Північні олені майже тридцять років живуть на околиці Ізи

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Північні олені майже тридцять років живуть на околиці Ізи

Єдина в Україні ферма, де розводять північних оленів, розквартирована в селі Іза, що на Хустщині.  Плямисті мешканці Сходу є одним із символів невеличкого населеного пункту, так званою візитківкою. Сюди приїжджають туристи з усіх куточків України, Угорщини, Чехії, Польщі, Австрії, Голландії…

Плямисті емігранти

Батьківщиною плямистих оленів є Приморський край, проте до Закарпаття вони потрапили з Калінінградської області. Датою створення оленячої ферми вважається 1987рік. Саме тоді, після ліквідації колгоспу, завезли перших рогатих красенів. Але після розпаду Радянського Союзу ферма стала збитковою, зарплату працівникам не виплачували, за тваринами не доглядали, що призвело до різкого скорочення чисельності стада. І тільки в 2003 році фермерське господарство отримало друге життя. Ферму орендував місцевий підприємець Михайло Бугаш.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Територія господарства-пасовища, куди входить і частина лісу, складає майже 60 гектарів. Все обійстя обнесено високою дротяною огорожею. – розповідає пан Михайло. – Господарство, а зараз це 150 оленів, збиткове, але хочемо збудувати тут туристичний комплекс, “родзинкою” якого повинні бути олені.  Дітям завжди цікаво з ними «спілкуватися», пригощаючи соковитою травою.

Найбільша цінність оленя – панти

Щовесни олені скидують роги. Зараз саме настала та пора, коли вони прощаються зі своєю найбільшою гордістю.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Раніше ферма маланепогані прибутки, збуваючи роги фармацевтам на виробництво пантокрину. Зараз невигідно продавати, бо дуже низькі на них ціни. Тому зрізані роги консервуємо у 50-градусному спирті. Так вони можуть зберігатися дуже довго,– охоче ділиться інформацією Михайло Михайлович. – Панти (те, що залишається від відрізаних рогів) виростають кожен день на 4-5 сантиметрів. За 2 місяці вони мають необхідні розміри. Слід зазначити, що з пантокрилу виготовляють медичні препарати, які застосовують при перевтомі, неврастенії, неврозах, слабкому серцевому м’язі, гіпотонії, для підвищення працездатності, для засоби лікування деяких чоловічих недугів.

Взагалі оленячі роги – річ унікальна. Вони не пустотілі, як у корів, а мають пористу структуру.Оскільки кількість відростків залежить від віку, за рогами можна сказати, скільки тваринці років.

Боязливі «сміливці»

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

На вигляд олені дуже миролюбні, хоча їм не подобається, коли їх лащать, чіпають за шию чи просто гладять – спрацьовує інстинкт самозбереження, набутий природою.

агородою за ласку може стати добрий копняк передніми ногами. Доглядачі парнокопитних твердять – сила польоту від такого удару – до 15 метрів, – усміхається господар ферми. –  Б’ються олені й між собою. Проте лише у період гону – восени. Сильніший самець може мати у своєму гаремі п’ять, а то й десять – двадцять самок. Слабак же лишається сам. Все просто – природній відбір. Крім того, тваринимають чудовий слух, гострий зір, прекрасну інтуїцію.  Людину вони відчувають за три кілометри. А якщо заховалися у лісі, точно знаємо, що через годину буде гроза чи дощ.

Невибагливі вегетаріанці

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

-Олені харчуються переважно мохом, корою, бруньками або водними рослинами. Полюбляють також гілки та листочки верб і беріз, насіння кедрів. Найбільше їдять вночі, коли довкола спокійно й тихо, – зі знанням справи каже Михайло Бугаш. – Слід зазначити, що малюк уже через три дні після народження втікає до лісу. До мами приходить лише поїсти, і постійно на одне й теж місце. Через кілька місяців оленятко вже ласує кормами, а у чотири роки стає зовсім дорослим. До смаку плямистим мешканцям ферми навіть яблука та хліб. Влітку тварини випасаються, а взимку олені тамують голод зерном і сіном. Проте доводиться закуповувати й комбікорм …До речі, пристосованість північного оленя до харчування лишайниками дозволяє йому жити там, де інші види копитних вижити не можуть. Просто вони – витривалі тварини, адже їхньою батьківщиною вважаються просторі, безлісі райони арктичної тундри, хвойні ліси та гірські райони тайги.

Цікаво, що благородні олені настільки полюбили закарпатську землю, що почуваються тут, як удома. А заради улюблених сухарів вони навіть кланяються перед господарем, як циркові тварини.

