Карпатський знахар, цілитель та краєзнавець
Йосипа Панцю, доброго травника-цілителя, якого в будь-яку пору року можна знайти поблизу Хуста на узбережжі Тиси знають не тільки в Закарпатті. Серед пацієнтів, яких він відпоює чудодійним зіллям є і депутати Верховної Ради, і міністри, і керівники великих українських підприємств. За здоров’ям до Йосипа Івановича приходять навіть медики. Після виходу на пенсію, народний лікар оселився у невеликому будиночку за містом, де й проводить спа-процедури, лікує, заготовляє трави, читає…
Зі священика – в педагоги
Усе життя Й.І.Панця провів у гармонії з довкіллям. До 60 років вчителював, навчав дітей фізкультури у Хустській ЗОШ №4 та водив у походи.
— В молодості я вчився в духовній семінарії в Будапешті, та коли прийшла радянська влада, все змінилося, тож стати духовним пастирем не зміг, довелось перекваліфіковуватися. Подався у наставники молоді, – згадує енергійний та веселий дідусь. – Але не жалкую, бо зміг принести своїм учням чимало користі. Крім уроків ми вчилися спілкуватися з навколишнім світом, відчувати біоенергетику та пульс природи. Я любив водити дітей у ліс. Учні допомагали мені збирати лікарські рослини, слухали легенди та розповіді про визначні куточки нашого краю.
До речі, Йосип Панця – відомий у Закарпатті краєзнавець. Його перу належить чимало дослідницьких праць, які сміливо можна назвати науковими дисертаціями. Його фундаментальні роботи багаті на історичні, етнографічні, культурологічні, геологічні та біологічні відомості. Він навіть є володарем міжнародної премії «Віжи-3000».
Під час нашої розмови я помітила на столі дідуся кілька угорських, чеських та болгарських книг, насичених латинськими термінами. Як виявилось, цілитель-травник вільно володіє багатьма мовами, має за плечима колосальний багаж знань та може розмовляти на будь-яку тему годинами…
Знання – від бабусі знахарки
— Моя бабуся добре зналася на травах, – ділиться співрозмовник. – Вона передала мені не тільки знання, але й розуміння природи. Разом з нею я пізнавав рослинний лікарський світ, ми вдвох аналізували можливості, рецептуру, тактику, розширювали і поглиблювали власні знання та практичний досвід. Згодом почав зцілювати інших і сам. Справа в тому, що сучасна медицина може впливати на перебіг недуги, проте вона лікує хворобу, а не шукає причину її виникнення. Як можна латати стіни будинку, у якого розсипається фундамент?
— За своє життя я з’їв 10 таблеток. – усміхається Йосип Іванович. – У лікарні був усього двічі. Востаннє, коли поранив руку склом, а вперше, коли мені вирізали апендикс. Тоді, вже через чотири дні, я втік із оздоровниці і сам собі зняв шви. На мені все заживає, як на собаці…
Цікаво, що одного разу хустський знахар побував на львівському медичному форумі. Але там він вступив у дискусію із одним дипломованим ескулапом щодо неефективності методів його лікування. Суперечка була довгою і запеклою, але врешті-решт народний цілитель переконав медика у своїй правоті. Проте з того часу участь у подібних заходах приймати не хоче.
Чудо-зілля від похмілля
Під час нашої дружньої бесіди Йосип Панця заварює запашний трав’яний чай. Пригощає… При цьому димить цигаркою… Дивуюся, який міцний горішок цей диво-дід! Як добре зберігся! Скільки в ньому молодечого запалу!
— Чимало людей приїжджають до мене з цілим букетом недугів. У когось – шлункові хвороби, у когось – проблеми з кишківником, когось непокоїть печінка, а когось – чоловіче здоров’я. Для сильної половини у мене є свої, особливі рецепти, перевірені часом та дуже дієві, – твердо запевняє Й.І.Панця. – Зазвичай, фізичні хвороби – це наслідок нинішньої неякісної їжі, постійних стресів і невпорядкованого життя… Бували випадки, коли до мене приходили з раком шкіри, безпліддям, кровотечами. Слава Богу, кожного вдалося зцілити. Неодноразово також доводилося «промивати кров» тим, хто страждав від похмілля. Декого, зізнаюсь, «відкачати» було нелегко…
До речі, в будиночку тисянського знахаря багато різних трав, листочків, гілочок, корінців, кори дерев… маса різного добра, яке він уміло поєднує у цілющі суміші. 
— Дехто вважає, що фітотерапія абсолютно безпечна, – дивується пан Йосип. – Проте невміле використання трав може призвести до дуже невтішних наслідків. Потрібно знати коли зірвати будь-яку рослину, коли сушити, коли вживати. Мої засоби лікування – це своєрідна наука.
За все в житті Й.І.Панця завдячує Богові, в тому числі, за випробування долі і запевняє, що Господь – єдиний, від кого він боїться. Саме Творцю дякує й за прожиті роки. А, до речі, цими днями Йосипу Івановичу виповнилося прекрасних 85 років. Тож бажаємо ювіляру міцного здоров’я, бадьорості, подальшого оптимізму та многая і благая літ.
Марина Алдон
