Про світанок свободи Хуста можна дізнатись у краєзнавчому музеї

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Про світанок свободи Хуста можна дізнатись у краєзнавчому музеї

У музеї експонується виставка, присвячена подіям Карпатської України та Карпатській Січі. Ціла музейна кімната заповнена експонатами 75-літньої давнини. Виставка працює вже другий рік, однак цими днями її було поповнено новими цікавими матеріалами.

Свідки історії розкривають нам таємні досі сторінки тогочасного життя міста над Тисою. Чимало речей часів Карпатської України зберігається і в фондосховищі. Є тут і щоденники скаутів, і друковані видання 1939 року, і форма воїна Карпатської Січі, і поштові марки, і конверти, й багато іншого. Одним з найцінніших експонатів вважається прапор Карпатоукраїнської держави, який прикрашав будинок Сойму під час героїчних, та в той же час і сумнозвісних подій.

На виставці представлено світлин державних та громадських діячів, книжки, газети, афіші театру «Нова сцена».

-Переважну більшість  експонатів передали до музею самі хустяни – очевидці тих подій. У нас є також багато документів про Августина Волошина. – зазначив старший науковий співробітник Хустського краєзнавчого музею Борис Прокопів. – У виставковій залі представлені й побутові предмети, якими користувалися тодішні урядовці.

Крім того, у одному з приміщень картинної  галереї працює тематична виставка, на якій представлено роботи чотирьох львівських художників, які відобразили власне бачення Карпатоукраїнських подій.

Іза плете великодні кошики на всю країну

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Іза плете великодні кошики на всю країну

Село Іза на Хустщині – єдине в Україні спеціалізується на плетінні великодніх кошиків. Місцеві жителі самі вирощують лозу для своїх виробів, створюють із неї ексклюзивні речі. Лозоплетіння – головний спосіб заробітку в Ізі.

Уздовж центральної вулиці майже біля кожної хати справжня виставка найнеординарніших  виробів. Чого тут тільки не побачиш — столи, стільці, крісла-гойдалки, шафи, полички, тумбочки, скрині для білизни, будиночки для тварин, абажури, вази, хлібниці, таці, тарілки, підставки, обплетені бутлі й пляшки. Туристи з усієї області приїжджають сюди на сувенірами. Діти просять від батьків придбати їм плетених коників, качечок і журавликів, навіть… чималого тракторця, велосипед чи сани. Дорослі ж «отоварюються» речами, які можуть згодитись у господарстві, бо ж самих тільки кошиків ізяни виплітають більше двох сотень видів.

Плетена хата

Справді багата фантазія у мешканців села, яке ще йменують павучиним, бо трудяться, плетуть ізяни цілорічно, мов павуки, звісно, у доброму сенсі слова. Та й вчаться мистецтву лозоплетіння тут із дитинства.

Найбільше вражають елементи декору ізян та плетені. Цікавим є й посуд із лози, підставки для квітів. Загалом, складається враження, що ізянам не треба купувати в дім абсолютно нічого – вони все можуть зробити своїми руками, з тоненьких вербових гілок. Хто його знає, може, через кілька років тут плестимуть навіть будинки.

Родинна справа

В Ізі лозоплетінням займаються сотні років. Володіє ремеслом уже не одне покоління селян. Ніколи перед мешканцями невеликого населеного пункту не виникало питання, чим засадити землю. Саме вербу, а не кукурудзу, помідори чи картоплю  вирощують тут  на ділянках.

-Старожителі з вуст в уста переповідають бувальщину, – розповідає майстер лозоплетіння, директор Ізянського будинку культури  Віра Вучкан. – Жив колись на цих землях дуже бідний чоловік на ім’я Іван Кашко. Пішов він одного разу на річку, нарубав лози і виплів кошик із неочищеного пруття. Продав його на ринку, а згодом спробував очистити гілки і зробив кращий кошик для грибів. Потім виготовив підставку для бутлів — із двома ручками. Навчив того ремесла і двох своїх синів. Відтак люди почали ще більше фантазувати, вигадувати візерунки. Все більше кошиків продавали, збагачувалися. І так вже завелося в Ізі, що не знати тут плести кошики – ганьба.

