Сьогодні чергова річниця чорнобиської катастрофи

9452_big

Сьогодні чергова річниця чорнобиської катастрофи

28 років тому, 26 квітня 1986 року, смертоносний радіоактивний  вогонь Чорнобиля опалив українську землю і душі мільйонів співвітчизників язиками апокаліптичного полум’я.

чорнобиль

Зоря Полин згадується в Об’явленні Івана Богослова, як одна з кар Господніх за гріхи людства.

«І засурмив третій Ангол, і велика зоря спала з неба, палаючи, як смолоскип. І спала вона на третину річок та на водні джерела. А ймення зорі тій Полин. І стала третина води, як полин, і багато з людей повмирали з води, бо згіркла вона…»

Аварія на ЧАЕС увійшла в історію, як найбільша техногенна катастрофа, що привела до негативних екологічних, медичних, соціально-економічних наслідків не тільки в нашій державі, але й у всьому світі.

23103897

З іншого боку, Чорнобиль – це не лише трагедія, але й своєрідний символ безмежної мужності багатьох тисяч наших земляків. Чорнобильська катастрофа завдяки самопожертві ліквідаторів аварії стала зразком жертовності в ім’я Батьківщини, в ім’я мільйонів людей та прийдешніх поколінь. Ризикуючи своїм життям та здоров’ям, ліквідатори виконали громадянський обов’язок і захистили людство від подальшого розповсюдження радіації.

Час не загоїв чорнобильських ран, не стер у пам’яті важкі й героїчні події, імена мужніх людей, які виявили жертовність, високий патріотизм і ціною власного життя й здоров’я зупинили ядерну катастрофу.

chernobul

Сьогодні ми згадуємо не тільки про трагічні сторінки історії України, але й про кожного, хто поклав своє життя на вівтар служіння народу, хто мужньо захищав рідну землю від невідомої небезпеки.

Дзвони Чорнобиля попереджують і застерігають людство від легковажного захоплення можливістю отримати невичерпне джерело енергії завдяки розчепленню атома.

На жаль, після вибуху на ЧАЕС минуло чверть століття… і багатьох ліквідаторів уже немає серед живих. А наша влада так і не назбирала коштів, аби назавжди втихомирити атом. Біля станції і зараз не все гаразд із радіацією.

У Хусті визначали кращу медсестру Закарпаття

9

У Хусті визначали найкращу медсестру серед медичних закладів Закарпаття (ФОТО, ВІДЕО)

Найкращу медсестру області визначали під час фінального етапу обласного конкурсу «Ескулап-професіонал», що пройшов у четвер в Хусті на базі медичного коледжу.
У Хусті визначали найкращу медсестру серед медичних закладів Закарпаття (ФОТО, ВІДЕО)

Участь у конкурсі взяли сімнадцять учасниць – фіналісток районних змагань. Серед них представники трьох центрів первинно медико-санітарної допомоги (Мукачівського, Свалявського та Берегівського), переможниця конкурсу медсестер серед обласних закладів та фіналістки змагань з районних лікарень.

Такий загальнообласний конкурс медичних сестер в області проводиться вперше. Дотепер в Закарпатті проходили змагання для амбулаторій загальної практики сімейної медицини та фельдшерсько-акушерських пунктів. За словами Андріанни САВИЧ – президента Асоціації медичних сестер Закарпатської області, такі конкурси допомагають підвищувати професійний рівень медсестер,обмінятися досвідом, стимулюють до самовдосконалення та навчання.

У програмі конкурсу – три тури.

Перший – тестування. За 60 хвилин медсестри повинні були відповісти на 60 питань з терапії, хірургії, педіатрії та невідкладних станів. У другому турі конкурсантки демонстрували вже практичні навички з медсестринства по терапії, хірургії та педіатрії. Також комісією бралося до уваги й вміння пояснити необхідність тих чи інших маніпуляцій пацієнту, доброзичливість та уважність, індивідуальний підхід до кожного.

5

Чи не найбільше емоцій та захоплення викликав третій тур конкурсу «Талановита людина – талановита у всьому» . Фейєричні виступи конкурсанток які співали, грали на акордеоні, танцювали, декламували вірші, демонстрували вишивки різними стилями, вироби з бісера та інші різноманітні витвори мистецтва, щоразу викликали шквал аплодисментів. Суворе журі довго радилось, а потім винесло вердикт: за останній конкурс всі учасниці отримали найвищий бал, оскільки оцінити неоцінне неможливо – талант ціни не має.

