У Хусті стартував КВН

27.03.2014 20:41

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

У Хусті стартував КВН

 У четвер, 27 березня, в Хусті відбувся міський чемпіонат учнівської ліги КВН, відроджений після кілької років “мовчання” управлінням культури, молоді і спорту. Темою конкурсу веселих та кмітливих було шкільне життя. Молодь добре підготувалася до інтелектуально-гумористичного поєдинку і дарувала присутнім у залі щирі посмішки та хороший настрій. Сім команд під час конкурсів «привітання», «розминка» та «домашнє завдання» зуміли продемонструвати впевненість у собі,  відчуття сцени, хороший вокал, неординарний підхід до гумору. Принаймні, усі учасники заявили на серйозність намірів і бажання боротися за звання найкращих. Школярі показували міні-вистави, пісенні, танцювальні пародії, жарти, пантоміму…

А визначало переможців журі у складі: начальника управління культури, молоді і спорту Хустської міської ради В.В.Власюка, спеціаліста управління культури, молоді і спорту Хустської міської ради Т.М.Гайдур, завідувача відділом театрального мистецтва Хустської школи мистецтв Н.С.Гержик, методиста управління освіти, релігій та у справах національностей І.М.Валантир, керівника гуртків Хустського центру науково-технічної творчості учнівської молоді В.М.Ігнатка, журналіста газети «Вісник Хустщини» М.Й.Штефуци та керуючого справами виконавчого комітету Хустської міської ради В.М.Сабадоша.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Тож після цікавої та напруженої гри місця розподілились так:

1.Хустської спеціалізованої школи I–III ступенів №1 ім. А.Волошина «Волошки» (капітан Магдалина Довжанин).

2.Хустської загальноосвітньої школи I–III ступенів  №4 «ООН» (капітан Михайло Король).

3.Хустської загальноосвітньої школи I–III ступенів №2 «Веселка» (капітан Володимир Піскун).

4.Хустської гімназії-інтернату «Наша Інтернаша» (капітан Андрій Ковач).

4.Хустської загальноосвітньої школи I–II ступенів з угорською мовою навчання «Угорські чебуреки» (капітан Алла Міллер).

5.Хустської загальноосвітньої школи I–III ступенів №5 «Всі зміни на краще» (капітан Неля Вовк).

6.Хустського навчально-виховного комплексу №1 «В десятку» (капітан Роман Шуберт).

Команди-переможці було нагороджено грамотами та кубками від Хустської міської ради.

Наступна гра – серед студентської ліги міського чемпіонату ігор КВН пройде 1 квітня.

 Мирослава Пойда.OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Категорії: Мистецтво і культура. Позначки: діти, КВН, культура, мистецтво, освіта, розваги і соціо. Коментарі Вимкнено до У Хусті стартував КВН

Володимир Власюк: «Культура – це не тільки пісні і танці»

27.03.2014 00:29

В Власюк

Володимир Власюк: «Культура – це не тільки пісні і танці»

Начальник управління культури, молоді та спорту Хустської міської ради Володимир Власюк – людина добре знана не тільки в області, але й далеко за її межами. Він є активним учасником самодіяльного духового оркестру, церковного хору греко-католицького Свято-Вознесенського собору, співпрацює з закордонними художниками, артистами, діячами мистецтв. Для нього робота – це життя, а життя – робота.

Сьогодні ми попросили В.В.Власюка розповісти про найяскравіші сторінки культурного життя Хуста, поділитися проблемами та здобутками мистецької галузі міста.

-Володимире Володимировичу, ви працюєте в галузі культури не перший рік. Що вдалося зробити на посаді начальника?

-Зроблено чимало, хоча, звісно, хотілося б більшого. Але моя діяльність – це не тільки, як вважає більшість, «пісні і танці», це – всебічна робота з охорони культурної спадщини, бібліотечної та музейної справи, концертної діяльності, мистецької освіти. Часом кожне маленьке «досягнення» дається з дуже великими зусиллями, бо кожна справа впирається і в гроші, і у виконавців і ще дуже і дуже в багато чинників.

І все ж… У 2003 році вдалося відкрити Хустську міську дитячо-юнацьку спортивну школу «Хуст-Нарцис», в якій сьогодні на 6-ти відділеннях навчається 445 учнів; у 2006 році – Хустську міську картинну галерею, фонд якої наразі нараховує більше 300 робіт; започатковано художні пленери «Хуст-АРТ» та скульптурний «Мелодія каменю», в яких беруть участь митці з Польщі, Словаччини, Угорщини, Хорватії, Боснії-Герцеговини, Швеції, Кувейту, Південної Кореї, Білорусії, Литви, Латвії, Молдови та України; було укладено угоди про міжнародне культурне співробітництво між містами Хуст і Ліпани (Словаччина), Сніна (Словаччина), Лєско (Польща), в рамках яких колективи художньої самодіяльності неодноразово брали участь у Подвігорлацькому фольклорному фестивалі «Під Бескидом зелененьким» в м. Сніні, «Міжнародному фольклорному фестивалі Культур Карпатських» в м. Лєско, художніх пленерах в містах Ліпани і Сніна, спортивних змаганнях в Сніні; було капітально відремонтовано міський стадіон «Карпати», міську ДЮСШ «Хуст-Нарцис», краєзнавчий музей, міську картинну галерею, міську бібліотеку, закуплено інструменти, меблі, комп’ютерну техніку в усі установи культури і спорту та в школу мистецтв, костюми для аматорських «зразкових» і «народних» колективів; утворено такі чудові гурти, як дитячий зразковий хореографічний колектив «Хустяночка» (2006р.) керівник Ірина Гнепа, дитячий зразковий фольклорний гурт «Цімборики» (2010р.) керівник Наталія Шимша, народний фольклорний ансамбль «Троїсті музики» (2010р.) керівник Олександр Анишинець, міський духовий оркестр «Нарцис» (2011р.) керівник Іван Петенко. Ці колективи є не тільки нашою гордістю, але й окрасою Срібної Землі, їх завжди запрошують на фестивалі не тільки в Україні, але і за кордоном.

Спільно з Ігнатко Валерієм Михайловичем з 2003 року було започатковано в місті регулярне проведення інтелектуальних ігор «Що? Де? Коли?» серед школярів, а згодом, починаючи з 2009 року вже й серед студентів ліцеїв, коледжів і вузів, які діють у нашому місті. Цьогоріч 27 березня започатковуємо «шкільну» та «студентську» ліги міського чемпіонату КВН.

