Сьогодні чергова річниця чорнобиської катастрофи

26.04.2014 13:24

9452_big

Сьогодні чергова річниця чорнобиської катастрофи

28 років тому, 26 квітня 1986 року, смертоносний радіоактивний  вогонь Чорнобиля опалив українську землю і душі мільйонів співвітчизників язиками апокаліптичного полум’я.

чорнобиль

Зоря Полин згадується в Об’явленні Івана Богослова, як одна з кар Господніх за гріхи людства.

«І засурмив третій Ангол, і велика зоря спала з неба, палаючи, як смолоскип. І спала вона на третину річок та на водні джерела. А ймення зорі тій Полин. І стала третина води, як полин, і багато з людей повмирали з води, бо згіркла вона…»

Аварія на ЧАЕС увійшла в історію, як найбільша техногенна катастрофа, що привела до негативних екологічних, медичних, соціально-економічних наслідків не тільки в нашій державі, але й у всьому світі.

23103897

З іншого боку, Чорнобиль – це не лише трагедія, але й своєрідний символ безмежної мужності багатьох тисяч наших земляків. Чорнобильська катастрофа завдяки самопожертві ліквідаторів аварії стала зразком жертовності в ім’я Батьківщини, в ім’я мільйонів людей та прийдешніх поколінь. Ризикуючи своїм життям та здоров’ям, ліквідатори виконали громадянський обов’язок і захистили людство від подальшого розповсюдження радіації.

Час не загоїв чорнобильських ран, не стер у пам’яті важкі й героїчні події, імена мужніх людей, які виявили жертовність, високий патріотизм і ціною власного життя й здоров’я зупинили ядерну катастрофу.

chernobul

Сьогодні ми згадуємо не тільки про трагічні сторінки історії України, але й про кожного, хто поклав своє життя на вівтар служіння народу, хто мужньо захищав рідну землю від невідомої небезпеки.

Дзвони Чорнобиля попереджують і застерігають людство від легковажного захоплення можливістю отримати невичерпне джерело енергії завдяки розчепленню атома.

На жаль, після вибуху на ЧАЕС минуло чверть століття… і багатьох ліквідаторів уже немає серед живих. А наша влада так і не назбирала коштів, аби назавжди втихомирити атом. Біля станції і зараз не все гаразд із радіацією.

Категорії: Проблеми. Позначки: проблеми і Україна. Коментарі Вимкнено до Сьогодні чергова річниця чорнобиської катастрофи

ЖЕК чи ОСББ? Що краще?

15.04.2014 20:00

P4150432

ЖЕК чи ОСББ? Що краще?

Сьогодні чималий відсоток населення навіть такого невеликого міста, як Хуст, мешкає у багатоквартирних будинках. Тож краяни нерідко постають перед дилемою – управляти самотужки своїм господарством чи очікувати поки хтось (держава чи приватний сектор) запропонує свої правила гри. То що ж краще, ЖЕК чи ОСББ?

ЖЕК – організація вчорашньої доби?

–Житлово-експлуатаційна організація – це структура, яка залишилась нам у спадок від Радянського Союзу, коли все належало державі, а люди отримували метри квадратні у користування. – коментує заступник Хустського міського голови з комунальних питань Микола Аннишинець. – Колишній устрій вимагав від організацій, які підтримували комунальне господарство, надавати наймачам квартир цілий спектр послуг. Так було до тих пір, поки не почалась приватизація. Багато хто оформив офіційні документи на житло, ставши повноправним господарем квартири, але при цьому вся інфраструктура, яка є невід`ємною частиною будинкового комплексу, залишилась там, де й була. У державних ЖЕКів, на моє переконання, плюсів небагато. Бо, за своєю суттю, вони – архаїзми, які не мають ані ресурсів для виконання поставлених задач, ані готовності змінюватись. І навіть держава це вже зрозуміла, давши «зелене світло» розвитку ОСББ. До речі, на балансі комунального підприємства ЖЕК №2 сьогодні перебуває 64 будинки, 34 з яких – п’ятиповерхові.  

ОСББ, ніби весла в руках човняра

Останнім часом збільшується кількість нарікань на якість послуг, наданих ЖЕКами. І на це є всі підстави, адже попри високу вартість «сервісу», позитивних змін у сфері житлового господарства мало. Як показує досвід інших країн, усі подібні питання вирішуються шляхом створення в багатоквартирних будинках товариств власників житла.

