглу територію. До речі міська рада Хуста щойно завершила капітальний ремонт частини вулиці Слов’янської (на суму 528,16 тис. грн.).

-У цьому році маємо зробити ще багато, – ділиться планами очільник міста над Тисою. – Скажімо, на вулицях Коцюбинського, Вітровій, Возз’єднання, Чижмаря, Німецькій, Карпатської України, Маркуша, 9 Травня, Павловича та інших плануємо профілювання щебеневого та гравійного покриття на суму 90 тис. грн. Буде також проведено капітальний ремонт тротуарів та дорожнього покриття по вул. Братів Бращайків, вул. Червонодеревників, Міської (частково) на суму 411, 338 тис. грн. За рахунок субвенцій з державного та обласного бюджету планується поточний ремонт вулиці Волошина (на суму 932,510 грн.), капітальний ремонт вулиць Карпатської Січі (від вул. Духновича, на суму 125,6 тис. грн.), Слов’янська (від вул. Карпатської Січі до вул. Жайворонкова, на суму 911,34 тис. грн.), Шевченка (на суму 679,1 тис. грн.), Лісна (на суму 650 тис. грн.), Ломоносова (від №2 до №46, на суму 699,6 тис. грн.). Але й це ще далеко на все. Виготовляється проектна документація на частковий ремонт вул. Островського, готується документація на реконструкцію вулиць Аркаса, Петра Могили, Прямої та Пирогова, які будуть викладені бруківкою. На завершальній стадії виготовлення проектно-кошторисної документації на вулицю Косичну (її теж буде забруковано). А до 1 липня планується завершити ремонт вулиці Небесної Сотні (колишня Гвардійска). Реконструкція ж вулиці Слов’янської запланована на 2015 рік. Перед тим, як зайнятись заміною дорожнього покриття, потрібно виконати підготовчі роботи. Зокрема, у червні розпочинаємо заміну водогону. Є вже документація, підписано договір з підрядчиком. Якщо ми розпочали лагодити ті дороги, де найбільший потік транспорту, то неодмінно «дійдемо» й до інших вулиць. Однак, якщо раніше на реконструкцію доріг ми могли закласти до бюджету всього 300 тис. грн., то зараз – наші витрати разом складуть 3998, 150 тис. грн.

Наразі дивує один факт. Восени працівники автодору проводили ремонт ділянки вулиці від Універмагу до Свято-Вознесенського собору, та за зиму, хоча й не таку сувору, як позаторік, дорога, мов сито, покрилась ямами… Уже кілька днів там працює бригада асфальтувальників…

-На жаль, дорожні служби кілька місяців тому полагодили ділянку вулиці Духновича, та вже незабаром вона покрилась тріщинами, нерівностями, вибоїнами, – коментує ситуацію Володимир Павлович. – Ми звернулись до облавтодору, щоб у достроковому порядку за кошти організації вони переробили брак. Жодної копійки з міського бюджету на ці роботи не витрачено. Зараз дорожники виправляють власні помилки.Зазначу, що в ЄС гарантія на капітальний ремонт дороги становить 12 років. Крім того, експерти запевняють, що якщо застосовувати сучасні технології та дотримуватися стандартів, дороги не мають реагувати на високі чи низькі температури.

Як би там не було, але приємно, що Хуст поступово набуває вигляду європейського міста, змінюється, реконструюється і модернізується. Сподіваємось, що незабаром до Закарпаття стане справжньою туристичною Меккою і вигляд наших вулиць не відлякуватиме, а навпаки – приваблюватиме гостей Срібної землі.