фото

Відтак було остаточно підбито підсумки змагань. Третє місце посіла конкурсантка з Берегівської районної лікарні – Марінна Бабій, друге – у рахівчанки Сніжани Пранничук, а перше – у господарів змагань – хустян. 29-річна операційна сестра з Хустської рай лікарні Мирослава Жуковська показала найкращий результат за підсумками всіх змагань. І саме вона як переможниця змагань представлятиме Закарпаття у загальноукраїнському конкурсі, який відбудеться восени у Черкасах.

Закарпаття-онлайн      

Зацвіли нарциси (Фото, відео)

Зацвіли нарциси

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

У сонячнім віночкові весни виблискують нарциси…
Маленькі квіточки́, як ті перлини… ніби діаманти…
Листочки – малахітові човни біля горянки-Тиси…
Всміхаються до них стрункі ялини, заздрять їм троянди…

Білосніжні нарциси знову вкрили духмяним квітом притисянську долину Хуста. Здається, ніжні бутони квітів, тягнуться до неба, адже, за легендою, ці альпійські рослини спустилися з гір, а ще раніше – з’явилися на світ із уламків зірок…

Унікальне природне явищевходить до переліку “7 природних чудес України”.

Щороку нарциси розквітають порізному, усім керує природа: дощі, холод, посуха. Втім краса долинив оточенні Карпатських гір дивує і в інші пори року, – зауважує начальник ПНДВ «Долина нарцисів» Олександр Навроцький. – Зокрема, у березні рясним білим килимом красуються шафрани весняні, потім – самі нарциси, а відтак – і осінній синій шафран…

-Окрім альпійського вузьколистого нарциса , у Долині висаджено ще майже п’ять сотень видів рослин. Багато з них занесені до Червоної книги, – розповідає працівниця заповідника Олена Бабич. Жінка більше 30 років працює тут інспектором і знає кожну травинку.

Нарциси ростуть у заповіднику острівцями. Пік цвітіння випадає на середину  травня. Однак цьогоріч вони забуяли значно раніше. Щороку сюди приїжджають більше 17 тисяч туристів із різних куточків нашої держави та з Польщі, Німеччини, Угорщини, Чехії, США, Японії, Китаю.

До речі, красою нарцисів захоплювалися завжди. Квітка надихала художників, поетів, музикантів. У Стародавньому Римі можновладці вітали нарцисами воїнів-переможців. У Прусії рослина вважалася символом любові та щастя, а в Греції – уособленням самозакоханості й гордовитості.

У Хусті ж існує легенда про появу диво-квітки на узбережжі Тиси. Згідно переказів, у Хустському замку жила князівська родина. У подружжя була красуня-донька Руся, в яку таємно закохався гончар Іванко. На день повноліття князівни до замку прийшли багато сановитих гостей та городян з дорогими гостинцями. Іванко теж вирішив зробити подарунок дівчині – дивну вазу, на якій мерехтіли, наче живі, квіти білого нарциса. У цю мить Руся закохалася в парубка, і почали вони крадькома зустрічатись у мальовничій долині. Та одного разу князь довідався про це і так озвірів, що схопив Іванкову вазу та кинув її з княжої гори. Розсипалась вона дрібним дощем, а коли зійшло сонце, долина вкрилася білозеленим нарцисовим килимом. Відтоді щовесни поблизу Хуста розквітають прекрасні квіти, ща нагадують краянам про непереможну силу кохання.

Марина Алдон

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Невідомі сторінки історії Хуста

Хуст 1

Невідомі сторінки історії Хуста

Як стверджує народна істина, без знання минулого немає майбуття. Давні мудреці говорили: «Оглядаючись у минуле – зніми капелюха, заглядаючи в майбутнє – засукай рукава». Так вважає і автор «Нарису історій Марамороша» Йосип Шуберт. В доробку краєзнавця фундаментальна наукова праця про міста та села Закарпаття, їхню тисячолітню історію, яку він досліджував протягом більш ніж п’ятдесяти років.