Зі слів Віри Михайлівни, є в селі справжні віртуози лозоплетіння, метри ремесла. Одним з таких можна назвати 85-річного Михайла Кашківа. Де він тільки не побував зі своїми диво-витворами! Ще за радянських часів його роботи виставлялись в московському ВДНГ. Тоді ізянина було нагороджено золотою медаллю, яку він з гордістю показує онукам і сьогодні. Ще одним професіоналом, яким гордиться село, є  Василь Чохняй – учасник Міжнародної виставки лозоплетіння, що проходила кілька років тому в Польщі. Наш земляк виплів із лози рибу в людський зріст, за що його було нагороджено грамотою ІІІ ступеня та грошовою винагородою, розміром 500 доларів.

Сама ж В. М. Вучкан не є корінною ізянкою – народилась у Тячівському районі, та як тільки переїхала на Хустщину, зразу ж уподобала народне ремесло плетіння кошиків. До речі, її чоловік, вінничанин, теж навчився плести і зараз виготовляє із лози декоративні склянки для квітів.

Великодні кошики

Головна «спеціалізація» ізян – великодні кошики, які добре реалізовуються на ринках усієї України.  Дехто навіть умудряється везти лозові вироби в Росію, Білорусь, європейські країни.

Сьогодні ізяни не просто плетуть кошики, вони перетворюють кожен виріб  на дизайнерську авторську річ – декорують мереживом, тканиною та квітами. Щороку майстри експериментують із формою, поєднанням різних видів лози. Неординарно виглядає на кошику вишивана «спідничка» з тканини, яку майстрині доповнюють пасхальною серветкою, вишитою хрестиком.

-Під час роботи в Ізі заведено співати. – ділиться Віра Вучкан. – однією з найрозповсюдженіших пісень є:

Ой плету кошарину,  вінок заплітаю,

 Та я собі за миленьким  кожен час гадаю.

 Тепер плетуть кошарини, давно плели коші,

 Та все люди говорили,  що є з руща гроші.

Сама Віра Михайлівна вже виплела більше тисячі корзин, вона дає для молоді та гостей села майстер-класи з лозоплетіння, охоче ділиться таємницями ремесла.

На жаль, у цьому році ціна пасхального кошика дуже низька (приблизно 25 гривень), тому в Хусті на центральному ринку купити «кошарку» проблематично. Ізяни воліють перечекати економічну кризу, ніж віддавати плоди своєї праці за безцінь. Але в самому селі можна легко придбати будь-яку плетену ексклюзивну та потрібну в господарстві річ.

Марина Алдон.

 

У Хусті, в єдиній в Україні спецшколі для дітей з мистецьким нахилом, навчають майбутніх акторів

гра з лялькою

27 березня – Міжнародний день театру

У Хусті, в єдиній в Україні спецшколі для дітей з мистецьким нахилом, навчають майбутніх акторів

Хустська СШ І-ІІІ ст. №6 (директор Іннеса Чернянчук) є справжньою кузнею творчих кадрів. Не дарма в народі цю альма-матер називають школою-комплекс або ЗОШ з естетичним вихованням. Загальноосвітній навчальний заклад об’єднаний зі школою мистецтв є маленьким університетом акторської майстерності для дітлахів. Крім того, тут вчаться й художники, хореографи, вокалісти та віртуози гри на різних музичних інструментах. Але мова сьогодні піде саме про юних театралів та їхніх наставників.

Побавитись із ляльками люблять усі

Самодіяльний зразковий дитячий ляльковий театр було створено на базі театрального відділу Хустської школи мистецтв у 1993 році. Першим його керівником Сергій Гержик. Сьогодні колектив очолює Людмила Сміх.

-Ми вчимо вихованців акторської майстерності у формі гри. Навіть маленькі першокласники дуже стараються зіграти свої лялькові ролі, – розповідає Людмила Євгеніївна. – Заняття практикуємо спочатку у формі гри, поступово нарощуючи складність. Відрадно, що відділення непогано забезпечене ляльками. Переважно виготовлені вони руками вчителів та самих діток, хоча певну кількість ляльок та аудіотехніку було придбано за кошти Хустської міської ради.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Ляльковий театр бере активну участь у всіх міських, районних, обласних, святах, оглядах, конкурсах. Колектив неодноразово був учасником і переможцем обласного конкурсу театрального мистецтва „Юні зірки Мельпомени”, обласного конкурсу українського художнього слова ім. Івана Ірлявського та обласного театрального фестивалю-конкурсу ім. Всеволода Майданного.