Марина Алдон

«Карпатський Об’єктив»

Категорії: Проблеми. Позначки: економіка, проблеми, проблеми міста, соціо і Хуст. Коментарі Вимкнено до Ремонт доріг – одне з важливих завдань влади Хуста

Водойми Хустщини волають по допомогу

28.05.2014 22:16

Фото Агнеси Куртяк

Водойми Хустщини волають по допомогу

Відходи беруть нас «за горло»

Протягом цілого квітня в Хусті й районі тривав місячник саночищення та благоустрою. Але чи багато позитивного вдалося зробити за цей час чиновникам, громадським активістам та пересічним краянам? На жаль, ні. Навпаки, з потеплінням відкрився «сезон шашликів», і на лоні природи з’явилася нова «партія» непотребу, починаючи від старих газет та журналів, порожніх консервних банок, обгорток й упаковок і закінчуючи битим посудом, зношеним одягом та поламаною побутовою чи офісною технікою…

Особливо хвилюють гирла річок. Як розповідають старожили, колись у таких крихітних водоймах, як Млиновиця та Хустець, які протікають через увесь Хуст, водилися величезні окуні, карасі, можна було наловити чимало смачної та, головне, здорової риби. А що маємо зараз? Замість підводних мешканців у брудній воді плавають хіба що пластикові пляшки…

Слід зазначити: забруднення води через людське втручання призводить до порушення циклів цілої екосистеми. Екологи вже давно б’ють на сполох і закликають людей не плювати у власний колодязь. Проте чи можна достукатися до сердець окремих краян?

«Так роблять усі»

Чомусь у всіх бідах мешканці Хустщини звикли звинувачувати представників влади. Якщо йдеться про сміття, то найбільше нарікань лунає на адресу мера й голови РДА, а також на котів і собак, які розтягують побутові відходи. Дивно, але власної причетності до проблеми забруднення природи ніхто (або майже ніхто) не відчуває… А головна біда в тому, що деякі наші земляки, залишаючи за собою купи непотребу на галявині чи біля води, живуть за гаслом: «А після нас хай і трава не росте»… Як не прикро, та в багатьох із нас немає поваги до оточуючих.

«Так роблять усі», «Тут і до мене було брудно», «Хтось це прибере» – несміливі спроби виправдатися тих, хто в глибині душі розуміє: залишати після себе сміття – це дикунство. Проте… наші чисті гірські ріки поступово перетворюються на стихійне сміттєзвалище. Кілька років тому одна зі столичних фірм зробила берегоукріплення на Тисі, Ріці, прочистила гирла водних артерій краю. Однак зараз найбільша річка Закарпаття схожа на контейнер для збору пет-пляшок і несе в Дунай тонни пластику. Від подібного лиха потерпають і менші річки, в руслах яких виникають цілі сміттєві затори.

– Треба мінятися, почати жити за принципом «Не смітити», бо ефективність прибирання все ж низька, – каже заступник Хустського міського голови з комунальних питань Микола Аннишинець. – Важливо усвідомити масштаби обсягів відходів, які накопичуються у воді та отруюють її. Бо якщо не за рівнем життя, то принаймні за кількістю сміття наша держава не відстає від середньоєвропейського показника. За прогнозами як закордонних, так і вітчизняних фахівців, екологічна ситуація в регіоні, без перебільшення, наближається до критичної.

Вільшанське водосховище «потопає» у смітті

Останнім часом найбільшу штучну водойму області, якій уже більше ніж півсторіччя, просто заполонив пластик. Річ у тім, що весь непотріб, котрий краяни викидають у Тереблю, збирається саме тут. Через це навіть Теребле-Ріцька ГЕС втрачає потужність.

– На жаль, у селі немає жодного офіційного сміттєзвалища, тож мешканці і Вільшан, і кількох прилеглих населених пунктів викидають увесь мотлох на узбережжя або просто в річку. В підсумку рівень води піднімається, і сміття опиняється у водосховищі, – зауважує директор ГЕС Олег Ігнатко. – Відтак побутовий непотріб захаращує і поверхню водосховища, і гідроагрегати електростанції. Для того, аби тимчасово очистити штучне озеро від пластику, доводиться залучати фірми-підрядники, бо власними силами зібрати все сміття не вдається. Тільки впродовж трьох останніх років із водойми «наловлено» та вивезено понад 10 тисяч мішків пет-пляшок. Тож для того, щоб вирішити питання сміття раз і назавжди, потрібно провести належним чином роз’яснювальну роботу з населенням і, найголовніше, вирішити проблему з утилізацією відходів у гірських районах Закарпаття.