Усе почалося з дитячої допитливості

Пан Йосип змалечку захоплювався маловідомими сторінками історії нашого краю. Вдома було багато раритетних книжок, унікальних старовинних світлин. Його завжди цікавило минуле рідного міста. Тож, вибравши професію юриста-правознавця, все одно весь вільний час проводив у світі друкованих видань. Читав усе, що потрапляло на очі (книги ХVІ-ХVІІІ ст.), рився у архівах , вивчав весь матеріал, що тільки міг знайти в бібліотеках.

Хуст 4

– Кожного ранку, прокидаючись, я бачив із  вікна могутній, розташований на високій 150-метровій стрімкій горі, Хустський замок. Мене охоплювало дивне відчуття, бажання дізнатися, чому від цієї кам’яної споруди побоювалися і молдавські воєводи, і польські маршали, і навіть турецькі паші. Хотілося знати, коли цю велетенську фортецю було зведено, – ділиться Йосип Васильович. – Багато дослідників займалися і до мене цим питанням. Автори відносять будівництво замку на період від X  до  XІV сторіччя. Використавши наявну літературу, зіставивши думки науковців, я спробував знайти найбільш імовірну дату будівництва колишнього палацу.

Хустяни завжди були мужніми охоронцями своєї землі

-За свідченням літописців, у 896 році угорські племена перейшли через Карпати і в кількох місцях зайняли територію Верхнього Потисся. Згодом вони просунулися на південь. – розповів пан Йосип. – Більшість угорських племен перетнули верецький перевал, пішли основним шляхом, що пролягав долиною ріки Латориці, і вийшли на Притисянську рівнину. Тут угорці зустріли опір з боку слов’ян і волохів (тобто, наших етнічних прародичів – сучасних українців). Спочатку угорці заволоділи фортецею в Мукачеві. Далі війська поділилися на дві частини. Одна, під проводом Арпада, сина вождя Алмоша,  пішла на схід, де знаходилася фортеця Боржава. Інша направилася на захід, до Ужгорода. Як бачимо, до 1000 року немає жодних згадок про Хустський замок. Отже, фортеці у місті над Тисою ще не було.

Хуст 6

Зі слів пана Йосипа, йому вдалося з’ясувати, що державний прокурор марамороської жупи Янош Товт, у 1858 році написав історію Хустського замку, де на основі заміток невідомого автора, зазначив, що у 1070 р. на Угорщину напали вороги, і в Марамороській жупі були розбиті вождями Гейзою та Ласло. Після цього, у 1090 році, король Ласло І, недалеко від місця поразки ворога наказав побудувати замок, який пізніше отримав назву Хустського. Побудова фортеці, згідно усних переказів,  тривала аж до 1191 року.

До речі, як стверджує краєзнавець, на Хуст неодноразово нападали не тільки держави-сусіди, але й монголо-татари, кримські татари, молдавські воєводи… Та корінне населення невеличкого містечка уміло давати відсіч, мужньо боронилося і не раз перемагало ворога.

Злиденне життя працьовитих закарпатців

Захопивши кращі землі, угорські феодали почали розселяти на Закарпатті своїх підлеглих. Внаслідок цього, місцеве населення поступово витіснялося в передгірські  і гірські райони. Водночас із посиленням економічної могутності та політичної влади великих землевласників, із  кожним   роком погіршувалися умови проживання корінного населення регіону, – запевнив Й.В.Шуберт. –За рахунок нещадної експлуатації кріпаків, феодали будували фортеці. Протягом XIII-XV сторіч кам’яні замки з’явилися Мукачеві, Хусті, Виноградові, селищах Вишково, Королево, Невицьке, Середнє, Довге.У 1775-1778 роках, під час так званої Урбаніальної реформи, на Закарпатті для селян-кріпаків було впроваджено панщину – 52 робочі дні. Крім того, кріпаки віддавали поміщику дев’яту частину врожаю, вирощеному на своєму городі, десяту частину винограду, кожну десяту вівцю, мед і віск із десятого вулика, 2 каплуни, 2 курки, 12 яєць, 1 кг топленого масла. Від 30 дворів селяни давали теля та інші продукти до поміщицького столу. Від них вимагали ще й різні дарунки до панського весілля, хрестин, тощо.

Крім повинностей, місцеве населення сплачувало ще й державні податки, ремонтувало шляхи, перевозило своїм тяглом військову амуніцію, продукти, фураж, служило у війську, забезпечувало постій для солдатів. Крім того, наші предки повинні були забезпечувати пана чи його правителя грішми на час дворянських зборів і під час поїздок до Відня і Будапешта.