Кращими маленькими акторами на сьогодні є Олександр Волос, Ірина Якубець, Вікторія Альбрехт, Валерій Вайдулич, Сергій Волошин, Віталія Лойка, Дарина Палій, Андрій Романюк, Яна Турчинова (переможці конкурсу «Юні зірки Мельпомени» у Берегові). Хоча всі наші вихованці дуже старанні, дисципліновані та обдаровані.

Серед останніх зіграних вистав «Як Юрко-легінь із нечистою силою боровся» у обробці Сергія Гержика, «Маруся Чурай» Ліни Костенко,  „ Новорічний колобок” М. Карасьова,„Курочка ряба на новий лад”Н. Шейка–Медведєва та інші. В основному, крім конкурсів та фестивалів, учасники лялькового театру виступають перед вихованцями дитячих садків, учнями підготовчих груп загальноосвітніх шкіл, на різних міських урочистостях.

У театрі грають навіть вчителі-предметники

Хустська СШ І-ІІІ ст. №6 – одна з небагатьох у області, де навіть педагоги, що ведуть загальноосвітні дисципліни широко долучаються до мистецтва. Зокрема, в освітній установі вже чотири роки працює «доросла» театральна трупа.

-Поки що наш колектив не має назви, адже всі трудимось на добровільних засадах і абсолютно безкоштовно, – наголошує керівник трупи і викладач театрального відділу школи Юлія Рєпіна. – Але вже маємо непогані творчі здобутки і торік посіли друге місце на обласному фестивалі ім. Всеволода Майданного за «Кайдашеву сімю» Івана Нечуя-Левицького. В репертуарі у нас також вистави «За двома зайцями» та «По ревізії» Марка Кропивницького.

Приємно, що серед учасників колективу вчителі різних відділів, навіть педагоги початкової ланки, багато молодих освітян. Зокрема, Вікторія Якобчук, Артур Маслей, Ярослав Стойка, Тетяна Дуда, Неля Деяк, Марина Білинець та інші.

Не дарма кажуть, що театр – це така кафедра, з якої можна сказати світу багато добра, це  унікальна можливість спробувати себе в ролі творця. Бо ж постановник, режисер, актор може самотужки створити власну матерію світобачення. Саме театральне мистецтво, на мою думку, є найглибшим у своїй першооснові. Навіть кіно є тільки відображенням реальності, а театр – це сама реальність.

Зі школяра – в артисти

Спешкола дає всебічний творчий розвиток учням, бо поруч із обов’язковими дисциплінами вони вивчають мистецькі предмети. У стінах освітньої установи формується не просто обдароване покоління молоді, але й майбутні артисти.

-Крім базових знань наші вихованці вивчають майстерність актора, гру з лялькою, сценічну мову, хор, ритміку (хореографію), історію мистецтв та багато інших цікавих предметів. – ділиться завідувач театрального відділення школи мистецтв Наталія Гержик. – Тому не дивно, що більшість випускників легко стають студентами вишів відповідного профілю. Крім акторів серед колишніх наших учнів багато телеведучих, журналістів, режисерів.

Отриманий досвід у стінах школи  – безцінний, і стає в пригоді не лише під час вистав. Навчаючись театрального ремесла, учні розвивають у собі чуйність, вміння імпровізувати, взаємодіяти і жити в команді, знаходити нестандартні та ефективні рішення за будь-яких обставин. Вони стають більш уважними та впевненими у собі, починають дослуховуватись до співрозмовника, творчо мислити,  опановувати інформацію, сміливо висловлювати думки, ідеї, жити й творити нестандартно. Захоплюючі ігри й тепла атмосфера роблять нелегкий шлях розвитку й вдосконалення цікавим і приємним.  Ми не ставимо собі за мету виховання абсолютно з кожного учня професійного актора, а лише підхоплюємо краще в дитині і допомагаємо їй стати яскравою, мислячою, впевненою в собі особистістю.

Наше основне бажання і завдання – розкрити і примножити творчий, креативний, індивідуальний талант у кожному учневі. А те, що більшість колишніх вихованців продовжують фахове навчання у мистецьких ВУЗах – тільки радує.

Марина Алдон.

 

Які іноземні мови найпопулярніші серед хустян?

lexica-sankt-peterburg1357785954

Які іноземні мови найпопулярніші серед хустян?

Кажуть, скільки мов ти знаєш, стільки разів ти людина. Дійсно, наше Закарпаття завжди було дуже колоритним у мовному питанні. Наші предки вільно розмовляли українською, угорською, словацькою, чеською, румунською, німецькою, російською… Зараз, на жаль, багато хто не знає досконало навіть власної мови.