У 2007 році мені поталанило бути співавтором грантового проекту «Сніна-Хуст – разом задля розвитку туризму Карпатського біосферного ареалу», що реалізовується у рамках Програми Європейського інструменту співробітництва і партнерства Угорщина – Словаччина – Румунія – Україна 2007-2013, який було схвалено у Європейському союзі. За виділені у 2013 році на реалізацію цього проекту кошти, для проведення святкових заходів у місті, міськрада придбала велику сцену й подіум розміром 10х12м., звукову та освітлювальну апаратуру, 10 біотуалетів, 8 наметів, започатковано І-й міжнародний фольклорний фестиваль «БІЛІ НАРЦИСИ», а у міському парку планується збудувати за ці грантові кошти великий фонтан та дитячий ігровий майданчик.

-Ви згадали, що проводите чимало творчих акцій для митців. Як же відбувається співпраця з художниками?

-Торік у Хустській міській картинній галереї з майстрами пензля було проведено чимало неординарних та цікавих виставок. Зокрема: загальну експозицію «Хуст очима митців», фотовиставку М. Деяка, М. Пацкана (Хуст), персональні виставку М. Петера (Тячів), О. Цюпко (Хуст), М. Кінч (Міжгір’я), М. Тегзе (Виноградів), виставку графіки О.Певсе (Хуст), І Дем’ян (Велятино), М. Ковач та А. Стасюк та інших. Можливо це не багато, але в підсумку за рік у міській галереї було представлено 595 робіт (живопис, графіка, скульптура, батик та фотографія)55 авторів. Крім того, наші митці взяли участь у міжнародних та регіональних пленерах: «Сянок – 2013» (Польща), «Хортобадь – 2013» (Угорщина), «Яворна – 2013» (Словаччина), «Іоким Осоговський – 2013» (Македонія).

-А які цікаві заходи проходили останнім часом у музеї?

-Перш за все зазначу, що у напрямку науково-освітньої діяльності працівниками Хустського краєзнавчого музею було проведено дослідження та надано історичні довідки щодо дерев’яних церков та видатних діячів минулого сторіччя у Закарпатті, опрацьовано матеріали по Карпатській Україні та хустській вишиванці, зібрано й систематизовано літературудля видання туристичного довідника «Дерев’яні храми Хустщини». Також прийнято на комісію від населення 46 експонатів, які поповнили фонди музею. Відновлено й зал «Природи», який завжди був найцікавим для малечі.

Щодо заходів, то в музеї протягом року було проведено:виставку ужгородської художниці Людмили Кучеренко, випускників Дитячої авторської художньої школи ім.Ласло Гайду, експозицію робіт художнього та декоративно-прикладного мистецтва вихованців Хустської спеціальної школи-інтернату І-ІІст. для слабочуючих дітей, спільно з товариством угорської культури з м.Берегова проведено театралізоване свято «День Бетлена». Також проведено багато екскурсій як для дітей, студентів, так і для дорослих.

-Що можете сказати про роботу Хустської центральної міської бібліотеки?

–Проникнення комп’ютерів у наше життя дещо «забирає»  користувачів бібліотеки, адже в Інтернеті сьогодні можна прочитати будь-яке нове друковане видання, як і отримати різноманітну інформацію для написання рефератів у школах, контрольних та курсових в інститутах. Вважаю, що бібліотека має постійно трансформувати свою діяльність, підлаштовуючись під запит користувача, бути активним членом громадянського суспільства.

Слід зазначити, що незважаючи на деякі труднощі, Хустській центральній міській бібліотеці все ж вдаєтьсязадовольняти духовні потреби краян. У культурно-просвітницькій установі проходять зустрічі з відомими письменниками і поетами, зокрема, нещодавно відбулося знайомство з творчістю переможцяцьогорічної Шевченківської премії Мирослава Дочинця та лауреата Шевченківської премії 2012 року Петра Мідянки. Резонанс цих заходів у місті виявився настільки позитивним, що до бібліотеки записалося багато шанувальників творчості літераторів. Крім того, бібліотека має в користуванніпрактично всі твори М. Дочинця, В. Білича, І. Хланти, І. Петровція, П. Мідянки, які автори подарували на зустрічах із читачами в Хустській бібліотеці, і що дає можливість читачам знайомитись із творчістю земляків. У міській бібліотеці кожен останній четвер  проходять зібрання членів літературно-мистецького об’єднання «Верховинська плеяда криниця», на яких майстри пера обмінюються думками, читають вірші, обговорюють проблеми культурного життя краю.

Також у 2013 році працівниками бібліотеки за спонсорські кошти було придбано 128 примірників книг на суму 5000 гривень. Це твори найбільш рейтингових авторів: Люко Дашвар, М.Дочинця, О.Роя, Б.Смолл, А.Крісті, Н.Андреєвої, В.Шкірі.

А створення власного сайту дало можливість знайомити користувачів не тільки з найбільш цікавими моментами життя бібліотеки, а й головне –експрес-повідомленнями інформувати краян про нову або цікаву літературу, яка є в бібліотеці.

-Гадаю. Слід віддати належне й Хустській школі мистецтв, адже в основному призери та переможці різноманітних виставок, фестивалів і конкурсів є учнями і викладачами цієї творчої мистецької учбової установи…

-Так. Відділ театрального мистецтва підготував і показав ряд цікавих вистав, приймав активну участь в шкільних та міських концертах до Дня виводу військ з Афганістану, до 8 Березня,з нагоди 200-річчя від народження Т. Шевченка, у фестивалі творчості людей з обмеженими можливостями «Долина нарцисів», у мітингу-реквіємі до річниці голодомору в Україні тощо. Крім того, вихованка відділу О. Беч стала дипломантом ХХІІ Всеукраїнського відкритого конкурсу читців ім. Т.Шевченка м. Київ (викладач Н.С.Гержик), а В.Бахно та О.Поп посіли треті місця на ХІ обласному конкурсі українського художнього слова ім. І. Ірлявського (викладач Н.С.Гержик).

Призовими місцями порадували й учні відділу музично-теоретичних дисциплін. Зокрема, перемогу місце на обласному конкурсі солістів – вокалістів виборов ЯрославРакушинець, «срібло» дісталось Богдану Ботару, а «бронзу» здобула Кароліна Борис (викладач Неля Чолан). Катерина Альбрехт та Тімея Томищ (викладач Оксана Липчей) стали дипломантками обласного конкурсу словацької пісні «Золотий соловей», Тімея Томищ взяла участь у Всеукраїнському конкурсі «Бурштинові нотки» (м. Рівне ), а Діана Фекете викладач (Неля Деяк)та Тімея Томищ – у обласному фестивалі-конкурсі «Іван Попович збирає таланти».