Великим лихом для селян-кріпаків була рекрутчина. З середини XVIII сторіччя військова служба в Угорщині стала довічною. Набір рекрутів проводився нерідко шляхом ловів. У глибокій таємниці під прикриттям ночі ловці вдиралися в село. Ловили молодих чоловіків, зв’язували і відводили на огляд, після чого забирали до війська або відпускали. Податковий тягар нерідко перетворював бідняків Верховини на спадкових боржників – пауперів. Посилення панщини, зростання натуральних повинностей та податків погіршували становище народних мас. Біднота змушена була пекти собі хліб із коріння, кукурудзяних стебел. Зокрема, під час голоду 1786-1787 років тільки в Марамороській жупі померло 13 348 осіб.

Нові-старі легенди про Хуст

У кожного міста, як і в людини, є своя доля. Не завжди вона буває легкою. Важкі випробування випали й на долю хустян. Тож і не дивно, що про місто та історію його виникнення наразі маємо так багато легенд.

Хуст 9

-Мені вдалося знайти цікаві розповіді про Хуст. Більшість із них містичного, казкового характеру, але є й цілком правдоподібні історії. Зокрема, згідно однієї з версій, колись місто над Тисою було селом з назвою «Густе», – заінтриговано почав нову розповідь пан Йосип. – А почалося все з того, що кілька десятків слов’ян – вихідців із Київської Русі, продиралися через густі непролазні хащі, вздовж берега широкоплинної ріки Таісу (Тиси), втікаючи від ворогів. На галявині, під високою стрімкою горою, мандрівники заночували. А вранці, побачивши довкола мальовничі краєвиди, ватажок вирішив отаборитись. Невдовзі недалеко від злиття рік Тиси і Ріки побудували собі люди десяток хатинок-напівземлянок. Обгородили їх високим тином зі стовбурів верб. Потроху поселення почало розростатись, але оскільки навколо був дрімучий праліс, помешкання розташовувались дуже щільно. Мабуть, із-за цього прозвали люди це село Густим. Минав час. Вздовж берегів річок з’явилися дороги. Поселенці почали добувати сіль і сплавляти її Тисою на плотах. Довідався про «біле золото» угорський король і вирішив захопити ці території й звести для охорони Соляного шляху замок. Не один десяток років стогнали люди через свавілля вояків…  Але коли, врешті-решт, скінчилося будівництво фортеці, із невеличкого села «виросло» ціле красиве місто. І назвали його слов’яни красивим, звучним іменем Хуст. Оце притча, чи було насправді? Невідомо! Але ця версія мені сподобалася найбільше, – підсумував розмову Й.В.Шуберт.

Марина Алдон

«Зорепад» данилівських талантів

MwfOIsRe-Wk

«Зорепад» данилівських талантів

Виявлення обдарованих учнів,розвиток їх творчих здібностей – один із важливих напрямків роботи класних керівників Данилівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. Тому вже стало традицією проведення у школі свята «Ми маємо таланти». Цього року такий загально-шкільний виховний захід проведено 24 квітня. Учні 1-11 класів продемонстрували чудове ви-конання пісень,декламування віршів,акторські здібності. По-дитячому щиро прозвучав вірш «Дитяча молитва» у виконанні учнів першого  класу Івана Шимона та Вероніки Дудаш . Сподобався глядачам виступ учениці другого класу Владислави Орос, яка продекламувала віршик А.Григорука «Переплутанка». Зачарували присутніх виконанням пісень «Мені сорочку мама вишивала…», «У маминому дворику»  учениці четвертого класу Яна Роман та Анастасія Чебуракова, а також учениці третього класу, які виконали пісню «Посмішка».

На святі панувала чудова, дружня атмосфера. Підняли настрій глядачам неординарні інсценівки, які показали  учні п’ятого класу («Один день із шкільного життя» ), сьомого класу («Спортивні бабці», «Ґудзик»), восьмого класу («Дві куми») та дев’ятого класу («На екзамені з англій-ської мови»), а також жартівливі  частушкиу виконанні шестикласників. На романтичний, поетичний лад налаштували присутніх у залі учениця десятого класу Тетяна Дудаш з поезією Лесі Українки «Contraspemspero» та учениця одинадцятого класу Наталія Гивстеш, яка прочитала власний вірш «Темрява».