Проте з огляду на останні події в державі і підписання урядом України Асоціації з ЄС число тих, хто бажає вивчити якусь іноземну мову різко зросло. Наші краяни почали розуміти, що заробітчанство, яким вони роками заробляли на хліб у сусідній Росії припиняється, тож почали виявляти бажання оволодіти мовою однієї з країн Європейського союзу.

Цими днями в одній із соцмереж було проведено опитування, яку іноземну мову хотіли б вивчити хустяни. Звичайно, отримані результати не претендують на 100 відсотків достовірності, оскільки в акції взяли участь тільки ті, хто користується послугами глобальної мережі. Цікаво, що Інтернет-респонденти виявили найбільше бажання опанувати англійську. На другому місті – німецька і замикає трійку – угорська. Здивувало, чому ніхто з опитаних не захотів вивчати російську. Напевно, просто старші краяни вільно володіють нею, адже вивчали у школі, вишах, а молодь більше прагне до спілкування з іноземцями європейських країн.

Що стосується питання самого вивчення найпопулярнішої в Хусті англійської мови. Знайти репетитора для дорослої людини не так то й просто. Вчителі мають вдосталь «клієнтів» серед учнів, яким знання мови Великої Британії просто необхідне для того, щоб скласти випускні тести і стати студентом ВУЗу. Багато хто з молоді планує продовжити навчання за кордоном.

Серед тих небагатьох педагогів, хто таки погоджується навчати мови Даніеля Дефо  тих, кому за 30, ціни різні. Від 10 до 50 доларів за годину. Часто ціна залежить ще й від того, чи має «учень» хоча б базові знання з англійської, бо ж навчати з «нуля» дорослу людину не так то й легко.

Звичайно, попитом користуються онлайн-курси. Це так зване дистанційне навчання. Воно має свої переваги – не виходячи з дому у вільний від роботи час людина вчить слова, вимову, граматику… але є й недоліки – відсутність «живого спілкування», ніхто не підправить, якщо допущена помилка.

Вивчити німецьку в Хусті важче – бракує освітянських кадрів, хоча, з іншого боку є генетичні носії мови, котрі до цих пір не виїхали до Німеччини.

Угорська мова, незважаючи на те, що половина старшого покоління хустян (ті, кому за 60 років) більш-менш вільно володіють нею і в місті над Тисою є школа з угорською мовою навчання, не є дуже популярною. В основному мова найближчого сусіда потрібна мешканцям райцентру для працевлаштування, отримання освіти чи громадянства Угорщини.

Цікаво й те, що досить непрестижною серед хустян виявилась французька. Не виявляють особливої зацікавленості краяни й до чеської та румунської мов, а на запитання, чи хотіли б вони вивчити, скажімо, китайську, відповідають негативно.

І все ж, уміння спілкуватись мовою іншої держави ніколи не може бути зайвим, бо знання ніхто в торбі не носить. Але не варто забувати слова великого Кобзаря: «І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь»!

Марина Алдон.

 

Рокосово – столиця березового соку

березовий сік

Рокосово – столиця березового соку

Березняк у Рокосові, що на Хустщині, є однією з найбільш мальовничих «родзинок» краю. Тут гарно в будь-яку пору року. Це місце облюбували і наречені для весільних подорожей, і діти для рухливих ігор на свіжому повітрі, і просто охочі добре провести час на лоні природи. Самі ж мешканці Рокосова гордяться прекрасною природою у рідному селі та намагаються «видобути» з неї хоч якусь користь.

Зазвичай, кінець березня та початок квітня – час для збирання березового соку. Однак потрібно знати основні правила та умови збирання цього смачного та цілком натурального напою.

Еліксир здоров’я для родини чи березовий бізнес?

-Збирати сік для себе можна без усіляких дозволів, аби лише не псувати дерева та не сочити молодих дерев. Натомість, відповідно до Лісового кодексу України, в разі заготівлі березового соку на продаж, необхідно придбати в лісництві лісовий квиток, адже добування березового соку – спеціальний вид використання лісових ресурсів, так зване побічне користування. – наголошує провідний інженер по охороні і захисту лісу ДП «Хустське лісове дослідне господарство» Іван Брода. – Відповідно до лісового кодексу, такий вид діяльності потребує спеціального дозволу – лісового квитка. Громадяни, які бажають  здійснювати заготівлю березового соку, повинні звернутися до постійних лісокористувачів (лісгоспів), які видають відповідні квитки для добування соку у спеціально відведених для цього місцях. Категорично заборонено робити підсочування дерев у парках, лісах природно-заповідного фонду, що виконують водоохоронні захисні санітарно-гігієнічні та оздоровчі функції, а також тих, які мають діаметр менший ніж 20 сантиметрів.