-ОСББ дозволяє господарям квартир встановлювати власні правила гри, звичайно не виходячи за рамки правового поля, – стверджує Микола Васильович. – Часто люди переконані, що ОСББ є тим же ЖЕКом. Але це помилкове судження, пережитки менталітету «совка». Бо ОСББ – це, в першу чергу, спільнота власників, які взяли на себе відповідальність, отримавши квадратні метри у будинку, можуть встановлювати власні стандарти якості життя. Скажімо, якщо у під’їзді немає світла, то голова об’єднання співвласників, вирішить це питання за годину, чи дві, викликавши електрика, заплативши йому за роботу, тоді як чекати на ЖЕК доводиться довше… Так само і з ремонтом даху, сантехнічними роботами тощо. Тобто, щоб підсумувати, пропоную уявити себе на річці. ЖЕК – це якби людина сиділа у човні і чекала,коли її приб`є до берега. Чи буде це вчасно і у необхідному місці – невідомо. З іншого боку, ОСББ – це ніби весла в руках човняра. Хоч для того, щоб дістатись суші, потрібно докласти зусиль, але плавець точно знатиме напрямок руху і пришвартується там, де сам захоче.

Слід зазначити, що наразі в Хусті вже створено  26 ОСББ та функціонують 6 житлових кооперативів. Тож об’єднання співвласників квартир – це не бажання втечі від ЖЕКу, а прагнення до чогось ефективнішого і кращого.

Переваги і недоліки ОСББ

Багато хто із мешканців багатоповерхівок побоюється, що якщо відмовитися від послуг ЖЕКу, то автоматично можна втратити певні комунальні пільги. Але це не так, – запевняє головний комунальник міста над Тисою.

– У ОСББ найбільша проблема – страх краян перед нововведеннями.  Не таємниця, що будь-які зміни, навіть на краще, викликають у людей шалений спротив. Можна організуватись і прийняти рішення про створення ОСББ і зареєструвати неприбуткову організацію. І що далі? Чи існування ОСББ на папері сформує спільноту об`єднань спільними цінностями і цілями, стандартами? Необхідний лідер, активні члени правління, постійна комунікація і взаємодія, побудова ефективної сервісної експлуатуючої організації. ОСББ на старті  своєї діяльності потребує інвестицій, часу, людей-активістів. Також слід мати на увазі, що будь-який розвиток можливий тільки за рахунок членів спільноти, а це власники всіх квартир, які об`єднались у ОСББ. А отже неприйнятна позиція «Моя хата скраю» і це доведеться пояснювати багатьом власникам.

З іншого боку, зі слів пана Миколи, голова ОСББ є повноцінним представником інтересів мешканців в органах державної влади та місцевого самоврядування. Саме тому безпосередньо з ним можна вирішувати проблеми з приводу благоустрою будинку. І якщо начальника ЖЕКу потрібно шукати десь в офісі у іншому кінці міста, то до керівника ОСББ, який, як правило, є сусідом, можна будь-коли завітати в гості.

Крім того, ОСББ отримує в користування прибудинкову територію. Тобто мешканці самі можуть вирішувати, зводити на ній ігрові майданчики для дітей, або облагородити її квіткової клумбою.

Помилково вважати, що дім починається на порозі квартири. Насправді він починається з вулиці, на якій будинок стоїть. Отже думати про добробут помешкання потрібно  у довгостроковій перспективі. І не варто забувати народну мудрість про те, що спасіння утопаючих – справа рук самих утопаючих.

Марина Алдон

 

Категорії: Проблеми і Соціо. Позначки: комунальна сфера, проблеми, проблеми міста і соціо. Коментарі Вимкнено до ЖЕК чи ОСББ? Що краще?

Беззахисні діти потребують допомоги держави

09.04.2014 16:32

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Беззахисні діти потребують допомоги держави

8 квітня на базі Хустської міської ради пройшов навчальний семінар за участю начальника служби у справах дітей Закарпатської облдержадміністрації Світлани Якімеліної, завідувачки сектором правової роботи, соціального захисту дітей, профілактики злочинності та правопорушень служби у справах дітей Закарпатської ОДА Мар’яни Дорожко, а також начальників та спеціалістів служб у справах дітей.