«Незвичний зорепад»дитячих талантів, влаштований у школі, додав  учасникам свята не тільки хорошого настрою, а й віри у власні сили, у власний талант.

В.Густей, заступник директора з виховної роботи Данилівської ЗОШ І-ІІІ ст.

“Піккардійська терція” в захваті від закарпатського Вишкова

hD7hWg68jvI

“Піккардійська терція” в захваті від закарпатського Вишкова

Вчора “Піккардійська терція” розважала мешканців селища Вишково, що на Хустщині. Охочих подивитись виступ легендарного гурту зібралось чимало. Акапельна формація виконувала свої відомі хіти “Гей, пливе кача…”, “Старенький трамвай”, “Пустельник”, “Сад ангельських пісень”, “Берег ріки”, “Нехай…” та інші…

Володимир Якимець (тенор), Богдан Богач (бас), Андрій Капраль (тенор), Славко Нудик (тенор), Андрій Базиликут (бас) та Роман Турянин (тенор) взяли участь у відкритті відкриття боулінг-клубу і виступали перед краянами у готельно-розважальному комплексі. Слід зазначити, що гастролюють на теренах Закарпаття  “Пікардійці” не вперше, їм подобається гостинність краян та чудові карпатські краєвиди.

Марина Алдон

 

Великодні пригоди на Хустщині

a1e17a7c44f83853ae877ccbbb259fb3

Великодні пригоди на Хустщині

Під час проведення Великодніх свят, був посилений варіант несення служби під час якого було задіяно весь особовий склад міськвідділу міліції. Грубих порушень охорони громадського порядку допущено не було, але під час свята сталися ряд пригод, розказує начальник міліції Василь Турдай.

До хустської районної лікарні за медичною допомогою з діагнозом алкогольне сп’яніння та інтоксикація, звернувся 14-річний школяр, однієї із місцевих шкіл. Правоохоронці з’ясували, що учень святкував день народження свого друга. Медики школяра врятували , наразі загрози життю та здоров’ю немає.

Майже за годину до початку Великодньої всеношної служби в м. Хуст по вул.І.Франка сталося ДТП, внаслідок якого були потерпілі. На місці події члени слідчо-оперативної групи встановили, що водій автомобіля марки ВАЗ рухаючись по вулиці І.Франка в м.Хуст, не впорався з керуванням та виїхав на смугу зустрічного транспорту , де допустив зіткнення з водієм автомобіля марки Опель-Комбо. З численними тілесними ушкодженнями водії та пасажири, для надання медичної допомоги були доставлені до районної лікарні.

На сам Великдень в черговій ДТП на автодорозі Хуст-Мукачево, неподалік с.Рокосово, з тілесними ушкодженнями карета швидкої, для надання медичної допомоги доставила пасажирку автомобіля марки Мерцедес-спрінтер жительку Іршавщини. Водій автомобіля марки БМВ не впоравшись з керуванням виїхав на смугу зустрічного руху та допустив зіткнення з автомобілем марки Мерцедес-Спрінтер.

Автомобілі обох дорожньо-транспортних пригод доставлені на арештамйданчик Хустського міськвідділу міліції, а слідчі з’ясовують обставини та причини даних ДТП.

 

Агнеса Куртяк,

Хустський МВ УМВС

Павло Нагірний вдома, або повернення блудного сина

hqdefault

Павло Нагірний вдома, або повернення блудного сина

Нещодавно винуватця резонансного ДТП, внаслідок якого загинули двоє осіб, у тому числі дитина, було затримано в Будапешті працівниками Інтерполу.  Кілька тижнів злочинець перебував під вартою в Угорщині, а сьогодні, 22 квітня, відбулась екстрадиція Павла Нагірного до України.

Незабаром стане відомого, як просуватиметься справа і яке рішення винесе Хустський районний суд закарпатському «блудному сину».

 

Сьогодні в селищі Вишково на Хустщині виступить «Піккардійська Терція»

b4da2617-6e1f-4dab-b617-90cee32a1dd8

Сьогодні в селищі Вишково на Хустщині виступить «Піккардійська Терція»

22 квітня у селищі Вишково гостює «Піккардійська Терція». Український гурт, найбільш відомий за сумнозвісною революційною піснею «Пливе кача», під акорди якої на столичному Майдані відбувалося прощення з героями Небесної сотні має виступити перед вишківчанами з концертом у одному з місцевих готельно-розважальних комплексів, під час відкриття боулінг-клубу та пивної ресторації. Організатори повідомляють, що вхід – безкоштовний, а «Піккардійська Терція» розпочне виступ о 17 годині.