Де збирати березовий сік?

-Не кожне дерево підходить для того, аби із нього отримати цілющий смачний напій. Береза має мати не менше 30 років, діаметр стовбура повинен перевищувати 30 см, при цьому чим старіше дерево – тим краще і для збирання соку, і для самої берези. – зауважує Роман Келемен, громадський активіст і колишній рокосівчанин. – Слід зазначити, що збирають сік у скляну банку з широким горлом або у відро (пластик небажаний, бо додає березовому соку специфічного присмаку), зробивши акуратний круглий отвір у березі свердлом або ножем, напрямком знизу вгору, так щоб березовий сік вільно стікав униз. У жодному разі не можна користуватися сокирою! Глибина отвору – не більше 2-3 сантиметрів, залежно від товщини кори. Робити отвір для збирання соку потрібно краще не на висоті 0,5 метрів, як це найзручніше для людини середнього зросту, а вище – на висоті близько 1,5 метри від землі, де є найсмачніший сік. Крім того, отвір повинен знаходитись із північного боку, де зазвичай збирається найбільше березового соку. У нього потрібно вставити трубочку, якою березовий сік і стікатиме у заготовлений посуд. Більше одного отвору робити не доцільно.

Крім того, зі слів Романа Юрійовича, за 1 день з одної берези можна зібрати не більше 3-х літрів березового соку, після чого зроблений отвір необхідно обов’язково замастити мохом. Збирання більшої кількості соку (4-5 літрів) призводить до швидкого виснаження дерева й може спричинити його загибель. Безпечний термін збирання березового соку з 1 дерева – 10 років. Нормальна швидкість збирання березового соку: 3-х трилітрова банка під 30-ти річним деревом має заповнитися за 6 годин. І варто пам’ятати найголовніше – за підсочення молодого дерева з метою збирання березового соку, чи будь-які правопорушення, доведеться сплатити штраф.

 Корисні властивості березового соку

Чудодійний напій, популярний у Рокосові, використовується не тільки для тамування спраги, але й для лікування різних недугів.

-Сік містить більш, ніж 30 цінних компонентів, у тому числі: вітамін С, калій, залізо, магій, органічні кислоти, ферменти тощо. – ділиться терапевт Хустської районної поліклініки Світлана Сятиня. – На Хустщині традиційно вживають березовий сік напій замість узвару, проте з медичної точки зору пити сік найкраще по 1 склянці десь 3-4 рази на день за півгодини до прийому їжі. За наявності кашлю, ангіни чи застуди, напій варто підігріти, розбавити молоком і полоскати ним горло. Особливо корисний березовий сік для літніх людей і тих, хто страждає на гастрит, виразкові хвороби, недокрів’я, головний біль, бронхіт і туберкульоз легень, хронічний кашель чи ревматизм, радикуліт, подагру або артрит, має проблеми з печінкою.

Березова смакота

-Якщо не пити сік відразу, його можна зберегти й довше, але для цього напій потрібно злити у скляну банку і тримати у холодильнику. Однак протягом 2-3 днів сік все ж краще використати, бо із цілющого нектару він може перетворитися на отруту, – коментує рокосівчанка, справжній гурман та знавець «березової кухні» Мирослава Тегза. – До речі, є багато рецептів приготування березового соку та напоїв із нього.Ось кілька із них.

Бальзам із березового соку.

На відро свіжого соку кладуть до 3 кг цукру, 2 літри вина чи горілки та 5 штук дрібно порізаних лимонів зі шкіркою. Заливають у діжку й ставлять на 2 місяці в комору. Після цього напій розливають у пляшки й витримують у горизонтальному положенні ще 3-4 тижні.

Консервований березовий сік – старий чудо-напій відунів.