Основним питанням, яке розглядалось на заході,  було опрацювання ряду нових нормативно-правових документів стосовно дітей, які за певних обставин опинилися у складних життєвих обставинах, та потребують захисту з боку держави.

Мирослава Скляр,

начальник служби у справах дітей

Хустської міської ради

 

Категорії: Благочинність і Освіта. Позначки: діти, освіта, проблеми і соціо. Коментарі Вимкнено до Беззахисні діти потребують допомоги держави

Студентська молодь Хуста чистила Замкову гору

02.04.2014 12:06

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Студентська молодь Хуста чистила Замкову гору

Весна – пора наведення ладу довкола себе, період великого прибирання. Однак, на жаль, візитківка міста над Тисою – руїни середньовічного замку, на сьогодні знаходяться у вкрай занедбаному стані, довкола купи бруду та мотлоху, залишені краянами та туристами ще з осені.

4(38)

xustskiy_zamok_10

Тож у середу, 2 квітня, активісти Закарпатського лісотехнічного коледжу, медичного коледжу «Монада», Закарпатського державного базового медичного коледжу, Карпатського інституту підприємництва, Хустського коледжу ТСО України та Хустського професійного ліцею  взяли участь у розчистці Замкової гори. Також у рамках екологічної акції молодь прибирала сміття довкола могили січових стрільців.Роботу курував заступник Хустського міського голови з комунальних питань Микола Аннишинець. У заході також взяли участь працівники МНС, ЖЕК-2, Водоканалу,Хустського ДЛГ, державного спецлісгоспу, управління освіти і науки Хустської міської ради.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Біля самих руїн замку та на території довкола залишків фортеці студенти зібрали кілька господарських мішків пластмасових пляшок, тарілок, стаканчиків, пляшок з-під пива, обгорток з-під солодощів, недопалків…  Зібране сміття було вивезено працівниками комунальних служб Хуста.

Марина Алдон

Категорії: Екологія і Соціо. Позначки: екологія, проблеми і соціо. Коментарі Вимкнено до Студентська молодь Хуста чистила Замкову гору

«Однорукі бандити» безрукими не стають…

29.03.2014 12:14

41315476_131740_1

«Однорукі бандити» безрукими не стають…

За заборону грального бізнесу виступають чимало депутатів, політиків, громадських діячів, але найбільше прагнуть його прикриття родини тих, хто вже став жертвою «одноруких бандитів» близькі тих людей, котрі потрапили у залежність від автоматів і виносять із дому останню копійчину, щоб випробувати долю. В окремих зарубіжних країнах ігроманія вважається серйозною недугою, і таких хворих лікують. Однак ліпше боротися не з наслідками, а з причинами біди. За порядком у сфері грального бізнесу покликані стежити органи влади та податкові й правоохоронні структури. Але вони, на жаль, часто самі прикривають подібні заклади…

Гральний бізнес – прибуткова справа

Про підпільні гральні зали знають чи не всі хустяни, навіть такі, хто ніколи не буває у них.

Багато хто вважає, що якщо гральний бізнес заборонять, державний та місцевий бюджети значно схуднуть. Адже лише ліцензія на право займатися підприємництвом цій у сфері коштує 150 тисяч євро. Загнати такий бізнес у тінь? Чи краще вимагати від власників гральних закладів жорсткого дотримання вимог, які встановив? Цими вимогами, зокрема, забороняється встановлювати гральні автомати у приміщеннях закладів охорони здоров’я, житлових будинках, підземних переходах, пересувних малих архітектурних формах. Жорстко заборонено пускати у зали гральних автоматів неповнолітніх. Та хто дотримується цих умов? Як правило, офіційної ліцензії більшість закладів «дозвілля» не мають, а прилаштовують свої «цяцьки» так, щоб навіть «комар носа не приточив». Вони або «ховаються» під виглядом кафетеріїв, або працюють без жодних вивісок у зачиненому режимі, куди впускаються тільки «свої», тобто перевірені і часто залежні від гри люди.

А власники «піднімаються» на таких автоматах непогано: за даними поінформованих джерел, виклавши за автомат 4-10 тисяч доларів, власник щомісяця «відбиває» по 700-1500 (в залежності від місця розташування апарата) «зелених».