Радують здобутками і відділ образотворчого мистецтва та авторська художня школа ім. Л.Гайду. Зокрема, на обласному дитячо-юнацькому конкурсі образотворчого мистецтва «Легенди Карпат» перші місця здобули: Яна Фединець (графіка), Іванна Сабадош (скульптура), Анастасія Борсук, (декоративно-прикладне мистецтво) – викладач Ласло Гайду, а також Євгенія Рішко– ІІ місце (скульптура, викладач Едіта Пашко), Оксана Ворон– ІІ місце (графіка, викладач Ласло Гайду), Олександра Ігнатко– ІІІ місце (живопис, викладач Ласло Гайду). Крім того, учні авторської художньої школи Ласло Гайду стали переможцями Всеукраїнського конкурсу від журналу «Малятко» – «Мій рідний край» (м. Київ):Євгенія Шкробинець, Іванна Сабадош – І місце, Анастасія Рішко – ІІ місце, Домініка Павлишинець, Владіна Величканич – ІІІ місце. На міському відкритому конкурсі з писанкарства Марія Дубляк посіла перше, а Анастасія Борсук – друге місця (традиційна писанка, викладач Ласло Гайду).

Учні відділу хореографічного мистецтва взагалі є учасниками всіх свят, що проводяться в Хусті. Крім того, вихованці відділення є лауреатами та переможцями багатьох конкурсів. Серед здобутків Ірини Гнепи у 2013 році – ІІ місце в категорії молодші класи на обласному конкурсі хореографічної майстерності, І місце на обласному фестивалі хореографічної майстерності ім. Й.Волощука (Великий Бичків),ІІ місце на Міжнародному фестивалі-конкурсі «Солнечна Болгарія-2013» в м.Балчік, перемога на Всеукраїнському конкурсі народної хореографії ім. М.Вантуха у Львові (премія – сертифікат на 5тис.грн. на пошиття костюмів) та в І Міжнародному фольклорному фестивалі «Білі нарциси» (Хуст).

Вихованка відділу фортепіано СільвіяДжумурат (викладач Тамара Нікітіна) виборола третє місце в категорії (А) на обласному конкурсі індивідуальних виконавців учнів старших класів, а АнастасіяМочар (викладач І.П.Фединишинець) стала дипломантом Міжнародного конкурсу юних виконавців «Подільський водограй» (Вінниця).

Учні та викладачі відділу духових інструментів теж показали добрі результати роботи. Зокрема, Естер Мочар взяла участь у Всеукраїнському конкурсі «Бурштинові нотки» в м. Рівне, Антоніна Курта виборола «срібло» на обласному конкурсі індивідуальних виконавців учнів старших класів, Катерина Кващук здобула ІІ місце (викладач С. Січ), а Максим Петренко– ІІІ місце (викладач В.Бобик).

Відділ струнно-смичкових інструментів виступив на обласному конкурсі струнних та камерних ансамблів (взяли участь 3 колективи школи мистецтв м. Хуст: ансамбль скрипалів учнів молодших класів (кер. М.Ракушинець), ансамбль скрипалів учнів старших класів (кер. А.Січ), квінтет скрипалів (кер. О.Нодь).

Відрадно, що вихованець відділу народних інструментів Олександр Порада (викладач С. Паштецька) нещодавно став лауреатом І премії Всеукраїнського конкурсу баяністів–акордеоністів «Візерунки Прикарпаття», що проходив у м. Дрогобич, лауреатом ІІІ премії на Міжнародному конкурсі «Закарпатський едельвейс» (м.Ужгород), лауреатом ІІІ премії Міжнародного конкурсу «Весняний бал» (м. Ужгород), а також лауреатом ІІ премії обласного конкурсу народних інструментів.

-Володимире Володимировичу, а які заходи планується провести міською радою до дня міста?

-Буде багато цікавинок. Та поки що – це сюрприз для хустян. Скажу лише, що день міста святкуватимемо 11 травня. Однак до цієї дати на краян чекає низка заходів, серед яких, виставки, спортивні змагання, ІІ Міжнародний фестиваль «Білі нарциси», Міжнародний фестиваль інвалідів-візочників «Долина нарцисів», визначення переможців номінацій «Гордість міста», також буде чимало конкурсів, розваг, атракціонів для дітей…

-Спасибі за розмову і хай здійсняться всі ваші плани та задуми. Творчого натхнення і життєвих перемог!

Розмову вела Марина Штефуца.

 

Категорії: Мистецтво і культура. Позначки: культура, мистецтво, освіта, соціо і творчість. Коментарі Вимкнено до Володимир Власюк: «Культура – це не тільки пісні і танці»

Рокосово – столиця березового соку

24.03.2014 19:44

березовий сік

Рокосово – столиця березового соку

Березняк у Рокосові, що на Хустщині, є однією з найбільш мальовничих «родзинок» краю. Тут гарно в будь-яку пору року. Це місце облюбували і наречені для весільних подорожей, і діти для рухливих ігор на свіжому повітрі, і просто охочі добре провести час на лоні природи. Самі ж мешканці Рокосова гордяться прекрасною природою у рідному селі та намагаються «видобути» з неї хоч якусь користь.

Зазвичай, кінець березня та початок квітня – час для збирання березового соку. Однак потрібно знати основні правила та умови збирання цього смачного та цілком натурального напою.

Еліксир здоров’я для родини чи березовий бізнес?

-Збирати сік для себе можна без усіляких дозволів, аби лише не псувати дерева та не сочити молодих дерев. Натомість, відповідно до Лісового кодексу України, в разі заготівлі березового соку на продаж, необхідно придбати в лісництві лісовий квиток, адже добування березового соку – спеціальний вид використання лісових ресурсів, так зване побічне користування. – наголошує провідний інженер по охороні і захисту лісу ДП «Хустське лісове дослідне господарство» Іван Брода. – Відповідно до лісового кодексу, такий вид діяльності потребує спеціального дозволу – лісового квитка. Громадяни, які бажають  здійснювати заготівлю березового соку, повинні звернутися до постійних лісокористувачів (лісгоспів), які видають відповідні квитки для добування соку у спеціально відведених для цього місцях. Категорично заборонено робити підсочування дерев у парках, лісах природно-заповідного фонду, що виконують водоохоронні захисні санітарно-гігієнічні та оздоровчі функції, а також тих, які мають діаметр менший ніж 20 сантиметрів.

Де збирати березовий сік?

