Чеське містечко в українському Хусті

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Чеське містечко в українському Хусті

Є в Хусті місце, де ніби діє машина часу… і поруч із архітектурними пам’ятками,  дише в очі минуле… Здається, що біля стареньких, але гарних дво-триповерхових будинків свідомість поринає в міжчасовий коридор…

Архітектурна велич давнини

Чеське містечко – один з мікрорайонів міста над Тисою. Це – маленька Прага в Закарпатті. Гуляючи між автентичними  оригінальними будівлями, відчувається велич і дух Європи… Навіть бруківка там старовинна, чеська.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

— Чехи зводили комфортні і ошатні оселі, — розповідає Михайло Поп, хустський старожил. — Тогочасне житло мало певні характерні якості, зокрема, у помешканнях були високі стелі, великі кімнати. До речі, стіни у цих будинках міцні, цеглини Т-подібні. Перші поверхи споруджені виключно із цегли, другі – дерев’яні, а дахи вкриті червоною черепицею.

Житлових будинків у кварталі аж 13. Із внутрішніх двориків із господарськими прибудовами легко потрапити на різні вулиці райцентру. Загалом, чеське містечко – це цілий комплекс: гімназія (теперішня СШ №1 імені Августина волошина), професійно-технічне училище та дитяча поліклініка. 

Масарикова колонія – окраса Хуста

Чеський квартал звели в Хусті у 1924-1925 рр., коли Закарпаття входило до складу Чехословаччини. За проектом празького архітектора-функционалиста І. Фрайвальда будували тут перш за все житло для службовців та офіцерів. Використовували традиційні місцеві матеріали – дерево, камінь, піщано-гравійну суміш і керамічне покриття. Зараз Масарикова колонія (від імені тогочасного президента Чехословаччини) – маленька Чехія в Хусті – одне з історичних свідчень перебування сусіднього народу в Закарпатті.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

— Стиль «шале», в якому збудований квартал, є досить поширеним у Європі. Саме так зводилися знамениті  альпійські дачні будиночки у Швейцарії, – запевняє головний архітектор Хуста Василь Орос. – Але ж недарма нашу область називають маленькою Швейцарією. Крім гірських краєвидів є й архітектурні аналогії.

Чеська архітектоніка досі в моді

У далеких 30-х роках минулого сторіччя чехи збудували в Хусті чимало об’єктів, які досі вважаються окрасою невеличкого старовинного містечка в долонях Карпат.

-Своїх громадян – чеських вчителів, лікарів, інженерів, що приїхали до Хуста, тодішня влада старалася забезпечити нормальними умовами проживання, – ділиться знаннями історик Наталія Неметова. – За 20 років правління Чехословаччина звела в місті над Тисою 800 будинків. Було збудовано окружний дім, окружну лікарню, гімназію, ювілейну чеську школу, крайовий суд та навіть казино для офіцерів… До речі, адмінкорпус Хустської міської ради – теж побудований чехами. Серед старих документів, у контрактах фірми «Фрейвайльд і Богм», яка виграла тендер на розбудову міста, написано, що у Хусті мали збудувати ще й дім для медичної страхової служби та новий «Слов’янський дім» (тобто заклад культури з кінозалом, рестораном). Проте цьому зашкодила криза 30-х, а згодом — війна.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Сьогодні чеське містечко, на жаль, переживає не найкращі часи. Багато помешкань у вкрай занедбаному стані, але воно продовжує вабити художників, туристів і просто гостей Хуста.

Марина Алдон

Великодній декор кухні і Пасхальний вінок

Великодній декор кухні і Пасхальний вінок

Сьогодні ми вирішили декорувати по-весняному кухню та виготовити віночок із писанками.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Спочатку прибрали непотрібну корзинку (маленьку, дитячу), оздобивши її штучними квітами, стрічками та минулорічними магазинними пасхальними яйцями.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Потім вирізали вербову гілку, яку прибрали такими ж писанками,  пташечками, гніздечками…

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Відтак приступили до головного – виготовлення великоднього вінка.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Спочатку нарізали вербового  гілля, очистили його.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Потім зв’язали простими нитками і залишили на годинку, щоб конструкція набула круглої форми.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Далі місця стиків гілок обмотали зеленим дротом, а нитки зняли.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Відтак почали декорувати. Для цього використали три магазинні писанки із пінопласту, листочки штучної папороті, квіти із тканини. Тут може згодитись усе, що є вдома. Головне – фантазувати.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Наш віночок готовий і зайняв своє почесне місце.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Марина Алдон