Рейди по гральних «точках» тривають

За результатами проведення обшуків, що проведених нещодавно в Хусті, слідчими було виявлено та вилучено 14 ігрових апаратів, 9 комп’ютерних системних блоків, 12 ключів, (у т.ч. 2 магнітні) для запуску ігрових апаратів та інше електронне обладнання, призначене для здійснення грального бізнесу.

Наразі з питання вилучення обладнання та апаратів призначені експертизи, вживаються заходи до встановлення організаторів та кола осіб, яким здійснювалось зайняття гральним бізнесом. Передувало такому рішучому крокові виявлення в середині лютого працівниками оперативних підрозділів УМВС України в області, в одному з торгівельних закладів міста над Тисою факту заняття гральним бізнесом. Відтак, СВ Хустського МВ УМВС України в області відомості про це внесено до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 203-2 ч. 1 КК України.

Хустською міжрайонною прокуратурою хід кримінального провадження взято на контроль, а процесуальними керівниками надано вказівки слідчим та оперативним підрозділам щодо проведення рядку слідчих (розшукових) дій, спрямованих на встановлення осіб, які вчинили дане кримінальне правопорушення та з’ясування усіх обставин його вчинення.

Водночас, зважаючи на те, що протидія зайняттю гральним бізнесом є одним з пріоритетних напрямків у боротьбі зі злочинністю – процесуальними прокурорами Хустської міжрайонної прокуратури, із врахуванням раніше отриманих доказів,  надано додаткові доручення  оперативними підрозділам Хустського МВ УМВС України в області щодо встановлення осіб, причетних  до вчинення зазначеного кримінального правопорушення.

Отримані дані, стали підставою для звернення безпосередньо процесуального прокурора міжрайонної прокуратури в порядку ст. 36 КПК України до суду з клопотанням про надання дозволу на проведення обшуків декількох приміщень, розташованих на території Хустського району у яких може здійснюватись діяльність, пов’язана із гральним бізнесом. Усі подання слідчим-суддею були задоволені і процесуальним прокурором надано доручення слідчим провести ці обшуки.

Між іншим…

Усі гральні салони та інші місця азартних ігор облаштовані так, щоб людина могла заховатися від проблем, відключити мозок. Тут і закличний червоний колір, і притлумлене світло, і мигтіння автоматів. Не важливо, як виглядають приманливі «цяцьки» для дорослих і як вони називаються. Це може бути навіть комп’ютер чи голограма, головне, щоб перед очима крутилося, блищало, дзвеніло. Іде експлуатація людської жаги на отримання «халяви». Тут торгують надіями. І ця торгівля надіями процвітає…

Найцікавіше, що точної кількості “одноруких бандитів” в Хусті, виявляється, не знають навіть контролюючі органи… Та часто подібним підприємництвом заправляють іногородні фірми – київські, донецькі, харківські тощо, хоча на їхніх ліцензіях «трудяться» і хустські підприємці. Скільки людей щодня стають жертвами одноруких бантиків – теж невідомо, проте, як йдеться у відомому анекдоті, виграти у грального автомата можна лише в одному випадку – якщо ти його власник…

Марина Алдон

Категорії: Бізнес і Проблеми. Позначки: економіка, правопорушення, проблеми і соціо. Коментарі Вимкнено до «Однорукі бандити» безрукими не стають…

Почалося масове винищення підсніжників

16.02.2014 14:54

Фото авторське

Фото авторське

Почалося масове винищення підсніжників

Цими днями перед центральним ринком міста над Тисою та й у самому центрі Хуста з’явилися перші букети весняних квітів. Підсніжники та проліски коштують недорого – 3 гривні за букетик, але продають їх цілими корзинами.

З незапам’ятних часів ці дивовижні квіти росли на Карпатських схилах та радували наших краян. Але протягом сторіч їх так інтенсивно знищували, тож на сьогодні деякі види рослин знаходяться під загрозою зникнення. Згідно з положеннями CITES, міжнародна торгівля підсніжниками – чи то цибулинами, чи то живими, чи мертвими квітами, є незаконною без дозволу CITES. Це стосується також гібридів та іменних сортів.

Однак «мисливці поза законом» все одно рвуть рідкісні чудеса флори і несуть їх на ринки. Там букетики охоче розкуповують любителі романтики. У іншому разі тендітні бутони весняних первістків просто в’януть і реалізатори їх спокійно викидають…  Коло винищення замикається.

