КОНЦЕПЦІЯ СТВОРЕННЯ ОБОРОНОЗДАТНОГО УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА
В умовах сусідства України з агресивною, авторитарною державою, зовнішня та внутрішня політика якої будується на антиукраїнських ідеях і має за мету знищення української державності, стає очевидною невідворотність подальшого протистояння в усіх сферах, включаючи можливе повномасштабне військове вторгнення.
Відтак, постає необхідність перебудови засадничих принципів функціонування українського суспільства та узгодження цих принципів із новою доктриною захисту територіальної цілісності та незалежності України.
Враховуючи очевидну нездатність державних збройних угруповань оперативно та гнучко відповідати на виклики військової агресії та подолати наслідки діяльності розгалуженої мережі диверсантів та провокаторів, які діють спільно з членами організованих злочинних угруповань і деякими представниками злочинного олігархату, необхідне залучення до захисту суспільного порядку та суверенітету України патріотично налаштованих громадян та громадських організацій.
Крім того, очевидною є необхідність якнайшвидшого відтворення мобілізаційного потенціалу українського суспільства, суттєво знищеного за попередні роки.
Означені вище цілі можуть бути досягнуті за рахунок прийняття Верховною Радою України та швидкого впровадження в життя органами виконавчої влади низки взаємопов’язаних нормативних актів, що покликані створити механізми гуртування патріотичних громадян України, їх співпраці з органами охорони правопорядку та Збройними силами України. Крім того, наслідком цих заходів передбачається підвищення обороноздатності суспільства в цілому, як за рахунок відкриття можливості для самозахисту кожному окремому громадянинові в мирний час, так і за рахунок створення дієвих механізмів формування громадянських збройних формувань (у тому числі ополчення) у разі виникнення військової загрози ззовні.
Першим законом, що має бути ухвалений, є Закон України «Про зброю», який серед іншого надасть громадянам України право на придбання та носіння вогнепальної зброї. За загальною практикою, за призначенням стрілецька зброя розподіляється на три категорії:
1) Бойова зброя (призначена для вирішення бойових та оперативно-службових завдань, що знаходиться на озброєнні державних воєнізованих організацій);
2) Службова зброя (призначена для використання посадовими особами державних органів та співробітниками підприємств, установ і організацій, що мають особливі статутні завдання);
3) Цивільна зброя (призначена для використання громадянами України з метою самозахисту, для полювання, колекціонування, зайняття спортом тощо).
Закон України «Про зброю» має створити правові основи для обігу цивільної та службової (в частині юридичних осіб приватного права) зброї та забезпечити зокрема наступне:
– Вільний обіг травматичної та газової зброї, характеристики якої не перевищують певні, визначені законом, межі;
– Можливість для громадян України дієвої самооборони шляхом надання права на придбання, носіння та застосування короткоствольної нарізної зброї, та інших видів вогнепальної зброї виключаючи автоматичну;
– Створення ефективної, але не забюрократизованої, системи контролю над обігом зброї та видачі дозволів на придбання зброї;
– Врегулювання системи виробництва та торгівлі цивільною та службовою зброєю і бойовими припасами;
– Надання юридичним особам приватного права України права придбавати вогнепальну зброю та використовувати її для виконання статутних завдань.
Бойова зброя не є предметом цивільного обігу та за загальним правилом не може використовуватись в якості службової зброї, за виключенням окремих, прямо передбачених законодавством, випадків.
Наступним кроком має бути створення правових засад та правил для використання зброї в діяльності приватних організацій та об’єднань громадян (т.з. юридичних осіб приватного права).
Першим з низки необхідних законів є Закон України «Про громадські об’єднання сприяння обороні України». Цей Закон має забезпечити:
1) Надання особливого правового статусу об’єднанням патріотично налаштованих громадян України, які створюються з метою сприяння захисту суверенітету та територіальної цілісності України;
2) Створення правових засад для співробітництва громадських об’єднань зі Збройними силами України з метою патріотичного виховання громадян, проходження ними початкової військової підготовки та навчання;
3) Створення правових засад для співробітництва громадських об’єднань з органами внутрішніх справ та Держаною прикордонною службою України, залучення учасників об’єднань до охорони громадського порядку та державного кордону.
Створення громадських об’єднань сприяння обороні України та надання їм відповідного правового статусу дозволить створити осередки патріотичного виховання молоді по всій території України, створити організаційні передумови для формування додаткового мобілізаційного резерву з числа патріотично налаштованих громадян України, який, для підсилення органів правопорядку, у короткий час може бути залучено до виконання завдань з охорони громадського порядку та державного кордону.
Крім того, можливе врегулювання окремими законами питання використання вогнепальної зброї приватними охоронними структурами та іншими підприємствами, установами і організаціями, що мають особливі статутні завдання.
Ще одним елементом створення обороноздатного суспільства є зміна воєнної доктрини України, щонайменше в частині комплектації Збройних сил України особовим складом та створення мобілізаційних ресурсів.
В Україні мають бути створені сучасні Збройні сили, організація та формування яких має відбуватись за зразком армії Швейцарської Конфедерації. Україна повинна повернутись до загального військового обов’язку та створення військового резерву за рахунок громадян, які служили в лавах Збройних сил України та інших державних збройних формувань. Крім того, є необхідним створення правових, організаційно-технічних умов для формування народного ополчення та розробка доктрини його використання для боротьби з зовнішніми чи внутрішніми загрозами.
Повернення загального військового обов’язку має бути пов’язано з загальним підвищенням боєздатності збройних сил, забезпеченням матеріально-технічної бази для реального військового вишколу військовослужбовців, забезпечення набуття ними практичних навичок використання сучасних видів озброєнь тощо.
Високий рівень боєздатності має підтримуватись за рахунок проведення регулярних навчань та тренувань резервістів у мирний час.
Також, з метою скорочення термінів, необхідних для мобілізації резервістів, є доцільною передача резервістам (всім або частині, згідно із затвердженими мобілізаційними планами) на відповідальне зберігання ручної стрілецької зброї, набоїв та військового спорядження відповідно до військової спеціальності.
Окремою складовою оновленої воєнної доктрини України має стати докорінне технічне переозброєння Збройних Сил України, розробка нових високотехнологічних видів озброєння. Для цього, за потреби, слід ініціювати перегляд міжнародних договорів України, які обмежують Україну у нарощуванні озброєнь.
На міжнародному рівні слід ініціювати багатосторонні переговори державами Балто-Чорноморського регіону зі створення системи спільної безпеки. Також слід налагодити і посилити співробітництво у військовій сфері із Іраном та Індією.
Слід підкреслити, що вказані вище кроки є взаємопов’язаними та мають бути реалізовані системно. Лише їх системне впровадження дасть можливість створити в Україні суспільство, здатне оперативно та ефективно зреагувати на акти зовнішньої та внутрішньої агресії, починаючи від забезпечення права окремого громадянина на негайний збройний опір протиправним посяганням, через залучення учасників громадських організацій, які пройшли відповідну початкову підготовку, до охорони правопорядку в окремих місцевостях, і до загальної мобілізації військовозобов’язаного населення у разі повномасштабної збройної агресії інших держав.
ЗАКОНОТВОРЧА РЕФЕРЕНТУРА
СОЦІАЛ-NАЦІОНАЛЬНОЇ АСАМБЛЕЇ
