Друге життя пластикових пляшок, або пластиковий креатив

6514_LG

Друге життя пластикових пляшок, або пластиковий креатив

Одна з вічних проблем нашого суспільства – сміття. Як би ми не прибирали, відходи все одно є і будуть. Тому замислилась, а може домашній непотріб можна якось використати… щоб було і гарно, і цікаво, і в господарстві згодилось…

Ідей використання пластикових пляшок в Інтернеті багато. Але на колір і смак…

Слід зазначити, що вироби з пластикової тари можуть бути найрізноманітнішими: це і предмети домашнього вжитку, і посуд, і меблі, і елементи декору для присадибної ділянки, і альтанки, і годівниці для птахів чи домашніх тварин, і штучні дерева, і квіти, і вазони, і навіть система зрошення, чи будинок.

До речі, для фантастичних витворів можна використовувати не тільки пляшки з-під води, але й від кетчупу, гірчиці, кремів, миючих засосів…

Для дітей – радість, а для батьків втіха та користь!

Ось такі іграшки можна виготовити разом з малюками… і цікаво, й незвично…

kids-2q-e136203953324018385447752153074

green_socled-e1362038862510757027_mc2fd4f3fb41f

Крім іграшок можна разом з малюками можна змайструвати пластикові ігри. Скажімо, кораблики для змагань – у кого швидше припливе до берега…

flessenboot_b

Або такий різнобарвний кегельбан (фарбувати вироби слід акрилом).

кк

І навіть справжній човен!

BottlesUp_plasticbottleboat_2

Можна створити незвичні підставки під чашки, або придумати елементи посуду.

63769913_1283957410_bowl554b693c3b9a5d57e12de5bc09d40ed00

Або меблі

1390915881_virobi-z-plyashok923091_582899545067923_1500249094_n

Чи світильники

300x447x9f251ff5febfb74753cc9d620879f8c02.jpg.pagespeed.ic_.kpp0rpbh1Z2

000003_20130610_3

До речі, прикраси із пластику виглядають дуже стильно…

recycled-bottles-necklacea2c24ea8-e1363719859848

Але вершиною пластикового мистецтва усе ж, гадаю, є садові скульптури.

77911713_large_fdgfd

89811047_original123199be-662b-4d08-8750-438a1c82ce651390915820_virobi-z-plastikovih-plyashok-dlya-sadu94b6dc9a3cb963f02068f7be52469c1f2e35c3122975251

Хтось же із пляшок робить альтанки, теплиці, зводить будинки

22648359glass_house19_15

Фантазії майстрів немає межі. Думаю, варто спробувати кожному, адже дуже приємо зробити щось екстравагантне власними руками…

Марина Алдон

Єдиний в Закарпатті державний заклад для дітей з особливими потребами потребує розширення

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Єдиний в Закарпатті державний заклад для дітей з особливими потребами потребує розширення

Кажуть, здорова дитина – щаслива родина. Та як бути тим батькам, у кого маля має вроджені чи набуті патології розвитку. Ці маленькі сонечка так само хочуть світити для своїх близьких крихітними оченятами, сповненими радості життя. Донедавна в Хусті родини, у яких є діти з обмеженими фізичними можливостями, не мали спеціального закладу, де б їхні чада могли пройти реабілітацію, соціальну адаптацію та просто провести дозвілля разом з однолітками з подібними проблемами.

Та два роки тому в місті над Тисою відкрився єдиний у області державний навчально-реабілітаційний Центр для дітей з обмеженими фізичними можливостями.

2

-Будівництво закладу розпочалося ще у 2001 році, але так складалися обставини, що виникало чимало перепон,  тож відкриття  установи переносилося із року в рік. Прискорити процес намагалися меценати, багодійники і просто не байдужі люди не лише з нашого краю, а й із інших країн Європи. Зокрема зведенням, облаштуванням та благоустроєм займалися доброчинні організації зі Швейцарії, Данії, Голландії, Австрії, Угорщини, – розповідає директор навчально-реабілітаційного Центру Мар’яна Альбрехт. – Слід зазначити, що в 2012 році заклад відчинив двері для 22 діток. Тоді була одна група для дошкільнят і дві – для початкової школи. Наразі у Центрі 43 вихованці, віком від 3 до 10 років (2 дошкільні групи та 3 початкові класи).