З року в рік у лютому-березні фахівці екологічних держінспекцій проводять рейди з метою припинення забороненої торгівлі рослинами, проте стихійність процесу повністю під контроль взяти неможливо, доки є попит на безцінний товар. Щоб посприяти збереженню рідкісних первоцвітів, радимо при виявленні факту торгівлі підсніжниками звертатись до служителів закону, обов’язок яких – стягувати штраф з браконьєрів і відбити у них бажання заробити на тому, що повинно належати майбутнім поколінням Землі.

Марина Алдон

Категорії: Екологія і Проблеми. Позначки: весна, екологія, квіти, підсніжники і проблеми. 2 Коментарі до Почалося масове винищення підсніжників

Проблема з бродячими собаками в Хусті досі актуальна

15.02.2014 20:24

Фото Яни Величканич

Фото Яни Величканич

Проблема з бродячими собаками в Хусті досі актуальна

На жаль, є такі жінки, які зрікаються власних дітей… На жаль, є такі господарі, які викидають, як непотріб своїх собак… Де гуманізм, де вищі цінності, де проста людяність?

Але ж, якщо людина, істота думаюча, не завжди планує вагітність, то що вже говорити про бродячих тварин, які не керують природними інстинктами до розмноження? Їх ніхто не стерилізує, не дає їм протизаплідних препаратів (хоча коштує таблетка всього 12 гривень, у той час, коли знищення тваринки оцінюється у 46 гривень), тож небажаного приплоду не уникнути.

Хто допоможе бродячим собакам?

В Інтернеті зараз дуже популярним є волонтерський рух у підтримку безпритульних тварин. Молодь збирається на заздалегідь обумовленому місці, годує чотирилапих, підшуковує господарів через сайти державних чи приватних притулків… Проте у Хусті подібною доброчинністю займатись ніхто не хоче… або не може…

А, між іншим, за неофіційними даними, у місті над Тисою вештається близько трьох сотень собак-безхатченків.  До такого сусідства наші краяни ставляться по-різному: хтось вважає, що тварин варто відстрілювати або ж присипляти, а хтось – навпаки, власним коштом лікує їх, приносить їжу. Інколи мешканці багатоповерхівок складаються грошима і стерилізують собак, які живуть у дворі. Та все одно, гуманними вчинками кількох  добропорядних людей проблема не вирішується.

Чому не відповідаємо за тих, кого приручили?

Фото Васаби Она

Фото Васаби Она

Сама кілька разів була свідком того, як, м’яко кажучи, непорядні господарі, залишали на залізничному пероні старих собак, або ж навіть цуценят… Слід зазначити, що викинути собаку такий же гріх, як і образити собі подібно, бо вона – теж створіння Боже… Кожному з нас відомо чимало історій, як покинута тваринка роками може чекати господаря на  залізничній чи автобусній станції, ми плачемо, коли дивимося сюжети про «братів наших менших» у новинах чи фільми, однак багато хто все одно відверто знущається над тваринами.

Нещодавно на вулиці стала свідком того, як підліток, років 13 бив маленьку собачку ногами. На мої зауваження не реагував. Коли сказала, що викличу міліцію, тільки єхидно посміхнувся і відповів: «Ну й налякала…» Тваринку він припинив лупцювати тільки тому, що вона просто втекла від нього і сховалась у натовпі, який байдуже проходив повз нас і аж ніяк не реагував…  Напевно мав рацію англійський поет Олександр Поуп, коли стверджував, що в історії цивілізації куди більше прикладів гуманності собачої, ніж людської.

Ні притулку, ні грошей

Як же раділи хустські захисники чотирилапих, коли почули добру звістку про те, що 7 квітня минулого року в Ужгороді було підписано Меморандум з міським головами з питань регулювання чисельності безпритульних собак. Метою документу було узгодження дій приватної, громадської та владної ініціативи щодо вирішення проблеми утримання безпритульних тварин та забезпечення виконання Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження». Згідно Меморандуму, собак мали відловлювати гуманними способами, лікувати, стерилізувати і тільки у випадку, якщо тварина хвора або небезпечна  для суспільства, шляхом ін’єкції проводити евтаназію. У міській раді запевняли, що всі документи майже готові і земельну ділянку, на якій повинні розмістити «новий дім» для безпритульних тварин вже виділено.