-Не кожне дерево підходить для того, аби із нього отримати цілющий смачний напій. Береза має мати не менше 30 років, діаметр стовбура повинен перевищувати 30 см, при цьому чим старіше дерево – тим краще і для збирання соку, і для самої берези. – зауважує Роман Келемен, громадський активіст і колишній рокосівчанин. – Слід зазначити, що збирають сік у скляну банку з широким горлом або у відро (пластик небажаний, бо додає березовому соку специфічного присмаку), зробивши акуратний круглий отвір у березі свердлом або ножем, напрямком знизу вгору, так щоб березовий сік вільно стікав униз. У жодному разі не можна користуватися сокирою! Глибина отвору – не більше 2-3 сантиметрів, залежно від товщини кори. Робити отвір для збирання соку потрібно краще не на висоті 0,5 метрів, як це найзручніше для людини середнього зросту, а вище – на висоті близько 1,5 метри від землі, де є найсмачніший сік. Крім того, отвір повинен знаходитись із північного боку, де зазвичай збирається найбільше березового соку. У нього потрібно вставити трубочку, якою березовий сік і стікатиме у заготовлений посуд. Більше одного отвору робити не доцільно.

Крім того, зі слів Романа Юрійовича, за 1 день з одної берези можна зібрати не більше 3-х літрів березового соку, після чого зроблений отвір необхідно обов’язково замастити мохом. Збирання більшої кількості соку (4-5 літрів) призводить до швидкого виснаження дерева й може спричинити його загибель. Безпечний термін збирання березового соку з 1 дерева – 10 років. Нормальна швидкість збирання березового соку: 3-х трилітрова банка під 30-ти річним деревом має заповнитися за 6 годин. І варто пам’ятати найголовніше – за підсочення молодого дерева з метою збирання березового соку, чи будь-які правопорушення, доведеться сплатити штраф.

 Корисні властивості березового соку

Чудодійний напій, популярний у Рокосові, використовується не тільки для тамування спраги, але й для лікування різних недугів.

-Сік містить більш, ніж 30 цінних компонентів, у тому числі: вітамін С, калій, залізо, магій, органічні кислоти, ферменти тощо. – ділиться терапевт Хустської районної поліклініки Світлана Сятиня. – На Хустщині традиційно вживають березовий сік напій замість узвару, проте з медичної точки зору пити сік найкраще по 1 склянці десь 3-4 рази на день за півгодини до прийому їжі. За наявності кашлю, ангіни чи застуди, напій варто підігріти, розбавити молоком і полоскати ним горло. Особливо корисний березовий сік для літніх людей і тих, хто страждає на гастрит, виразкові хвороби, недокрів’я, головний біль, бронхіт і туберкульоз легень, хронічний кашель чи ревматизм, радикуліт, подагру або артрит, має проблеми з печінкою.

Березова смакота

-Якщо не пити сік відразу, його можна зберегти й довше, але для цього напій потрібно злити у скляну банку і тримати у холодильнику. Однак протягом 2-3 днів сік все ж краще використати, бо із цілющого нектару він може перетворитися на отруту, – коментує рокосівчанка, справжній гурман та знавець «березової кухні» Мирослава Тегза. – До речі, є багато рецептів приготування березового соку та напоїв із нього.Ось кілька із них.

Бальзам із березового соку.

На відро свіжого соку кладуть до 3 кг цукру, 2 літри вина чи горілки та 5 штук дрібно порізаних лимонів зі шкіркою. Заливають у діжку й ставлять на 2 місяці в комору. Після цього напій розливають у пляшки й витримують у горизонтальному положенні ще 3-4 тижні.

Консервований березовий сік – старий чудо-напій відунів.

Згідно старовинного рецепту, потрібно взяти річні паростки сосни й добре їх промити, ошпарити, зняти весь наліт. Потім сік берези нагріти, але не доводити до кипіння і додати кілька жмень хвої. Розрахунок: приблизно 50 г хвої на 1 літр соку. Далі напій слід настояти протягом 6 годин і процідити. Відтак додати ложку меду й ще раз розігріти майже до самого кипіння та проварити півгодини. Готовий напій потрібно зберігати в пляшках.

Квас із березового соку.

Свіжий березовий сік можна нагріти до 35 градусів і додати в нього 20 грамів дріжджів на літр. Закваску поставити на 3-4 дні в темне холодне місце, після чого квас можна консервувати.

 

Марина Штефуца.

Категорії: Екологія. Позначки: екологія, життя села і соціо. Коментарі Вимкнено до Рокосово – столиця березового соку

У Хусті почалося весняне прибирання

22.03.2014 01:05

У Хусті почалося весняне прибирання

Із покращенням погоди у місті над Тисою розпочався місячник із саночистки та благоустрою території. Учні шкіл, підприємці і просто небайдужі краяни проводять прибирання вулиць, озеленення, підфарбовують стовбури дерев, а також  очищають береги маленьких річок Хустець та Млиновиця.

На жаль, Хуст не можна назвати обличчям Закарпаття, але саме зараз кожен може долучитися до облагородження райцентру і зробити його більш чистим, ошатним та гарним.

Про основні завдання місячника та проведенуроботу ми попросили розповісти заступника Хустського міського голови з комунальних питань М.В.Аннишинця.

Рятуємо Хустець від сміттєвої «непритомності»

Кажуть, що ріки – це водяні артерії планети. Хуст Бог щедро нагородив водоймами, бо крім усім відомих Тиси та Ріки, через містечко протікають і невеличкі річки Хустець та Млиновиця. Однак останні дві у вкрай занедбаному стані. При чому, далеко не перший рік. Русла захаращені, вода має неприємний запах, а береги заповнені побутовим сміттям.

-Наразі  в Хусті є серйозна проблема з Хустецем у районі вулиць Ужгородська Набережна, Визволення, Міська. У воду потрапляють господарські стоки з дворогосподарств хустян. Особливо це стосується вулиці Замкової. – зазначив Микола Васильович. – Цю проблему можна вирішити тільки спільно з мешканцями міста, які повинні усвідомити, що потрібно робити локальні каналізації і не труїти воду власним непотребом та хімією.

Відносно самої очистки річок, то спільно з учбовими установами та підприємствами впродовж березня-квітня планується розчистити їхні гирла та узбережжя. Зокрема, Млиновицю від Малої залізничної станції до вул. Карпатської України розчищатиме Хустський професійний ліцей, по вул. Шевченка – медичний коледж «Монада» та СШ ім. А.Волошина №1,  від вул. Чайковського до вул. Мала – Хустекс ЛТД, найнебезпечніші та найзахаращеніші місця прибиратимуть ЖЕК-2 та Водоканал.

Сміттю – бій!