Оглядаючи просторі ошатні кімнати просто не віриться, що заклад знаходиться на території нашої країни. Тут усе облаштовано згідно євростандартів, приміщення чисті, гарні, довкола багато іграшок, тренажерів для рухливих ігор, квітів… І порядок «кидається в очі» уже з першої хвилини перебування в закладі, адже при вході в установу, люб’язні вихователі пропонують замінити взуття на бахіли…

-Наші вихованці забезпечені всім необхідним. До їхніх послуг ліфт, подарований голландцями, візочки, завезені угорцями, зал лікувальної фізкультури, кабінети масажу, фізіотерапевтичний, – каже пані Мар’яна. – З дітьми працюють психолог, логопед, інструктор з лікувальної фізкультури, масажист. Вчителі і вихователі креативні, добре підготовлені, відповідальні. Ми ж не просто дитсадок-школа, а заклад, де малята проходять навчання, виховання та реабілітацію у комплексі. Працюємо згідно індивідуальних планів, які складаються з урахуванням стану здоров’я та фізичних можливостей кожної конкретно дитини. На заняттях велика увага відводиться руховим іграм, які мають велике значення. Навантаження у іграх відповідає руховому режиму, одночасно виховується увага,  точність, швидкість реакції, координація важких рухів. Практикуємо арт-терапію, казкотерапію, психологічні тренінги.

Цікаво, що кабінет очільниці навчально-реабілітаційного Центру оздоблений витворами дитячих рук. Усі вони акуратні та неординарні, а головне – зроблені з великою любов’ю.

-З гордістю можу сказати, що всі наші підопічні  – це обдаровані діти, але їм необхідна підтримка. Тож наше завдання – зробити все для того, щоб вони змогли повірити у себе. Через творчість діти діляться з оточуючими своїм внутрішнім світом, почуттями, думками, поглядами, – запевняє Мар’яна Степанівна. – На групі продовженого дня малюки опановують художнє та декоративно-прикладне мистецтво. Вазочки, підсвічники, ведмедики, малюночки з підручних матеріалів, роботи фарбами, вироби з пластиліну – це неповний перелік того, за що беруться маленькі дитячі ручки. Крім того, малюки ще й співають, декламують вірші та готують цілі концертні програми для батьків.Кожен може відчути себе співаком, танцюристом, вчителем, актором, спробувати себе в різних ролях. І, що найважливіше, діти мають можливість розширити своє коло спілкування, підтримують один одного, діляться досвідом, знаходять друзів.

Виходячи на подвір’я, куди директор закладу запрошує мене, щоб показати новий казковий майданчик для ігор на свіжому повітрі, невільно стаю свідком репетиції до свята Букваря. Усміхнені обличчя діток, мелодійний спів, іскорки в очах вихованців закладу переконують краще за будь які слова в тому, що дітлахи справді почуваються тут затишно, добре та спокійно.

 -Ми перебуваємо на балансі відділу освіти Хустської РДА, тобто держава оплачує за нас комунальні послуги, виплачує зарплату та забезпечує харчуванням. Крім того, підприємці міста нерідко допомагають побутовими речами. Скажімо, принесуть ксероксний папір… – розмірковує Мар’яна Альбрехт. – Загалом, ні на що не скаржимось, окрім одного… Катастрофічно бракує приміщень для розширення. Хочеться створити для діток хоча б повну початкову ланку – 1-4 класи, не кажучи вже про те, що було б дуже добре на базі Центру влаштувати повноцінну школу (1-11 класи). А ще – потрібна територія для спортивного майданчика…

IMG_7230

 Дійсно, в Хусті немає спеціальної школи для дітей з неврологічними вадами та проблемами опорно-рухового апарату, а здобуваючи освіту в такому закладі, як навчально-реабілітаційний Центр, юнь змогла б повноцінніше розвиватись та освоювати ази наук за сприятливих умов, у середовищі самовідданих сіячів мудрого, доброго та вічного…

Покидаючи заклад, задумалась… адже згідно офіційних даних, в Україні проживає близько 2,5 млн дітей, які потребують особливої уваги та піклування. Далеко не всі вони забезпечені найнеобхіднішим… І все ж ці дітки – мужні та щирі душею, готові завжди прийти на допомогу та не здаватися за будь-яких обставин. Надія – це те що змушує їх жити і йти вперед. А саме такі заклади, як Хустський державний навчально-реабілітаційний центр спонукають як малюків, так і їхніх близьких разом прагнути змін на краще, не дають опустити руки і покірно пливти за течією життя.

Марина Алдон

Карпатський об’єктив

Улюбленим місцем відпочинку закарпатців є не моря, а озера

P5301420

Улюбленим місцем відпочинку закарпатців є не моря, а озера

Анексія Криму, напружена політична ситуація в державі, військові дії на Сході, притік біженців у Закарпаття… Здається, зовсім не до відпочинку… але ж буяє літо, триває сезон відпусток, хочеться хоч трохи, та все ж відпочити, відключитись від проблем…

Куди ж їдуть наші краяни цьогоріч? Де відновлюють сили? Чи все ж залишаються вдома? Щоб з’ясувати, завітала в гості до кількох туристичних агентств…

-Крим не особливо користувався попитом серед мешканців  області й раніше, а зараз – жодного замовлення, – ділиться менеджер однієї з турфірм пані Віторія, – Радше наші клієнти їздили на Одещину. Однак сьогодні кількість бажаючих відпочити у межах держави мінімальна. Взагалі Закарпаття розташоване так, що краяни більш активно проводять відпустки у Європі, ніж у себе на батьківщині. Найбільше замовлень путівок до Хорватії, Болгарії, Греції та Туреччини. Проте рекордсменом сміливо можу назвати озеро Балатон, що в Угорщині. Полюбляють наші співвітчизники ще Шацькі озера, проте й туди у цьому році замовлень одиниці.