Старовинні пасхальні прикмети па повір’я

dsc_0164_123

Старовинні пасхальні прикмети па повір’я

Пасха у багатьох народів пов’язана з різними повірями. Найпоширенішим з них є само вітання: «Христос воскрес!», на яке прийнято відповідати: «Воістину воскрес!» Крім того, багато хто, як символ примирення і братської любові, використовує рукостискання і поцілунок в щоку. Це зближує людей і робить їх відвертішими, чистішими, доброзичливішими.

Люди вірили, що в пасхальну ніч можуть з’явитися давно померлі родичі. Для цього треба було просто після хресного ходу сховатися в храмі зі Страсною свічкою, але цього ніхто не повинен був бачити. Крім того, наші предки вважали, що в цю ніч нечисть особливо злиться, після заходу сонця прагнули не виходити на вулицю. У кожному собаці, свині, не говорячи вже про чорних кішок, селянам увижалися перевертні. У церкву старалися йти не поодинці, а групами.

Найсміливіші розважалися на перехрестях з пасхальним яйцем, катаючи його по ґрунт. Вони сподівалися, що біси обов’язково вийдуть з пекла і станцюють для них.

У давнину господині в Пасхальну неділю спостерігали за тваринами. Хто з худобини лежав смирно – з того, вважали, буде користь, хто ворочався – вигоди чекати марно. Зранку жінки також лякали курей, проганяючи їх з сідала, щоб не лінувалися, несли більше яєць.

Існував також цікавий звичай вигнання з хати клопів і тарганів. Після обідньої служби господар, прийшовши додому, повинен був постукати в двері. Хазяйка зобов’язана була запитати, хто там. Він відповідав: «Я, господар твій, звуть мене (ім’я). Ну що, дружино, чим розговлятися будемо?» «Ми то розговлятися будемо м’ясом, сметаною, молоком, яйцями». «А клопи-то чим?» «А клопи клопами». Люди були упевнені, що після такого діалогу таргани з’їдять один одного.

Вартий уваги і древній звичай «чатування сонечка». Вважалося, що на Паску небесне світило «грає» і, якщо поглянути на нього через закопчене скло, воно неодмінно станцює.

Особливим «щастям» вважалося померти в Пасхальний тиждень, тому що в цей період відриті райські брами, покійний відразу потрапляв до Царства.

Бабусі стверджували, що пасхальні блюда, освячені молитвою, наділені колосальною силою і допомагають під час труднощів. Страви хазяйки приховували на ніч, щоб навіть миша не змогла до них добратися. Вірили, що якщо мишка з’їсть декілька крихт з пасхального столу, у неї неодмінно виростуть крила і вона перетвориться на кажана. Згідно з повір’ям, кинуті у вогонь кістки від великодніх страв, під час грози відводили удар блискавки. Голівку від освяченої паски господар брав з собою на поле, там її з’їдав для «щедрого урожаю».

Щоб бути гарними і рум’яними, дівчата умивалися водою, в якій фарбували писанки.

Свої «Пасхальні повір’я» були навіть у злодіїв. Під час служби вони прагнули у когось вкрасти будь-яку дрібницю. Це гарантувало успіх в їхній «справі» на цілий рік. Азартні гравці у взуття клали монету. Вірили, що вона принесе їм великий виграш.

Найбільше прикмет наші предки пов’язували  з пасхальними яйцями. Селяни запевняли, що впродовж сорока днів після Світлого Воскресіння Христос ходить по землі, тому не можна було викидати шкаралупу яйця через віконце, щоб не попасти в Сина Божого.

Розмальовані символічними узорами писанки приносили на могили в надії, що з їхньою допомогою душі померлих отримають полегшення на тому світі. Також вірили, що ці яйця можуть зціляти від хвороб впродовж багатьох років. Тому (особливо якщо яйце було отримане від священика) писанки зберігали впродовж багатьох років. Також вважалося, що пасхальні яйця допомагають при гасінні пожеж, в землеробстві, а також шукачам скарбів.

 У народному календарі на Великдень визначали погоду: якщо на свято небо ясне і сонце грає – буде хороший урожай, тепле літо, якщо дощ – рік обіцяв достаток на полях  злаків.