Північні олені майже тридцять років живуть на околиці Ізи

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Північні олені майже тридцять років живуть на околиці Ізи

Єдина в Україні ферма, де розводять північних оленів, розквартирована в селі Іза, що на Хустщині.  Плямисті мешканці Сходу є одним із символів невеличкого населеного пункту, так званою візитківкою. Сюди приїжджають туристи з усіх куточків України, Угорщини, Чехії, Польщі, Австрії, Голландії…

Плямисті емігранти

Батьківщиною плямистих оленів є Приморський край, проте до Закарпаття вони потрапили з Калінінградської області. Датою створення оленячої ферми вважається 1987рік. Саме тоді, після ліквідації колгоспу, завезли перших рогатих красенів. Але після розпаду Радянського Союзу ферма стала збитковою, зарплату працівникам не виплачували, за тваринами не доглядали, що призвело до різкого скорочення чисельності стада. І тільки в 2003 році фермерське господарство отримало друге життя. Ферму орендував місцевий підприємець Михайло Бугаш.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Територія господарства-пасовища, куди входить і частина лісу, складає майже 60 гектарів. Все обійстя обнесено високою дротяною огорожею. – розповідає пан Михайло. – Господарство, а зараз це 150 оленів, збиткове, але хочемо збудувати тут туристичний комплекс, “родзинкою” якого повинні бути олені.  Дітям завжди цікаво з ними «спілкуватися», пригощаючи соковитою травою.

Найбільша цінність оленя – панти

Щовесни олені скидують роги. Зараз саме настала та пора, коли вони прощаються зі своєю найбільшою гордістю.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Раніше ферма маланепогані прибутки, збуваючи роги фармацевтам на виробництво пантокрину. Зараз невигідно продавати, бо дуже низькі на них ціни. Тому зрізані роги консервуємо у 50-градусному спирті. Так вони можуть зберігатися дуже довго,– охоче ділиться інформацією Михайло Михайлович. – Панти (те, що залишається від відрізаних рогів) виростають кожен день на 4-5 сантиметрів. За 2 місяці вони мають необхідні розміри. Слід зазначити, що з пантокрилу виготовляють медичні препарати, які застосовують при перевтомі, неврастенії, неврозах, слабкому серцевому м’язі, гіпотонії, для підвищення працездатності, для засоби лікування деяких чоловічих недугів.

Взагалі оленячі роги – річ унікальна. Вони не пустотілі, як у корів, а мають пористу структуру.Оскільки кількість відростків залежить від віку, за рогами можна сказати, скільки тваринці років.

Боязливі «сміливці»

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

На вигляд олені дуже миролюбні, хоча їм не подобається, коли їх лащать, чіпають за шию чи просто гладять – спрацьовує інстинкт самозбереження, набутий природою.

агородою за ласку може стати добрий копняк передніми ногами. Доглядачі парнокопитних твердять – сила польоту від такого удару – до 15 метрів, – усміхається господар ферми. –  Б’ються олені й між собою. Проте лише у період гону – восени. Сильніший самець може мати у своєму гаремі п’ять, а то й десять – двадцять самок. Слабак же лишається сам. Все просто – природній відбір. Крім того, тваринимають чудовий слух, гострий зір, прекрасну інтуїцію.  Людину вони відчувають за три кілометри. А якщо заховалися у лісі, точно знаємо, що через годину буде гроза чи дощ.

Невибагливі вегетаріанці

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

-Олені харчуються переважно мохом, корою, бруньками або водними рослинами. Полюбляють також гілки та листочки верб і беріз, насіння кедрів. Найбільше їдять вночі, коли довкола спокійно й тихо, – зі знанням справи каже Михайло Бугаш. – Слід зазначити, що малюк уже через три дні після народження втікає до лісу. До мами приходить лише поїсти, і постійно на одне й теж місце. Через кілька місяців оленятко вже ласує кормами, а у чотири роки стає зовсім дорослим. До смаку плямистим мешканцям ферми навіть яблука та хліб. Влітку тварини випасаються, а взимку олені тамують голод зерном і сіном. Проте доводиться закуповувати й комбікорм …До речі, пристосованість північного оленя до харчування лишайниками дозволяє йому жити там, де інші види копитних вижити не можуть. Просто вони – витривалі тварини, адже їхньою батьківщиною вважаються просторі, безлісі райони арктичної тундри, хвойні ліси та гірські райони тайги.

