Старовинні пасхальні прикмети па повір’я

Пасха у багатьох народів пов’язана з різними повір’ями. Найпоширенішим з них є само вітання: «Христос воскрес!», на яке прийнято відповідати: «Воістину воскрес!» Крім того, багато хто, як символ примирення і братської любові, використовує рукостискання і поцілунок в щоку. Це зближує людей і робить їх відвертішими, чистішими, доброзичливішими.

Люди вірили, що в пасхальну ніч можуть з’явитися давно померлі родичі. Для цього треба було просто після хресного ходу сховатися в храмі зі Страсною свічкою, але цього ніхто не повинен був бачити. Крім того, наші предки вважали, що в цю ніч нечисть особливо злиться, після заходу сонця прагнули не виходити на вулицю. У кожному собаці, свині, не говорячи вже про чорних кішок, селянам увижалися перевертні. У церкву старалися йти не поодинці, а групами.

Найсміливіші розважалися на перехрестях з пасхальним яйцем, катаючи його по ґрунт. Вони сподівалися, що біси обов’язково вийдуть з пекла і станцюють для них.

У давнину господині в Пасхальну неділю спостерігали за тваринами. Хто з худобини лежав смирно – з того, вважали, буде користь, хто ворочався – вигоди чекати марно. Зранку жінки також лякали курей, проганяючи їх з сідала, щоб не лінувалися, несли більше яєць.

Існував також цікавий звичай вигнання з хати клопів і тарганів. Після обідньої служби господар, прийшовши додому, повинен був постукати в двері. Хазяйка зобов’язана була запитати, хто там. Він відповідав: «Я, господар твій, звуть мене (ім’я). Ну що, дружино, чим розговлятися будемо?» «Ми то розговлятися будемо м’ясом, сметаною, молоком, яйцями». «А клопи-то чим?» «А клопи клопами». Люди були упевнені, що після такого діалогу таргани з’їдять один одного.

Вартий уваги і древній звичай «чатування сонечка». Вважалося, що на Паску небесне світило «грає» і, якщо поглянути на нього через закопчене скло, воно неодмінно станцює.

Особливим «щастям» вважалося померти в Пасхальний тиждень, тому що в цей період відриті райські брами, покійний відразу потрапляв до Царства.

Бабусі стверджували, що пасхальні блюда, освячені молитвою, наділені колосальною силою і допомагають під час труднощів. Страви хазяйки приховували на ніч, щоб навіть миша не змогла до них добратися. Вірили, що якщо мишка з’їсть декілька крихт з пасхального столу, у неї неодмінно виростуть крила і вона перетвориться на кажана. Згідно з повір’ям, кинуті у вогонь кістки від великодніх страв, під час грози відводили удар блискавки. Голівку від освяченої паски господар брав з собою на поле, там її з’їдав для «щедрого урожаю».

Щоб бути гарними і рум’яними, дівчата умивалися водою, в якій фарбували писанки.

Свої «Пасхальні повір’я» були навіть у злодіїв. Під час служби вони прагнули у когось вкрасти будь-яку дрібницю. Це гарантувало успіх в їхній «справі» на цілий рік. Азартні гравці у взуття клали монету. Вірили, що вона принесе їм великий виграш.

Найбільше прикмет наші предки пов’язували  з пасхальними яйцями. Селяни запевняли, що впродовж сорока днів після Світлого Воскресіння Христос ходить по землі, тому не можна було викидати шкаралупу яйця через віконце, щоб не попасти в Сина Божого.

Розмальовані символічними узорами писанки приносили на могили в надії, що з їхньою допомогою душі померлих отримають полегшення на тому світі. Також вірили, що ці яйця можуть зціляти від хвороб впродовж багатьох років. Тому (особливо якщо яйце було отримане від священика) писанки зберігали впродовж багатьох років. Також вважалося, що пасхальні яйця допомагають при гасінні пожеж, в землеробстві, а також шукачам скарбів.

 У народному календарі на Великдень визначали погоду: якщо на свято небо ясне і сонце грає – буде хороший урожай, тепле літо, якщо дощ – рік обіцяв достаток на полях  злаків.