Марина Алдон

 

Карпатська весна. Яка вона?

весна

Карпатська весна. Яка вона?

Усі ми з нетерпінням чекаємо весни, прагнемо вдихнути на повні груди теплого чистого повітря, відчути енергію променів сонця, торкнутись долонями тендітних квітів.

Але так само очікує відлиги природа, яка нас оточує. Однією з найулюбленіших для закарпатців квіток є барвінок. Він символізується з весільними обрядами. Старожили кажуть, що колись дівчата плели навесні з нього вінки і пускали на воду, щоб причарувати юнаків.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Найрідкіснішою квіткою Карпат є едельвейс. Росте він на недоступних скелях над  ущелинами. Є багато легенд про «шовкову косицю». Згідно однієї з них, квітку висівали карпатські чарівниці та обіцяли молодим парубкам, що якщо вони подарують їм цю рідкісну рослину, вийдуть за них заміж. Не відчуваючи небезпеки, хлопці вирушали на пошуки едельвейсів. Але лише небагатьом вдалося досягти мети – більшість зривалися зі скель та гинули на втіху чарівницям. Нареченим нещасливцям не залишалось нічого іншого, як оплакувати своїх коханих. Їхні сльози щорічно з’являються на квітках едельвейсу маленькими крапельками нектару.

5464912_large

Серед дерев першою брунькує верба. Слід зазначити, що найдавніше дерево в карпатських лісах – ялина (смерека). Її походження пов’язане з крейдяним періодом мезозойської ери. І вже на світанку виникнення людства вона використовувалась як рослина-цілитель через свої фітонцидно-бактерицидні властивості. Найвисокогірніше дерево – сосна. Представниць хвойної породи виявлено на схилі гори Піп Іван Чорногорський на висоті 2010 м над р.м. Дерево невибагливе, має широку екологічну амплітуду, може рости на кам’янистих сухих скелях і розсипищах з нерозвиненим шаром ґрунту. Рекордсменом за висотою можна вважати модрину європейську в Рахові. Коли її зрубали у віці 140 років, вона мала висоту 54 метри.

білка

У тварин навесні теж пора пробудження. У березні в молодих ведмедиць народжуються ведмежата. З барлоги вони виходять у середині квітня. Тала вода підмочує їм бік, і звірі залишають зимове сховище. Насамперед вирушають шукати мурашники, розламують гнилі пні і витягають із них личинок жуків, викопують цибулини й бульби рослин, ловлять жаб тощо.

У цей же час народжуються зайченята та з’являється потомство у білки. Чотири тижні очі білченят закриті, але у півторамісячному віці вони вже швидко бігають, добре тримаються на гілках.

Вовки влаштовують нори найчастіше у глухих, зарослих ярах, обов’язково недалеко від води. У березні-квітні у старих вовчиць з’являються ранні виводки: 8—10 сліпих вовченят. Мати годує їх молоком, піклується про них, хоробро захищає. У вихованні дитинчат допомагає і батько-вовк, який приносить здобич, навчає вовченят полювати.

дятел

Також весною у числі повертаються додому пернаті. Серед птахів, що мешкають у лісах Карпат, найбільша тривалість життя (у неволі): сокола – 162, орла, беркута, крука, ворони – 70-80, дрозда – 20, синиці – 9 років. Найвище з усіх у польоті піднімаються орли – 7 500 м, ластівки – 4 000 м, журавлі – 2 400 м. Найбільшу швидкість розвиває сокіл – 320 км/год., але тільки падаючи на здобич. Гранична швидкість польоту орла – 190 км/год., сокола – 150 км/год., качок – 100-110, гусей – 90, шпака – 80, ластівки – 74, горобця – 56. Найдовший язик у зеленого дятла – 14 см, висувається такий язик на відстань, що в чотири рази перевищує довжину дзьоба.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Загалом, природа Карпат багата на унікальний тваринний та рослинний світ. Українська частина гір складає лише 10,3 відсотка від їх загальної площі, але тут зосереджено понад 1,5 тис. об’єктів природно-заповідного фонду, площею майже півмільйона гектарів (8,6 відсотка). У Закарпатті знаходиться 457 об’єктів природно-заповідного фонду на площі 151 тис. га (11,7 відсотка), серед яких Карпатський біосферний заповідник, Ужанський національний природний парк, Національний природний парк “Синевир”, Регіональний ландшафтний парк “Зачарований край”, 18 заказників загальнодержавного значення, 25 заказників місцевого значення, 9 пам’яток природи загальнодержавного значення, 365 пам’яток місцевого значення. Але краще все один раз побачити, ніж сто разів прочитати, чи почути…

Марина Алдон