Цікаво, що благородні олені настільки полюбили закарпатську землю, що почуваються тут, як удома. А заради улюблених сухарів вони навіть кланяються перед господарем, як циркові тварини.

Марина Алдон

 

Карпатська весна. Яка вона?

весна

Карпатська весна. Яка вона?

Усі ми з нетерпінням чекаємо весни, прагнемо вдихнути на повні груди теплого чистого повітря, відчути енергію променів сонця, торкнутись долонями тендітних квітів.

Але так само очікує відлиги природа, яка нас оточує. Однією з найулюбленіших для закарпатців квіток є барвінок. Він символізується з весільними обрядами. Старожили кажуть, що колись дівчата плели навесні з нього вінки і пускали на воду, щоб причарувати юнаків.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Найрідкіснішою квіткою Карпат є едельвейс. Росте він на недоступних скелях над  ущелинами. Є багато легенд про «шовкову косицю». Згідно однієї з них, квітку висівали карпатські чарівниці та обіцяли молодим парубкам, що якщо вони подарують їм цю рідкісну рослину, вийдуть за них заміж. Не відчуваючи небезпеки, хлопці вирушали на пошуки едельвейсів. Але лише небагатьом вдалося досягти мети – більшість зривалися зі скель та гинули на втіху чарівницям. Нареченим нещасливцям не залишалось нічого іншого, як оплакувати своїх коханих. Їхні сльози щорічно з’являються на квітках едельвейсу маленькими крапельками нектару.

5464912_large

Серед дерев першою брунькує верба. Слід зазначити, що найдавніше дерево в карпатських лісах – ялина (смерека). Її походження пов’язане з крейдяним періодом мезозойської ери. І вже на світанку виникнення людства вона використовувалась як рослина-цілитель через свої фітонцидно-бактерицидні властивості. Найвисокогірніше дерево – сосна. Представниць хвойної породи виявлено на схилі гори Піп Іван Чорногорський на висоті 2010 м над р.м. Дерево невибагливе, має широку екологічну амплітуду, може рости на кам’янистих сухих скелях і розсипищах з нерозвиненим шаром ґрунту. Рекордсменом за висотою можна вважати модрину європейську в Рахові. Коли її зрубали у віці 140 років, вона мала висоту 54 метри.

білка

У тварин навесні теж пора пробудження. У березні в молодих ведмедиць народжуються ведмежата. З барлоги вони виходять у середині квітня. Тала вода підмочує їм бік, і звірі залишають зимове сховище. Насамперед вирушають шукати мурашники, розламують гнилі пні і витягають із них личинок жуків, викопують цибулини й бульби рослин, ловлять жаб тощо.

У цей же час народжуються зайченята та з’являється потомство у білки. Чотири тижні очі білченят закриті, але у півторамісячному віці вони вже швидко бігають, добре тримаються на гілках.

Вовки влаштовують нори найчастіше у глухих, зарослих ярах, обов’язково недалеко від води. У березні-квітні у старих вовчиць з’являються ранні виводки: 8—10 сліпих вовченят. Мати годує їх молоком, піклується про них, хоробро захищає. У вихованні дитинчат допомагає і батько-вовк, який приносить здобич, навчає вовченят полювати.

дятел

Також весною у числі повертаються додому пернаті. Серед птахів, що мешкають у лісах Карпат, найбільша тривалість життя (у неволі): сокола – 162, орла, беркута, крука, ворони – 70-80, дрозда – 20, синиці – 9 років. Найвище з усіх у польоті піднімаються орли – 7 500 м, ластівки – 4 000 м, журавлі – 2 400 м. Найбільшу швидкість розвиває сокіл – 320 км/год., але тільки падаючи на здобич. Гранична швидкість польоту орла – 190 км/год., сокола – 150 км/год., качок – 100-110, гусей – 90, шпака – 80, ластівки – 74, горобця – 56. Найдовший язик у зеленого дятла – 14 см, висувається такий язик на відстань, що в чотири рази перевищує довжину дзьоба.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Загалом, природа Карпат багата на унікальний тваринний та рослинний світ. Українська частина гір складає лише 10,3 відсотка від їх загальної площі, але тут зосереджено понад 1,5 тис. об’єктів природно-заповідного фонду, площею майже півмільйона гектарів (8,6 відсотка). У Закарпатті знаходиться 457 об’єктів природно-заповідного фонду на площі 151 тис. га (11,7 відсотка), серед яких Карпатський біосферний заповідник, Ужанський національний природний парк, Національний природний парк “Синевир”, Регіональний ландшафтний парк “Зачарований край”, 18 заказників загальнодержавного значення, 25 заказників місцевого значення, 9 пам’яток природи загальнодержавного значення, 365 пам’яток місцевого значення. Але краще все один раз побачити, ніж сто разів прочитати, чи почути…