Згідно старовинного рецепту, потрібно взяти річні паростки сосни й добре їх промити, ошпарити, зняти весь наліт. Потім сік берези нагріти, але не доводити до кипіння і додати кілька жмень хвої. Розрахунок: приблизно 50 г хвої на 1 літр соку. Далі напій слід настояти протягом 6 годин і процідити. Відтак додати ложку меду й ще раз розігріти майже до самого кипіння та проварити півгодини. Готовий напій потрібно зберігати в пляшках.

Квас із березового соку.

Свіжий березовий сік можна нагріти до 35 градусів і додати в нього 20 грамів дріжджів на літр. Закваску поставити на 3-4 дні в темне холодне місце, після чого квас можна консервувати.

 

Марина Штефуца.

У Хусті почалося весняне прибирання

У Хусті почалося весняне прибирання

Із покращенням погоди у місті над Тисою розпочався місячник із саночистки та благоустрою території. Учні шкіл, підприємці і просто небайдужі краяни проводять прибирання вулиць, озеленення, підфарбовують стовбури дерев, а також  очищають береги маленьких річок Хустець та Млиновиця.

На жаль, Хуст не можна назвати обличчям Закарпаття, але саме зараз кожен може долучитися до облагородження райцентру і зробити його більш чистим, ошатним та гарним.

Про основні завдання місячника та проведенуроботу ми попросили розповісти заступника Хустського міського голови з комунальних питань М.В.Аннишинця.

Рятуємо Хустець від сміттєвої «непритомності»

Кажуть, що ріки – це водяні артерії планети. Хуст Бог щедро нагородив водоймами, бо крім усім відомих Тиси та Ріки, через містечко протікають і невеличкі річки Хустець та Млиновиця. Однак останні дві у вкрай занедбаному стані. При чому, далеко не перший рік. Русла захаращені, вода має неприємний запах, а береги заповнені побутовим сміттям.

-Наразі  в Хусті є серйозна проблема з Хустецем у районі вулиць Ужгородська Набережна, Визволення, Міська. У воду потрапляють господарські стоки з дворогосподарств хустян. Особливо це стосується вулиці Замкової. – зазначив Микола Васильович. – Цю проблему можна вирішити тільки спільно з мешканцями міста, які повинні усвідомити, що потрібно робити локальні каналізації і не труїти воду власним непотребом та хімією.

Відносно самої очистки річок, то спільно з учбовими установами та підприємствами впродовж березня-квітня планується розчистити їхні гирла та узбережжя. Зокрема, Млиновицю від Малої залізничної станції до вул. Карпатської України розчищатиме Хустський професійний ліцей, по вул. Шевченка – медичний коледж «Монада» та СШ ім. А.Волошина №1,  від вул. Чайковського до вул. Мала – Хустекс ЛТД, найнебезпечніші та найзахаращеніші місця прибиратимуть ЖЕК-2 та Водоканал.

Сміттю – бій!

Проблема сміття особливо актуальна весною. Розтає сніг і зразу ж все навкруги вкривається пакетиками, папірцями. Як кажуть, прийде весна, покаже, хто де… смітив. Одразу з’являється багато роботи у комунальних служб. Але ж відомо, що чисто не там, де прибирають… На жаль, багато хто проходячи повз корзину для сміття викидає папірець на тротуар, стоячи біля урни для курців, жбурляє недопалок на дорогу…

-Згідно планів місячника, який триватиме до 20 квітня, кожна п’ятниця у місті – санітарний день. Отже планується очистити від сміття вулиці, узбіччя, тротуари, об’їзну дорогу. За всіма навчальними закладами, підприємствами та організаціями закріплено певні прилеглі території по облаштуванню. В цьому плані добре спрацювали вже Закарпатський лісотехнічний коледж (Р. Ковалишин), медичний коледж «Монада» (Я.Яким), профліцей (І.Роман), НВК №1 (В.Бонь), СШ №1 (П.Кучернюк), СШ №3 (В.Рішко), ЗОШ №2 (Т.Тесленвич). До речі, при міськраді діє спеціальна комісія, що здійснює перевірку виконаних робіт, – наголосив Микола Аннишинець. – Крім того, згідно рішення сесії міськради від 28.01.2010 року «Про затвердження правил благоустрою в м. Хуст», у розділі 5.1.5 йдеться: «Порядок розподілу об’єктів між підприємствами, установами та організаціями і громадянами щодо організації робіт по утриманню належних їм, закріплених та прилеглих територій у належному санітарно-технічному стані базується на тому, що кожна особа зобов’язана утримувати в належному стані територію, право користування якою надано їй законом або обов’язок по утриманню якої закріплено відповідним договором. Утримання може здійснюватися спільно на підставі договору». Отже, чистота й ошатність дворів, тротуарів, доріг, територій покладається на тих, хто є їхніми користувачами.  Тобто, якщо у вас є крамниця, то біля неї на відстані 15 метрів (розділ 5.6.2, пункт 6) ви маєте підтримувати належний порядок, прибирати, не допускати засмічення й захаращення. І це стосується не тільки місячника, чи весняної толоки, а має діяти постійно, цілий рік. Мешканці ж багатоповерхівок, плануючи прибирання біля будинків,  повинні вчасно звернутись до органів виконавчої влади щоб їм своєчасно було виділено техніку для вивезення сміття.