Проблема сміття особливо актуальна весною. Розтає сніг і зразу ж все навкруги вкривається пакетиками, папірцями. Як кажуть, прийде весна, покаже, хто де… смітив. Одразу з’являється багато роботи у комунальних служб. Але ж відомо, що чисто не там, де прибирають… На жаль, багато хто проходячи повз корзину для сміття викидає папірець на тротуар, стоячи біля урни для курців, жбурляє недопалок на дорогу…

-Згідно планів місячника, який триватиме до 20 квітня, кожна п’ятниця у місті – санітарний день. Отже планується очистити від сміття вулиці, узбіччя, тротуари, об’їзну дорогу. За всіма навчальними закладами, підприємствами та організаціями закріплено певні прилеглі території по облаштуванню. В цьому плані добре спрацювали вже Закарпатський лісотехнічний коледж (Р. Ковалишин), медичний коледж «Монада» (Я.Яким), профліцей (І.Роман), НВК №1 (В.Бонь), СШ №1 (П.Кучернюк), СШ №3 (В.Рішко), ЗОШ №2 (Т.Тесленвич). До речі, при міськраді діє спеціальна комісія, що здійснює перевірку виконаних робіт, – наголосив Микола Аннишинець. – Крім того, згідно рішення сесії міськради від 28.01.2010 року «Про затвердження правил благоустрою в м. Хуст», у розділі 5.1.5 йдеться: «Порядок розподілу об’єктів між підприємствами, установами та організаціями і громадянами щодо організації робіт по утриманню належних їм, закріплених та прилеглих територій у належному санітарно-технічному стані базується на тому, що кожна особа зобов’язана утримувати в належному стані територію, право користування якою надано їй законом або обов’язок по утриманню якої закріплено відповідним договором. Утримання може здійснюватися спільно на підставі договору». Отже, чистота й ошатність дворів, тротуарів, доріг, територій покладається на тих, хто є їхніми користувачами.  Тобто, якщо у вас є крамниця, то біля неї на відстані 15 метрів (розділ 5.6.2, пункт 6) ви маєте підтримувати належний порядок, прибирати, не допускати засмічення й захаращення. І це стосується не тільки місячника, чи весняної толоки, а має діяти постійно, цілий рік. Мешканці ж багатоповерхівок, плануючи прибирання біля будинків,  повинні вчасно звернутись до органів виконавчої влади щоб їм своєчасно було виділено техніку для вивезення сміття.

До речі, міська рада найближчим часом готується закупити нову сучасну підмітальну машину. Це дасть можливість зекономити сили тих, хто вручну займається нелегкою працею, зробити місто чистішим.

Слід зазначити, що доволі цікаву акцію запровадили 15 березня волонтери міста над Тисою. Група хустян вирішила збиратися щосуботи для розчистки руїн Хустського замку. Вони самі забезпечили себе реманентом, одноразовими рукавицями, мішками для сміття. Крім того, у квітні до прибирання Замкової гори вже традиційно долучаться старшокласники шкіл та студенти вишів.

Що ж стосується озеленення, то цьогоріч планується впорядкувати клумби та газони на вул. Волошина, Конституції, Гвардійській. Крім того, на тих місцях, де торік було зрізано старі дерева, незабаром буде висаджено нові.

Отже, для того, щоб місто було кращим та комфортнішим, прикласти бодай трішки зусиль може кожен. Бо поки мине станемо на цивілізований шлях, чекатимемо, що хтось за нас усе зробить, нічого ні в Хусті, ні в державі не зміниться.

Марина Алдон.

Категорії: Екологія і Соціо. Позначки: екологія і соціо. Коментарі Вимкнено до У Хусті почалося весняне прибирання

Угорське громадянство – шлях до Євроінтеграції?

16.02.2014 13:20

Угорське громадянство – шлях до Євроінтеграції?

26bОстанні події в державі змусили багатьох замислитись над майбутнім не тільки України, але й над своїм власним… Що нас чекає через місяць, рік, десятиліття? А в нашому краї у людей взагалі почалось, так би мовити, роздвоєння особистості – чи залишатись підданим своєї землі, чи оформляти документи про громадянство найближчої країни-сусідки?

Хочемо до Євросоюзу

Закарпаття географічно знаходиться у центрі Європи , тож не дивно, що наші земляки хочуть жити, не ізольовано, як у колишньому Союзі, а вільно переміщатися територією інших держав, працювати за кордоном, навчати дітей у престижних світових ВУЗах. Але з українським паспортом робити це доволі складно, тож спритні співвітчизники вирішили вдатися до хитрощів – оформити подвійне громадянство. Хоча де-юре в Україні це заборонено, та де-факто 30 відсотків мешканців Хустщини мають документи інших держав. Найбажанішою в плані отримання паспорту для мешканців Срібної землі є чомусь Угорщина. А отже й офіційно на Закарпатті нараховується майже 9 тисяч українців, що мають угорське громадянство.

«Допоможемо отримати угорський паспорт. Усе офіційно!»

Оголошеннями про допомогу отримання громадянства інших держав просто рясніє Інтернет. Паспорт Румунії можна придбати за 2 тис. доларів, Угорщини – за 9 тисяч євро, Чехії – за 7 тисяч. Для оформлення громадянства Угорщини навіть створені спеціалізовані сайти. Юридичні фірми, які надають подібні послуги, часом навіть не приховують своїх контактних телефонів та адрес  офісів. Хоча, можливо, вони і неіснуючі. Тому багато хто пропонує зв’язуватися через скайп. Однак всі вони обіцяють одне – через 6-11 місяців кожний заявник стовідсотково отримає омріяний паспорт громадянина ЄС. При чому, не відмовляючись від свого рідного.

Немає сумнівів, що сервісом активно користаються наші краяни. Інакше б і потреби у такій кількості сайтів-посередників не було. Більшість фірм гарантують отримання паспорту Угорщини у три етапи: підписання договору, пошук родинних коренів клієнта, оформлення паперів, присяга, отримання сертифікату про громадянство та паспортів.

«Присягаю на вірність Угорщині…»

Слід зазначити, що закарпатцеві стати громадянином Угорщини доволі просто. Що для цього потрібно?

 По-перше, не мати судимостей. По-друге, володіти угорською мовою, і, по-третє, мати угорські корені. Однак  наш регіон протягом тривалого часу входив до складу Австро-Угорщини, тож автоматично, усі, хто народився на закарпатській землі до 1944 року, вважаються угорцями і справжня національність для країни-сусідкиособливого значення не має.

І все ж є кілька деталей, які особисто мене не влаштовують…

По-перше, це –  заміна імені. Якщо, скажімо, вас звати Миколою,  то доведеться стати Мікловшем, якщо Степаном — Іштваном, якщо Олександром — Шандором, Світланам пропонують називатись Гойналкою або Жужаною, Маринам, Мар’янам – Маріями. Цікаво, що аналоги імен вибирають працівники консульства, а не сампретендент на іноземне громадянство.