Проте, як кажуть, а віз і нині там… наразі немає ні грошей, ні притулку, ні якихось планів на перспективу щодо безпритульних тварин…

Яка користь від місць тимчасового утримання тварин?

Фото Васаби Она

Фото Васаби Она

Притулки є в усьому світі ще з XVІІ сторіччя. У місцях тимчасового прихистку для тварин,долею та побутом чотирилапих опікуються працівники установи або волонтери. Фінансуються вони переважно завдяки благодійним організаціям за рахунок добровільних пожертв та спонсорів. Зазвичай такі організації добре розрекламовані та знаходять різні шляхи збору коштів для потреб безпритульних тварин. Крім того, часто притулки займаються реалізацією тварин, виготовленням та продажею кормів, наданням платних консультацій, ветеринарних послуг, проводять евтаназію недужих собак і котів, захоронення або кремацію (теж за відповідну плату). Отже, притулок не є вже таким і збитковим, як про нього звикли думати…

Крім того, якщо у родини, скажімо, немає грошей для того, щоб придбати собаку, звідти можна взяти здорову та часто навіть породисту тваринку. Інше питання – чи вона знову не опиниться на вулиці, бо ж коли людина викладе з кишені, скажімо, за вівчарку 150 доларів, то зможе і гідно поцінувати її…

 Та як би там не було, притулок все одно потрібний. Ми повинні дбати за чотирилапих друзів і вчитись від них вірності та самозреченості заради іншого. Бо ж як казав Дмитро Пастернак-Таранушенко, собака – не тільки друг людини, для декого вона ще й мати… та є у неї єдиний недолік –  вона вірить людям.

Марина Штефуца.

 

 

Категорії: Проблеми і Тварини. Позначки: безпритульні, проблеми, соціо і тварини. Коментарі Вимкнено до Проблема з бродячими собаками в Хусті досі актуальна

На Красному Полі знову буде балаган

12.02.2014 15:11

На Красному Полі  знову буде балаган

кпНе за те січовики віддавали своє молоде життя, захищаючи територію Карпатської України, щоб на місці їхньої героїчної загибелі щороку утворювали політичні змагання представники різних політичних партій. Але, на жаль, із року в рік це святе місце перетворюється на сцену для піару не зовсім чистих совістю людей, які приходять сюди, щоб зібрати для себе електорат…

Зокрема, цими днями під керівництвом голови обласної адміністрації Олександра Ледиди відбулася нарада, на якій обговорено питання організації святкування 75-річчя проголошення Карпато-Української держави. Участь у засіданні взяли заступники керівника краю Іван Качур та Павло Черевко, заступники голови обласної ради Андрій Сербайло та Володимир Закурений, начальники профільних управлінь ОДА.

Як зазначили учасники наради, до відзначення визначної дати потрібно відремонтувати меморіальний комплекс «Красне поле».

– До 15 березня слід здійснити поточний ремонт комплексу. Відтак, коли вже дозволять погодні умови, ми повинні взятися за змістовну реконструкцію, щоб парк мав ошатний вигляд не на один-два роки, а принаймні кілька десятиліть, – зауважив Олександр Ледида.

Цікаво, які такі ремонтні роботи планує провести очільник області за неповний календарний місяць до знаменної події ? І де він був досі, поки ще був час реально щось зробити на території меморіального парку? Або поки грім не вдарить, селянин не перехреститься?

Категорії: Проблеми і Соціо. Позначки: проблеми, свята і соціо. Коментарі Вимкнено до На Красному Полі знову буде балаган

Моніторинг знань чи обкрадання батьків?

12.02.2014 13:07

Моніторинг знань чи обкрадання батьків?

мНаші чиновники дуже люблять експериментувати… але проводять шокову терапію державні мужі на найобізнанішій категорії населення – медиках та освітянах. Чим же заслужили стражі здоров’я та сіячі мудрого, доброго, вічного до себе таке особливе ставлення? На жаль, не відомо… Та зупинимось сьогодні на освітянських проблемах.

Діти – найвразливіша когорта українців, у яких тільки но формується психіка і власне  бачення світу та подій в державі. Проте навіть вони знають, що у Міністерстві освіти України з ними вирішили провести серію не дуже вдалих експериментів… йдеться про моніторинг знань учнів.