Чи є вихід?

Слід зазначити, що на нарадах Хустської міської ради та райдержадміністрації неодноразово порушувалося питання створення підприємства, яке б займалось утилізацією відходів, однак усе впирається в кошти. Проте… чому б не знайти інвесторів, адже за кордоном уміють заробляти навіть на смітті!

Гадаю, найбільш ефективним засобом боротьби з екологічними правопорушниками було б накладення штрафів та залучення краян до громадських робіт, зокрема до прибирання. Але що робити зі сміттям, яке вже накопичилось у водоймах?

Спалення побутових відходів, зібраних під час «суботників», набуло досить широкого поширення протягом останніх років. Перевагою процесу є можливість використати непотріб як енергетичну сировину, однак недоліком є забруднення атмосфери.

Отож поки із будівництвом сміттєпереробних заводів справи в нас не дуже обнадійливі й немає чітко налагодженої системи роздільного збору, потрібно насамперед навчитися правильно поводитися з домашніми відходами: не викидати їх у недозволених місцях, не залишати за собою «слідів» на природі, пам`ятати про те, що в захаращенні довкілля винні в першу чергу ми самі, тож і боротьба зі сміттям лежить на наших власних плечах.

Марина АЛДОН

«Карпатський об’єктив»

Сміття – одна з вічних проблем не тільки нашого краю, але й усього світу. Однак побутові відходи накопичуються не лише біля урн чи на сміттєзвалищах, а також, на жаль, на берегах водойм та в руслах річок. Відходи беруть нас «за горло» Протягом цілого квітня в Хусті й районі тривав місячник саночищення та благоустрою. Але чи багато позитивного вдалося зробити за цей час чиновникам, громадським активістам та пересічним краянам? На жаль, ні. Навпаки, з потеплінням відкрився «сезон шашликів», і на лоні природи з’явилася нова «партія» непотребу, починаючи від старих газет та журналів, порожніх консервних банок, обгорток й упаковок і закінчуючи битим посудом, зношеним одягом та поламаною побутовою чи офісною технікою… Особливо хвилюють гирла річок. Як розповідають старожили, колись у таких крихітних водоймах, як Млиновиця та Хустець, які протікають через увесь Хуст, водилися величезні окуні, карасі, можна було наловити чимало смачної та, головне, здорової риби. А що маємо зараз? Замість підводних мешканців у брудній воді плавають хіба що пластикові пляшки… Слід зазначити: забруднення води через людське втручання призводить до порушення циклів цілої екосистеми. Екологи вже давно б’ють на сполох і закликають людей не плювати у власний колодязь. Проте чи можна достукатися до сердець окремих краян? «Так роблять усі» Чомусь у всіх бідах мешканці Хустщини звикли звинувачувати представників влади. Якщо йдеться про сміття, то найбільше нарікань лунає на адресу мера й голови РДА, а також на котів і собак, які розтягують побутові відходи. Дивно, але власної причетності до проблеми забруднення природи ніхто (або майже ніхто) не відчуває… А головна біда в тому, що деякі наші земляки, залишаючи за собою купи непотребу на галявині чи біля води, живуть за гаслом: «А після нас хай і трава не росте»… Як не прикро, та в багатьох із нас немає поваги до оточуючих. «Так роблять усі», «Тут і до мене було брудно», «Хтось це прибере» – несміливі спроби виправдатися тих, хто в глибині душі розуміє: залишати після себе сміття – це дикунство. Проте… наші чисті гірські ріки поступово перетворюються на стихійне сміттєзвалище. Кілька років тому одна зі столичних фірм зробила берегоукріплення на Тисі, Ріці, прочистила гирла водних артерій краю. Однак зараз найбільша річка Закарпаття схожа на контейнер для збору пет-пляшок і несе в Дунай тонни пластику. Від подібного лиха потерпають і менші річки, в руслах яких виникають цілі сміттєві затори. – Треба мінятися, почати жити за принципом «Не смітити», бо ефективність прибирання все ж низька, – каже заступник Хустського міського голови