До речі, міська рада найближчим часом готується закупити нову сучасну підмітальну машину. Це дасть можливість зекономити сили тих, хто вручну займається нелегкою працею, зробити місто чистішим.

Слід зазначити, що доволі цікаву акцію запровадили 15 березня волонтери міста над Тисою. Група хустян вирішила збиратися щосуботи для розчистки руїн Хустського замку. Вони самі забезпечили себе реманентом, одноразовими рукавицями, мішками для сміття. Крім того, у квітні до прибирання Замкової гори вже традиційно долучаться старшокласники шкіл та студенти вишів.

Що ж стосується озеленення, то цьогоріч планується впорядкувати клумби та газони на вул. Волошина, Конституції, Гвардійській. Крім того, на тих місцях, де торік було зрізано старі дерева, незабаром буде висаджено нові.

Отже, для того, щоб місто було кращим та комфортнішим, прикласти бодай трішки зусиль може кожен. Бо поки мине станемо на цивілізований шлях, чекатимемо, що хтось за нас усе зробить, нічого ні в Хусті, ні в державі не зміниться.

Марина Алдон.

У Хусті відзначили 75-ту річницю Карпатської України

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

У Хусті відзначили 75-ту річницю Карпатської України

У суботу, 15 березня, уся активна громадськість краю зібралася на Красному Полі біля Хуста, щоб відзначити 75-річчя проголошення незалежності Карпатської України, вшанувати героїв тих нелегких часів державотворення і згадати про подвиг славних синів Срібної землі, здійснений у і’мя свого народу.

Розділити урочистості завітали очільники області, представники райцентрів Закарпаття, керівники підприємств, установ та організацій, студентська та шкільна молодь.

Першим до присутніх звернувся Хустський міський голова Володимир Кащук:

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

-Шановне зібрання, сьогодні ми вклоняємося подвигу натхненників, творців та оборонців Карпатської України. Складаємо шану усім, хто присвятив своє життя боротьбі за свободу і незалежність Української держави. Подвиг карпатських січовиків став прикладом безмежної любові до Вітчизни і готовності до самопожертви в ім’я свободи. Пам’ять про героїв, котрі на священному для кожного закарпатця Красному Полі віддали свої молоді життя в ім’я України, сьогодні закликає нас до єдності і взаєморозуміння, нагадує про велику славу нашого народу і кличе до нових звершень в ім’я щастя і процвітання рідного краю. Цей героїчний вчинок повторили нещодавно у столиці представники різних куточків нашої Батьківщини, які з дерев’яними щитами та палками боролися за ідею, мужньо протистояли добре озброєним снайперам і перемогли! Всі ці незламні духом патріоти писали історію нашої держави власною кров’ю. – зазначив Володимир Павлович. –  Зараз у Хусті встановлено меморіальні дошки, стели борцям за свободу, Хустській СШ І-ІІІ ст. №1 присвоєно ім’я Августина Волошина, одну з вулиць міста названо на честь героїв Небесної Сотні.  Ми твердо віримо, що Україна непереможна!

Вітаю вас зі знаменною датою і бажаю мирного неба над рідною землею, процвітання і добробуту, любові і злагоди в нашій багатонаціональній родині. Божого вам благословення!