По-друге, дуже зачіпає сам текст присяги, яку необхідно скласти на вірність чужій державі. Звучить він так: «Я… урочисто обіцяю, що вважаю Угорщину своєю батьківщиною. Буду вірним громадянином Угорщини, буду поважати й дотримуватися її законів і Конституції. Усіма своїми силами захищатиму свою батьківщину й і вірно служитиму їй. Допоможи мені, Боже».

Здавалося б, дрібнички, але якщо вдуматися, це є зреченням від самого себе (імені, яким нарекли батьки) та від Вітчизни, колиски, яка дала життя, мову та багаті національні традиції…

Україна чи Європа?

З іншого боку, чимало наших політиків мають насправді підпільні паспорти інших держав, володіють чималим бізнесом у Європі, заощадження тримають у світових банках…  Чиновники самі показують «приклад» простому електоратові, власними діями спонукають людей до того, що тисячі краян хочуть виїхати жити за межі батьківщини.

До речі, соціологи підрахували, що на отримання угорського громадянства можуть претендувати близько сорока відсотків населення Закарпаття. І більшість краян справді щиро прагнуть цього, бо тоді безперешкодно зможуть їздити до друзів чи родичів до Франції, Англії, Італії і навіть до США. Крім того, іноземний документ дає можливість набагато легше знайти роботу у Європі, придбати авто передових брендових виробників, відпочивати в будь-якому куточку земної кулі за спрощеною системою…

А, між іншим, у світі все більше поширюються множинні ідентичності, суспільство не змушує обирати одну спадщину. Міжнародне право не має загальної заборони щодо подвійного громадянства. Але коли ми житимемо так, щоб повернулись додому ті, хто виїхав з України 5, 10 чи 20 років тому?

 

Категорії: Політика і Соціо. Позначки: громадянство, політика, соціо, Угорщина і Україна. Коментарі Вимкнено до Угорське громадянство – шлях до Євроінтеграції?

Проблема з бродячими собаками в Хусті досі актуальна

15.02.2014 20:24

Фото Яни Величканич

Фото Яни Величканич

Проблема з бродячими собаками в Хусті досі актуальна

На жаль, є такі жінки, які зрікаються власних дітей… На жаль, є такі господарі, які викидають, як непотріб своїх собак… Де гуманізм, де вищі цінності, де проста людяність?

Але ж, якщо людина, істота думаюча, не завжди планує вагітність, то що вже говорити про бродячих тварин, які не керують природними інстинктами до розмноження? Їх ніхто не стерилізує, не дає їм протизаплідних препаратів (хоча коштує таблетка всього 12 гривень, у той час, коли знищення тваринки оцінюється у 46 гривень), тож небажаного приплоду не уникнути.

Хто допоможе бродячим собакам?

В Інтернеті зараз дуже популярним є волонтерський рух у підтримку безпритульних тварин. Молодь збирається на заздалегідь обумовленому місці, годує чотирилапих, підшуковує господарів через сайти державних чи приватних притулків… Проте у Хусті подібною доброчинністю займатись ніхто не хоче… або не може…

А, між іншим, за неофіційними даними, у місті над Тисою вештається близько трьох сотень собак-безхатченків.  До такого сусідства наші краяни ставляться по-різному: хтось вважає, що тварин варто відстрілювати або ж присипляти, а хтось – навпаки, власним коштом лікує їх, приносить їжу. Інколи мешканці багатоповерхівок складаються грошима і стерилізують собак, які живуть у дворі. Та все одно, гуманними вчинками кількох  добропорядних людей проблема не вирішується.

Чому не відповідаємо за тих, кого приручили?

Фото Васаби Она

Фото Васаби Она

Сама кілька разів була свідком того, як, м’яко кажучи, непорядні господарі, залишали на залізничному пероні старих собак, або ж навіть цуценят… Слід зазначити, що викинути собаку такий же гріх, як і образити собі подібно, бо вона – теж створіння Боже… Кожному з нас відомо чимало історій, як покинута тваринка роками може чекати господаря на  залізничній чи автобусній станції, ми плачемо, коли дивимося сюжети про «братів наших менших» у новинах чи фільми, однак багато хто все одно відверто знущається над тваринами.

Нещодавно на вулиці стала свідком того, як підліток, років 13 бив маленьку собачку ногами. На мої зауваження не реагував. Коли сказала, що викличу міліцію, тільки єхидно посміхнувся і відповів: «Ну й налякала…» Тваринку він припинив лупцювати тільки тому, що вона просто втекла від нього і сховалась у натовпі, який байдуже проходив повз нас і аж ніяк не реагував…  Напевно мав рацію англійський поет Олександр Поуп, коли стверджував, що в історії цивілізації куди більше прикладів гуманності собачої, ніж людської.

Ні притулку, ні грошей

Як же раділи хустські захисники чотирилапих, коли почули добру звістку про те, що 7 квітня минулого року в Ужгороді було підписано Меморандум з міським головами з питань регулювання чисельності безпритульних собак. Метою документу було узгодження дій приватної, громадської та владної ініціативи щодо вирішення проблеми утримання безпритульних тварин та забезпечення виконання Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження». Згідно Меморандуму, собак мали відловлювати гуманними способами, лікувати, стерилізувати і тільки у випадку, якщо тварина хвора або небезпечна  для суспільства, шляхом ін’єкції проводити евтаназію. У міській раді запевняли, що всі документи майже готові і земельну ділянку, на якій повинні розмістити «новий дім» для безпритульних тварин вже виділено.

Проте, як кажуть, а віз і нині там… наразі немає ні грошей, ні притулку, ні якихось планів на перспективу щодо безпритульних тварин…

Яка користь від місць тимчасового утримання тварин?

Фото Васаби Она

Фото Васаби Она

Притулки є в усьому світі ще з XVІІ сторіччя. У місцях тимчасового прихистку для тварин,долею та побутом чотирилапих опікуються працівники установи або волонтери. Фінансуються вони переважно завдяки благодійним організаціям за рахунок добровільних пожертв та спонсорів. Зазвичай такі організації добре розрекламовані та знаходять різні шляхи збору коштів для потреб безпритульних тварин. Крім того, часто притулки займаються реалізацією тварин, виготовленням та продажею кормів, наданням платних консультацій, ветеринарних послуг, проводять евтаназію недужих собак і котів, захоронення або кремацію (теж за відповідну плату). Отже, притулок не є вже таким і збитковим, як про нього звикли думати…

Крім того, якщо у родини, скажімо, немає грошей для того, щоб придбати собаку, звідти можна взяти здорову та часто навіть породисту тваринку. Інше питання – чи вона знову не опиниться на вулиці, бо ж коли людина викладе з кишені, скажімо, за вівчарку 150 доларів, то зможе і гідно поцінувати її…

 Та як би там не було, притулок все одно потрібний. Ми повинні дбати за чотирилапих друзів і вчитись від них вірності та самозреченості заради іншого. Бо ж як казав Дмитро Пастернак-Таранушенко, собака – не тільки друг людини, для декого вона ще й мати… та є у неї єдиний недолік –  вона вірить людям.