Марина Алдон

Хуст розквітає весняними барвами

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Хуст розквітає весняними барвами

Після виснажливої як у політичному, так і в погодному плані зими, природа нарешті інтенсивно оживає. Дерева вкриваються рясними білими, рожевими, червоними та жовтими квітами. На гілках з’являються тендітні бруньки, молоді листочки.

Земля жадібно вбирає тепло квітневого сонця і допомагає фіалками, тюльпанам, нарцисам розпустити лагідні бутони.

Хуст квітує! Ніби вдягнені у святкове намисто, вздовж міських вулиць красуються магнолії, вишні, черешні та витончені крони сакур…

Замкова гора дрібно всипана барвінком, кульбабою, дикими лісовими рослинами…

Символ Хуста – нарцис теж тягне до неба свої білосніжні вуста, ніби усміхаючись перехожим міста над Тисою.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Марина Алдон

Студентська молодь Хуста чистила Замкову гору

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Студентська молодь Хуста чистила Замкову гору

Весна – пора наведення ладу довкола себе, період великого прибирання. Однак, на жаль, візитківка міста над Тисою – руїни середньовічного замку, на сьогодні знаходяться у вкрай занедбаному стані, довкола купи бруду та мотлоху, залишені краянами та туристами ще з осені.

4(38)

xustskiy_zamok_10

Тож у середу, 2 квітня, активісти Закарпатського лісотехнічного коледжу, медичного коледжу «Монада», Закарпатського державного базового медичного коледжу, Карпатського інституту підприємництва, Хустського коледжу ТСО України та Хустського професійного ліцею  взяли участь у розчистці Замкової гори. Також у рамках екологічної акції молодь прибирала сміття довкола могили січових стрільців.Роботу курував заступник Хустського міського голови з комунальних питань Микола Аннишинець. У заході також взяли участь працівники МНС, ЖЕК-2, Водоканалу,Хустського ДЛГ, державного спецлісгоспу, управління освіти і науки Хустської міської ради.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Біля самих руїн замку та на території довкола залишків фортеці студенти зібрали кілька господарських мішків пластмасових пляшок, тарілок, стаканчиків, пляшок з-під пива, обгорток з-під солодощів, недопалків…  Зібране сміття було вивезено працівниками комунальних служб Хуста.

Марина Алдон

Студентська ліга КВН розважала хустян на 1 квітня

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Студентська ліга КВН розважала хустян на 1 квітня

Перше квітня традиційно вважається днем розіграшів та жартів. Навіть за чорний гумор ніхто не ображається. Головне, аби  витівка була доречною та смішною. В цей день прийнято не просто розказувати анекдоти, а піднімати настрій оточуючим.

Тож у перший день другого весняного місяця в Хусті пройшло свято гумору – студентська ліга КВК.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Темою конкурсу веселих та кмітливих було гасло: «В перший раз у перший клас». За звання кращої команди боролись студенти трьох навчальних закладів: медичного коледжу «Монада» («Супершпроти, капітан Оксана Ількова), Карпатського інституту підприємництва («Бригада в кліточку», капітан Марія Бринзяник) та Закарпатського державного базового медичного коледжу «Шалена макарена», капітан Марія Гриньо). У перерві присутніх у залі розважали переможці учнівської студентської ліги – вихованці СШ №1 «Волошки» та ЗОШ №4 «ООН».

Конкурс почався з привітання команд, далі продовжився розминкою. Чудову підготовку показали учасники під час домашнього завдання. Тут було все: впевненість у собі,  відчуття сцени, хороший вокал, неординарний підхід до гумору, згуртованість. Запекла боротьба тривала до самого кінця. Переможця визначити було важко. Отже, усі учасники показали хороший рівень підготовки та щосили боролися за звання кращих.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Тож в результаті усі три команди отримали від начальника управління, культури, молоді та спорту Володимира Власюка і голови журі, керуючого справами Хустської міської ради Василя Сабадоша почесні грамоти та кубки.