…На одному з інтернет-форумів нещодавно я натрапила на розпачливе вчительське зізнання: “Обклали моніторингами, як матюками на базарі!”. Стосується такий сплеск емоцій проведенням у школах моніторингу “залишкових” знань. Згідно з цим «ноу-хау»  Дмитра Табачника передбачено здійснити всеукраїнську перевірку освітнього рівня школярів серед учнів 5-х класів за курс початкової школи (1–4 класи) з п’яти предметів (українська мова, математика, Я і Україна, основи здоров’я  та іноземна мова); для учнів 10-х класів за курс основної школи (5–9 класи) з 12 предметів (українська мова, українська література, історія України, всесвітня історія, алгебра, геометрія, біологія, географія, фізика, хімія, технології, іноземна мова).

У вчителів відразу виникають запитання. Наприклад таке: навіщо тоді нещодавно ті самі учні складали державну підсумкову атестацію (у 4 та 9 класі)? Кому потрібна така дивовижна завантаженість учителя та школяра? Невже можновладці вирішили «затупити» ціле покоління дітей   ?

Та справа в іншому – у грошах! А вони, як відомо, творять дива. Збірник тестів з одного предмету коштує близько 20 гривень. Ніби то й не багато. Та підрахуємо… Для п’ятикласника за всі вкупі «книжечки» батькам доведеться викласти 100 гривень, а для десятикласника – 240. Візьмемо до уваги, що в Хусті є 461 учень п’ятого класу і 262 учні 10-х класів. Виконаємо просту математичну дію – множення. Виходить – 46100 та 62880 гривень, додаємо – отримуємо – 108980 гривень. Отже, таку суму матиме Міністерство освіти України за реалізацію тестових книг тільки в одному маленькому місті, тобто, в Хусті! Навіть якщо половина цих коштів – навар реалізаторів, то все одно сума виходить чимала! А де ж тоді безкоштовна освіта?

Тепер подивимось, що виходить у розрізі держави…

5-й клас: 397 700 учнів х 5 предметів х 10 грн = 19 885 000 грн.

10-й клас: 256 000 учнів х 12 предметів х 10 грн = 30 720 000 грн.

Зведемо ці дві суми… і вийде просто космічна цифра – 50 605 000

Відтак загальна вартість збірників становить більше 50 млн грн.

 Цікаво, та чомусь у Міністерстві не взяли до уваги те, що педагогам би слід якось оплатити додаткову підготовку вихованців до проведення моніторингу, а також те, що ксерокопії пробних тестів вони роблять для учнів за власні кошти… Перевірка результатів моніторингу також не оплачується… працівникам відділів освіти, які повинні керувати процесом, також не передбачаються преміальні. Тож… заради кого, чи чого здійснюється це «маски-шоу»?  Школярі від нього точно розумнішими не стануть!

Напрошується логічний висновок, що уся ця так звана перевірка знань є всього-навсього бізнесовим чи освітньо-політичним проектом уряду, така собі планована акція відмивання коштів простих громадян.

Марина Штефуца.

 

 

Категорії: Проблеми, Соціо і Школа. Позначки: освіта, проблеми і соціо. Коментарі Вимкнено до Моніторинг знань чи обкрадання батьків?

Бізнес на жалості

11.02.2014 23:16

Фото Яни Величканич

Фото Яни Величканич

Бізнес на жалості

Милостиня… Давати чи не давати, коли до тебе тягнеться рука жебрака? Деколи і в тебе в кишені вітер гуляє, та все ж даси гроші обідраному зустрічному з жалісливими очима. Чомусь кожного разу спадають на думку слова з Біблії: «Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть…»

Старцювання – бізнес чи засіб виживаня?

У той час, коли одні просто «лізуть із жиру» від надміру коштів, інші знаходяться на межі… Мізерні зарплати, пенсії, дорогі ліки, космічні ціни на операції, якщо не дай Бог хтось із родини серйозно занедужав… Тож як вижити, щоб не поринути на соціальне дно?  Хтось їде на заробітки за кордон, а хтось просто виходить на вулицю із простягнутою рукою… І часто ці люди не просто лінькуваті «бездарі», а ті, хто втратив надію… Зізнаюся, серед жебраків я зустрічала справді талановитих особистостей, самородків із народу, які «душею» грають на народних інструментах, дзвінкоголосо співають, імпровізують віршами, але не мають місця під сонцем у вирі жорстоких буднів…