Марина Штефуца.

 

 

Категорії: Проблеми і Тварини. Позначки: безпритульні, проблеми, соціо і тварини. Коментарі Вимкнено до Проблема з бродячими собаками в Хусті досі актуальна

На Красному Полі знову буде балаган

12.02.2014 15:11

На Красному Полі  знову буде балаган

кпНе за те січовики віддавали своє молоде життя, захищаючи територію Карпатської України, щоб на місці їхньої героїчної загибелі щороку утворювали політичні змагання представники різних політичних партій. Але, на жаль, із року в рік це святе місце перетворюється на сцену для піару не зовсім чистих совістю людей, які приходять сюди, щоб зібрати для себе електорат…

Зокрема, цими днями під керівництвом голови обласної адміністрації Олександра Ледиди відбулася нарада, на якій обговорено питання організації святкування 75-річчя проголошення Карпато-Української держави. Участь у засіданні взяли заступники керівника краю Іван Качур та Павло Черевко, заступники голови обласної ради Андрій Сербайло та Володимир Закурений, начальники профільних управлінь ОДА.

Як зазначили учасники наради, до відзначення визначної дати потрібно відремонтувати меморіальний комплекс «Красне поле».

– До 15 березня слід здійснити поточний ремонт комплексу. Відтак, коли вже дозволять погодні умови, ми повинні взятися за змістовну реконструкцію, щоб парк мав ошатний вигляд не на один-два роки, а принаймні кілька десятиліть, – зауважив Олександр Ледида.

Цікаво, які такі ремонтні роботи планує провести очільник області за неповний календарний місяць до знаменної події ? І де він був досі, поки ще був час реально щось зробити на території меморіального парку? Або поки грім не вдарить, селянин не перехреститься?

Категорії: Проблеми і Соціо. Позначки: проблеми, свята і соціо. Коментарі Вимкнено до На Красному Полі знову буде балаган

Моніторинг знань чи обкрадання батьків?

12.02.2014 13:07

Моніторинг знань чи обкрадання батьків?

мНаші чиновники дуже люблять експериментувати… але проводять шокову терапію державні мужі на найобізнанішій категорії населення – медиках та освітянах. Чим же заслужили стражі здоров’я та сіячі мудрого, доброго, вічного до себе таке особливе ставлення? На жаль, не відомо… Та зупинимось сьогодні на освітянських проблемах.

Діти – найвразливіша когорта українців, у яких тільки но формується психіка і власне  бачення світу та подій в державі. Проте навіть вони знають, що у Міністерстві освіти України з ними вирішили провести серію не дуже вдалих експериментів… йдеться про моніторинг знань учнів.

…На одному з інтернет-форумів нещодавно я натрапила на розпачливе вчительське зізнання: “Обклали моніторингами, як матюками на базарі!”. Стосується такий сплеск емоцій проведенням у школах моніторингу “залишкових” знань. Згідно з цим «ноу-хау»  Дмитра Табачника передбачено здійснити всеукраїнську перевірку освітнього рівня школярів серед учнів 5-х класів за курс початкової школи (1–4 класи) з п’яти предметів (українська мова, математика, Я і Україна, основи здоров’я  та іноземна мова); для учнів 10-х класів за курс основної школи (5–9 класи) з 12 предметів (українська мова, українська література, історія України, всесвітня історія, алгебра, геометрія, біологія, географія, фізика, хімія, технології, іноземна мова).

У вчителів відразу виникають запитання. Наприклад таке: навіщо тоді нещодавно ті самі учні складали державну підсумкову атестацію (у 4 та 9 класі)? Кому потрібна така дивовижна завантаженість учителя та школяра? Невже можновладці вирішили «затупити» ціле покоління дітей   ?

Та справа в іншому – у грошах! А вони, як відомо, творять дива. Збірник тестів з одного предмету коштує близько 20 гривень. Ніби то й не багато. Та підрахуємо… Для п’ятикласника за всі вкупі «книжечки» батькам доведеться викласти 100 гривень, а для десятикласника – 240. Візьмемо до уваги, що в Хусті є 461 учень п’ятого класу і 262 учні 10-х класів. Виконаємо просту математичну дію – множення. Виходить – 46100 та 62880 гривень, додаємо – отримуємо – 108980 гривень. Отже, таку суму матиме Міністерство освіти України за реалізацію тестових книг тільки в одному маленькому місті, тобто, в Хусті! Навіть якщо половина цих коштів – навар реалізаторів, то все одно сума виходить чимала! А де ж тоді безкоштовна освіта?

Тепер подивимось, що виходить у розрізі держави…

5-й клас: 397 700 учнів х 5 предметів х 10 грн = 19 885 000 грн.

10-й клас: 256 000 учнів х 12 предметів х 10 грн = 30 720 000 грн.

Зведемо ці дві суми… і вийде просто космічна цифра – 50 605 000

Відтак загальна вартість збірників становить більше 50 млн грн.

 Цікаво, та чомусь у Міністерстві не взяли до уваги те, що педагогам би слід якось оплатити додаткову підготовку вихованців до проведення моніторингу, а також те, що ксерокопії пробних тестів вони роблять для учнів за власні кошти… Перевірка результатів моніторингу також не оплачується… працівникам відділів освіти, які повинні керувати процесом, також не передбачаються преміальні. Тож… заради кого, чи чого здійснюється це «маски-шоу»?  Школярі від нього точно розумнішими не стануть!

Напрошується логічний висновок, що уся ця так звана перевірка знань є всього-навсього бізнесовим чи освітньо-політичним проектом уряду, така собі планована акція відмивання коштів простих громадян.

Марина Штефуца.

 

 

Категорії: Проблеми, Соціо і Школа. Позначки: освіта, проблеми і соціо. Коментарі Вимкнено до Моніторинг знань чи обкрадання батьків?

Бізнес на жалості

11.02.2014 23:16

Фото Яни Величканич

Фото Яни Величканич

Бізнес на жалості

Милостиня… Давати чи не давати, коли до тебе тягнеться рука жебрака? Деколи і в тебе в кишені вітер гуляє, та все ж даси гроші обідраному зустрічному з жалісливими очима. Чомусь кожного разу спадають на думку слова з Біблії: «Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть…»

Старцювання – бізнес чи засіб виживаня?