з комунальних питань Микола Аннишинець. – Важливо усвідомити масштаби обсягів відходів, які накопичуються у воді та отруюють її. Бо якщо не за рівнем життя, то принаймні за кількістю сміття наша держава не відстає від середньоєвропейського показника. За прогнозами як закордонних, так і вітчизняних фахівців, екологічна ситуація в регіоні, без перебільшення, наближається до критичної. Вільшанське водосховище «потопає» у смітті Останнім часом найбільшу штучну водойму області, якій уже більше ніж півсторіччя, просто заполонив пластик. Річ у тім, що весь непотріб, котрий краяни викидають у Тереблю, збирається саме тут. Через це навіть Теребле-Ріцька ГЕС втрачає потужність. – На жаль, у селі немає жодного офіційного сміттєзвалища, тож мешканці і Вільшан, і кількох прилеглих населених пунктів викидають увесь мотлох на узбережжя або просто в річку. В підсумку рівень води піднімається, і сміття опиняється у водосховищі, – зауважує директор ГЕС Олег Ігнатко. – Відтак побутовий непотріб захаращує і поверхню водосховища, і гідроагрегати електростанції. Для того, аби тимчасово очистити штучне озеро від пластику, доводиться залучати фірми-підрядники, бо власними силами зібрати все сміття не вдається. Тільки впродовж трьох останніх років із водойми «наловлено» та вивезено понад 10 тисяч мішків пет-пляшок. Тож для того, щоб вирішити питання сміття раз і назавжди, потрібно провести належним чином роз’яснювальну роботу з населенням і, найголовніше, вирішити проблему з утилізацією відходів у гірських районах Закарпаття. Чи є вихід? Слід зазначити, що на нарадах Хустської міської ради та райдержадміністрації неодноразово порушувалося питання створення підприємства, яке б займалось утилізацією відходів, однак усе впирається в кошти. Проте… чому б не знайти інвесторів, адже за кордоном уміють заробляти навіть на смітті! Гадаю, найбільш ефективним засобом боротьби з екологічними правопорушниками було б накладення штрафів та залучення краян до громадських робіт, зокрема до прибирання. Але що робити зі сміттям, яке вже накопичилось у водоймах? Спалення побутових відходів, зібраних під час «суботників», набуло досить широкого поширення протягом останніх років. Перевагою процесу є можливість використати непотріб як енергетичну сировину, однак недоліком є забруднення атмосфери. Отож поки із будівництвом сміттєпереробних заводів справи в нас не дуже обнадійливі й немає чітко налагодженої системи роздільного збору, потрібно насамперед навчитися правильно поводитися з домашніми відходами: не викидати їх у недозволених місцях, не залишати за собою «слідів» на природі, пам`ятати про те, що в захаращенні довкілля винні в першу чергу ми самі, тож і боротьба зі сміттям лежить на наших власних плечах. Марина АЛДОН «Карпатський об’єктив»Джерело: karpatskijobjektiv.com

Категорії: Екологія. Позначки: екологія і проблеми. Коментарі Вимкнено до Водойми Хустщини волають по допомогу

Ой, дороги… ремонт чи обман?

27.05.2014 23:22

Ой, дороги… ремонт чи обман?

Асфальтовані дороги на Хустщині почали перетворюватись на ґрунтові. Зокрема, в Ізі, Нанкові, Нижньому Селищі працівники Хустського райавтодору придумали своєрідне ноу-хау. Для ямкового залатування нерівностей автошляху вони не використовують жодних підручних матеріалів. Просто на узбіччі знімають лопатами верхній шар ґрунту разом з рослинністю і переносять його на центральну частину дороги… прямо в ями… А для чого асфальт, якщо можна обійтися й без нього… У когось ламаються автомобілі? Та нехай, головне, щоб зекономити на ремонті… І нічого, що центральні вулиці населених пунктів Хустського району схожі на суцільний танкодром!

Звісно, з фінансуванням, закупкою паливо-мастильних матеріалів наразі в дорожників скрутно, але в такому разі краще взагалі не проводити подібних заходів, як то кажуть «курям на сміх».

Фотофакт Романа Келемена