Володимир Власюк, начальник управління культури, молоді та спорту Хустської міської ради

Маленька савана закарпатського Хуста

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Маленька савана закарпатського Хуста

Те, що в маленькому місті над Тисою було створено першу в Україні страусину ферму – ні для кого не секрет. Африканські птахи живуть на околиці Хуста вже більше десяти років, та й почуваються дуже добре, дають потомство, розважають туристів… Подивитись на гігантських «курей» приїздять не тільки корінні закарпатці та відпочивальники із оздоровниць Срібної землі, але й просто туристи з Угорщини, Чехії, Австрії, Данії…  

 OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Міні-зоопарк з гігантськими пернатими

Василя Переца, страусиного фермера, знають не тільки за екзотичними птахами. Він був учасником відомих телешоу, брав участь у різних передачах центральних каналів…  Але на сьогодні він відомий іще як власник пари поні Мірчі і Гелі, яких просто обожнюють діти-відвідувачі «пташиного двору»… та ще й чудовий кінолог, любитель і поціновувач собак службових порід.

-Мої підопічні стали хустянами ще у 2002 році. Тоді я завіз усього п’ятьох птахів із Голландії, однак три роки судився з відповідними органами, оскільки не міг їх розмитнити. Це довга і не дуже весела історія… Врешті-решт правди добився, але це коштувало неабияких нервів, – ділиться пан Василь. – Сьогодні в мене 56 дорослих пернатих та 22 малюків. Практично всі страусині ферми, що є в області були утворені за моїм «рецептом» і власники розпочинали бізнес, придавши пташенят від моїх екзотів. Колись я навіть отримав державну нагороду «Перший в Україні племінний птахорепродуктор».

Цікаво, що хустські страуси настільки звикли до гостей, що просто впритул розглядають відвідувачів, сміливо підходять до огорожі і охоче приймають траву із дитячих долонь. Пернаті радо позують перед камерами та фотоапаратами поруч із дітлахами… «Велетенські кури» викликають у малечі чимало запитань. Хоч у перші хвилини дітям і страшно, та допитливість перемагає і кожному хочеться торкнутись екзота.

 OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Безвідходне виробництво

Зі слів Василя Васильовича, страуси – унікальні птахи. По-перше, вони зовсім невибагливі до клімату та їжі. По-друге, заводчики використовують із них абсолютно все. З одного пернатого можна отримати  до 2 кілограмів пір’я, з яких роблять пишні та дорогі боа для модниць. Дзьоб і нігті підходять для виробництва прикрас, а жир – для косметології. Шкіра – теж цінний продукт, вартість її така ж, як і крокодилячої. З пташиних вій виходять дорогі пензлі для розпису маслом.

М’ясо – окрема тема розмови. На смак воно нагадує яловичину, але не містить холестерину. Коштує кілограм делікатесу 20 доларів (для порівняння, у країнах Європи – 25—35 євро). Щоправда, продавати його не вигідно, бо нашим гурманам такі ласощі зараз не по кишені… Інша річ – яйця, вартість яких – 150 гривень.  У ресторанах із них роблять смачні млинці та омлети.

 яйце

Писанки зі страусиних яєць – хіт сезону

До чого тільки не додумаються народні умільці. Шкарлупу незапліднених страусних яєць використовують для світильників, підсвічників, декоративних тарілок, підставок для квітів та… звичайно, для традиційних крашанок, мальованок, крапанок… У цьому році писанка на страусиних яйцях, б’є всі рекорди в ціні.

-Нещодавно я побував на фестивалі Львівської писанки, – розповідає Василь Перец, – і був приємно вражений величезною кількістю найрізноманітніших мистецьких шедеврів.  Одна з майстринь, придбавши в мене шкарлупи страусиних яєць по 100 гривень, протягом кількох годин вміло перетворила їх на неперевершені художні експонати і продала вироби по 1000 гривень.

Слід зазначити, що яйця страусів дуже міцні і ідеально підходять для народних промислів. Вони не кришаться, не ламаються, на них добре і рівномірно «лягає» фарба. Шкаралупа настільки товста, що коли її розбити, уламки нагадують черепки посуду.

 

До речі…

Яйце страуса найбільше в світі, в діаметрі його розмір досягає 15-20 см. і здатне витримати вагу до 115 кг. Важить воно від 1,5 до 2 кг (це приблизно 25-36 курячих яєць), при цьому білка в ньому близько 1 кг, а жовтка – 350 г. Порожня шкарлупа зовнішньо схожа на порцеляну. Ще з середньовіччя її інкрустували дорогоцінними металами.

 

Марина Алдон