Хустський міський голова також зачитав вітання краянам від голови Закарпатської ОДА Валерія Лунченка, який не зміг розділити урочистості із-за відрядження до столиці. У вітальній листівці йшлося:

«Бог   розпорядився   так,   щоб через 75 років   патріотам   нашої землі знову   випало стати на її захист. Світ у подиві й шані схиляє   голову перед   Небесною Сотнею, перед всім українським народом,   мужність якого   ще раз довела, що   громадяни України вміють у   важкі хвилини   об’єднуватися заради   волі   і свободи своєї держави.
Дай нам, Боже, благословення на мир і спокій, аби ми могли   працювати і жити так, щоб країна міцніла, розвивалася, утверджувалась у світовому   співтоваристві. Як того хотіли герої Карпатської України,   витязі   Красного   Поля та Герої Майдану, слава яких ніколи   не зникне   за   обрієм часу,   а все вище і вище   підніматиметься   над головами нових поколінь. Бажаємо всім   снаги і мудрості   з честю   витримати   цей дуже складний іспит!
Добра вам, високих помислів   і достойних нашого славного   народу   звершень! І нехай   усім щастить   на цьому благородному шляху. Слава Україні!»

Далі голова Закарпатської обласної ради Іван Балога вручив нагороди колишнім політрепресованим, зокрема: Я. Ващишину, П.Демяну, Ю.Деяку, Л. Гаваш, а також І.Дочинцю, С.Липчею, П.Бабурничу, Л.Куцину, С.Гриньо (посмертно).

Цікавим і колоритним був виступ історика, дослідника та краєзнавця Миколи Вегеша:

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

-Закарпатці так довго мріяли про свободу і гідність, що за порівняно невеликий проміжок часу, який їм відвела історія, намагалися зробити те, що за звичних умов роблять за десятиліття, – наголосив професор і доктор історичних наук. – А тодішні часи були надзвичайно складні, світ знаходився напередодні світової війни. І не дивлячись на це в країні відбувалися суттєві перетворення в економічному, культурно-освітньому житті, формувалися власні Збройні Сили та загони самооборони, встановлювалися необхідні міжнародні контакти, були проведені вибори до закарпатського парламенту виключно у правовому полі того часу. Сойм обрав Августина Волошина президентом та прийняв два закони конституційного статусу – державною мовою проголошувалася українська, державним прапором синьо-жовтий, державним гербом сполучення крайового герба з національним тризубом, державним гімном «Ще не вмерла Україна».

Сьогодні важко говорити про Карпатську Україну, бо постійно наштовхуєшся на думку, що говориш про теперішній час. Згадуєш про Карпатську Січ й бачиш перед собою «небесну сотню», яка прийняла смерть за Україну. В 39-му захисники Карпатської України показали поставу гідності, бо не хотіли бути рабами на своїй землі, а в ці дні, коли твориться сучасна історія України, революція гідності поклала кінець диктатурі, сподіваємося, що назавжди. Останні чотири роки в Україні не тільки панувала корупція, принижувалася гідність українців, здавалися державні інтереси, але й нищилася історія. Не оминула ця доля й історію Карпатської України. Останніми роками в шкільних і вузівських підручниках зникали цілі розділи присвячені національно-визвольним змаганням українського народу в 20-30-х роках минулого століття, позбавляли звання «Героя України» величні постаті вітчизняної історії, планувалося це зробити і з спадщиною Августина Волошина.

Сьогодні ми маємо українську демократичну владу, яку виборено в кривавій боротьбі з диктаторським режимом. Думаючи про реформи і буденні справи, які необхідно вирішувати, не забуваймо й нашу історію, адже Карпатська Україна, як і ЗУНР та УНР – це етапи української державності. Завдяки таким подіям ми і маємо сьогодні соборну, єдину і демократичну Україну. Саме про таку державу мріяв Августин Волошин. Коментуючи долю Карпатської України, він сказав:  «Ми були зацікавлені лише в ідеї Великої України – і ця ідея все ще жива». Слава Україні!

Крім того, думками з приводу минулого нашого краю та сучасних сторіной історії поділилися учасний бойових дій на Майдані Іван Маханець, Свідок подій 1939 року Юлія Пеняк, представник обласної молодіжної організації «Сокіл» Юрій Черкашин, син депутата Сойму Карпатської України Андрій Щобей, депутат Львівської обласної ради Остап стахів, голова обласної організації «Карпатська Січ» Тарас Деяк, перший заступник крайової організації політв’язнів і репресованих Юрій Деяк, голова обласної організації «Просвіта» Володимир Піпаш та інші.

Справжньою родзинкою свята стало виконання стрілецьких пісень Закарпатським академічним народним хором.

Відтак біля меморіального хреста священики різних конфесій відслужили панахиду за загиблими захисниками Карпатської України.     

Марина Штефуца