 -Кількість проданих путівок на літні місяці скоротилась наполовину, – ділиться спостереженнями представниця іншого агентства, – Думаю, на це вплинула не тільки  ситуація на Сході, мобілізація  чоловіків, АТО, але на й цінова політика, курс долара. У гривневому еквіваленті путівки подорожчалина 7-10%, а зарплати ж виплачують у вітчизняній валюті…

Звичайно, вигідне географічне розташування нашої області, наявність закордонного паспорту чи не у кожного другого закарпатця, дозволяє мешканцям краю вибирати найвигідніші пропозиції туристичних операторів, шукати «місце під сонцем» у тій державі, де дозволяє гаманець.

Опитавши через одну з соціальних мереж краян, охочих відпочити за кордоном, дійшла висновку, що середня тривалість відпочинку нашого брата становить щонайбільше два тижні. Насамперед це пов’язано із тим, що більшість людей просто не можуть дозволити собі витратити на поїздки більше ні коштів, ні часу. Тільки кожен десятий може піти у гарантовану законом відпустку на три тижні, а то й на місяць. Понад третина опитаних відпочивають від 3 до 7 днів. При цьому 68% туристів витрачають на відпочинок до 5 тисяч гривень, ще 32% — до 3 тисяч. Люди обмежують відпускний бюджет, як тільки можуть, бо не очікують підвищення зарплатні у другій половині року. Тому не воліють витрачати гроші невідомо на що… воліють відкладати зароблені кошти на «кращі часи».

Ті, хто не планує їхати за кордон, звертаються до внутрішнього туризму. Найпопулярніший спосіб відпочинку у межах області: Синевир, Солотвино, Шипіт…

-Навіщо кудись мандрувати, коли поруч така природа, – усміхається мешканець Велятина Петро, – візьмемо палатку і на два тижні з друзями облаштуємось на березі Тиси. Не той настрій, щоб подорожувати зараз, коли в країні біда.

-Три дні з родиною ми провели на Рахівщині, біля озера Герешаска. Мальовничі краєвиди Срібної землі повинні стати «родзинкою» вітчизняного турбізнесу. Ми маємо запрошувати гостей з інших куточків України до себе, залучати інвесторів, а не витрачати кошти на далекі заморські поїздки, – розмірковує рокосівчанка Галина.

-Через два тижні із дочкою вирушимо до Шаяна. Купили одну путівку на двох. Там чудова оздоровниця, цілюща мінеральна вода, непогане лікування для тих, у кого проблеми з органами травлення. А щоб «не паритися» у номері, будемо ходити купатись на озеро. Воно, до речі, чудово облаштоване, там є човни, катамарани, дитячі атракціони, альтанки, – каже хустянка Марія.

До речі, у цьому сезоні зросла кількість індивідуальних мандрівників. Люди домовляються через Інтернет зі знайомими, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, про взаємний прихисток за принципом «я до тебе, а ти – до мене». Тобто, наші їдуть до них, скажімо, на тиждень, а вони – до нас.Особливо цей тренд помітний серед молоді, яка вільно почуває себе у світі завдяки знанню іноземних мов і стрімкому розвитку мережевих інформаційних технологій, які допомагають самостійно знаходити житло, транспорт, а також організовувати дозвілля.

Ще одна цікава тенденція — зростання популярності подієвого туризму, зокрема, внутрішнього. Йдеться про короткий кількаденний відпочинок з метою відвідин фестивалів, концертів, змагань. Таким чином кількість подорожей серед наших співвітчизників зростає, але їхня тривалість скорочується. Взагалі, на сьогодні більшість туристів не користуються послугами туроператорів та сертифікованих засобів розміщення.Хоч інтерес до подорожей і зростає, але кожен при цьому намагається знайти найбільш оптимальний спосіб відпочинку, щоб здешевити поїздку.

З іншого боку, що не може не радувати, цьогоріч побільшало охочих відвідати наш край. Зокрема, зі слів власниці приватної садиби у Вишкові пані Ірми, зелений туризм поступово починає набирати популярності серед відпочивальників. До Хустщини найчастіше навідуються кияни, вінничани та чернігівці, а також угорці, словаки, швейцарці, німці. Приваблюють гостей чисті ріки, мінеральна вода, термальні ванни, гори та низькі ціни.

Не дуже охоче відпускають закарпатські матері у цьому році й діток до таборів, розташованих за межами області, як виняток тільки оздоровниці Болгарії та Хорватії. Проте, будемо сподіватись, що ситуація в державі незабаром стабілізується і наші краяни відпочиватимуть як і раніше – спокійно та весело.

Марина Алдон