У той час, коли одні просто «лізуть із жиру» від надміру коштів, інші знаходяться на межі… Мізерні зарплати, пенсії, дорогі ліки, космічні ціни на операції, якщо не дай Бог хтось із родини серйозно занедужав… Тож як вижити, щоб не поринути на соціальне дно?  Хтось їде на заробітки за кордон, а хтось просто виходить на вулицю із простягнутою рукою… І часто ці люди не просто лінькуваті «бездарі», а ті, хто втратив надію… Зізнаюся, серед жебраків я зустрічала справді талановитих особистостей, самородків із народу, які «душею» грають на народних інструментах, дзвінкоголосо співають, імпровізують віршами, але не мають місця під сонцем у вирі жорстоких буднів…

Взагалі, жебрацтво, як спосіб існування, відоме з найдавніших часів. На жаль, сьогодні воно процвітає. Світ прохачів не такий, як здається на перший погляд. Під його іноді занадто неприхованим брудом нерідко ховається справжня заможність. Між тихими, на перший погляд немічними літніми людьми, які просять на крихту хліба, весь час відбувається жорстка конкуренція, а іноді й криваві сутички. У царині жебрацтва весь час удосконалюються старі та з’являються нові методи й технології виманювання у довірливих громадян грошей. Багато жебраків, що працюють поодинці, не витримують конкуренції, і їм доводиться залишати справу. Звичайно, така прибуткова справа як жебрацтво не може існувати без своїх покровителів – „сильних світу цього”.

Тож чи дійсно серед злиденних не залишилося тих, хто насправді потребує допомоги? Кому вигідно, щоб жебрацтво продовжувало існувати?

Діти-жебраки

Останнім часом засоби масової інформації все частіше повторюють і попереджають: жебрацтво стало не просто соціальним явищем. Це «повноцінна» професія зі стабільним окладом, обідньою перервою, вихідними, своєю ієрархією і просуванням службовою драбиною. Про прохачів та їхню мафію існує безліч історій та легенд.

Багато хто з нас не раз звертав увагу на молодих жінок, які сидять на тротуарах із малолітніми дітьми на руках і нарікають на свою долю. Немовлята, що їх і в спеку, і в холод «матері» виносять на вулицю жебракувати, у кожного викликають співчуття. Але чомусь діти увесь час мовчать і сплять . Дивно, правда? Справа в тому, що щоб дитина не заважала «роботі», її підпоюють снодійним або алкоголем.

Прохачів шкільного віку теж вистачає в місті над Тисою. Дехто із них не знає ні читати, ні писати, але вміє порахувати зароблені гривні. Хоча, зазвичай, увечері «виручку» відбирають батьки, а малюки залишаються ні з чим. Трапляється й таке, що горе-матусі пропивають гроші, а дитину відправляють спати голодною… Для них збирання милостині – бізнес, а дитина – тільки інструмент «збагачення». На жаль, маленькі прохачі за цим нелегким і брутальним заняттям втрачають найдорожчі роки дитинства, вчаться не просто обманювати перехожих, а виживати… і на вулиці, і в родині…

Інтернет-лохотрон

З розвитком телекомунікації став популярним ще один вид видурювання грошей – віртуальне жебракування. Під виглядом хворих дітей, «ділки» навіть у мережі  умудряються видурити чималу суму від довірливих користувачів Інтернету.

Наївно думати, ніби жертвами шахраїв стають тільки малограмотні люди. Серед тих, хто попався на приманку лохотронщиків, все частіше виявляються освічені і навіть інтелігентні люди. Це пов’язано з тим, що навіть юридичної підкованості часто буває недостатньо для того, щоб убезпечити себе і свої гроші, адже кожного дня з’являються нові способи з відбирання грошей у чесних, але дуже довірливих громадян. Ну хто не пошкодує немічну дитину з трубками в грудях і не відправить на рахунок бодай копійчину. Та, на жаль, часто шахраї використовують світлини зовсім незнайомих людей, які знаходять на офіційних благодійних фондах, а під ними пишуть власні зворушливі тексти, вигадують власні історії і вписують свої ж банківські реквізити…
Потім цю інформацію розповсюджують на сайтах гуманітарної допомоги, в соціальних мережах, на різних форумах… Прикро, та зазвичай ті, хто справді потребує фінансової підтримки страждає із-за подібних аферистів…

До речі…

Заробітки жебраків практично в чотири рази вищі за середню зарплату. Так, при 8-годинному «робочому дні» за місяць можна випросити до 10 тисяч гривень, тоді як середня заробітна плата в державі становить усього 2,700 грн.

І все ж, чи варто атрофувати почуття, природно закладені в нашій підсвідомості, вважаючи кожного, хто просить гроші шахраєм? Гадаю, що ні… ізгоями суспільства не народжуються, такими робить декого з нас саме життя…  

Марина Штефуца.

 

Категорії: Проблеми і Соціо. Позначки: виживання, заробітчанство, проблеми і соціо. Коментарі Вимкнено до Бізнес на жалості

«Переправа, переправа, берег лівий, берег правий»

11.02.2014 22:57

«Переправа, переправа, берег лівий, берег правий»,

або повітряні корита Нижнього Бистрого

переправаСело Нижній Бистрий може похвалитися тим, що воно – одне з найдовших у краї: тільки берегами Ріки розтягнулося кілометрів на 8, та й по потічку Широкий полізло вгору десь на 12.  А ще тут є кам’яна церква, яку почали зводити в 1812-му, єдина в світі ГЕС, що використовує потенціал одразу двох річок, , діючий водяний млин, а головне – чудові краєвиди, які найбільше приваблюють туристів. Але у час технічного прогресу найбільший екстрим у гостей населеного пункту викладає саме «адреналінова» переправа.

Гірська Ріка ділить Нижній Бистрий на дві частини, щоб не долати кілометри до найближчого мосту, місцеві жителі розв’язали проблему — звели три повітряні переправи. Одну з них, що на початку села, добре видно з траси. Натягнутий через річку товстелезний трос у тримують два металеві стояки. Посередині, ледь не над самісінькою водою, на металевому ланцюгу висить велика дошка. До переправи поспішає чоловік. Він сідає на дошку, береться за металевий трос і, перебираючи руками, переправляється через ріку.

(більше…)

Категорії: Екстрим і Соціо. Позначки: виживання, екстим, життя села і соціо. Коментарі Вимкнено до «Переправа, переправа, берег лівий, берег правий»

« Next  
  Previous »