Взагалі, жебрацтво, як спосіб існування, відоме з найдавніших часів. На жаль, сьогодні воно процвітає. Світ прохачів не такий, як здається на перший погляд. Під його іноді занадто неприхованим брудом нерідко ховається справжня заможність. Між тихими, на перший погляд немічними літніми людьми, які просять на крихту хліба, весь час відбувається жорстка конкуренція, а іноді й криваві сутички. У царині жебрацтва весь час удосконалюються старі та з’являються нові методи й технології виманювання у довірливих громадян грошей. Багато жебраків, що працюють поодинці, не витримують конкуренції, і їм доводиться залишати справу. Звичайно, така прибуткова справа як жебрацтво не може існувати без своїх покровителів – „сильних світу цього”.

Тож чи дійсно серед злиденних не залишилося тих, хто насправді потребує допомоги? Кому вигідно, щоб жебрацтво продовжувало існувати?

Діти-жебраки

Останнім часом засоби масової інформації все частіше повторюють і попереджають: жебрацтво стало не просто соціальним явищем. Це «повноцінна» професія зі стабільним окладом, обідньою перервою, вихідними, своєю ієрархією і просуванням службовою драбиною. Про прохачів та їхню мафію існує безліч історій та легенд.

Багато хто з нас не раз звертав увагу на молодих жінок, які сидять на тротуарах із малолітніми дітьми на руках і нарікають на свою долю. Немовлята, що їх і в спеку, і в холод «матері» виносять на вулицю жебракувати, у кожного викликають співчуття. Але чомусь діти увесь час мовчать і сплять . Дивно, правда? Справа в тому, що щоб дитина не заважала «роботі», її підпоюють снодійним або алкоголем.

Прохачів шкільного віку теж вистачає в місті над Тисою. Дехто із них не знає ні читати, ні писати, але вміє порахувати зароблені гривні. Хоча, зазвичай, увечері «виручку» відбирають батьки, а малюки залишаються ні з чим. Трапляється й таке, що горе-матусі пропивають гроші, а дитину відправляють спати голодною… Для них збирання милостині – бізнес, а дитина – тільки інструмент «збагачення». На жаль, маленькі прохачі за цим нелегким і брутальним заняттям втрачають найдорожчі роки дитинства, вчаться не просто обманювати перехожих, а виживати… і на вулиці, і в родині…

Інтернет-лохотрон

З розвитком телекомунікації став популярним ще один вид видурювання грошей – віртуальне жебракування. Під виглядом хворих дітей, «ділки» навіть у мережі  умудряються видурити чималу суму від довірливих користувачів Інтернету.

Наївно думати, ніби жертвами шахраїв стають тільки малограмотні люди. Серед тих, хто попався на приманку лохотронщиків, все частіше виявляються освічені і навіть інтелігентні люди. Це пов’язано з тим, що навіть юридичної підкованості часто буває недостатньо для того, щоб убезпечити себе і свої гроші, адже кожного дня з’являються нові способи з відбирання грошей у чесних, але дуже довірливих громадян. Ну хто не пошкодує немічну дитину з трубками в грудях і не відправить на рахунок бодай копійчину. Та, на жаль, часто шахраї використовують світлини зовсім незнайомих людей, які знаходять на офіційних благодійних фондах, а під ними пишуть власні зворушливі тексти, вигадують власні історії і вписують свої ж банківські реквізити…
Потім цю інформацію розповсюджують на сайтах гуманітарної допомоги, в соціальних мережах, на різних форумах… Прикро, та зазвичай ті, хто справді потребує фінансової підтримки страждає із-за подібних аферистів…

До речі…

Заробітки жебраків практично в чотири рази вищі за середню зарплату. Так, при 8-годинному «робочому дні» за місяць можна випросити до 10 тисяч гривень, тоді як середня заробітна плата в державі становить усього 2,700 грн.

І все ж, чи варто атрофувати почуття, природно закладені в нашій підсвідомості, вважаючи кожного, хто просить гроші шахраєм? Гадаю, що ні… ізгоями суспільства не народжуються, такими робить декого з нас саме життя…  

Марина Штефуца.

 

Категорії: Проблеми і Соціо. Позначки: виживання, заробітчанство, проблеми і соціо. Коментарі Вимкнено до Бізнес на жалості

« Next  
  Previous »